"Купи собі пістолета і застрілься!"

Мушу зізнатися, що ранковий телефонний дзвінок другого за рангом чиновника в структурі “Карпат” не застав мене зненацька. Минулого тижня Олександр Єфремов також телефонував мені на мобільний, прискіпливо з’ясовуючи деталі інтерв’ю з футбольним агентом Олександром Кулішевичем. Тепер же його незадоволення стосувалося відвертого інтерв’ю колишнього форварда “Карпат” Леоніда Ковеля, правильність трансферу якого до підмосковного клубу “Сатурн” зараз розбирають юристи ФІФА. Відтак, я наперед чудово знав, що Єфремов, як завше, говоритиме на надвисоких тонах, зриваючись на крик та перемежовуючи мову лайкою... Але цього разу Олександр Андрійович, здається, перевершив сам себе. “Краще купи собі пістолета і сам застрілься! Бо матимеш проблеми”, - відразу випалив він мені у слухавку. Інші перли нецензурної лексики футбольного чиновника скромно пропущу. Як і традиційні погрози судовими позовами та постійні закиди на нелюбов до “Карпат”. “Права рука” Петра Димінського у “Карпатах” вгомонився лише тоді, коли я у відповідь пригрозив не змовчати, а оприлюднити його погрози.

Не можу назвати себе лякливим, але вирішив все-таки до цих телефонних погроз поставитися з повною серйозністю. Трохи пізніше поясню чому. Але спершу хотілося б дізнатися, доки такі гендиректори будуть ставитися до представників ЗМІ не як до партнерів у справі промоції футболу, а як до “продажного бидла”.

Звісно, якщо у ФК “Карпати” це – традиційна практика, то не дивуюся, що для згадуваного вже Ковеля краще бути дискваліфікованим, ніж повернутися до Львова, а ще один недавній “відставник” Сучков “за жодних обставин не хотів би залишитися в “Карпатах”... Раніше щось подібне говорили тренер Маркевич, футболісти Лучкевич, Даниловський, Распопов, Тлумак, Скаченко... Краще було б не погрожувати журналістам, а задуматися, чому футболісти за першої-ліпшої нагоди втікають з “Карпат” світ за очі?..

Вже давно не дивуюся, що керівництво “Карпат” закрило рота футболістам, забороняючи хлопцям давати інтерв’ю. Аргументація карпатівських бонз проста як двері: “Для чого це? А раптом вони щось там зайве бовкнуть?..”. Коментарі, так би мовити, зайві... А скільки можна розповідати, як “Карпати” перманентно “воюють” з телеканалами та газетами, відмовляючи їм в акредитації...

Ну а тепер про більш серйозне. Чому я так відреагував на погрози і не сприйняв їх як черговий невинний жарт футбольного гумориста Єфремова? Бо добре знаю, якими методами один із гендиректорів “Карпат” кілька років тому намагався “вибити” з тренера Льва Броварського заяву про “звільнення за власним бажанням”, бо добре пам’ятаю фото Мирона Маркевича після побиття “криворізькою бандою” злочинців, бо на власні очі бачив, як, викрутивши руки, виводили зі стадіону фотокора Євгена Кравса, а потім за воротами погрожували розбити в друзки апаратуру...

Під час свого першого “пришестя” до “Карпат” Олександр Єфремов практикував виклики “на килим” журналістів з інших видань, де криком і матюками втовкмачував їм що таке “любов до “Карпат”... Коли у 2006 році він повернувся, його вже на першій прес-конференції прямо запитали, чи він поводитиметься так і надалі?..

Цікаво, що з приводу погроз журналісту (“невинних” порад застрілитися) думають наші правоохоронні органи? А для Олександра Андрійовича Єфремова спеціально заявляю, що журналіст, якому ви так настійливо пропонуєте застрілитися, спиртне вживає лише по святах, вулицю переходить лише на зелене світло, нетверезим за кермо не сідає, та й взагалі не є випускником інституту благородних дівиць.

Наостанок трохи приємного: на щастя, єфремови та їм подібні минуться, а “Карпати” вічні!