Весняні підсумки. "Кривбас". Казка з трагічним кінцем

Спершу про оптимістичне. UA-Футбол уже сповіщав про створення у Кривому Розі громадської ініціативної групи, яка буде боротися за збереження чи то пак відродження команди «Кривбас». В принципі, нічого неможливого, зважаючи на високий промисловий потенціал міста, нема. Інша річ, що рух цей міг розпочатися трохи раніше, а свою небайдужість криворіжці могли проявити заповненими трибунами. Виходив парадокс: «Кривбас» взагалі без грошей грав на рівних з лідерами вітчизняного футболу і претендував на місце в єврокубках, а на його домашніх матчах трибуни вперто пустували. Всебічну активність проявляв лише фанатський сектор.

Тож, можливо, в нинішній криворізькій трагедії є частка позитиву і після всього, що сталося, в майбутньому місцеві вболівальники перестануть підтримувати команду пасивно, на відстані. Звісно, якщо новий «Кривбас» таки буде. Але в будь-якому разі ніколи не повернеться цей, вже майже легендарний колектив, котрий на характері і без грошей протистояв командам, які ставили перед собою серйозні завдання і, чого гріха таїти, мали змогу «злидарів» простимулювати. Не дарма ж букмекерські контори відмовлялися приймати ставки на окремі матчі криворіжців. Та команда Тарана виходила на поле і присоромлювала скептиків. А заодно й демонструвала, що навіть в зіпсованому грішми сучасному футболі ще є футболісти і команди, здатні грати виключно за честь.

Трансферна діяльність

Впродовж усієї осінньої частини чемпіонату Олег Таран говорив, що з гравцями, яких відрахував його попередних Віталій Кварцяний, він працює не від хорошого життя. Олег Анатолійович підкреслював, що взимку його команда потребує серйозної доукомплектації. Втім, фінанси заспівали зовсім інші романси. Комплектуватися «Кривбас» мусів по мінімуму, крапково. Оскільки в першій частині сезону найслабшими виглядали воротарська і стопперська позиції, то не дивно, що Таран зробив перестановки саме там. Тренер відмовився від послуг досвідченого Віталія Реви, а взяв на його місце екс-голкіпера «Арсеналу» Євгена Боровика. Придбання вийшло надзвичайно вдалим: Євген витіснив зі складу Артема Штанька і провів без замін усі 11 матчів весни.

Фото - Євген Колесник

Окрім Реви, пішов з команди й центральний оборонець/опорний хавбек Кирило Петров. Пішов у «Говерлу» й зайвий раз переконав Тарана у вірності прийнятого рішення, коли ужгородці приїхали до Кривого Рога. Саме після двох грубих промахів Кирила «Кривбас» забив супернику два з трьох голів. Замість Петрова Таран поповнив склад гравцем практично тих же функціональних обов’язків Андрієм Гітченком з «Арсеналу». Той теж грав регулярно і майже без замін, закриваючи то позицію центрбека, то опорну зону. Без помилок не обійшлося. Але були у виконанні Гітченка справді блискучі матчі, як приміром зустріч проти «Динамо» у Києві. Натомість ще один запрошений узимку екс-гармаш, опорний хавбек Олександр Максимов через травми закріпитися в основі «Кривбасу» не зумів.

Втратила команда й номінально основного за підсумками осінньої частини сезону правого півоборонця Іржі Єслінека. Може, Таран і хотів придбати на його місце когось іншого, та нагоди такої не отримав.

Фізична готовність

Взимку команда провела три збори в Туреччині. За цей час Олег Таран зумів закласти команді оптимальний фундамент фізичної готовності. Всю весняну частину чемпіонату команда пройшла без зривів і, що дуже показово, демонструвала здатність додавати обертів у кінцівках матчів як на початку березня, так і в кінці травня. Дуже яскравим показником гарної фізичної готовності криворіжців є той факт, що на старті весняної частини чемпіонату криворіжці перебігали в ендшпілі київського поєдинку «Динамо». То за умови, що кияни на той час вже мали ігрову практику, оскільки в лютому зіграли два матчі Ліги Європи проти «Бордо».

Фото - Євген Колесник

Разом з тим, дуже цікавим виглядає висловлювання наставника збірної Михайла Фоменка стосовно фізичної готовності Дениса Дедечка. «Він перебуває в не найкращому фізичному стані, - сказав Михайло Іванович після товариського матчу проти Камеруну. – Ми не знаємо, як і скільки тренувалися футболісти «Кривбасу» в тій ситуації, що в них склалася». Сміємо припустити, що тренер збірної все ж володів більш ґрунтовною інформацією, проте публічно зробив лише натяк.

Тактична гнучкість

Тактика «Кривбасу» - то свята простота. Олег Таран – прагматик, котрий гру звик будувати, виходячи з надійності тилів. Звісно, не можна виключати, що будь в обоймі Олега Анатолійовича інші виконавці, він і стратегію будував би іншу, проте сутність її не змінилася б. Активна оборона з акцентом на флангові контратаки – приблизно так можна сформулювати тактичну спрямованість «Кривбасу» в сезоні в цілому, не лише в його весняній частині.

Схематично розстановка криворіжців у більшості матчів засновувалася на класичній побудові 4 – 4 – 2. В стартових матчах весни, коли через травму був відсутній Олексій Антонов, Володимир Прийомов міг діяти як відтягнутий нападник, а на вістрі незмінно грав Сергій Самодін. Обидва центральних хави у Тарана здебільшого володіють одинаковими організаторськими і руйнівними навиками.

Судячи з інфографіки, найпроблемнішим виглядає правий фланг оборони «Кривбасу», звідки команда пропустила левову частку голів. Проте більшість з цих м’ячів припали на матчі з лідерами, а також на провальні зустрічі проти донецького «Металурга» і «Карпат». Впродовж сезону ж найбільш вразливим виглядав якраз центр оборони. Особливо до зимового антракту, коли поряд з Віталієм Лисицьким чи Богданом Шершуном діяв Кирило Петров. Також статистика демонструє вміння криворіжців використовувати стандартні ситуації. Впродовж сезону команда забила після штрафних, кутових і пенальті 13 голів. Це – понад третини результативного доробку команди.

Оптимальний склад

Майже незамінним ядром команди, на якому ґрунтувалася гра колективу увесь чемпіонат, були оборонці Павло Пашаєв і Віталій Лисицький, а також лівий півоборонець Младен Бартуловіч. Решту виконавців Таран суттєво тасував. Приміром, поряд з Лисицьким в центрі захисту діяли Богдан Шершун, Андрій Гітченко і Кирило Петров. Разом з тим, Лисицький і Гітченко впродовж сезону в окремих матчах з’являлися в опорній зоні. Уча Лобжанідзе восени встиг пограти в обороні справа і в центрі, а навесні доволі успішно увійшов у роль правого хавбека. В’ячеслав Сердюк став основним лівим оборонцем після того, як в ході осінньої частини чемпіонату команду залишив Віталій Федорів. Наприкінці сезону конкуренцію В’ячеславу почав створювати молодий Денис Мірошниченко.

Навесні Олег Таран повністю змінив центральну вісь команди. Якщо восени пару центральних хавів найчастіше складали Ринар Валеєв і Даріян Матіч, то з березня такими ж незамінними вважалися Денис Дедечко та Валерій Федорчук. Останній, щоправда, в окремих матчах грав справа. Не так часто, як восени, але з’являвся на правому краї й гравець збірної Нігерії Мішель Бабатунде. Дует нападників – Олексій Антонов – Сергій Самодін. При потребі кожного з них кваліфіковано міг змінити Володимир Прийомов, котрого Таран використовував також на флангах півоборони.

Кращий гравець весняної частини – Валерій Федорчук

Надзвичайно складний вибір, з яким, мабуть, погодяться далеко не всі криворізькі вболівальники. Нападники Антонов і Самодін забили по десять голів, а Олексій з голом і результативною передачею був головним творцем перемоги над дніпрянами. Бартуловіч був головною рушійною силою і створював для воріт суперників гостроту з лівого флангу. Мобільності грі команди, повноцінно замінивши Ринара Валеєва, який за версією UA-Футболу був кращим гравцем «Кривбасу» восени, додав Денис Дедечко.

Фото - Дмитро Білоненко

Проте ми ризикнули визнати осьовим гравцем цьогого колективу Валерія Федорчука, котрий першу частину сезону пропустив через важку травму. Показовим, на наш погляд, виглядає перший матч весняної частини проти команди київського «Динамо». Його Федорчук розпочав у резерві, з’явившись на полі на 60-й хвилині замість Даріяна Матіча. В заключних півгодини Валерій вів гру гостей, добре і відбирав, і давав напрямок наступу. Саме Федорчук став одним із співавторів голу у відповідь у виконанні Прийомова, який приніс «Кривбасу» нічию. Не дивно, що надалі Таран випускав Федорчука в основі в кожному матчі. В дуеті з Дедечком Валерій прекрасно підчищав огріхи партнерів в середині поля, а перші паси вносили в контратаки криворіжців стрімкість.

Розчарування весняної частини – криворізькі вболівальники

Хтось скаже, що винуватець зникнення команди той, хто її власник. Так, це безсумнівно. Втім, щоб змусити «грошових мішків» отямитися, вартувало почати з себе. Як саме? Фанатські марші підтримки – це прекрасно. Проте фанати й без того залишаються вірними і заповнюють сектор незалежно від місця, яке займає команда. Мова про пересічного прихильника футболу, який знав, що відбувається з колективом, писав обурливі «комєнти» в інтернеті, мовчки хвилювався, але в дні чергового матчу начебто улюбленої команди залишався вдома. Гадаю, жоден олігарх, яким би черствим не було його серце, не дозволив би загинути команді, на іграх якої збирається по 20 тисяч глядачів.

Фото - Дмитро Білоненко

Що ж маємо ми? 20-й тур, «Кривбас» удома після нічиєї у Києві з «Динамо» приймає «Зорю». На трибунах – 1985 глядачів. Наступна домашня зустріч проти «Металіста» зібрала 8900 вболівальників. Очевидно, більшість криворіжців прийшли не на свою команду, а на суперника. Але добре, господарі з харків’янами зіграли внічию, а через тиждень виграли в Маріуполі. Втім, наступний матч на «Металурзі» проти «Таврії» збирає лише 3950 відвідувачів. Далі – більше. Чутки про можливе зникнення команди набувають реальних обрисів, проте зустріч проти донецького «Металурга» відвідують 2345 глядачів. На матчі з «Говерлою» було лише 1348 присутніх. Нарешті – поєдинок проти «Карпат», який міг стати й, можливо, став останнім домашнім матчем в історії «Кривбасу». На трибунах – 3340 вболівальників. Мабуть, то статистика, за яку мешканцям 650-тисячного міста мало б бути соромно…

Кращий матч сезону

21-й тур. «Дніпро» - «Кривбас» - 1:2

Навколо цього матчу, як то зазвичай буває напередодні дніпропетроовського дербі, точилися розмови про покірність «однокласників». Втім, реалії вкотре виявилися інакшими. «Кривбас», продемонструвавши майже ідеальну раціональність і витримку, використав свої шанси і здобув сенсаційну перемогу. Хтось скаже, що саме через цю непокірність власники «Кривбас» і покарали. Так чи інакше, Таран і його підопічні продемонстрували всім недоброзчливцям, що є найперше професіоналами, а ж потім підлеглими «владельца заводов, газет и пароходов».

Звісно, не можна забувати, що на долю зустрічі «Дніпро» - «Кривбас» вплинула помилка арбітра Євгена Арановського, котрий на 11-й хвилині покарав попередженням нападника дніпрян Романа Зозулю, коли той апелював через зафіксоване з власного боку порушення, якого не було й близько. На 57-й хвилині Зозуля отримає другу жовту картку і піде з поля, після чого криворіжці заб’ють переможний гол.

Перший тайм «Дніпро» виграв, забивши єдиний гол після зіткнення у воротарському майданчику Штанька з Шершуном і удару зльоту у виконанні Джаби Канкави – 1:0. Відразу після перерви Таран випутив на поле замість Лобжанідзе Антонова. Олексій діяв на вістрі в парі з Самодіним, а Прийомов, котрий діяв у атаці в першій половині, змістився вправо. І вже на 47-й хвилині «Кривбас» майстерно розтягнув оборону суперника розмашистою атакою через фланги. Врешті , Пашаєв відпасував зліва, а Антонов пробив з 11-ти метрів сходу – 1:1.

Потім було вилучення Зозулі. Не скажеш, що гості захопили перевагу. Більше того, змінивши Самодіна на Гітченка, Таран радше прагнув утримати нічийний результат. Проте на 80-й хвилині Боровик вибив м’яч від власних воріт, а оборонець дніпрян Іван Стрініч, давши Антонову вільно прийняти м’яч, потім не пішов у відбір. Олексій протягнув «кулю» метрів 20, а потім відпасував під удар Дедечку. Денис з лінії штрафного майданчика пробив невідпорно – 1:2.

Завдання на літо та перспективи

Денис Дедечко вже підписав контракт з «Ворсклою». То була перша ластівка. Подейкують, туди ж, у Полтаву можуть перебратися Лисицький з Самодіним. Сергія, щоправда, разом з Антоновим чутки сватали й до Львова. Та за останніми даними Олексій, найвірогідніше, опиниться в «Чорноморці». Федорчук з Бартуловічем, які перебувають на контракті в «Дніпрі», на правах оренди опинилися в «Карпатах». Шершуна бажає забрати у «Волинь» Віталій Кварцяний. З Олегом Тараном і його тренерським штабом зустрічалися представники «Говерли», однак домовитися начебто не змогли. Так розпадається одна з найбойовитіших в незалежній історії українського футболу команд…

Думка легенди клубу

Іван Гецко,
нападник «Кривбасу» (2001-2002):

- Доки у «Кривбас» не повернувся Олег Таран, команда впродовж 13-ти років, за незначними винятками, боролася за виживання. В принципі, ситуація, при якій криворіжці проводили весняну частину чемпіонату, була звичною для 90-х років. Здається, то ще тоді в останнє команди були здатні вийти на поле і відіграти без грошей, без умов, розуміючи, що клуб перебуває на грані банкрутства, за себе, за місто, за тренера. Хлопці, мабуть, підозрювали, що за свої перемоги, зокрема й над лідерами вітчизняного футболу, вони не дочекаються не те що преміальних, а й навіть банальної зарплати. І треба віддати належне Олегові Тарану, що в такій скрутній ситуації він зумів налаштувати підопічних, аби ті зіграли за «дякую», за місце у складі, просто за місце в заявці.

Мабуть, Олег Анатолійович до останнього сподівався, що врешті господарі щастя повернуться до команди обличчям і таки врятують «Кривбас» від краху. Але цього не сталося. Взагалі, для мене ситуація, за якої одна людина скупила п’ять клубів і відмовляється від фінансування одного з них, виглядає дикістю. То ж не облдержадміністрація з її горою соціальних проблем опікувалася командою, а «гарний татко», через капризи якого вмить поставлено хрест на колективі з понад 50-річною історією.

Найсумніше, що нинішня команда створювалася у важких муках. За останніх років два в Кривому Розі відіграло чимало виконавців і врешті поміж них Олег Таран зумів відібрати тих, хто принесе «Кривбасу» справжню користь. Фактично, криворіжці цьогоріч, поїдь вони на матч останнього туру до Луцька, мали обходити «Чорноморець» і фінішувати шостими. То за умови, що в одесітів, на щастя, жодних матеріальних проблем нема.

У складній ситуації Таран зумів не просто збити обойму із основних одинадцяти гравців, а й створити всередині колективу внутрішню конкуренцію. Показовий приклад – Денис Дедечко. Восени цей футболіст з’являвся на полі епізодично, однак вартувало отримати мікротравму одному з лідерів команди Ринару Валеєву, як Денис міцно вхопився за свій шанс і впродовж весни зумів заграти так, що впав у око тренерам збірної. То за умови, що Валеєв ще свого останнього слова у футболі, переконаний, не сказав навіть близько. Мені ж ця історія з Дедечком пригадала власну юність, коли я 20-річним прийшов у «Чорноморець» у 1989-му. Тоді теж травмувався Сашко Щербаков і Віктор Прокопенко дав шанс мені. Скористався я нагодою сповна і більше місця в основі не віддавав. До чого це я? Та до того, що атмосфера, яка панувала в «Кривбасі», залишалася робочою, не дивлячись ні на що.

Дуже імпонує мені й дует криворізьких нападників Антонов – Самодін. Хлопці налагодили прекрасне взаєморозуміння на полі, вони наче доповнюють один одного. І Олексій, і Сергій мають гарне гольове відчуття, обоє індивідуально сильні і вміють обирати позицію. Гадаю, будь команда на плаву і прикупи «Кривбас» сильних півоборонців, пара Антонов – Самодін змусила б говорити про себе ще більше. Дуже прикро, що такий цікавий, самобутній колектив розбігається через чиюсь байдужість…