Редакция не несет ответственности за содержание записей в блогах

Полтавський євродебют. Ворскла 1997-1998

Полтавський євродебют. Ворскла 1997-1998

Автор: Lviv_City1993

10 марта 2014, понедельник. 13:15

Серед ряду українських команд, про яких в більшій/меншій мірі ми згадали виокремлюється і полтавська «Ворскла», яка неодноразово змушували своїх фанатів турбуватись за їх долю на міжнародній арені.

Свою першу європейську вилазку «біло-зелені» здійснили ще в далекому 1997 році, коли штурмували вершини Кубка УЄФА.

Сприяла цьому вдала гра «полтавчан» в 6-му розіграші Чемпіонату України з футболу. «Ворскла» стала справжнім чинником нестабільності у чемпіонаті – де ще видно було те, щоб команда-дебютант Вищої Ліги грала впевнено та якісно – так, як це робила Ворскла?

Тому, не виглядає жартом те, що «полтавчани» першої поразки в чемпіонаті зазнала аж у дев’ятому турі, де їх «на лопатки» поклав запорізький «Металург».

Велика заслуга належить творцю «полтавського щастя» - тренеру Віктору Пожечевському.

Полтавський євродебют. Ворскла 1997-1998 - изображение 1

Команда, після виходу в еліту наполовину обновилась. З усіх «героїв» першої ліги у команді залишилось лише 5 виконавців: Чуйченко, Мачоган, Дичко, Богатир та легендарний не лише у межах Полтави та околиць, а в межах футбольної України – Іван Шарій. Останній грав на найвищому рівні, коли йому вже пішов 42-ий рік (ну а закінчив виступи у такому віці: 41 рік, 5 місяців, 24 дні). За це він і отримав титул гравця століття на Полтавщині.

Полтавський євродебют. Ворскла 1997-1998 - изображение 2

«Ворскла» постійно перебувала в гонці лідерів, а коли випадала з чільної «трійки» - то лише на якусь мить. Це і дозволило полтавчанам зайняти «бронзову» сходинку не лише після екватору чемпіонату, а й коли на носі був 30-ий тур. Ось так і несподіванка: команда-дебютант з маху здобула місце в єврокубках (це право «біло-зеленим» подарував донецький «Шахтар», який потрапив у Кубок УЄФА як володар Кубка України).

Окрім того, команда Пожечевського стала справжньою «грозою авторитетів» - перемога над київським «Динамо» з рахунком 4:3 по праву вважається одним з найкращих матчів в історії полтавського клубу.

Тренер Пожечевський, який водночас був і віце-президентом клубу, заявив, що потрібно шукати кошти на підсилення у це міжсезоння, якщо команда дійсно не хоче впасти «лицем у багнюку» у Європі. 

Незважаючи на не вельми вдалу селекцію у перерві між чемпіонатами, «Ворскла» та й уся Полтава жила в очікуванні єврокубків.

Першим суперником для «біло-зелених» стала латвійська «Даугава» з міста Рига. Команда, звичайно, не екстра-класу, проте для першої проби на євроарені – в самий раз, так би мовити, щоб розпробувати на смак гру на міжнародній арені.

       23.07.97. Рига. Стадіон "Даугава". 5 000 глядачів.

«Даугава» - «Ворскла» - 1:3

«Даугава»: Пієделс, Полянський (Вербицький, 52), Закрешевський, Корабльов, Нестеренко, Іванов, Наливайко, Степанов, Руденко (Вуцанс, 66), Михальчук, Домашевич (Лідакс, 56).

«Ворскла»: Ковтун, Костюк, Даїл Ібрям Юсуф, Головко (Кобзар,31), Леженцев, Хомин, Яремчук (Омельчук, 46), Кіслов, Антюхін, Чуйченко, Бабич (Богатир, 71).

 Полтавський євродебют. Ворскла 1997-1998 - изображение 3

Підопічні Пожечевського не зразу зрозуміли, що єврокубки – це і величезна відповідальність. Перший тайм команда провела в’яло, більший акцент робила на боротьбу в центрі поля, але тримати м’яч у своїх ногах «біло-зеленим» не надто і вдавалось.

Благо, що у другому таймі полтавська дружина взялась за справу. Початок перемоги поклав Віталій Кобзар, який вже за 7 хвилин після початку другої половини розпечатав кіпера гостей Пієдєлса. Лише 5 обертів хвилинної стрілки знадобилось, щоб гості подвоїли свою перевагу – на цей раз Чуйченко завершив подачу Омельчука з кутового.

      Полтавський євродебют. Ворскла 1997-1998 - изображение 4

До розгромного рахунок довів Олексій Антюхін. Проте у латвійців заграло почуття власної гідності і зусиллями Вуцанса вони збили «гол престижу».   

30.07.97. Полтава. Стадіон "Ворскла". 15 000 глядачів

Ворскла-Даугава 2:1

«Ворскла»: Ковтун, Костюк, Даїл Ібрям Юсуф, Головко, Леженцев, Кобзар (Яремчук, 63), Омельчук, Кіслов (Хомин, 63), Антюхін, Чуйченко, Бабич (Клименко, 80).

«Даугава»: Пієделс, Полянський (Руденко, 66), Закрешевський, Корабльов, Нестеренко, Іванов, Наливайко, Степанов, Вуцанс (Вербицький, 70), Михальчук (Домашевич, 46), Лідакс.

 Полтавський євродебют. Ворскла 1997-1998 - изображение 5

Зрозуміло, що полтавчани хотіли підтвердити реноме фаворита і у домашньому поєдинку проти непоступливої «Даугави».

Знову ж таки, лідерські якості на себе взяв Сергій Чуйченко, який на 30-ій хвилині відкрив рахунок у матчі і забив перший «європейський» гол у рідній Полтаві.

Та на це гості відповіли взяттям воріт від Вуцанса, який вже перегравав кіпера господарів Ковтуна у першому матчі, який відбувся в Ризі. Незважаючи на дане непорозуміння, господарі пішли уперед, за що і були винагороджені – гол Олексія Антюхіна поставив фінальну крапку у матчі.

Полтава виходила у наступний раунд, де на них уже чекав «тертий пляцок» європейських турнірів – бельгійський «Андерлехт».

12.08.97. Брюссель. Стадіон "Констант Ванден Шток". 18 167 глядачів.

«Андерлехт» - «Ворскла» - 2:0

«Андерлехт»: Милоєвіч, Катана, Груїч, Джонсон (Де Бук, 25), Олісе, Шіфо, Деден, Зеттерберг, Петерсен, Ящук (Стойка, 81), Гоор (Селімеш, 69).

«Ворскла»: Ковтун, Даїл Ібрям Юсуф, Головко, Леженцев, Кіслов (Кобзар, 46), Мачоган, Хомин (Дичко, 76), Омельчук, Костюк, Чуйченко, Антюхін (Шарій, 77).

«Фіалки» (а саме таке знамення носить гордий клуб з Бельгії» були цікаві українській публіці не лише тим, що вони мали зустрітись з «Ворсклою», а й тим, що її кольори захищав українець Олег Ящук – про якого зараз не всі то і згадають. А тоді це був надзвичайно перспективний гравець, який завжди перебував на олівці у тренерів нашої головної команди країни. До табору бельгійців він перейшов після своєї феєричної гри на юнацькому чемпіонаті світу 1994 року, де і зацікавив скаутів «Андерлехта»

 Полтавський євродебют. Ворскла 1997-1998 - изображение 6

Сам матч склався для гостей як найгірше…Хоч до 90-ої хвилини все було не так уж і погано.

На початку зустрічі (18 хвилина) після пострілу з флангу від одного з бельгійських гравців, м’яч зрикошетив від нього «ворсклянина» і відлетів до Петерсена, який жалю не знав і розстріляв Ковтуна, як ні в чому не бувало.

Це гол був «копняком» для гостей, які вирішили бігти відігруватись, проте це не увінчувалосьь для них успіхом. Господарі ж, на класі, вели стратегічну гру у центрі поля та не вдавались до кардинальних кроків.

Найобразливішим для гостей стало те, що другий м’яч у сітку власних воріт вони пропустили аж на 90+ хвилині, коли радість місцевим шанувальникам футболу приніс Стойка, який змінив нашого співвітчизника Ящука.

Реальних шансів здолати «Андерлехт» у двоматчевому протистоянні ставало все менше і менше.

26.08.97. Полтава. Стадіон "Ворскла". 19 000 глядачів.

«Ворскла» - «Андерлехт» 0:2

«Ворскла»: Ковтун, Костюк, Даїл Ібрям Юсуф, Хомин, Леженцев, Мачоган, Омельчук, Кіслов (Кобзар, 68), Яремчук, Чуйченко, Бабич.

«Андерлехт»: Мілоєвіч, Селімеш, Шіфо, Груїч, Пейреманс, Гоор, Деден (Стассен, 89), Зеттерберг (Стойка, 75), Джонсон, Де Бук, Ящук (Долль, 84).

Полтавський євродебют. Ворскла 1997-1998 - изображение 7

Матч-відповідь у Полтаві хоч і був майже формальністю (відіграти два голи у Андерлехта уявлялося нереальним ), але все ж викликав небувалий ажіотаж.

      Полтавський євродебют. Ворскла 1997-1998 - изображение 8

Та 19 000 глядачів, які відвідали цей поєдинок, були відверто розчаровані тим фактом, що господарі не змогли забити навіть гол у ворота Мілоєвіча.

Ну а гості просто напросто довели свй клас. Спершу, на початку першої третини матчу, філіграний удар з штрафного удару вдався капітану гостей Зеттенбергу – Ковтун був безсилий. Кінець першої половини зустрічі ознаменувався ще одним взяттям воріт – на цей раз подачу з правого флангу чітко головою замкнув Енцо Шіфо (він на фото разом з Сергієм Чуйченко).

Полтавський євродебют. Ворскла 1997-1998 - изображение 9

На цьому зустріч практично й завершилась…жодних мегаатак з обох сторін не було. Вирізняється лише вилучення, яке заробив Де Бук, яке, щоправда, гру змінити вже ніяк не могло.

Розчароване керівництво та й тренер після матчу були не в собі від гніву – хоч зрозуміти було трішки важко, тому що бельгійський суперник виглядав на порядок краще. Керівні структури скаржились, що в Брюсселі при прильоті полтавчан 2,5 години не випускали з літака, що футболісти ледь виживали в задушливих готельних номерах, в яких були відсутніми кондиціонери, що на них надзвичайно сильно вплинула 40-ка градусна спека, яка тоді була в Брюсселі (хоч в протоколі матчу зазначено температуру повітря = 24 С).

Некрасиво звичайно. Після бою кулаками то не розмахують, чи не так, панове?

Про скандали, які тоді спіткали «Ворсклу» та її наступні євровилазки – у наступній частині.  

Далі буде...

Богдан Матулкін ©

Последнее изменение: 11 марта 2014, вторник. 10:39

Подождите, пожалуйста, идет загрузка комментариев