Ліга Європи. "Карпати" - "Зестафоні" 1:0. Перше правило єврокубків

"Карпати" - "Зестафоні" 1:0

Гол: Худоб’як 6

"Карпати": Тлумак, Батіста, Ґодвін (Г.Баранець 77 ), Зеньов (Гурулі 53), Кожанов (Б.Баранець 85), Мілошевіч, Ощипко, Ткачук, Тубіч, Федецький, Худоб’як

"Зестафоні": Квасхвадзе, Аладашвілі, Оніані, Хідешелі, Еліала, Даушвілі, Дзарія (Піпія 80), Бабунашвілі (Апціаурі 59), Грігалашвілі, Гелашвілі (Ломія 90+4), Двалі

Попередження: Кожанов 30, Мілошевіч 86

Не пропусти вдома – все просто. З цим «Карпати» впоралися і це плюс. Мінуси побачили усі, хто був на стадіоні чи перед телевізором. На жаль, якість гри команди не порадувала. Причин тут є кілька – відразу списувати «Карпати» з рахунків і говорити, що в Грузії команді Кононова нічого не світить, мабуть, не потрібно.

Перша причина, вона ж найголовніше, це кількість проведених матчів. У цьому показнику «Карпати» наразі лідирують, якщо брати до уваги усі українські клуби. Грати в такому ритмі важко, часу на відновлення мало. До того ж, досвіду єврокубкових матчів у команди практично нема. Олег Кононов каже про два рівноцінні склади, але це більше схоже на самозаспокоєння, аніж на реальність. «Карпати» на сьогодні не можуть виходити на поле і грати наче востаннє в житті. Вони хоч і підсвідомо, але змушені думати про те, що буде завтра. А завтра буде виліт в Луганськ і гра проти голодної «Зорі», а післязавтра виліт в Грузію. Як тут грати? Викладатися на 110%? А це обов’язково вилізе боком в наступній грі – хтось десь не добіжить, не постелеться в підкаті, не зможе завершити атаку. Грати однією ногою? Теж не вихід. Тому й доводиться шукати щось середнє між двома крайнощами. Інакше просто неможливо. Нарешті, це тільки початок сезону – до оптимальної форми ще далеко не лише «Карпатам». Хоча для контраргументу можна сказати, що «Зестафоні» ще не провело в чемпіонаті Грузії жодного матчу. Одним словом, «Карпати» знали, на що йшли, коли боролися за п’яте місце. Тому зараз треба грати через «не можу», стояти за честь свого клубу, за своїх уболівальників. Ніхто й не казав, що буде легко. Назвався грибом – ласкаво просимо до кошика.

Суперник «зелено-білим» попався дуже серйозний. «Зестафоні» - повністю грузинська команда, з хорошими виконавцями. Вони постійно намагаються загострювати гру, бити по воротах, обігрувати. Скажімо, кілька разів у центрі поля Ґодвіна обійшли як дитину в дворі. У чемпіонаті України такого практично не буває. А тут один за одним на газоні опиняються і нігерійський опорник, і Ткачук, і Худоб’як, а грузин з м’ячем йде далі. Майже не було у зестафонців проблем з Батістою. Він, правда, і сам постарався для цього. Вже який матч поспіль, бразилець відверто перетримує м’яча, не бачить партнерів, які перебувають у кращій позиції, а коли вже віддасть пас, то у ноги супернику. Не було помітно на полі Зеньова – тепер, радше, він нагадував себе самого наприкінці минулого чемпіонату, аніж того нестримного нападника, який розривав захист «Кривбасу» і «Рейк’явіка». У естонця було досить часу, щоб відпочити – проти «Металурга» він не грав. Не допомогла і його заміна на Гурулі. Карпатівський грузин губився на полі, практично не загострював атак, програвав боротьбу. Може трохи краще зіграв Кожанов, але і він не мав достатньо нагод, щоб потурбувати молодого голкіпера Квасхвадзе. Дивно те, що обидва крайні форварди грали не на рідних позиціях. Зеньов – лівша, логічно, якби він грав на лівому фланзі. Кожанов набагато комфортніше себе почуває праворуч. Чому тренер вирішив переставити ключові фігури, у своїй тактичній схемі, місцями? Якщо це був експеримент, то він, певна річ, виявився невдалим.

Що ж виходить? Атака «Карпат», яку так боялися ,і яку так нахвалювали, за весь матч спромоглася лише на один по-справжньому гольовий момент (якщо не брати до уваги забитого голу). Але трапилося це на 90-ій хвилині матчу! А до цього в активі львів’ян важко пригадати бодай один точний удар по воротах. Кілька разів Худоб’як засандалив м’яча на трибуни, згодом так само пробив і Батіста. Ткачук теж намагався – у захисника влучив…

Можливо, гра склалась би по-іншому, якби Худоб’як не забив гол вже на 6-ій хвилині. Федецький навісив, оборонці ще не встигли розібратися хто кого має тримати, а центральний хав вже вискочив у них з-за спин і з кількох метрів розстріляв воротаря. Для початку – супер, але часу ще цілий вагон залишався. У першому таймі «Карпати» виглядали переконливіше, хоча суперник теж показав, що не ликом шитий. У нападі грала пара форвардів Двалі – Гелашвілі. Перший зовнішньо схожий на Зідана, тож і намагався діяти в його стилі – технічно і гостро. З ним довелося навозитися. Карпатівські захисники не гребували і фолами, але робили це продумано, ближче до центру поля. Гелашвілі ледь не забив гол. Після точного пасу від воротаря він випередив Тубіча і вже був готовий пробити. На щастя, серб в останню мить зумів йому зашкодити. Грузини у тому епізоді вимагали пенальті, але, схоже, нічого кримінального не було. Хоча від судді з Данії можна було б чекати усього – дуже невпевнено він відпрацював у цьому матчі. Принаймні, так з трибун здалося – хто мав можливості бачити повтори, можливо, заперечать.

Сутужно «Карпатам» стало у другій половині другого тайму – грузини виграли центр поля, багато і різноманітно атакували. Оборона не помилялася – тут треба віддати їй належне. У центральних захисників була фора – серби вищі за грузинів, тож майже усе повітря у своєму штрафному вони виграли. Досить спокійно і надійно відіграв Тлумак, хоч у нього багато роботи не було. Атаки грузинів, як правило, зупинялися на самій лінії штрафного. Для цього іноді доводилося налітати на одного суперника усіма ближніми силами.

Трохи цікавіше стало, коли на полі з’явилися брати Баранці. Хороші хлопці, пластичні, з прийомом і технікою. Кілька разів вони намагалися загострювати атаки і це в них вдавалося. Можливо, було б доречно випустити їх трохи раніше, але це вже тренеру видніше.

«Карпати» могли забити другий гол – тоді було б значно легше на виїзді. Батіста відірвався від захисників і сильно пробив – Квасхвадзе зреагував і за всіма правилами відбив м’яча у бік від себе. Іноді правила треба змінювати – на круглого набігав Худоб’як, який вже майже лежачи пробив у порожні ворота. Якимось дивом команду врятував Еліава, теж у падінні. Спершу здалося, що при цьому він допоміг собі рукою, але це не так. Грузин за мить став національним героєм, найближчий сусід кинувся його обнімати і цілувати, яко спасителя. Десь так воно й було.

Після кількох тривожних доданих хвилин, та й взагалі другого тайму, нарешті пролунав фінальний свисток. Не пропустили – казало щось біле і пухнасте на одному плечі. Мало забили – заперечувало йому щось червоне і з ріжками на іншому. Мало чи не мало – побачимо вже через тиждень. Наразі говоримо про результат. Він є. А гра, сподіваємося, від результату далеко не втече. «Карпати» вміють грати добре – це вони вже довели.