Перша ліга. "Олександрія" - "Волинь" 2:2. Могли перемогти, могли і програти

Склад ПФК "Олександрія": Мусін, Куций, Чередніченко, Сирота (Буличов,56), Казанюк (Лисюк,59), Тарасенко , Запорожан , Шупік, Гітченко, Пономарь (Воронченко,62), Постолатьєв.

Склад ФК "Волинь": Неділько, Ковалюк, Паламарчук, Карковський, Степанов, Кінаш, Войтович (Карасюк, 81), Приндета (Жук, 22) (Чорномаз, 76), Піщур (Биканов, 71), Кудінов, Лапко.

Попередження: Лисюк (65), Воронченко (75), Постолатьєв (82) - Ковалюк (63)

Голи: Казанюк (7), Постолатьєв (71,пен.) - Кудінов (53), Степанов (87)

Не зважаючи на те що гра проводилась в понеділок, глядачів на матч зібралось більше ніж зазвичай. Остання кубкова перемога олександрійської команди, додала людей на трибунах. В цьому матчі грали сусіди по турнірній таблиці, але показники у гостей кращі, тому і знаходяться вони вище. Тому ця гра була визначальною в плані турнірного становища олександрійців по закінченню першого кола змагань. Звичайно, що на хвилі кубкового успіху місцеві вболівальники очікували на перемогу своєї команди.

Олександрійці розпочали гру активніше, з перших хвилин матчу почали з`являтись моменти біля воріт обох команд. На 5 хв. гості піймали олександрійців на контратаці і мали нагоду повести в рахунку. Піщур вийшов сам на сам з голкіпером, але його удар Мусін перевів на кутовий. А через дві хвилини всі присутні на стадіоні аплодували стоячи. Після серії ударів по воротам Неділько, м’яч відскочив до Казанюка, який добив його у сітку воріт. «Олександрія» не зменшила тиску на ворота суперника і продовжувала створювати моменти, закривши суперника на його половині поля. Згодом натиск послабився і лучани почали небезпечно контратакувати. Слід відзначати, що моменти які мала команда з Луцька, були потенційно небезпечними, але «на висоті» були Мусін і захисники. Захисники стелилися в підкатах, блокували удари буквально лягаючи під м’яч, а Мусін ловив круглого після тих ударів, які все ж змогли нанести суперники. Перший тайм закінчився з мінімальною перевагою олександрійців в рахунку.

В другому таймі лучани перебудували гру, і вже олександрійці змушені були більше часу приділяти захисним діям ніж атакуючим. Але це не допомогло і «Волинь» зрівняла рахунок. Ситуація чимось нагадували гол в ворота Шовковського в матчі Словенія – Україна. Мусін так же пішов на м’яч, так само невдало його вибив, але не дуже поспішав повернутись в ворота. Удар Кудінова, і Леонід лише супроводив поглядом адідасовську кулю в сітку власних воріт. На трибунах легкий шок. Олександрійці, оговтавшись від такого, насіли на ворота «Волині». Лисюк б’є головою – мимо. Шупік прямим ударом зі штрафного – Неділько відбив. Волинці відповідають ударом Кінаша, який взяв Мусін. А на 71-й хвилині суддя призначає пенальті у ворота лучан. За гру рукою Богдана Карковського. До точки підійшов Постолатьєв і потужним ударом відправив м’яча в сітку воріт. «Волинь» не бажала програвати, Віталій Кварцяний гнав своїх гравців вперед, натиск на ворота олександрійців все збільшувався. І на 87 хв. Степанов зрівняв рахунок. Але і нічиєї гостям було замало, насівши на ворота олександрійців, вони змушували тих раз по раз виносити м’яч куди подалі в очікуванні фінального свистка. І все ж нічия. Обидві команди продемонстрували достойну гру. І нічия, мабуть, є найбільш закономірним результатом.

Віталій Кварцяний: «Ми знали, що команда «Олександрія» - серйозний суперник, тут працює тренер з яким ми, по спортивному, друзі, завжди грали в компромісний футбол. Можу подякувати адміністрації клуба, що давали нам відеокасети, щоб ми продивлялись суперника, ризикуючи дати нам вивчити команду. Ми знали приблизно як «Олександрія» будує гру, не бачили лише останнього матчу з «Дніпром» – я навіть не хотів хлопцям давати дивитись. Я відчував що команда втратила багато енергії з «Дніпром», видала сильну перемогу. Але наші хлопці стушувались, вони думали що самі грають з «Дніпром», почали помилятись, втрачали м’яч, забули бійцівські якості, дуже погано грали у відборі. Будемо передивлятись склад команди – добре що закінчується сезон, будемо розбиратись. Гра тримала в напрузі болільників всі 90 хвилин, радує що немала кількість болільників приходить переживати за команду. Ми мали два стовідсоткових моменти забити голи – Піщур вийшов, не забив.

Я йому говорю: «Що таке?»

- Та отравився.

- А чому виходиш грати? Отравився – іди, вибачте, за угол,.. ніж грати.

Кінаш зіграв зовсім непутьово. У наших воріт теж було 2-3 гольових момента. Шкода що нічия. Завжди здається що десь були ближчі до перемоги, але якщо зважити то могли б і програти. Ми з Юрою зараз ідемо поруч, потрібно було комусь виграти щоб іти швидше, але сьогодні зафіксована нічия. Я думаю сьогодні болільники не нудьгували - це дуже важливо. Будемо працювати над помилками, їх було дуже багато. Ковалюк отримав четверту жовту картку – знов у нас проблеми зі складом в наступній грі.».

Юрій Коваль: «Мы проанализировали игру «Волыни». Команда которая из 7 выездных матчей выиграла 4, это говорит о том, что команда играет в атакующий футбол, как дома так и на выезде, много забивает. Мы знали, что очень мощно команда проводит второй тайм. В составе лучший бомбардир Пищур, и тот же самый Кудинов. Очень сложно было определить состояние наших футболистов после игры с «Днепром», ясно, что мы прыгнули выше головы. Я должен сказать спасибо ребятам, что не смотря на тяжелую игру с «Днепром», сегодня они показали хороший футбол, выдержали игру до конца. Были индивидуальные ошибки которые не носят командный характер. В этом году мы недобрали много очков из-за индивидуальных ошибок. Но результат нужно принимать такой, какой он есть. Действительно мы могли и выиграть, могли и проиграть. Я думаю, что и футболистам, и мне, не может быть стыдно за сегодняшний матч. Игра игре рознь. Хотел бы напомнить, что луцкая команда обыграла «Оболонь», «Севастополь», практически всех из верхних строчек турнирной таблицы. Это команда, которая по рисунку игры, по своему потенциалу одна из самых сильных команд.

- Кто будет стоять в рамке ворот в следующем матче против «Крымтеплицы»?

В практике у меня еще не было такого, чтобы вратарей менять как в хоккее. Мусин в силу своего возраста, физиологически он еще рост не прекратил, у него чередуются удачные матчи с откровенно провальными. И самое главное, что он там не то что не выручил, а тут был откровенный ляп. Мы 8-го играем в Симферополе а уже 11-го с «Шахтером». Все 12-го, а нам поставили 11-го, и не хотят переносить. Ситуация непонятная, «Шахтер» может прилететь сюда раньше, чем мы из Симферополя. У нас есть еще пять дней, надо смотреть кто в каком состоянии. Я бы не акцентировал внимание на ошибках отдельного футболиста. Все вратари допускают ляпы, тут вопросов нет. Другое дело, что на первой минуте он выручил, эпизод предшествующий этому, был тоже момент, надо было уже задуматься. Это не достаток опыта. Эта позиция требует усиления, это однозначно!».

Віталій Кварцяний: «Юра, успехов в Кубке. Я тебя прошу, обыграй «Шахтёр». Пришли телеграмму золотыми буквами».

Володимир Ковалюк: Гра була бойовою. На перших хвилинах Сашко Пищур вийшов один на один і міг забити. Відразу ж пройшла «оборотка» і забили нам. Але мені здалося що суперники були трохи втомлені після кубкового матчу. На початку другого тайму у нас забив Кудінов і ми перехопили ініціативу. Згодом Кінаш влучив у стійку воріт, а міг вивести команду вперед, крім того у нас було ще кілька нагод відзначитися. А наприкінці зустрічі нам призначили пенальті. У дев’яти випадках з десяти інший суддя його б не дав. Карковський пішов на суперника, який з відстані метра влучив у Богдана. Суддя кваліфікував це як гра рукою, хоча дана ситуація досить таки спірна, адже Карковський рукою не грав, а м’яч потрапив у руку. Після забитого нам пенальті ми притисли опонентів до воріт і той же ж Карковський зрівняв рахунок після подачі кутового. Нічийний результат залишився до фінального свистка. Радості від результату немає, бо ми однозначно повинні були вивезти з Олександрії три очки, принаймні нагод для перемоги мали більше, ніж господарі поля. Задоволення є тільки від загального результату за підсумками першого кола. Задача стояла посісти місце не нижче п’ятого, а ми посіли четверте. Але настрій не дуже добрий, бо ми могли сьогодні перемогти.

Юрій Войтович: „Олександрія” після гри з „Дніпром” вийшла проти нас трохи "на ейфорії". Щоправда ми повинні були повести в рахунку у цій грі, та гол першими забили нам. Після цього суперники, перебуваючи "на підйомі", провели ще кілька небезпечних атак, та тут надійно зіграв наш воротар Неділько. Чим довше тривала гра, тим більш олександрійці "підсідали" і ми заволоділи ініціативою. У першому таймі нам не вдалося їх дотиснути. Початок другого був за нами і під нашим тиском воротар помилився. Я перехопив його пас, віддав Кудінову і Юра забивав майже в порожні ворота. Надалі ми намагалися провести другий м’яч, та нам з якогось дива призначили пенальті і гра перейшла в центр поля. Після цього на заміну вийшли наші молоді гравці, котрі освіжили гру. Дуже добре зіграв Рома Карасюк, Василь Жук проявив себе, вдало зігравши в багатьох моментах і Павло Чорномаз, вийшовши наприкінці гри на поле, збільшив тиск на ворота суперника. Врешті-решт, нам після розиграшу кутового вдалося відновити рівновагу зусиллями Богдана Карковського. Наприкінці матчу, на мій погляд, нам просто не вистачило часу, ще б трохи і ми забили б третій гол. Загалом, гра нам вдалася, хоча видно, що суперник на нас налаштувався не гірше, ніж на команду вищої ліги.

Юрій Кудінов: Сьогодні наша команда проявила характер. Поступаючись в рахунку двічі протягом матчу, ми не опустили руки і двічі зрівняли рахунок. Хоча якби більш вдало реалізовували моменти, то повинні були перемагати. Завдяки партнерам по команді мені сьогодні вдалося забити один м’яч. Олександрійці персонально грали проти нападників „Волині” і більше шансів забити мав наш півзахист. А після ряду замін мені довелося відтягнутися в середину. „Олександрія”, як завжди, вдома грає добре і відібрати очки тут складно, хоча після гри ми більше шкодували що втратили два очки, ніж здобули одне.

Богдан Карковський: Я сьогодні грав на підборі, та коли замінили Сашка Пищура, вирішив піти поборотися у середину. Грав по м’ячу і коли Микола Лапко подав кутовий, то пробив головою. Однак, м’яч потрапив у захисника – чи то в плече, чи то в голову і відскочив знову до мене, а я пробив ногою та зрівняв рахунок. Щодо пенальті, то біля наших воріт я вийшов зустрічати гравця, а він робив чи то простріл, чи то навіс в карний і з одного метра влучив у мене. Рука була притиснута до корпуса і якби її не було, то м’яч чисто потрапляв у тулуб. Та суддя відразу ж вказав на 11-метрову позначку. Момент, звичайно, спірний, та я думаю, що він міг його і не призначати, бо я не грав рукою а м’яч потрапив у руку, яка, я ще раз повторюю, була притиснута до корпуса. Мені особисто сьогодні гра вдалася, та й команда зіграла добре. Усі грали до кінця і не дозволили супернику перемогти, хоча більше шансів виграти мали саме ми.