"Арсенал" - "Говерла" 2:0. Декласовані ужгородці і фанатський мордобій

Київ. Стадіон "Динамо" ім. В.Лобановського

Матч 11-го туру Українськой Прем'єр-ліги

Головний арбітр: Юрій Можаровський (Львів)

"Арсенал" (Київ) - "Говерла" (Ужгород) 2:0

Голи: Гоменюк 45+1, Ковпак 68

"Арсенал" : Паньків, да Сілва, Польовий, Гоменюк, Адійя (Міколюнас 63), Кобахідзе (Ковпак 63), Шацких, Матуку, Старгородський (Валяєв 80), Флореску, Симоненко

"Говерла": Бабенко, Тодоров (Ле Талек 52), Балафас, Одонкор (Косирін 70), Малішич, Бордіян, Єдігарян, Макаренко, Трухін, Єлісєєв, Райчевіч

Попередження: Міколюнас 90, Матуку 90+3 - Косирін 90+3

Якщо вірити синоптикам, то 6 жовтня у Києві був останній в цьому році теплий день. Погода, мабуть, найкомфортніша для гри у футбол й її перегляду. Втім, киян на видовище сумнівною обгорткою «Арсенал» - «Говерла» заволокти важко. Й то м’яко кажучи. При бажанні глядачів можна було б перерахувати хвилин за 10-15. Ті, хто відвідав матч, сміливо могли розлягтися на не дуже чистих кріслах динамівської арени. Як свідчить офіційна статистика, присутніх було 1379, хоча візуально навіть ця цифра виглядає натягненою.

Проте навіть такий комфорт не завадив деяким діячам поконфліктувати через зайняті місця. Фігурантами стали двоє англомовних журналістів, котрі зайняли місця в звичайному глядацькому секторі. Вже коли матч починався, до них підійшов чоловік середніх років у шалику «Арсеналу». Він почав доводити, що одне з місць іноземців – його. Ті не розуміли змісту розмови, але суть вловили й почали сміятися, показуючи, що стадіон порожній і сідати можна, де завгодно. Їх підтримав один з наших вболівальників й почув: «А якщо потім мене виженуть?» Далі була іронія у відповідь: «Вам мало того, що ви вболівальник «Арсенала», так хочете виглядати ще смішніше?»

Сама гра не вражала. «Арсенал» чіпко тримав гру під своїм контролем від початку до кінця й якби не дитячі помилки оборонців в окремих епізодах, то була б найлегша в цьому сезоні перемога «канонірів». «Говерла», котра посідає 15-те місце й якій вартувало б при недостатку вміння бодай проявити характер не в окремих відрізках, а впродовж всього матчу найчастіше діяла безвільно й шаблонно і, в принципі, жодних аргументів, аби здобути бодай нічию, не проявила. Спершу ужгородці в атаці орієнтувалася виключно на Давіда Одонкора, який постійно змінювався флангами з Дмитром Трухіним. Німець був активним, але його завершальні передачі адресату не досягали. Найперше через те, що партнери невдало відкривалися.

Зрештою, ближче до середини першого тайму господарі сконцентрували на Одонкорі більшу увагу й він вже не був настільки помітним, як до того. Натомість «Арсенал», діючи в середньому темпі, завдяки до автоматизму відпрацьованим груповим маневрам гостроту біля воріт Дмитра Бабенка створював систематично. Й якби не брак індивідуальної майстерності тих, хто завершував атаки, доля зустрічі була б вирішена ще в першому таймі.

Генератором канонірських ідей виступав Максим Шацьких. Спершу він виконав ідеальну за виконанням навісну передачу на Володимира Гоменюка, однак той, не відчуваючи опіки з боку опонентів, пробив у падінні головою поруч зі стійкою. Згодом Максим віддав вліво на Володимира Польового й, побігши у штрафний майданчик, отримав пас в дотик увідповідь. Ось лише пробив сходу Шацьких надто невлучно. Через шість хвилин після того епізоду Максим розрізною передачею кинув у прорив Олександра Кобахідзе. Той тікав один на один з Бабенком, але дивився не на ворота, а в землю. Не дивно, що поки грузин готував удар, в підкаті м’яча з-під його ніг вибив Євген Єлисеєв.

Така безвільність гостей подіяла на киян заспокійливо й те секундне умиротворення ледь не призвело до голу у ворота Юрія Паньківа. Опорні півоборонці господарів загубили свою зону й дозволили після розрізного пасу з центру суперникам удвох вийти на одного оборонця. Сотіріос Балафас віддав на Артура Едіґаряна, а той, опинившись перед Паньківим, пробив у воротаря.

Зрештою, «Арсенал» таки зумів піти на перерву ведучи в рахунку. Очевидно, закарпатці думками були вже в роздягальні. Інакше як прокоментувати їхні дії після подачі киянами кутового в компенсований арбітром час? Зовсім не гренадерського зросту Гоменюк спершу, знаходячись на лінії воротарської площі, пробив головою, а потім, коли Едіґарян зупинив м’яча на лінії, добив «кулю» у сітку. Бездіяльність центрбеків ужгородців у цьому епізоді вражаюча.

Треба розуміти, в перерві Олександр Севидов дав своїм підопічним «прикурити». Другу половину вони розпочали більш активно й змістили епіцентр подій на чужу половину поля. Правда, гостроти в діях ужгородців було небагато, що змусило Севидова вводити свіжу кров. Втім, великого ефекту від зміни одного центрфорварда на іншого – замість Светослава Тодорова вийшов Дамієн Ле Талек – не було. Більше того, «Арсенал», зосередившись на контратаках, виглядав значно переконливіше. Особливо з урахуванням, що оборонці «Говерли» першотаймовими чудасіями не обмежилися. «Геппі енд» настав на 68-й хвилині, коли Віталій Бордіян перетворив банальний винос у виконанні суперника на гольову ситуацію. Молдовський оборонець потилицею скинув м’яч на хід Гоменюку. Той ситуацію використав стовідсотково, віддавши передачу на Олександра Ковпака. Нападник холоднокровно вразив майже порожні ворота – 2:0.

Відразу після цього Севидов міняє Одонкора на Олександра Косиріна. Нападник замість півоборонця. Мабуть, жест відчаю. Так чи інакше, бодай в цьому відрізку «Говерла» показала зуби. Спершу Трухнін на лівому краю втік від трьох опонентів і виконав простріл. Центрбеки господарів панічно вибили м’яч, але, знаходячись на одинадцятиметровій позначці, удару через себе завдавав Едіґарян – над поперечиною. Ще через шість хвилин «Говерла» була зобов’язана розмочити рахунок. Сергій Симоненко притримав Косиріна й рефері поставив пенальті. Бив сам постраждалий. На техніку й точність. Втім, Юрій Паньків відгадав напрям удару. Для голкіпера «Арсеналу» то третій відбитий у цьому сезоні одинадцятиметровий.

Фактично, на тому можна було б ставити крапку, бо «Говерла» зі своїм становищем змирилася остаточно. Більше того, в доданий арбітром час Ґеорґе Флореску ударом зльоту ледь не довів рахунок до розгромного, але в цій ситуації Бабенко свою команду врятував. А після фінального свистка потішили фанати «Арсеналу». Навіть не банером «10 років разом» з використанням піротехніки. А локальним внутрішнім мордобоєм за участю двох фан-угрупувань. Видно, коли не можеш у «махачах» на рівних протистояти ультрас команд-суперників, бойову форму доводиться підтримувати з допомогою внутрішніх спарингів.