Відбір до Євро-2015 (U-21). Україна - Хорватія 0:2. Напереріз мріям

Відбірковий матч до Чемпіонату Європи-2015 серед молодіжних збірних

Львів, "Арена-Львів"

Арбітр: Антоніс Яхос (Греція)

Україна (U-21) - Хорватія (U-21) 0:2

Голи: Ребич 17, Брозовіч 19

Україна: Денчук, Неплях, Бохашвіли, Насонов, Бабенко (Кулач 46), Калитвинцев, Нойок, Цуріков, Болбат (Чурко 80), Караваєв (Малиновський 46), Ордець

Хорватія: Зєлєніка, Ковачич (Мочинич 86), П'яца, Мішич (Шитум 66), Горупєц, Рєбіч (Мрзляк 78), Брозович, Радошевіч, Жупарич, Шимунович, Врсалько

Попередження: Нойок 53, Кулач 56, Цуріков 85 - Горупєц 51, Зєлєніка 66

У зпрогнозованому в анонсі матчу складу українців була лише одна неточність: замість гравця основного складу маріупольського «Іллічівця» Владислава Кулача Сергій Ковалець довірився Болбату. У іншому якихось кадрових змін від тренерського штабу «жовто-блакитних» не було. Ворота захищав Денчук, у захисті розташувалися (зліва на право) Цуріков, Ордець, Неплях та Насонов, опорну зону закривали Нойок із Бабенко, у нападі починав зустріч Бохашвілі, а тріо атакувальних хавбеків (Калітвінцев-Караваєв-Болбат) дозволяло собі протягом першого тайму мінятися місцями.

У свою чергу Ніко Ковач змінив одразу сім гравців у порівнянні з першим для себе поєдинком відбору. Зєлєніка залишився у воротах, Врсалько, Шимуновіч, Жупаріч та Горупєц діяли у захисті, Радошевіч та головна зірка цієї збірної Ковачіч склали тандем центрхавів, а на атаку було зосереджено одразу чотири виконавці: Мішич, П’яца, Брозовіч та ще один представник основної команди Рєбіч.

Початок матчу був за нашими земляками. Це Бохашвілі вдалося прийняти снаряд лівіше центру й з розвороту прикластися у дальній кут. Зєлєніка м'яч лише поглядом провів, проте, на жаль для нас, до голу не вистачило зовсім трохи.

Як виявилося, цей епізод став ледь не єдиним за стартові 45 хвилин біля воріт «клітчатих». Гостям вдалося не тільки відсунути гру подалі від своїх воріт, а й самим почати створювати моменти та контролювати хід зустрічі. Перші неприємності у нас виникли на сході десятого оберту секундної стрілки. Це Рєбіч зумів віддати врозріз передачу на Брозовіча, проте останньому не вистачило декількох кроків – першим на м’ячі опинився Денчук. Цей епізод і став леймотивом як мінімум першого тайму: хорвати раз по раз знаходили шпарини у обороні господарів, які відверто ловили ґав та просто не встигали за своїми опонентами. Особливо це стосується правого флангу, де Насонов, здавалося б, був постійно поруч із суперником, але весь час програвав у швидкості при флангових проходах.

Довго нашого правого оборонця вибачати не могли, і вже із другої спроби Рєбіч відкрив рахунок. Ковачіч віддав передачу майже на пів поля (ау, опорники!) у розріз на дев’ятого номера «клітчатих», якому залишалося тільки пробити повз голкіпера.

Здалося, що нашими футболістами варіант, коли вони опиняться у ролі наздоганяючих, навіть не розглядався, тому гол став справжнім нокдауном для підопічних Ковальця. На превеликий жаль, хорвати зуміли із користю використати для себе подібний стан господарів та вже у наступній атаці вдруге відзначитися. Знову передача у розріз, цього разу вже центральні беки удвох не догледіли за Брозовічем, і ось – комфортний заділ у два м’ячі у кишені гостей. До того часу, як українці оговталися від такого шаленого старту, команда Ковача встигла ще одного разу закинути кулю «за комір» нашим оборонцям, обійшлося.

Українська команда за першу половину запам’яталася лише безліччю неточних передач, а також поодинокими випадами, які ні до чого не призводили. Напевно, лише один Нойок боровся одразу із усіма та вигравав дуелі один в один, однак партнери починання свого капітана не підтримали. Більше того – навіть зачепитися за м’яч на власній половині поля вдавалося не так вже й часто. І як при такій грі УЄФА нарахувало в українців за перший тайм 16 атак, залишається дивним. Напевно, рахувався кожен перехід центральної лінії.

Зміни по перерві напрошувалися самі собою. І Ковалець чекати не став, посадивши на лавку Караваєва із Бабенком, які залишили на згадку про себе лишень по одному заробленому фолу, а випустив ще одного севастопольця Малиновського та очікуваного нами Кулача. Ця ротація, а також, напевно, не надто приємна розмова у роздягальні, мала свою дію. Українці одразу ж підняли темп зустрічі, і от вже гості починають не встигати за переміщеннями «жовто-блакитних». Більш зконцентрованіше почали діяти захисники, а присутність на полі Ордеця потроху додавала впевненості, що м'яча із власних воріт ми вже сьогодні виймати не будемо.

Першого моменту біля воріт Зєлєніки довелося чекати чверть години. Знову Бохашвілі з розвороту скоріше прострілював, аніж бив, проте Кулач не очікував на такий хід від парнера по команді, тому нагода була змарнована. Можна також згадати два постріли від Калітвінцева, які, правда, пройшли повз рамку, але у першому таймі навіть таких нагод по суті не було.

Загалом же найбільшим супротивником господарів у сьогоднішній зустрічі була саме незіграність. Раз по раз партнери, не розуміючи один одного, або ж перетримували із передачею, або навпаки надто поспішали. Одну із таких нагод і втратив Малиновський: хорвати дали йому можливість не просто спокійно отримати снаряд, а й не поспішаючи прийняти рішення. На жаль, прийняте воно Русланом було найневдаліше: віддати м’яч суперникові.

На цьому по суті огляд можна і завершувати. Гостям у деякій мірі завдяки рваному темпу та замінам вдалося перевести гру до центру поля, а запал наших співвітчизників почав поступово гаснути. До фінального свистка «жовто-блакитні» мали ще дві нагоди, щоб розпечатати ворожу рамку, проте одного разу знову ж таки неузгодженість у діях Болбата, Малиновського і Кулача стала запорукою втрати м’яча, а згодом Бохашвілі зробив простріл з правого флангу, а Владислав у підкаті, ледь дотягуючись, переправляв посилку за призначенням, проте на заваді став голкіпер. Напевно, це був найнебезпечніший момент української дружини у матчі. І створений він був на 82 хвилині...