Редакция не несет ответственности за содержание записей в блогах

Реформування футбольних змагань України

Реформування футбольних змагань України

Автор: garoma

19 марта 2013, вторник. 22:23

    Зараз ведеться багато розмов щодо різноманітних шляхів реформування змагань ПФЛ. Декілька років тому назад (2009-2010 рр.) говорилося про поділ Першої Ліги на дві групи, та Другої Ліги – на ще більшу кількість зональних груп. Це, так би мовити, дозволить залучити до змагань більшу кількість команд і зробити повноцінним змагальний календар. Зараз уже виникають розмови про об’єднання Другої ліги у одну групу через недостатність команд-учасників змагань. Як бачимо, керівництво ПФЛ кидається із однієї крайнощі в іншу, причому зовсім не видно, а що ж було зроблено для реалізації першого варіанту…

    З приводу можливого реформування професійних футбольних змагань хочу висловити свою думку, думку вболівальника.

    По-перше, згадаю і я тему ЧСНГ. Згадаю одним абзацем і більше повертатися не буду. Мені соромно що обласні центри нашої країни не мають професійної футбольної команди. Це Вінниця (12 місце у списку найбільших міст України – 370 тис. жит.) – пам’ятаєте участь «Ниви» у КУЄФА?; Житомир (20 місце – 271 тис. жит.) – лише спогади про постійного учасника першолігових змагань – «Полісся»; Рівне (25 місце – 250 тис. жит.) – уже два роки, як про професійний ФК «Верес» або тільки хороше або ж нічого…; Івано-Франківськ (29 місце – 224 тис. жит.) – даний сезон є першим, як місто залишилося без професійного клубу.

Так от, я не хочу, щоб через 4-5 років, після перегляду матчу ЧСНГ Анжі –Металіст, я в такому ж дусі писав про Запоріжжя, Миколаїв, Полтаву чи Чернігів. Хоча ні, брешу, не після перегляду, тому що дивитися на цей шоу-бізнес не буду, як не будуть і ще тисячі таких як я. В чому правильна суть футболу та футбольного вболівання для мене та інших людей крім власників футбольних клубів та їх найманих працівників. Ця суть походить з тих часів, коли ми малими хлопчаками виходили на сільський стадіон і грали спочатку ВУЛИЦЯ проти ВУЛИЦІ а потім і СЕЛО проти СЕЛА.

І найкращі емоції виникали тоді, коли в нашому селі хвалили саме нашу вуличну команду, а в нашому районі – наше село. І ми не хотіли їхати в інший район, щоб грати там на такому ж рівні який є і в нас. Для чого? Там нас ніхто не знає і ми там нікого не знаємо. Ми їм не потрібні, як і вони нам. Краще розвивати власні дербі))), а то он у мого однокласника з сусідньої вулиці уже триматчева виграшна серія проти моєї команди))).

Накладаючи все це на моє теперішнє вболівальницьке життя, просто хочеться сказати, я з задоволенням поїду на черговий виїзд із своєю командою у Полтаву, Ужгород, Луганськ та Сімферополь, також я із великим бажанням хотітиму щоб моя команда, навіть якщо вона виступає у Прем’єр-Лізі, розпочинала кубкові змагання якнайраніше щоб поїхати на виїзд у той же Івано-Франківськ чи Рівне, Кам’янець-Подільський чи Керч, Миргород чи Жмеринку. Я не готовий вбити своє, рідне, задля того, щоб хтось заробляв гроші на чужому. Тому в той час, коли Металіст виграватиме в Анжі, я сидітиму на трибуні в Переяслав-Хмельницькому де відбуватиметься гра чемпіонату Київської області та отримуватиму свою порцію справжнього спортивного азарту. На цьому можу сказати «Амінь» ЧСНГ та «Покійся з миром».

Вболівальницький потенціал та його можливості

    Повертаємося до власне моєї ідеї щодо реформування професійних змагань з футболу. Я не випадково у попередньому абзаці біля кожного названого міста ставив кількість жителів, які його населяють. Мабуть всі з вас чули про таку голландську команду як АЗ. Так от, місто, яке вона представляє – Алкмар –  має кількість населення близько 95 тис. жителів, що в 2,5-3 рази менше ніж перелічені мною українські міста. Стадіон команди розрахований на 17 тис. відвідувачів, тобто в ажіотажні матчеві дні кожен 5-й чи 6-й житель міста іде на футбол. Команда знаходиться не на останніх ролях у національному чемпіонаті та на слуху у Європі (59-е місце в рейтингу клубів УЄФА).

    Саме таку картину хочеться бачити в нас. Я не про участь у єврокубках а про те, що кожне місто, починаючи від кількості жителів у 100 тис. і більше  повинне на повну потужність використовувати власний вболівальницький потенціал. От чомусь хочеться мені вірити, що саме цей чинник відіграватиме вирішальну роль у подальшому розвитку футбольних змагань у нашій країні. Лише б правильні ідеї виникали у головах людей, які керують тим чи іншим клубом в тому чи іншому місті.

    Так от, з точки зору вболівальниць кого потенціалу хочу поділити міста України на такі категорії:

    1 категорія. Міста-обласні центри, або міста з населенням 250000 і більше жителів, які «зобов’язані» мати професійну команду для боротьби на найвищому рівні (ПЛ і 1Л). Чому я називаю найвищим рівнем поряд із ПЛ також і Першу Лігу? Тому що Перша Ліга є теж всеукраїнською (на відміну від Другої) (звідси випливає одна із головних причин мого негативного відношення до поділу Першої Ліги на 2 групи, - адже в такому разі в Україні лише одна ПЛ буде мати фактично всеукраїнський рівень). Отже, про міста. Таких їх (1-ої категорії) маємо 30: 24 обласних центри (перераховувати не потрібно?), столиця АРК та 5 інших міст із населенням більше 250000 жителів – Кривий Ріг, Маріуполь, Макіївка, Севастополь, Горлівка (за даними останнього перепису).

    2 категорія. Міста із населенням 100000 – 250000 жителів, які «зобов’язані» мати футбольну команду для боротьби, як мінімум на найнижчому рівні ПФЛ. Таких міст набирається ще 15: Дніпродзержинськ, Кременчук, Біла Церква, Краматорськ, Мелітополь, Керч, Нікополь, Слов’янськ, Бердянськ, Алчевськ, Павлоград, Сєверодонецьк, Євпаторія, Лисичанськ, Кам’янець-Подільський. Зрозуміло, що деякі міста із областей, які наповнені футболом (н-д, Донецької), і їх плани на власну команду можна вважати безперспективними, але я в першу чергу беру до уваги «живих» вболівальників, а не телевізійних, тому і думаю, що жителі Слов’янська не відмовилися б від місцевої команди у серйозних змаганнях.

    3 категорія. Міста з населенням до 100000 жителів, яким «рекомендовано» мати професійну команду для участі у змаганнях ПФЛ.

    Виходячи із цього своєрідного поділу можна назвати найбільш критичні точки на футбольній карті України, - це уже згадувані Вінниця, Житомир, Рівне, Івано-Франківськ та Горлівка, - міста 1 категорії в яких професійний футбол відсутній взагалі; меншою мірою є критичними (скажімо так: заслуговують на жовту картку, а не на червону) усі міста 2 категорії, крім Дніпродзержинська, Кременчука, Білої Церкви, Краматорська та Алчевська. Що стосується міст 3 категорії, то в даному випадку відкривається широке поле для діяльності ПФЛ майже в усіх областях країни.

    Під «діяльністю ПФЛ» я розумію в тому числі і менеджментські та маркетингові напрями роботи, які повинні прагнути досягти 3 основних цілі:

    1). Організація змагань професіонального футболу країни на такому рівні, який можна було б продати (насамперед з цікавою змагальною структурою, максимально наповнену спортивними принципами);

    2). Продаж пакету спонсорських прав на такі змагання, що дозволить вирученою сумою зняти фінансовий тягар з клубів, які вони зараз мають у вигляді заявкових внесків та інших «данин»;

    3). Створення у системі ПФЛ спеціального відділу, який би допомагав клубам (в тому числі і таким, що не входять до ПФЛ) у сфері маркетингу, тобто учив перетворювати вболівальницький потенціал міста на реальних стадіонних вболівальників.

    Далі. Зважаючи на вищевказане спроектуємо ситуацію у вітчизняному футболі недалекого майбутнього (звичайно, все буде розмальовано надто яскравими фарбами, але такого вимагає моя вболівальницька душа:)))

Отож:

  1. Прем’єр Ліга. Єдине, що хотілося б тут змінити, це формат обміну командами із Першою Лігою. Кожні два роки проводиться або ЧС або ЧЄ, у зв’язку з чим уже до середини травня повинен завершитися чемпіонат. Саме тому пропоную у парні роки завершення сезону обмін між лігами залишити таким яким він є зараз (15-16-а команди із ПЛ на вихід, і 1-2-а із 1Л на вхід). Інша справа непарні роки – можливість закінчувати змагання у ПЛ і 1Л в один часовий проміжок (н-д, перша декада червня) дає нам чудову можливість проведення двохматчевої дуелі між 14-ою командою ПЛ і 3-ою командою 1Л. Це нововведення значно загострить боротьбу у низах турнірної таблиці ПЛ і підвищить престижність 3-го місця у 1Л (і знову ж таки, загострить боротьбу за нього). (Взагалі-то, є у мене ідея і по реформуванню змагань конкретно ПЛУ, яку я виношував 3 останні роки, якось опишу, можливо комусь буде цікаво…)
  2. 1 Ліга. Тут пропоную зміни не тільки у схемі обміну командами із ПЛ, а й і з 2 Лігою. В даному випадку вилітаючими командами повинні бути 3 останніх (16-18 місця), на зміну яким прийдуть команди-переможці груп А і Б Другої Ліги, а також тріумфатор наступного плей-офф: двохраундові дуелі (півфінали) –  3м. гр.А – 2м. гр.Б і 3м. гр.Б – 2м. гр.А  та фінал між переможцями цих пар на нейтральній території. Така схема, це насамперед поштовх у підвищенні рівня змагань 2 Ліги, адже, якщо зараз бронза у Другій Лізі нічого не значить, то із такими змінами, ці ж самі бронзові медалі – це вже зовсім інші наслідки і перспективи для їх володаря.
  3. 2 Ліга. В даній лізі залишається дві групи поділені за адміністративним принципом (гр.А – Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька, Житомирська, Київська, Чернігівська, Черкаська, Вінницька, Кіровоградська, Миколаївська, Одеська області; гр. Б – Полтавська, Сумська, Харківська, Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Запорізька, Херсонська області та АРК). Спробуємо наповнити ці групи командами (до досягнення 18 одиниць в кожній), для чого спочатку припустимо, що і теперішній їх склад вдасться зберегти. Отже:

Гр. А

Наявні команди:

  1. Десна (Чернігів)
  2. Нива (Тернопіль)
  3. Тернопіль (Тернопіль)
  4. Славутич (Черкаси)
  5. Скала (Стрий)
  6. Реал-Фарм (Южне)
  7. Украгроком (Приютівка)
  8. Єдність (Пліски)
  9. Оболонь-2 (Київ)
  10.  Динамо (Хмельницький)
  11.  СКА (Одеса)

 

Потенційні команди (виходячи із найбільш перспективних міст згідно недавно-згадуваного їх поділу на категорії):

  1.  Вінниця – місто 1 категорії («Нива» - команда з відмінною футбольною історією: із 22 сезонів за часи незалежного чемпіонату – 5 сезонів у Вищій Лізі, 11 сезонів у 1 Лізі, 3 сезони у 2 Лізі);
  2.  Житомир – місто 1 категорії («Полісся» - команда з відмінною футбольною історією: із 22 сезонів – 12 сезонів у 1 Лізі, 2 сезони у 2 Лізі і уже 8 сезонів поспіль без професійних змагань);
  3.  Рівне – місто 1 категорії («Верес» - команда із відмінною футбольною історією: із 22 сезонів – 3 сезони у Вищій Лізі, 3 сезони у 1 Лізі, 14 сезонів у 2 Лізі і другий сезон поспіль без професійних змагань);
  4.  Івано-Франківськ – місто 1 категорії («Прикарпаття/Спартак» - команда із відмінною футбольною історією: із 22 сезонів – 7 сезонів у Вищій Лізі, 13 сезонів у 1 Лізі, 1 сезон у 2 Лізі і перший сезон без професійних змагань);
  5.  Кам’янець-Подільський – місто 2 категорії (без професійної футбольної історії за часів незалежності);
  6.  Бровари – місто 3 категорії («Нафком» - команда із хорошою футбольною історією: 1 сезон у 1 Лізі та 4 сезони у 2 Лізі);
  7.  Умань - місто 3 категорії (без професійної футбольної історії).

 

Аналогічно по гр. Б:

Наявні команди:

  1. Кристал (Херсон)
  2. Шахтар-3 (Донецьк)
  3. Шахтар (Свердловськ)
  4. Полтава-2 (Полтава)
  5. Кремінь (Кременчук)
  6. Мир (Горностаївка)
  7. Гірник (Кривий Ріг)
  8. Сталь (Дніпродзержинськ)
  9. Севастополь-2 (Севастополь)
  10.  Енергія (Нова Каховка)
  11.  Гірник-Спорт (Комсомольськ)
  12.  Макіїввугілля (Макіївка)
  13.  Жемчужина (Ялта)

 

Потенційні команди:

  1.  Горлівка - місто 1 категорії (уже були спроби виступу горлівської команди на професійному рівні («Шахтар») – 2 сезони у 2 Лізі і 2 – у 3 Лізі);
  2.  Мелітополь – місто 2 категорії (команда із відмінною футбольною історією: із 22 сезонів  – 16 сезонів у 2 Лізі, 3 сезони у 3 Лізі і другий сезон без професійних змагань);
  3.  Керч - місто 2 категорії (історії відома команда «Портовик» - на початку 90-х провела 1 сезон у 3 Лізі і 4 сезони – у 2 Лізі)
  4.  Нікополь – місто 2 категорії («Електрометалург-НЗФ» - команда із задовільною футбольною історією: 11 сезонів поспіль у 1 Лізі, потім 3 сезони у 2 Лізі і ось уже 8-ий рік без професійного футболу).
  5.  Слов’янськ - місто 2 категорії (в сезоні 1995/96 було представлено у 2 Лізі командою «Динамо», яка знялася із змагань після першого кола)…

 

Як бачимо, можна достатньо «легко» «заповнити» другу лігу командами, які і колись займали вагоме місце на сторінках футбольної історії України. Головне, щоб було бажання від цих команд (міст). На питання: «Чому серед потенційних учасників 2 Ліги я вписав ту команду, а не іншу?», відповіді немає. Хоча, ні, є, - просто мені так захотілося. Було б побільше учасників змагань, а час всіх розставить по своїх лігах.

Далі буде… (В другій частині викладу на ваш огляд найнижчий щабель професійного/напівпрофесійного футболу України -  Регіональну Лігу: принципи побудови, можливий склад, формат обміну між лігами та ін..)

Последнее изменение: 20 марта 2013, среда. 14:43

Подождите, пожалуйста, идет загрузка комментариев