"Волинь" - "Іллічівець" 3:1. Гірша атака переграє найгірший захист

Луцьк. Стадіон «Авангард». 5 200 глядачів

Головний арбітр: Ігор Іщенко (Київ)
Асистенти: Сергій Соботюк, Леонід Ярмолинський (обидва - Київ)

"Волинь" - "Іллічівець" 3:1

Голи: Парасків 60, Майкон 74, Стевич 90+4 - Ярошенко 90

"Волинь" : Неділько, Ващук, Бутко, Гринченко, Гошкодеря (Скоба 68), Стевич, Парасків, Няга (Пічкур 43), Шарпар, Майкон, Рачич (Павлов 56)

"Іллічівець": Романенко, Самусьовас, Савін, Яворський, Путівцев, Мельник, Ярошенко, Тищенко, Козоріз, Насібулін (Кривошеєнко 64), Антонов

Попередження: Антонов 80, Савін 90+1

Вилучення: Путівцев 83

І знову гра за 6 очок. До Луцька другий тур поспіль приїздить сусід по нижній частині турнірної таблиці. «Іллічівець» – команда, яка зосереджена на атаку, тому вражати ворота суперника їй вдається досить часто, а от волиняни останнім часом не так уже й багато пропускають(максимум гол за гру в останніх восьми матчах, у тому числі і цьому), але дуже рідко забивають(лише 3 голи). Тому протистояння обіцяло бути цікаве.

Регулярні зміни у складі «Волині» уже нікого не дивують, ось і цього разу Кварцяний вирішив поекспериментувати. У воротах третю гру поспіль стояв Неділько, у центрі захисту Шарпар та Ващук( Омоко захворів, тому не був у заявці), на флангах Грінченко, який вперше був з капітанською пов’язкою(схоже, Ващук її позбувся надовго, а може назовсім) та Бутко, який в попередній грі чудово проявив себе у півзахисті. В центральній лінії - Стевич та Гошкодеря і диспетчер Парасків. В атаці тріо форвардів – Майкон і Няга на флангах, а на вістрі Рачич. Ворота Іллічівця захищав Романенко, добре відомий луцьким вболівальникам за колишніми виступами у складі «Волині», захисні редути сформували Самусьовас, Путівцев, Савін, Яворський. У центрі півзахисту - Мельник, Козоріз, на флангах – Тищенко, Насібулін. І два форварди Антонов та Ярошенко. Хоча в першому таймі маріупольці не часто переходили на чужу половину поля, іноді, навіть, виникало враження, що захищаються вони ледь не усією командою, хоча відзначаються непоганою атакою. А лучани усіляко намагалися розхитати щільну оборону гостей, однак інколи брак ігрової майстерності, а іноді мокре поле не давало їм завдати прицільного удару по воротах. Тому вийшло два різних тайми: перший – бійцівський і нудний, другий – швидкісний і гольовий.

Майкон уже на перших хвилинах отримав хороший пас у штрафну, але захисники «Іллічівця» не дали йому вдало пробити, лише кутовий. Через кілька хвилин уже гості завдали перший удар - захисники «Волині» на своїй половині поля не вдало перепасовувались чим ледь не скористався Тищенко – мимо. Відповідь господарів була миттєвою - Няга міг відкрити рахунок, але м’яч ковзнув по штанзі. Потім був рикошет після удару Грінченка, Андрій підхопив м’яч, який захисники гостей виносили зі штрафної, утім удар вийшов не сильним і Романенко перевів його на кутовий. А через чверть години після стартового свистка міг відзначитись Майкон, Стевич небезпечно прострілив у штрафну на дальну штангу, однак бразилець забарився з ударом, як результат, лише кутовий. А уже за кілька хвилин форвард лучан знову без проблем отримав пас в 11 метрову зону гостей, тепер уже від Грінченка. Він повинен був вирішувати момент на свою користь, однак пробив поруч зі стійкою. За 10 хвилин до кінця тайму уже маріупольці могли відзначитись – Ярошенко продерся правим флангом, змістився у центр і пробив, однак на місці був Неділько, який парирував удар. Підсумок першого тайму - півтора моменти на дві команди і вихід Пічкура у складі «Волині» замість Няги.

Початок другої половини гри був веселішим: Парасків б’є поруч зі стійкою, Пічкур приклався зі штрафного і шкіряний буквально просвистів на поперечкою. Мали момент і гості, коли Ярошенко залишився один у штрафній лучан, однак небезпечну подачу ліквідував Неділько. А на 61-й хвилині мокре поле дало про себе знати. Півзахисник волинян Парасків опинився по центрі перед штрафною, безперешкодно пробив у нижній кут і Романенко м’яч не втримав - 1:0. Після забитого голу гра стала цікавішою. Майкон вкотре у матчі не реалізовує момент – це Павлов, який вийшов на заміну замість Рачича(якого можна було міняти ще в першому таймі) йому віддав передачу на хід. Утім бразилець свій гол таки забив, точніше заштовхав, хоча участь в закочені шкіряного брало троє лучан. Після подачі кутового помилився Романенко, м’яч потрапив комусь на голову з гравців «Волині» і полетів у площину воріт, однак він там застряг у ногах гравців, але після короткої метушні його таки вдалося форвардам лучан переправити за лінію воріт. «Іллічівець» забив у відповідь відразу, але суддя зафіксував офсайд. Утім уже за хвилин десять до закінчення основного часу гості мали реальну нагоду скоротити відставання, міг забити Антонов, який розібрався у карному із захисниками лучан, але перебуваючи на вигідній позиції на мить запізнився з ударом і втратив момент. Маріупольці йшли в атаку великими силами все частіше, але і збільшилось число фолів з їхньої сторони. Здали нерви у Путівцева, який ззаду по ногам в’їхав Павлову зірвавши потенційно небезпечну атаку, як наслідок, маріупольці залишились у десятьох. Однак припиняти атакувальні дії вони не збиралися. Спочатку перепасовка Антонова з Ярошенком закінчилася ударом прямо в руки Недільку. А на 90-й хвилині гравці «Іллічівця» таки добилися свого. Один залишившись перед воротами Ярошенко ударом головою розстрілював голкіпера лучан, утім чудову реакцію продемонстрував нинішній перший номер «Волині», але другого пострілу форварда Неділько уже відбити не міг. Йдучи уперед гості все частіше натикалися на контратаки, одну з яких Павлов мав завершувати голом. Вийшовши віч-на-віч з голкіпером Євген не став зближуватися і пробив, Романенко виявився готовий до удару. А на четвертій доданій хвилині Стевич ударом головою встановив остаточний рахунок.

У цьому одному матчі лучани забили стільки ж голів, як за всі дев’ять попередніх. Довівши, що у маріупольців справді є проблеми в обороні та й голкіпер подекуди грішить. «Волині» же якраз і не вистачало впевненості в атаці, хоча два з трьох голів забили півзахисники. Так що питання до форвардів у Віталія Кварцяного мабуть є. Утім лучани помаленьку адаптуються до Прем’єр-ліги і схоже знаходять свою гру.

Ілля Близнюк: Перший тайм побудували на контратаках. У другому таймі ми не сіли у свою штрафну, але перший пропущений гол зламав гру. Необов’язковий гол пропустили, я ще моменту не бачив, але подивлюся як забивали нам другий гол з кутового. Потім вилучення. Було порушення( має на увазі з боку гравців Волині) поблизу кутового, тому рішення судді мені не зрозуміле.

- Ви можете рівняти сьогоднішній матч з Полтавою?

А що з Полтавою?

- Ви там теж на виїзді програли.

До чого тут матч з Полтавою?! Сьогоднішня гра є сьогоднішня гра!

Віталій Кварцяний: Сьогодні знову була нервова ситуація, тому що перед грою мені сказали, що в Омоко температура, тому довелося варіювати склад. Я дуже переживав як зіграють в задній лінії, зіграли не так як я хотів, але достатньо надійно. Боявся кінцівки матчу. Як пам’ятаєте і Арсенал, і Карпати, коли втомлювався наприкінці Ващук. Він не пройшов із нами збори, тому йому дуже важко. Він відповідальна людина, але функціонально його не вистачає на весь матч. І ви бачите, яка кінцівка? Сіли назад і пропустили гол. Я це забороняю. А позитивне – це те, що грали на атаку, не так швидко, але завадив дощ. Хоча об’єм роботи великий, футболісти старалися, але виконавча майстерність підводила в багатьох ситуаціях. Я просив їх, – бийте по воротах, адже м’яч слизький, вратарю важко сконцентруватись. Бачите, пробив з-за меж штрафної і голкіпер не втримав м’яч. Були ще моменти. А взагалі наші гравці великі герої. Я їх усіх заповажав за цю гру. Адже за такої кількості хворих Герасимюк, Кінаш, Карковський, Бута, Рамон і Омоко. Команда витягує, набирає очки, а тому я дуже радий. Моя ставлення поліпшилось у п’ять разів до кожного равця, який сьогодні грав.

- Де будете грати в Івано-Франківську чи в Яремче на кубок України(у вівторок з «Карпати» Яремче)

Ми серйозно підходимо до цієї теми. Я відсилав в Яремче оператора, щоб відзняв поле, роздягальні, душові, туалети. Щоб знати, де і як грати, які глядачі. Там звичайно стадіон не готовий. Ми хотіли би там зіграти. Ми поважаємо місцеве населення, але там немає умов. Нехай зроблять. Там же є місцеві голови, мери, «шмери», водять туристів, гроші збирають. Можна ж для людей побудувати стадіон, роздягальні, де можна було б одне місце футболістам помити після гри. 21-ше століття! Готелів набудували, а на стадіоні немає де помитись! Цирк! Це взагалі жах. А поруч вілли депутатів. П’ятнадцятиповерхові, по триста метрів. Та візьміть звідти три кімнати переставте ! (сміх в залі) Туди прилетіли на вертольотах, а зараз не можуть кіньми перевезти кілька душових.

Не знаю, де будемо грати. Як десь оштрафувати Кварцяного, очки зняти, то усі вирішують, раз, раз і вирішили. Як щось конкретне… Уже семеро начальників обдзвонили, щоб дізнатися де будемо грати. Я не буду називати прізвища, бо образяться. (сміється) Нехай кожен з них думає один на другого (сміх в залі). Я хочу спланувати підготовку.

Ми плануємо серйозно виступити у кубку та й в чемпіонаті зайняти п’яте – шосте місця (сміх в залі і аплодисменти).