Валерій Федорчук: "Мною цікавилися і "Арсенал", і "Металіст"…"

Цей гравець з’явився у ФК «Львів» майже три роки тому та відразу став одним із лідерів команди. Нині уявити півзахист команди без цього креативного півзахисника майже неможливо. Вдала гра «львів’янина» згодом привернула увагу тренерського штабу молодіжної збірної, викликають його туди і досі регулярно. Одначе наразі у Валерія інша мета – він прагне захищати кольори головної команди країни і вважає, що навіть виступаючи за нижчоліговий колектив, можна отримати виклик до національної збірної. Проте в розмові із кореспондентом UA-Футболу Валерій поділився міркуваннями не лише щодо своєї футбольної кар’єри.

«Не відмінник, але вчуся»

– Валерію, Вам комфортно у Львові? Усе тут влаштовує?

– Львів не такий, як інші міста. Він старовинний, архітектура гарна. Вулички тут вузькі та надзвичайно красиві – саме це подобається чи не найбільше.

– Мабуть, полюбляєте прогулятися ними?

– Звичайно. Це ж набагато краще, ніж сидіти вдома. Як-то кажуть, вийдеш, подивишся, чим люди займаються...

– Нельвів’яни кажуть, що в місті Лева легко можна заблукати. У Вас такої проблеми не виникало?

– Траплялося. Я приїхав до Львова, коли мені було сімнадцять років. Тоді здалося, що цього міста я ніколи не вивчу. Відчуття: куди не звернеш – усюди глухий кут. Та минав час, я походив по місту – і тепер усе гаразд. Навіть уже не таким великим здається.

– Ви мешкаєте тут уже три роки, то, можливо, пригледіли собі якісь улюблені місця?

– Щиро кажучи, попри те, що живу у Львові тривалий час, таких місць у мене немає. Я навіть ще на Високому Замку не був. Хочу туди потрапити, але ніяк не вдається. Не знаю, чи то через брак часу, чи то, можливо, й бажання немає.

– А траплялись випадки, коли Вас впізнавали? Адже футболісти – все-таки люди відомі.

– Якось стався вельми курйозний випадок. Власного авто у мене наразі немає, тому на тренування їжджу громадським транспортом. Зрештою, і добиратись не так уже й далеко: мешкаю на вул. Героїв УПА, а тренуємося на «Соколі». Так от, зайшов у автобус, а там якийсь чоловік гукає: «Федорчук, а ти чого на “маршрутці” їздиш? У тебе що, власного автомобіля немає?» Сказав йому правду, той не хотів вірити...

– Окрім гри у футбол, Ви ще здобуваєте освіту у Львівському національному аграрному університеті. На навчання часу достатньо?

– Я люблю вчитися, люблю читати. Мені цікаво дізнаватися щось нове. Знання в житті знадобляться, а їх, як відомо, за гроші не купиш. Хоча, зрозуміло, що зараз пріоритетом для мене є футбол.

– Викладачі роблять «поблажки»?

– Чесно? Так, іноді – і я цього не приховую.

– Якщо не секрет, які оцінки в «заліковій»?

– Я – не відмінник, навчаюся посередньо. Через роботу не все вдається вчасно вивчити і здати. Тож як можу, так і вчусь.

– А взагалі у футболістів багато вільного часу?

– Залежно коли. Буває одне тренування на день – і все. Однак варто врахувати, що є ще збори, виїзні матчі.

– Позаяк Ви здобуваєте фах економіста, можна припустити, що по завершенні футбольної кар’єри займетеся бізнесом…

– Намагаюся нічого ніколи не планувати. Наразі хочу здобути економічну освіту, а використовуватиму її чи ні – час покаже. Все може бути.

«Справа футболіста – виконувати вказівки тренера»

– Як відомо, Юрій Кіндзерський, президент ФК «Львів», заявив, що запропонував Вам продовжити контракт…

– Наразі над цим роздумую.

– Іще донедавна багатьох прихильників ФК «Львів» цікавило лише одне питання: залишиться Федорчук у команді чи перейде в «Арсенал»? Якщо не помиляюсь, то навіть на офіційному сайті «киян» з’явилося повідомлення про Ваш перехід…

– Усе так і залишилося на рівні проекту. Він розвивався, але до підписання угоди справа не дійшла. ЗМІ багато про це писали: була частина правди, трохи вигадок. На перегляді в «Арсеналі» я не був, бо тоді перебував у стані молодіжної збірної, тому й з’явилися ті чутки.

– Крім того, була інформація, що й харківський «Металіст» цікавився Вашими послугами…

– Цікавився. Але, як і з «Арсеналом», нічого не вийшло.

– Ви не приховуєте, що Ваша мета – захищати кольори національної збірної, – тим паче, що за «молодіжку» виступаєте останній рік. Думаєте, можливо отримати виклик до головної команди країни, граючи в першоліговому колективі?

– Це завжди під силу, але зробити буде дуже складно, бо зрозуміло, що тренери насамперед звертають увагу на представників вищого дивізіону. Однак вважаю, що і з першої ліги можна потрапити у збірну, але треба, щоби не лише гравець демонстрував достойний рівень, а й команда показували якісну гру.

– Нещодавно «Львів» повернувся із перших зборів під керівництвом нового наставника Альґімантаса Любінскаса. Литовський фахівець вносить власні корективи у гру?

– Чогось конкретного ще не можу сказати. На цих зборах закладався фундамент. Звісно, тренер запроваджує щось своє, але робить це дуже коректно, щоби не ламати гру. Думаю, на наступних зборах у Туреччині, коли вже більше працюватимемо з м’ячем, краще знатимемо і тренера. Але справа футболістів – не давати оцінку наставникові, а виконувати його завдання.

– А яке загалом він справляє враження?

– Це дуже коректна людина, з якою завжди приємно спілкуватися. Він прислухається до думки футболістів, цікавиться, що так, а що ні. Інколи будь-який тренер робить «поблажки» – і головне, щоби футболісти цим не зловживали, щоби повністю викладалися і на тренуваннях, і під час гри.

– Останнім часом наставники у ФК «Львів» змінювалися доволі часто. Це якось позначалося на психологічному стані гравців і, зрештою, на результатах команди?

– На мене особисто це зовсім не впливало. Ми – команда, а команда завжди повинна виконувати свою роботу. Звісно, неприємно, коли часто змінюються тренери, але сподіваюся, що ці часи вже позаду.