Адріан Пуканич: "Радий, що моя команда виграла"

Футболіст Адріан Пуканич, який ось уже другий рік поспіль не мав ігрової практики, нарешті знайшов місце під сонцем. Працевлаштувавшись в маріупольському «Іллічівці», у грі першого туру Пуканич відіграв усі дев’яносто хвилин і долучився до виграшу. Прикметно, що вдале повернення талановитого футболіста відбулося у матчі проти земляків із ужгородського «Закарпаття».

– Адріане, у першому турі ви діяли проти футбольної команди з краю, в якому ви народилися…

– Так, щоправда, я знайомий з дуже малою кількістю футболістів «Закарпаття». Та все одно було приємно поспілкуватися з хлопцями після гри. Щодо самого аналізу матчу, то я вважаю, що ми перемогли закономірно.Погоджуюся, що у першому таймі обидві команди діяли мляво. Зате у другій половині ми були значно свіжішими та активнішими. Один із моментів ми використали і здобули перемогу.

– Ви задоволені дебютом в «Іллічівці»?

– Так, радий, що моя команда виграла. Я дістав насолоду від матчу. Ну а оцінку моєї гри нехай дають тренери «Іллічівця» та інші експерти.

– Ви пам’ятаєте, коли перед тим востаннє діяли у вищій лізі з першої і до останньої хвилини?

– Ні, не пам’ятаю. Думаю, ще під час виступу у «Ворсклі». Мабуть, понад півтора року тому.

– Чи можна стверджувати, що зараз починається нова сторінка у футбольній біографії Адріана Пуканича?

– Я проаналізував причини того, що втратив ігрову практику, зробив правильні висновки. Іще дуже засумував за футболом, тож тепер хочу знову бути гравцем основного складу. Дуже задоволений, що потрапив до «Іллічівця».

– Ваша сім’я переїхала до Маріуполя?

– Наразі моя сім’я – це я і дружина. Вона зосталася в Донецьку. Ми вирішили не переселятися. Все-таки від Донецька до Маріуполя лише 100 кілометрів. Годинка часу – і я на місці.

– Любите швидкісну їзду?

– Ні, я не люблю гасати із шаленою швидкістю. Це не для мене. Так само, як і Костянтин Ярошенко. Він теж катається від Донецька до Маріуполя. Звісно, щодня ми не можемо їздити додому, але десь один раз на три дні навідуємося до Донецька. Стараємося почергово кататися: один раз за кермом своєї машини сидить Ярошенко, а наступного разу я везу його у своїй машині. Такий ритм життя нас влаштовує.

– Чи відігравало якусь роль близька відстань Маріуполя до Донецька при виборі нової команди?

– Ні, скажу чесно: «Іллічівець» був єдиним клубом, який в літнє міжсезоння був зацікавлений моїми послугами. А що я мав статус вільного агента, то ми змогли безпроблемно домовитися. Радий, що мене прийняли у колективі, і тепер я хочу віддячити за таку довіру добротною грою.