Весняні підсумки. "Карпати". Веселі, брате, часи настали…

Двома останніми спасіннями львів’яни мають завдячувати «Чорноморцю» і «Волині». Не дивно, що після двох поспіль 14-х місць настрій у прихильників «Карпат» мінорний. Проте досі пацієнт вважався «швидше живим, ніж мертвим». Після останнього брифінгу генерального директора клубу в послідовності слів у цій сентенції можна засумніватися. Звістка про 19-х виставлених на трансфер гравців і оголошення клубною стратегією продаж кількох гравців щокола відійшли на другий план.

Хоча в цьому матеріалі говоритимермо в основному про футбол. У грудні, коли UA-Футбол підводив підсумки виступу «Карпат» в осінній частині сезону, тональність матеріалу, не дивлячись на поточне 14-те місце львів’ян, була позитивною. Не дивно, бо перед антрактом команда Ніколая Костова поступово знайшла свою гру і це почало відображатися на результатах. Та виявилося, що всі подальші дії як тренерського штабу, так і клубного менеджменту призвели до того, що на фініші сезону команда опинилася біля розбитого корита. Частково причин карпатівської катастрофи ми торкалися в матеріалі «Ніколай Костов: винуватець провалу чи жертва обставин?» Нині спробуємо узагальнити все те, що відбувалося з «Карпатами» впродовж останніх п’ятьох місяців.

Трансферна діяльність

Не діяльність, а комедія. На початку зимового антракту генеральний директор «Карпат» Ігор Дедишин заявив, мовляв, три гравці – Штіліч, Кенія і Лукас – не продаються. Проте щойно команда відновила тренувальну роботу, як зі Львова пролунала звістка, мовляв, іспанський нападник, котрий восени з вісьмома голами став кращим бомбардиром команди, переведений до дубля і на перший збір команди не поїде. В принципі, все традиційно: футболіст зажадав покращення контрактних умов і отримав відмову. Подальші «репресії» виглядали в класичному для «Карпат» стилі. В підсумку Лукас, пропустивши значну частину підготовки, подався на правах оренди в «Динамо», але через слабку фізичну форму проявити себе у Києві не зумів. Знову ж, нічого дивного не відбулося – програли і «Карпати», і сам футболіст. Як і у випадках з Сучковим, Ковелем, Батістою, Кожановим і Федецьким.

Лукаса мав замінити придбаний в зимовому антракті Марселіньо. Надто м’який і звиклий грати на чистих м’ячах – бразилець команді користі так і не приніс, а частіше за Сергія Зеньова при Костові з’являвся, мабуть, лише тому, що був протекцією болгарського тренера. Відмовившись від послуг Олександра Касьяна, клуб так і не запросив другого, окрім Гладкого центрального нападника. Проіґнорували у Львові і нагоду підсилити слабку воротарську позицію. На краї оборони, де за умови травми Ігоря Ощипка вимальовувалася справжня катастрофа, взяли двох виконавців сумнівної, як для потенційного гравця основи команди вищої ліги, кваліфікації. На лівий фланг з оренди повернули Володимира Бидловського, котрий навесні провів лише чотири матчі, а справа конкуренцію Павлу Ксьонзу мав скласти Сергій Гаращенков. Наші джерела сповіщають, що останній не був протекцією Костова й, може, саме через це довір’я тренера так і не добився.

Фото - Тарас Кузьменко

Нарешті, найрезонансніший трансфер – Сімон Вукчевіч. Колишній гравець збірної Чорногорії, Сімон теоретично міг підсилити і середню лінію, і стати заміною Лукасу. Принаймні, так говорив, презентуючи гравця, спортивний директор «Карпат» Михайло Ґулордава. Віце-президент клубу Віктор Вацко назвав Вукчевіча футболістом зірковим, а його прихід до Льова – сенсаційним. Проте найбільша сенсація, як виявилося, полягала в тому, що чорногорець за «Карпати» засвітився лише у двох матчах, провів на полі лише 54 хвилини і вже 8 квітня був з команди відрахований.

В принципі, двох думок бути не може. Трансферну роботу «Карпати» взимку провалили. Ґулордава, як і Костов за це вже поплатилися посадами…

Фізична готовність

Наприкінці сезону Юрій Михайлович Дячук-Ставицький в критиканському потоці свідомості на адресу Ніколая Костова не забув згадати й про недосконалу фізичну готовність команди. Проте, судячи з проведених львів’янами навіть на фініші чемпіонату матчів, ноги футболістів несли. Не було думки й упевненості у власних силах. Показовими з точки зору фізичної готовності «Карпат» мають бути обидва їхніх матчі з «Шахтарем» - у чемпіонаті й Кубку. В обох випадках, катастрофічно поступаючись суперникові за всіма футбольними показниками, львів’яни, програючи 1:2 та ще й завершуючи чемпіонатний поєдинок вдев’ятьох проти одинадцяти суперників, створили щось на зразок вирішальних штурмів.

Тактична гнучкість

При Костові «Карпати» продовжували використовувати впроваджене Олегом Кононовим розташування 4 – 3 – 3. Втім, не змінилася лише форма, а суть стала іншою. Якщо при білоруському тренері «Карпати» орієнтувалися на швидкісні атаки через фланги й використовували довгі передачі, то болгарин був схильний до «каталонського» дріботіння. Для команди такий перехід виявився доволі болісним. Можна навіть сказати, що львів’яни були не готовими до нової тактики з кадрової точки зору.

Ключова роль у цій тактичній побудові віддавалася трикутникові в середині поля – опорному півоборонцеві Муртазу Даушвілі та Ігорю Худоб’яку і Олегові Голодюку, які діяли над ним. В принципі, грузин з функціями руйнівника до певного часу справлявся, а де не встигав, зупиняв атаки суперника з допомогою порушень. Головною ж рушійною силою команди виступав Худоб’як, котрий, багато працюючи на оборону, приймав безпосередню участь при завершенні атак. Натомість Голодюк, який осінню частину пропустив через травму, за руйнівною роботою трохи втратив у креативності. Семір Штіліч, котрий грав восени, якраз через невміння (чи небажання?) грати на захист місце в основі й втратив.

Очевидно, що для використання барселонського стилю гри Костову не вистачало нападників, які були б здатні відходити в глибину поля, створювати там чисельну перевагу, а заодно вивільняти зони для миттєвих забігань хавбеків та крайніх оборонців. Зрештою, з обронних крайків на атаку навесні був здатен грати лише Павло Ксьонз. При цьому за умови поганої командної підстраховки часто ці акції завершувалися провалами в обороні.

Ця статистика яскраво ілюструє, що найслабшим місцем у карпатівських побудовах були фланги. 13 забитих при 28-ми пропущених м’ячах з країв – статистика доволі красномовна. Костов прагнув, щоби його команда наступала з допомогою короткого пасу через центр і, в принципі, статистичні показники це відображають. Проте з катастрофічною грою на краях цим маленьким плюсом тренер не зумів компенсувати вражаючого мінуса. Гра «Карпат» не виглядала гармонійною й доволі швидко стала читатися суперниками, що при низькому індивідуальному рівні оборонців трансформувалося в тотальні провали й велику кількість атак на власні ворота.

Оптимальний склад

Мартін Боґатінов залишався основним воротарем «Карпат» майже весь сезон, не дивлячись на часті помилки. Однозначно добре македонець відіграв хіба що у зустрічі проти «Динамо» у Львові. Попри це Костов молодому Романові Мисаку вперше місце у воротах довірив лише після дискваліфікації Боґатінова. Не відчуваючи довір’я тренера, юний голкіпер втратив впевненість в своїх силах і коли, за великим рахунком, вимушено повернувся до рамки на фініші сезону, дуже нервував і провалив матч у Києві проти «Арсеналу» і зустріч в Ужгороді проти «Говерли».

Найпроблемнішою виявилася позиція лівого оборонця. В останньому матчі осені проти «Іллічівця» важку травму отримав Ігор Ощипко. Питання про те, чи зможе він продовжити ігрову кар’єру, залишається відкритим досі. Взимку клуб купив на місце Ігоря Володимира Бидловського, котрий провів чотири матчі, а потім дивним чином зник. Причин відсутності Володимира в заявці не знає ніхто. Тим самим, зліва в обороні сезон догравав Ігор Озарків, котрого Костов до кубкового матчу з «Металістом» використовував на правому краї оборони. Коли ж після вилучення Ігоря кінцівку матчу проти харків’ян гарно відіграв Павло Ксьонз, праву бровку тренер довірив вже йому. При цьому дивувало, що Костов майже не звертав уваги нав Степана Гірського. В центрі зазвичай грали Іван Мілошевіч та Ігор Пластун. Частково це пов’язувалося з травмою Ґреґора Балажіца. Повернувшись в обойму, словенець повернув собі місце у складі лише після провальної гри Мілошевіча проти донецького «Металурга».

В середині поля незамінними вважалися Ігор Худоб’як, Муртаз Даушвілі та Олег Голодюк. Семіру Штілічу в цьому трикутнику Костов місця так і не знайшов. Попереду майже не було альтернативи Олександрові Гладкому. Не дивно, бо після осінньої частини клуб позбувся єдиного реального конкурента Олександра на позиції центрфорварда – Касьяна. Леван Кенія, який на початку сезону більше лікувався, став остаточно основним, забивши переможний гол у кубковому матчі проти «Металіста». Коли ж у Костова виник конфлікт з Гладким, тренер пробував ставити Левана навіть у центрі. Проте цей експеримент виявився невдалим. Справа восени основним вважався Лукас. Після зимового ж антракту Костов вагався між Сергієм Зеньовим, котрий відновився після травми і гарно відіграв стартовий матч весни проти «Таврії», і новачком Марселіньо. При Дячуку-Ставицькому кінцівку сезону в «старті» відіграв естонець.

Кращий гравець весняної частини – Ігор Худоб’як

У березні Ігор Худоб’як видав серію матчів, які змусили ставити питання про можливе повернення карпатівського капітана до лав збірної. Зрештою, остаточно відновивши після травм ігрову форму, Ігор навесні виглядав справжнім розумовим центром «Карпат», встигав усюди, воїстину – бився, наче лев.

Фото - Тарас Кузьменко

Біда лишень у тому, що в тому ігровому хаосі, в який перетворилася гра «Карпат» в другій половині весняної частини сезону, ці дії не могли стати ефективними апріорі. Було видно, як боляче Ігор переживає усі ці невдачі, як з відчаєм, віддавши усі сили, падає на траву після чергового провалу на кшталт криворізького поєдинку з «Кривбасом». Перед заключним матчем команди у чемпіонаті Худоб’як на емоціях навіть побрив голову. Щоб уже через день дізнатися, чим клуб відплатить за сім років добросовісної роботи…

Розчарування весняної частини – Олександр Гладкий

Виходячи з тактичних нюансів гри команди під керівництвом Ніколая Костова, Олександра можна було б назвати заручником ситуації. Якби не одне «але». Точніше, не одне, а багато. Ледь не в кожному з проведених матчів Гладкий, отримуючи ідеальні шанси відзначитися, відзначався, знаходячись перед ворітьми суперника, незграбними діями.

Фото - Тарас Кузьменко

Апогеєм, звісно, став домашній поєдинок проти «Динамо», коли екс-нападник ФК «Харків», «Шахтаря», «Дніпра» та збірної України промахнувся по м’ячу, знаходячись перед напівпорожньою рамкою суперника. На табло в той час горіли нулі. Забий тоді Олександр і не виключено, що команда, здобувши очки у зустрічі з грандом, набула б моральної стійкості і кінцівку сезону провела переконливіше. Тим самим, Гладкий міг переінакшити і свою футбольну долю. І тренера, з яким він конфліктував.

Кращий матч сезону

1/8 фіналу Кубка України. «Карпати» - «Металіст» - 2:1

14-й тур чемпіонату України. «Карпати» - «Кривбас» - 6:0

Цих два поєдинки доречно сприймати ледь не єдиним цілим, адже саме після важкої вольової перемоги над «Металістом» команда Ніколая Костова набула впевненості в своїх силах і видала найкращий у сезоні відрізок. Харків’яни у кубковій зустрічі у Львові грали в експериментальному складі, але навіть попри це вони володіли ініціативою і могли відзначитися ще задовго до того, як Джонатан Кристальдо на 72-й хвилині зустрічі відкрив рахунок. Зокрема, три зручних нагоди розпечатати Мартіна Боґатінова змарнував той же аргентинський нападник. В підсумку відкрили рахунок гості лише після того, як на 67-й хвилині арбітр вилучив Ігоря Озарківа. Ігор тоді закривав привий край захисту і на його позицію Костов змушений був переводити Павла Ксьонза. Як виявиться, Павло з обов’язками впорається настільки добре, що надалі Костов ставитиме його в обороні постійно.

Матч з «Металістом» же для господарів врятував, обігравши на 77-й хвилині двох оборонців і вразивши дальній кут, Семір Штіліч. Він же за три хвилини до завершення основного часу гри змусив фолити на собі В’ячеслава Шарпара. Слобожанець отримав вилучення й увесь додатковий час команди грали в рівних складах. «Карпати» впіймали кураж і на початку другої 15-хвилинки Леван Кенія, обігравшись в стінку зі Штілічем, вразив ворота Владіміра Дишленковіча вдруге.

Фото - Тарас Кузьменко

А вже через три дні львів’яни приймали вдома «Кривбас». У цьому поєдинку господарям вдавалося все. Звісно, з урахуванням, що провально зіграла оборона криворіжців. Приміром, Кирила Петрова Олег Таран за рахунку 3:0 на 31-й хвилині зняв з поля, а в зимовому антракті взагалі відмовився від його послуг. Проте мова про «Карпати». Другу поспіль блискучу гру видав Штіліч, перший гол забиває Кенія. Забиває з передачі Лукаса, для якого ця гра була, мабуть, найкращою в складі «Карпат». Іспанець зробив хет-трик, а другий гол у його виконанні – ударом з-за меж штрафного майданчика в «дев’ятку» злету – став одним з найкращих у цьому чемпіонаті м’ячів.

6:0 – більше у національних чемпіонатах «Карпати» в своїй історії не вигравали ніколи. До того найбільшими в карпатівській історії часів виступів в українській еліті були дві перемоги з результатом 5:0. Вперше таке сталося 1 серпня 1999 року, коли "зелено-білі" розгромили у Львові одеський «Чорноморець». 30 серпня 2009 року «Карпати» під керівництвом Олега Кононова забили п’ять м’ячів без відповіді у ворота київської «Оболоні». В матчах інших турнірів львів’яни ще більш вагомо вигравали лише раз, коли 12 серпня 1968 року в ранзі колективу другої групи класу А розгромили з рахунком 8:0 гродненський «Неман».

Завдання на літо та перспективи

Під час останньої зустрічі з пресою Ігор Дедишин сповістив, що у команди є два інвестори, один з яких досі не виконав перед клубом фінансових зобов’язань. Ім’я цього інвестора не називається, але проглядається доволі чітко. Через фінансові труднощі на грані повного зникнення перебуває «Кривбас», великі матеріальні проблеми відчуває луцька «Волинь». То у футболі. В баскетболі ж через багатомісячну заборгованість по зарплаті на грані зникнення перебуває один з провідних клубів країни – запорізький «Ферро-ЗНТУ». Він теж належить структурам, які є близькими до людини, ім’я якої воліють не згадувати поряд з назвою «Карпати».

Фото - Анатолій Спіца

Іншими словами, майбутнє львівського клубу – зовсім невеселе. Досі не затверджений бюджет клубу на наступний сезон й відповідно команда не здатна вести трансферну діяльність. Чутки про те, що до Львова перебереться значна частина футболістів «Кривбасу», наразі теж залишаються чутками. Не треба також забувати, що до Спортивного суду в Лозанні звернулися екс-гравці «Карпат» Артем Федецький і Сергій Кузнєцов. Якщо їхню правоту визнають, то становище львів’ян вийде зовсім незавидним. Клубу загрожує заборона на ведення трансферної діяльності.

І що тоді? Припустимо, Олександр Севидов «Карпати» справді очолить. Ця звістка виглядає якраз найбільш імовірною. Тільки з ким же працюватиме екс-тренер «Говерли»? З тими представниками «Списку 19-ти», кого не встигнуть чи не зможуть розкупити? Але ж тисячу разів правий досвідчений екс-наставник львів’ян Валерій Яремченко, котрий нещодавно сказав: «З яким відчуттям цей футболіст гратиме за «Карпати»? Його ж привселюдно принизили, назвали непотребом». Не треба також забувати й про інший аспект. Перед тими з гравців, які виставлені на трансфер і не зможуть знайти собі нової команди, стоїть реальна загроза постати перед фактом суттєвого зниження зарплати в «Карпатах». Погодьтеся, на погіршення і без того не надто вагомих, як для української Прем’єр-ліги умов, згодиться не кожен.

Цікаво також, чи відреагують якось на одіозну витівку керівництва власного клубу ті, хто називає себе «Завжди вірними». Бо тих, хто творив новітню історію «Карпат», а зараз опинився на узбіччі, в унісон з кадровими рішеннями клубу принижувати найлегше…

Думка легенди клубу

Володимир Шаран,
півоборонець (1989-1991, 1998-2001) і головний тренер «Карпат» (2012)

Відразу після приходу Ніколая Костова «Карпати» почали грати результативніше, набирали очки. З одного боку, то логічно, адже зміна тренера часто збадьорює команду. З іншого ж – львів’янам трохи пощастило, коли вони виграли матчі, в яких грали у меншості. До закінчення ж осінньої частини «Карпати» провели ряд вдалих матчів, перегравши «Кривбас», «Волинь» і «Ворсклу».

Взимку я говорив, що для стабілізації гри львів’янам треба підсилювати чотири позиції – воротарську, лівого й правого оборонців і нападника. Турбувало й амплуа центрального захисника. Пластун, Мілошевіч і Балажіц, наче, непогані футболісти, але індивідуальних помилок у них, особливо якщо мова йде про Івана і Ґреґора, надто багато. Втім, придбання «Карпат» в антракті відверто здивували. Сергій Геращенков – не гравець рівня української вищої ліги. Марселіньо і Сімон Вукчевіч реальної користі команді не принесли. Фактично, виправданим виглядало лише повернення з оренди Володі Бидловського. Гадаю, фінансові можливості дозволяли «Карпатам» попрацювати на трансферному ринку більш плідно.

Ось і вийшло, що розпочавши весняну частину з переконливої, з нотками самовпевненості, перемоги над «Таврією», львів’яни поступово зіткнулися зі старими проблемами в обороні. Захист – то той фундамент, від якого будуються колективні дії. Маючи надійні тили, команда здатна демонструвати більш відкритий футбол, сміливіше переходити у наступ. Костов перевів на фланг оборони Павла Ксьонза? Звісно, то його рішення. Але я знаю Пашу досконало, працював з ним в Ужгороді й Олександрії, з моєї ініціативи він перейшов до Львова. Ксьонз ніколи не був сильним в обороні власних воріт. У Павла гарні атакувальні задатки, але утримувати всю бровку йому складно. Оборона – не найсильніше місце в діях Ксьонза.

Міцно навесні сів на лаву для запасних Семір Штіліч. Мені дуже подобається цей нестандартний, з прекрасною лівою ногою футболіст. Проте Костов якось сказав, що його не влаштовує те, як Семір відходить назад. Тренер вимагав від Штіліча пресингувати, перекривати суперників відразу після втрати м’яча. Тому не виходило. Костов виставляв швидкісніших футболістів, зокрема Кенію. Штіліч втратив впевненість і повернути собі місце в основі не зумів.

В цілому ж маємо визнати, що суперники розібрали манеру гри команди Костова й за умови безладу в обороні це вилилося в розгромні поразки. Взагалі, на засвоєння того ігрового стилю, який прищеплював команді болгарський тренер, потрібен час. В цейтноті реалізувати задумане Костову було важко. Почалися поразки і команда стала опускати руки. Психологічно гравці виявилися не готовими до того серйозного пресу, який їм влаштували. Ті, хто грав і працював у Львові, підтвердять мої слова: витримати психологічний тиск там надто складно. Окрім того, програні матчі призводили до перестановок у складі і я знаю, хто саме є ініціатором цих перестановок. Ці речі посіяли невпевненість вже в тренерському штабі і команда посипалася остаточно. Завершилося все безпрецедентним рішенням клубного керівництва – на трансфер виставлені 19 гравців. Такого я ще не чув…