"Львів" - "Металург" (З) 1:2. Нудний матч з несподіваним закінченням

Луцьк. Стадіон "Авангард". 3 500 глядачів
Арбітр: Олег Деревинський (Київ)
Асистенти: Станіслав Боклажко, Олександр Якименко (обидва - Київ)

"Львів" - "Металург" (Запоріжжя) 1:2

Голи: Романюк 38 - Аржанов 15, Невмивака 89

"Львів": Марущак, Романюк, Жданов, Розгон, Ільків, Лупашко, Федорчук, Зозуля (Худзик 31), Мандзюк, Баранець Б., Панас (Козак 64)

"Металург" (Запоріжжя): Жук, Тигорєв, Тейку (Кривцов 46), Невмивака, Полевий, Аржанов, Годін, Вернидуб (Першич 59), Степаненко, Калонас, Сілюк (Алозіє 80)

Попередження: Тейку 32

Так як проводити матчі Прем’єр-ліги в Добромилі ФФУ заборонила, ФК «Львів» поповнив ряди команд-безхатьченків нашого чемпіонату. Нову тимчасову прописку команда знайшла в Луцьку. (Зі Львова до Добромиля 120 км, а до Луцька 150 – не така вже й суттєва різниця у відстаннях).

Однак заповнювати трибуни стадіону «Авангард» жителі Луцька не поспішали і це зрозуміло, адже ні «Львів», ні запорізький «Металург» іменитих футболістів в своєму складі не мають. Будьмо відверті, українці ходять на стадіон не підтримувати команду зі свого міста, а радше полускати насіння і подивитись на «Металіст», «Динамо» чи «Шахтар».

Та й дивитися в звітні грі, відверто кажучи, не було на що. М’яч вовтузився в центрі поля і переходив від однєї команди до іншої. Можливо, воно було б так і далі якби «Металург» не забив. Калонас навісив, а Аржанов ударом головою відкрив рахунок. Пропущений гол дещо активізував наступальні дії господарів. На 23-ій хвилині підопічні Ковальця мали можливість забити. Мандзюк не зміг обіграти запорізьких захисників в їхньому ж штрафному майданчику, та шкіряний опинився в Ільківа. Здавалося буде гол, але футболіст опинився на газоні. Було пенальті чи ні – без повтору не розберешся. Самі ж львів’яни за непризначений одинадцятиметровий з арбітром надто не сперичалися.

І знову нудна гра. Якщо запоріжці ще хоч якось намагалися комбінувати і час від часу в них це вдавалось, то гравці «Львова» заледве переходили на чужу половину поля. «Не можемо зіграти в пас, значить треба бити здалеку», - мабуть такими словами мотивував себе Романюк коли вистрілив з метрів сорока. Голкіпер «Металурга» такого розвитку атаки явно не очікував, тому йому в цьому епізоді не залишалось нічого як розвести руками. А гол вийшов «красава», з тих, що я бачив в цьому чемпіонаті цей, на мою думку, найкращий.

Під кінець першого тайму мав нагоду відзначитись Панас. Після навісу Федорчука, Вадим в боротьбі з захисником зумів переправити шкіряного в бік воріт суперників. Однак Жук був на висоті, в ефектному стрибку кіпер зумів ліквідувати загрозу.

Не знаю, що говорив своїм підопічним під час перерви Сергій Ковалець, та в другому таймі ФК «Львів» явно додав у грі. На 73-ій хвилині Романюк зігравши у стінку з Козаком вийшов на побачення з Жуком, але стати автором дубля півзахисникові не судилося.

П’ять хвилин по тому небезпечного удару по воротах завдавав Федорчук, проте пробив прямо в руки голкіперу. Захопившись атакувальними діями підопічні Ковальця забули про оборону власних воріт. Аржанов впритул розстрілював ворота «Львова» і вже Марущаку довелось демонструвати свою реакцію.

Йшла передостання хвилина основного часу, глядачі по мало почали покидати стадіон, здавалось, матч так і завершиться в нічию. Але підопічні Луткова, мабуть, добре засвоїли стару футбольну істину: гра триває до фінального свистка. Натомість львів’яни, навпаки, забули про неї. Годін подає кутовий, а Невмивака приносить перемогу своїй команді, яка допомогла «Металургу» збільшити відрив від наздоганяючих Дніпра та Карпат. А ФК «Львів» «завдяки» цій поразці «покращив» свої шанси вилетіти з «прем’єрки».

Олег Лутков, головний тренер ФК «Металург» (З):

- Дуже важка гра, в принципі ми очікували, що так воно й буде, очікували на нервову гру, було багато боротьби. Я дуже добре знаю Сергія Ковальця, знаю, як він може налаштувати команду. ФК «Львів» мені сподобався. Добре знаю гравців, знаю їхні найкращі якості - це допомогли мені в підготовці до матчу.

Може, на нашу гру вплинув важкий матч з «Динамо», мабуть, не всі футболісти встигли відновитись. Довелось зробити декілька незапланованих замін – Віталій Вернидуб на самому початку гри на рівному місці зазнав травми. Не надто вдало влився в гру новачок команди Адольф. Але добре, що хлопці зуміли забити важливий м’яч. Все-таки стандарти це наш козир.

Зараз пауза в чемпіонаті, дамо хлопцям можливість віддихнути і підлікуватися. Грою ми задоволені, тим більше, що перемогли.

- Прокоментуйте пропущений гол...

В нас молодий воротар і він, поки стане класним голкіпером, таких м’ячів, мабуть, ще з дясять пропустить. Тому не дуже його виню. Але як бачити в нас є команда. Не опустили руки, як це було проти «Динамо» коли пропустили. Та, звісно, суперник був не того рівня. Сьогодні воротар пропустив, а завтра виручить. Це футбол...

- Чому не дали можливості Майклу Алозіє зіграти з перших хвилин? Все-таки в Луцьку його ще пам’ятають...

- Мене у Львові також добре пам’ятають, але це не означає, що я буду сидіти в них на лаві запасних. В нас була тактика, яка принесла результат. Все-таки Калонас більше діє із глибини, може зачепитися за м’яч, віддати гостру передачу. Сергій Силюк, може, провів не найкращий свій матч, але був активним. Щодо Майкла, то його вихід на заміну планувався, але так як Вернидуб зазнав травми, то Майкл з’явився на полі пізніше аніж я планував.

- А, взагалі, ви задоволені Майклом?

- В принципі так. Хоча зараз його переслідують незначні пошкодження, останній тиждень він працював не на повну силу. Однак його грою та відношенням до неї у клубі задоволенні.

Сергій Ковалець, головний тренер ФК «Львів»:

- Нормально, життя продовжується.... Президент клубу і тренерський штаб щойно сказали футболістам, що все залежить від нас, нічого не загублено, навпаки є куди рухатись далі. Звичайно, майстерності трішки не хватає, але команда старалась. Щось виходило, щось не виходило, та головне, що було бажання. Кожному молодому, що журналісту, що тренеру, що футболісту потрібен досвід. Ми зараз набираємось досвіду, набиваємо шишки. Головне, щоб було бажання... Так нам не вдалось перемогти, але попереду ще багато матчів і ми будемо намагатись показувати хорошу гру і добиватись позитивного результату.

- Заміна Зозулі з чим пов’язана?

- На жаль, Дмитро перед матчем хворів, не тренувався. Було помітно, що йому важко влитись в гру, тому потрібно було щось змінювати. Думаю, що Павло Худзік підсилив гру.

- Вважаєте, що рахунок не по грі?

- Мабуть, нічийний результат був би справедливим, бо гольових моментів не було ні біля воріт суперників, ні біля наших. Але стандарт зіграв... Все-ж-таки «Металург» одним складом грає вже три роки, вищолігового досвіду у них більше. Молодість вдалася взнаки. Гра була рівною, але результат на табло.

- Зважаючи на розмови з суддями, можна сказати, що ви не задоволенні суддівством?

- Ні, суддівство було нормальним. Я висловив свої притензії щодо одного моменту. Ми хотіли швидко розіграти штрафний, але суперник завадив цьому. Це вже порушення. Адже згідно правил після свистка м’яч брати не можна, тим більше не кидати і не бити його. Рахунок був 1:1 і, зрозуміло, що команда хотіла якнайскоріше ввести м’яч у гру.

- За рахунок чого ви можете підсилити гру щоб залишитись у Прем’єр-лізі?

- За рухунок роботи, праці... Відсутність досвіду гри в Прем’єр-лізі позначається в першу чергу на атаці. Треба було атакувати, а ми закрились. Ще раз кажу: «Головне, що є бажання, а очки ми знайдемо і результат до нас прийде. Сьогодні програли, але життя продовжується»...

- Не вважаєте, що занадто швидко випустили Козака?

- Думаю, якраз нормально. Михайло зіграв у стінку з Романюком і той вийшов один на один з голкіпером. В такий момент віддав пас. В нас молода команда, наймолодша у Прем’єр-лізі. Зрозуміло, що не хватає одного, двох досвідчених футболістів...

- Вперше в основі вийшов Розгон. Оцініть його дії.

- На жаль в нас є травмовані. Це Гальчук, Григорій Баранець і Леонідов в матчі з Полтавою зазнав травми, в гіпсі зараз нога. Тому немає стабільного складу. Все-таки ці гравці є неостанніми у команді. Розгон відіграв нормально, моментів у суперника не було.

- Можна буде й на далі очікувати на його появу у стартовому складі?

- Звичайно.

- Де легше грати: в Луцьку чи Добромилі?

- Хочеться грати на своєму стадіоні. Коли граємо в Добромилі нас підтримують. Нехай три тисячі вболівальників, але вони свої, вони наші. Гра з «Металістом» показала, що ця підтримка є важливою. Дай Бог, щоб в нас все вдалось і нашому президентові дали змогу побудувати стадіон на десять тисяч місць у Львові.

Дякую вболівальникам «Волині», вони як могли підтримували. Звичайно, вони більше підтримують свою команду, але всеодно дякую їм. Умови нас влаштовували, все класно, та дай Бог щоб ми повернулись в Добромиль.

- Наступний домашній матч ФК «Львів» проведе в Добромилі?

- Сподіваємось. Бо для команди підтримка найголовніше. Подивіться як підтримують в Англії, як підтримують в Харкові «Металіст».

- Що робить ФК «Львів» для того щоб в Добромилі дозволили проводити матчі?

- Роблять все, що вимагає федерація футболу. Все роблять для того щоб ми свої матчі проводили в Добромилі.