Українці-легіонери. Німеччина. Частина третя. Три Богатирі

Aндрій Воронін переїхав в Німеччину в 15 років. Він грав в одній з юнацьких команд Одеси, і під час турніру в Австрії ним зацікавилися скаути менхенгладбахської "Боруссії". В наступному році, за допомоги відомого футбольного агента Андрія Головаша, який тоді працював в Німеччині, Воронін перейшов до гладбахців. Для юнака з нашою ментальністю, не звиклого до Європи, цей перехід не пройшов легко. Він хотів повернутися додому і кілька разів був близьким до того, щоб залишити все і втекти посеред сезону до Одеси. Але залишився.

Пізніше той самий Головаш привів до молодіжної команди ще кількох українських гравців, і Андрію стало легше. Він почував себе більш досвідченим, тим, хто вже може навчити своїх співвітчизників і допомогти їм призвичаїтися до німецького футболу. В першому ж сезоні в юнацькій команді він забив 21 гол в юнацькому чемпіонаті і був визнаний одним з найкращих юніорів Німеччини.

В грудні 97-ого тренер молодіжної команди Норберт Майєр очолив головну команду, і взяв Вороніна з собою. В тому сезоні українець встиг вийти на заміну сім разів забити гол і зробити один асист. Але "Боруссія" тоді була командою такого ж рівня, як і за часів Беланова. За наявності досвідчених гравців високого рівня, особливо в лінії нападу, команда борсалася в підвалинах турнірної таблиці, і Майєр, як і кілька його попередників, довго не протримався. В цьому сезоні команда ледве втрималася в Бундеслізі, в наступному вилетіла, але Воронін тоді не грав. Він отримав тяжку травму хрестоподібних зв’язок, а потім ще й розрив м"язу стегна і пропустив більше року. Навіть був близьким до закінчення футбольної кар’єри.

На початку сезону 1999/2000 Воронін повернувся, вийшов на заміну двічі в матчах Бундесліги 2, але потім втратив місце навіть на лаві запасних і грав лише за дубль. Тоді його бурхливий і неспокійний характер, який і в майбутньому зіпсує йому кар’єру, дався взнаки. Він досить різко вимагав у тренерів клубу надати йому місце у складі. Тренери не захотіли мати справу з непокірним гравцем, і влітку українець був проданий за смішну суму в інший клуб Бундесліги 2 - "Майнц".

В першому сезоні там команда була дуже нестабільною і ледве врятувалася від вильоту. Андрій провів 10 матчів і здебільшого виходив на заміну, забив один гол. А в 2001 - ому році команду очолив легенда місцевого футболу на ім’я Юрген Клопп, і саме цей фахівець вплинув на подальшу кар’єру Андрія.

Саме тренер теперішніх півфіналістів Ліги Чемпіонів змінив стиль гри Вороніна. На початку кар’єри Андрій грав виключно центрального нападника, який "полює" тільки в штрафному майданчику. Саме Клопп навчив його грати під нападником, зміщуватися на фланги і поступово за допомогою тренера Андрій став гравцем, який відтягується в пошуках м’яча, який може керувати діями своєї команди і в 30 метрах від воріт. А на пізнішому етапі кар’єри в "Майнці" Клопп все частіше використовував українця на правому фланзі півзахисту, де його завданням було постійно зміщуватися в центр. Так Воронін став варіативним гравцем, який може зіграти на різних позиціях, який рухається по фронту атаки і може взяти гру на себе.

За два сезони з Клоппом українець зіграв 65 матчів в Другій Бундеслізі, забив вісім разів в сезоні 2001/02 і двадцять ( з них 4 з пенальті ) - в наступному, ставши кращим бомбардиром і польовим гравцем чемпіонату.

І все ж "Майнц" двічі зупинився за крок до виходу в Бундеслігу. Та й до того ж був бідним клубом без інфраструктури, і тому Воронін вирішив перейти до багатого і відомого в Німеччині клубу "Кельн", який грав тоді в Бундеслізі. Тоді це здавалося безумовним кроком вперед. Хто ж тоді міг подумати, що маленький "Майнц" вийде в Бундеслігу, залишиться там довгі роки, і Клопп виросте в одного з кращих тренерів Європи, а "Кельн" продовжить стрибати між лігами?! Але не зважаючи на нестабільність команди, зміни тренерів і сутички з ними, травми гравця і підсумкове останнє місце в лізі, особисто для Вороніна сезон був відносно вдалим. Він зіграв в 19 матчах, забив 4 голи і був мало не єдиною світлою плямою на тлі темряви "Кельна".

І тому влітку Воронін залишився в Бундеслізі, більше того - підписав контракт з одним з лідерів - "Байєром". В Леверкузені тоді перебудовували команду після славетного "року трьох фіналів", і на Вороніна розраховували як на бонусного нападника за невеликі гроші, який буде виходити на заміну. Головними форвардами команди тоді були Дімітар Бербатов і бразилець Франка, яким пророкували майбутнє одних з найкращих нападників Європи. Тому Воронін починав сезон на лаві запасних і регулярно виходив на заміну з метою посилити гру в атаці.

І він одразу почав боротьбу за місце в стартовому складі. Вже в першому матчі Бундесліги вийшов на заміну і забив, в першому своєму матчі Ліги Чемпіонів встиг вийти на заміну, забити в ворота київського "Динамо" та ще й отримати червону картку. А після хет-трику проти "Армінії" Воронін остаточно відправив Франку на лаву і став головним форвардом команди разом з Бербатовим. Типова "дев’ятка" Бербатов і вміючий грати під нападником і використовувати довжину і ширину поля Воронін стали набагато ефективнішою парою, ніж два схожих за типом Бербатов і Франка.

До кінця сезону він вже майже не віддавав місце в стартовому складі. В підсумку він зіграв 32 матчі в лізі, забив 15 голів, віддав 4 асисти і став п’ятим бомбардиром Бундесліги. А команда лише в останніх турах втратила місце в зоні Ліги Чемпіонів. В самій же ЛЧ в тому сезоні він "своїми ногами" вибив київське "Динамо" з розіграшу Ліги Чемпіонів з голом та асистом в вирішальному матчі. В цьому турнірі він зіграв 5 матчів, забив двічі і команда програла майбутньому переможцю "Ліверпулю" в 1/8 фіналу.

В наступному сезоні Андрій забив тільки 7 м’ячів і зробив 6 асистів, але залишався гравцем стартового складу і зіграв 29 матчів в Бундеслізі. Просто він діяв ще глибше на полі, і давав повний простір Бербатову.

А влітку, коли повернувся після Чемпіонату Світу, застав в своїй команді зовсім іншу ситуацію. Прийшов новий тренер, який не дуже на нього розраховував, Бербатова продали в Англію, і місце в складі зайняли двоє нових форвардів. Та ще й українець повернувся з ЧС травмованим. Тим більше відмовлявся продовжити контракт. Тому пропустив більшу частину тренувальних зборів, і перші місяці сезону 2006-07 виходив переважно на заміну. Але й тут зміг відвоювати місце в складі, відправивши одного з конкурентів цього разу не в запас, а в півзахист. І до кінця сезону зіграв 31 матч, забив 10 голів і віддав 7 передач. Також він взяв участь у вдалій кампанії в Кубку УЄФА, зіграв там 10 матчі, забив двічі, віддав три передачі і допоміг клубу пройти в чвертьфінал.

Але вже тоді він висловлював невдоволення своєю командою і життям в Німеччині. Стосунки з партнерами і тренерами не склалися, і коли влітку закінчився контракт, Воронін перейшов до "Ліверпуля".

Після невдалого сезону там вирішив повернутися до Німеччини на рік в оренду. Новим клубом стала "Герта". І саме тут, на мою думку, він провів найкращий сезон в кар’єрі. Чому? В "Байєрі" він був не лідером, просто гравцем основного складу. Крім того, в Леверкузені була досвідчена і сильна команда, в якій ще залишилися фіналісти Ліги Чемпіонів - 2002 і гравців збірної Німеччини. "Герта" була справжнім середняком з гравцями без досвіду гри на такому рівні, і з тренером, який тільки-но прийшов в Бундеслігу. І Воронін був її найдосвідченішим гравцем і лідером. Тим більше, що й тут він мав партнера, який діяв за стилем Бербатова (Пантеліча), тому йому було набагато легше призвичаїтися.

Більшу частину сезону "Герта", якій пророкували місце в середині таблиці, боролася за "Срібну Салатницю", кілька турів була на першому місці, а Воронін був організатором гри в атаці. В цьому сезоні на його рахунку 27 матчів, 11 голів і 4 асисти. Але, як завжди, наприкінці сезону знову почалися чутки про не зовсім спортивне життя, про гулянки і невикладання на 100 відсотків на тренуваннях. І наприкінці сезону він втратив місце в стартовому складі і виходив лише на заміну. До того ж отримав свою єдину червону картку в Німеччині, та ще пряму, за брутальну атаку суперника. І "Герта" прогнозовано покотилася вниз і закінчила сезон лише четвертою.

Тому й влітку, коли постало питання про викуп контракту, "Герта" відмовилася сплатити лише 4 мільйони євро за свого лідера. Команда мотивувала це відсутністю грошей, але не може команда Бундесліги, та й ще після вдалого сезону, не мати лише 4 мільйони на те, щоб викупити одного з своїх кращих гравців. І Воронін повернувся до Ліверпуля.

Наступного разу Воронін опинився в Німеччині після московського "Динамо", де був такий же вдалий початок, як і у всіх його клубах, і такий же невдалий кінець, не пов’язаний напряму з його грою. В "Фортуну" його запросив його перший тренер в Німеччині - Норберт Майєр, і цю команду, якій пророкували виліт з Бундесліги, Воронін вибрав саме завдяки персоні тренера.

Він почав сезон виходами в стартовому складі, але не показував вдалу гру. "Фортуна" на початку сезону вирізнялася залізобетонним захистом, але в атаці діяла вкрай невпевнено і рідко. Сам Воронін скаржився на те, що його команда грає в захисний футбол і виходить в атаку лише з двома-трьома гравцями, до чого він не звик, бо на протязі кар’єри грав в командах, які ведуть боротьбу за високі місця і грають в атакувальний футбол.

В підсумку він зіграв 9 матчів і відзначився лише одним асистом. А чутки про гулянки і непрофесійне відношення до тренувань почали з’являтися відразу після початку сезону. Тому Воронін втратив довіру Майєра і вже не потрапляв навіть в заявку. А потім отримав травму і 2013-ому році ще не виходив на поле. Офіційні особи клубу говорили лише про травму та надто довгий відновлювальний період, але чутки говорять про те, що на Вороніна вже не розраховують як на гравця клубу. В тім, в останній грі у Бундеслізі проти «Вердера» Андрій був включений у заявку на гру, але на поле так і не вийшов.

В підсумку в своїй кар’єрі в Німеччині Воронін зіграв 154 матчі в Бундеслізі, забив 47 голів, віддав 24 гольових передачі, отримав 20 жовтих карток і одну червону. В Бундеслізі 2 він зіграв 77 матчів, забив 29 голів і отримав 11 жовтих карток.

фото - Getty Images