Ігор Скоба: "Кожен гол – це свято"

Одним з творців довгоочікуваної перемоги «Севастополя» став Ігор Скоба − автор переможного голу у ворота «Карпат». Прес-служба ПЛ поспілкувалась із футболістом за підсумками туру.

− Ігоре, в інтерв’ю Ангел Червенков сказав, що вірив у своїх футболістів з першої до останньої хвилини. Якими словами він вас налаштовував на поєдинок?

− Наш головний тренер перед кожним туром каже, що нас очікує черговий фінал. Попросив у жодному разі не опускати рук після двох весняних поразок, а йти лише вперед та грати на перемогу. Іншого вибору немає. Червенков відзначив, що діями футболістів в цілому він задоволений, але гра це − одне, і зовсім інше − результат. Тож на досягнення останнього і були спрямовані наші зусилля.

− Пропущений гол наприкінці першого тайму якось змінив ваш настрій на другий тайм?

− Дійсно, пропустили у зовсім не обов’язковій для того ситуації. Це − урок, що слід догравати до кінця як окремі ігрові ситуації, так і матч у цілому. Втім, десь м’яч Развана Кочіша нас навіть організував на більш відповідальне ставлення до кожного моменту після перерви.

− Яке враження справили «Карпати» у зустрічі проти «Севастополя»?

− Ми багато дивились матчів за участю львів’ян, були теоретичні заняття. Постійно спілкуємось про манеру гри наступного суперника. Десь зіграла свою роль у поведінці наших опонентів перемога над «Шахтарем». До кінця ейфорія від того успіху ще не минула, і це було помітно. Можливо, вони не вірили у те, що наша команда зможе продемонструвати гідний футбол. Спочатку «Карпати» не включили своїх найбільших обертів, а згодом вже ми не дозволили їм додати по ходу зустрічі.

− Ігоре, ти забив 10-й гол за часи виступів у Чемпіонатах України. Наскільки це важливо для тебе? Який серед власних голів найбільш цінний?

− Кожен гол − це свято. Мабуть, я не так вже й багато забиваю як для своєї позиції на полі. Хоча проти «Карпат» Ангел Червенков поставив мене грати зліва у захисті. Радий, що, незважаючи на це, зумів допомогти команді здобути перемогу. Місце не дуже звичне, але я вдячний тренеру за довіру. За статистикою слідкую, але виділяти якийсь із забитих м’ячів − гадаю, буде зайвим.

− Двотижнева пауза перед наступним туром якось позначиться на підготовці?

− Взагалі, у нас план тренувань розписаний на місяць уперед. Як завжди, наступний день після матчу − тренувальний. Залежно від того, хто напередодні грав і скільки, одна група йде тренуватись на поле, інша проходить відновлювальні процедури. Потім ми отримали два вихідних. Далі будемо працювати за планом. Наразі точно сказати не можу, чи запланований у нас найближчими днями якийсь спаринг.

− Вже вивчили календар до закінчення Чемпіонату? Наскільки він зручний для «Севастополя»?

− Саме розподіл суперників на зручних і не дуже може завадити. Якщо робити такий аналіз, то можна й недобрати тих очок, на які розраховуєш. Тим більше, що у другому колі кожна команда за щось бореться − у всіх є завдання. Нам зарано дивитись у турнірну таблицю − підсумки будемо підбивати 21 травня. Нам просто слід набирати якомога більше залікових балів, незважаючи проти кого ми виходимо на поле. Одна перемога, яку ми здобули − дуже мало задля висновків. Якщо виграємо ще у п’яти матчах − тоді зможемо почувати себе більш вільно.

− Що знаєш про найближчого суперника − полтавську «Ворсклу»?

− Ми заздалегідь починаємо переглядати чергових суперників. Робимо спочатку це самостійно, виконуючи своєрідне домашнє завдання від Ангела Червенкова. До речі, він його потім перевіряє. Кожен має звернути увагу на ту ділянку поля, де доведеться зіграти, та індивідуально вивчити безпосереднього опонента.

«Ворскла» ніколи не ходила в аутсайдерах. Знаю Миколу Петровича Павлова − він кваліфіковано виконує свої обов’язки. Звичайно, останнім часом у полтавчан багато що не виходить, особливо вдома. Через це рідна публіка дещо відвернулась від команди. А грати перед порожніми трибунами не дуже приємно.

− Від справ командних до особистих: багато для кого твій перехід з «Волині» до «Севастополя» був несподіваним…

− Так пізно − майже з початком другої частини сезону − перейшов у зв’язку із переговорами між двома клубами. Вони тривали два місяці і завершилися успішно. А так мав би приєднатись до нового колективу ще у січні. Для мене трансфер не був несподіваним − у Криму живе багато моїх рідних, тож не обійшлося без патріотичних почуттів. Про зацікавленість мною дізнався давно. Ангел Червенков не лише переглядав матчі своєї нової команди у запису, але й відбирав тих виконавців у складах суперників, кого він хотів би бачити вже у «Севастополі». Я увійшов до цього списку.

− Ігоре, слідкуєш за виступами колишніх команд? Яку з них згадуєш найбільш теплими словами?

− У першу чергу, звичайно, думаю про «Динамо», куди я потрапив із київського інтернату. Саме перебування у «динамівській» системі і дало мені шлях у подальшу кар’єру. Недаремно кажуть: якщо ти виходець з «Динамо», ти здатний багато на що. А за колишніми командами сумую. Там залишаються мої друзі. Наприклад, у Луганську це Ігор Шуховцев, Микита Каменюка. У Луцьку, який мені дійсно шкода було залишати, бо там справжній колектив, товаришував з Олександром Пищуром, Сергієм Сімініним, Андрієм Гринченком та іншими.