Екс-гравець Металурга знищив найкращий склад Динамо десятих. Але навіть такий результат може приносити задоволення

Ми в UA-Футбол продовжуємо розповідати читачам про знакові матчі в житті кожного з нас: автори і редактори згадують атмосферу першого знайомства з футболом через телевізор або прямо на стадіоні. Пропонуємо і вам перейнятися духом минулого, а в коментарях ви завжди можете поділитися своїми спогадами про важливі для вас футбольні події в історії. Сьогодні - протистояння київського "Динамо" і "Манчестер Сіті" в 1/8 Ліги чемпіонів сезону 2015/16.

Перший похід на стадіон - це завжди щось неймовірне і незабутнє. Особливо на матч Ліги чемпіонів. Тим більше, коли грає твоя улюблена команда. Звичайно можна врахувати матчі нетішинського ФК "Енергетик" на Першість Хмельницької області та матч ветеранів "Динамо". Проте ці поєдинки важко назвати, як за якісним складом гри, так і за емоційним напруженням - справжнім Великим матчем.

Любов до "біло-синіх", разом з бажанням якомога швидше потрапити на гру "Динамо", виникла ще в самому дитинстві, коли я пішов до футбольної секції в спортивній школі в подарованій батьком на мій день народження футболці під 20-м номером - півзахисника киян Олега Гусєва.

Чекати прийшлось відверто кажучи не мало, проте це тільки підсилювало бажання та емоційний порив. Змога відвідувати матчі улюбленої команди у мене з'явилася після того, як я вступив на навчання в Київський політехнічний інститут і переїхав з маленького містечка на півночі Хмельницької області в столицю України - Київ.

Вперше я потрапив на "справжній" футбольний стадіон 24-го лютого 2016-го року. Да ще й на який! На величезну арену - НСК "Олімпійський". І відразу на матч Ліги чемпіонів, за участі легендарного "Динамо" і англійського "Манчестер Сіті", який мені дуже симпатизував за часів керівництва чилійського наставник Мануеля Пеллегріні.

Тоді "Динамо" набрало 11 очок і посіло другу сходинку в групі з лондонським "Челсі", "Порту" та "Маккабі". Таким чином, команда під керівництвом Сергія Реброва вийшла до плей-оф Ліги чемпіонів вперше за 17 років.

Як би дивно це не звучало, але в той холодний зимовий вечір основну мою увагу прикували не гравці в білих футболках, а лідер центра поля "Ман Сіті" - Яя Туре. Африканець у тій грі просто божив на полі і був практично всюди, у кожному епізоді. Екс-півзахисник донецького "Металургу" незважаючи на свої габарити буквально "ширяв" по газону столичного стадіону. "Динамо" досить активно почало цю зустріч - вінгер киян Андрій Ярмоленко гостро прострілював правою ногою, але голкіпер англійського клубу Джо Харт був на місці і перевів м'яч на кутовий удар.

Перше вагоме слово у тій зустрічі Туре сказав уже на 15-й хвилині матчу - Давід Сілва подав з кутового, Яя виграв верхову боротьбу у Дениса Гармаша, скинув на Агуеро, і аргентинець впритул розстріляв "СаШо". 0:1...

Івуарієць й далі продовжував "робити нерви" динамівській обороні, створюючи моменти для партнерів і активно самостійно загрожуючи воротам суперника. Зокрема, в одному з епізодів хавбек "Сіті" після передачі Серхіо Агуеро увірвався в штрафну зону і різко пробив в ближній кут, але вічний страж динамівських воріт - Олександр Шовковський без проблем відбив цей удар.

Під кінець першої половини зустрічі господарі поля видихалися, і було видно неозброєним оком, що підопічним Сергія Реброва перерва була потрібна як ніколи. Проте "містяни" і не думали зупинятися, лівий захисник Гаель Кліши закинув на хід Рахіму Стерлінгу, англієць обробив м'яч і прострілив вздовж воротарської зони киян, прямо на ногу Давіда Сілви - 0:2.

Як і на початку першого тайму, кияни активізувалися і спромоглися скоротити відставання на один м'яч - центральний захисник "Динамо" Домагой Віда зробив навіс у карний майдачник "Манчестер Сіті", аргентинець Отаменді головою виніс круглого прямо на ногу Віталію Буяльському, і українець буквально прошив Харта.

По 80-ту хвилину "біло-сині" володіли ініціативою і мали всі шанси зрівняти рахунок та навіть вийти вперед у цій зустрічі, проте воротар англійців у той вечір був на куражі. В кінцівці матчу Яя знову вийшов на футбольну авансцену. Спочатку півзахисник розвинув гольову атаку - підхопив м'яч на своїй половині поля після помилки Мігеля Велозу, протягнув ігровий снаряд і видав ювелірну передачу на хід Агуеро. Проте завершити цю тривалу атаку голом "містяни" не змогли - Туре після ідеальної передачі Стерлінга впритул не влучив у ворота після удару головою.

Мені, моєму товаришу по університету, який пішов у той вечір зі мною на "Олімпійський", да і напевно всім на стадіоні здавалося, що гра так і закінчиться з рахунком 1:2, на користь "Сіті". Лише не головному герою того футбольного вечора... На останній хвилині основного часу Яя Туре зіграв "в стіночку" з Фернандіньо, пройшов на дриблінгу до лінії штрафного майданчику, і з-під трьох гравців "Динамо" лівою ногою закинув м'яч у дальній від Шовковського кут. 1:3.

Це було настільки легко і невимушено, просто ВАУ! Бенефіс однозначно Великого гравця!

У той вечір, я напевно єдиний раз у житті був щасливий після програшу своєї улюбленої команди. Це було прекрасне видовище...