Контрольний матч. Україна - Румунія 3:2. Тамаш тут, Тамаш там

Львів. Стадіон «Україна». 22 000 глядачів

Головний арбітр: Павел Краловец (Чехія)
Асистенти: Патрік Філіпек, Крістоф Менкль (усі - Чехія)

Україна - Румунія 3:2

Голи: Алієв 15, Коноплянка 75, Шевченко 78 - Тамаш 54, Нікулае 63

Україна: П’ятов, Чигринський, Кобін (Олійник 58), Ощипко (Польовий 62), Тимощук, Михалик, Гусєв, Коноплянка, Алієв (Селезньов 90), Мілевський (Ротань 83), Шевченко (Худоб’як 90+2)

Румунія: Лобонт, Мафтей, Рац, Тамаш, Ківу, Радої, Гіоане (Кочіш 46), Роман (Дяк 77), Білашко (Мазілу 84), Танасе, Крістя (Нікулае 46)

Попередження: Федецький 90+1 - Тамаш 79, Нікулае 82

Стадіон знову не був заповнений. Щось схоже відбувалося і останнього разу, коли у Львові грала збірна. Тоді «синьо-жовті» провели товариський матч проти поляків і офіційний (перша гра відбору до ЧС-2010) – проти білорусів. Якщо бокові сектори були заповнені, то у центральних порожньо блистіли цілі ряди. Так само було у матчі проти румунів. Причин тут можна знайти відразу кілька. Перша і найголовніша – це фінансова. На носі пора відпусток, а платити більше 50 гривень за матч, який по телевізору покажуть – якось не випадає. Друга – це час початку матчу. Якби гра стартувала раніше, ймовірно, до Львова приїхали люди з районів. Вони б пожертували свої кровні і на дорожчий квиток: все ж збірна це не чемпіонат області, її не щодня показують. От тільки біда – як назад додому доїхати, ніч на дворі. Третя причина – це елементарна промоція матчу. Не було її. Кілька плакатів, розвішених по місту, – це все, на що спромоглася федерація? Ну не знали люди де купити квитки, скільки вони коштують і так далі. Не всі, звичайно, хто хотів – той знайшов, але все ж… По дорозі до стадіону на уболівальників чекали торговці з усієї України – шалики, прапори та шапки. Одна бабця, яка приїхала не то зі Сходу не то з Центру країни галасувала: «У кого теща лиха – купуйте дудки. Раз подудите і вона перестане…» І люди брали до рук цей гидкий предмет і платили за нього гроші. Чому бабця займається промоцією свого товару сумнівної якості? Бо їй треба гроші. Чому ті, хто мають піарити збірну цього не роблять? Бо вони чекають, що сам народ проявить свій патріотизм у вигляді фінансового внеску.

Мирон Маркевич сказав, що є над чим працювати. Це він мав на увазі своїх гравців. Організаторам гри збірної теж роботи бракувати не повинно. У принципі, є непоганий продукт, залишилося його правильно продати. А з дудками треба щось робити – це просто жах.

Сама ж гра стала жахом для воротарів – кіпери збірних не мають права пропускати такі голи. Але почалося усе тихо-мирно.

Склад Развана Луческу виглядав так: Лобонт у воротах, Матфей праворуч, Ківу і Тамаш у центрі оборони, Рац зліва, Радої та Гіоане – пара центральних хавів, Роман – правий півзахисник, Танасе – лівий, попереду Білашко та Крістя.

Мирон Маркевич випустив доволі прогнозований склад. П’ятов у воротах, номінально праворуч в обороні Гусєв, але він іноді обмінювався позицією з Кобіном, який стартував на позиції правого півзахисника. Лівий фланг подібними махінаціями не займався – там усе строго було: дебютант Ощипко в захисті, Коноплянка попереду. Пару центральних оборонців склали Михалик і Чигринський. Тимощук – опорник, Алієв під двома нападниками: Шевченком та Мілевським.

Ясно, що тренер захищатиме своїх гравців. Насамперед, під роздачу потрапив Мілевський. Він запам’ятався кількома фірмовими падіннями, короткою суперечкою з боковим суддею і ще одним епізодом у першому таймі. Артему дали м’яча на хід, він прокинув його праворуч від оборонця, а сам спробував оббігти його з лівого боку. Нічого з цього не вийшло – м’яко кажучи, Мілевському забракло швидкості. Майже нічого не виходило в нього і у штрафному.

У схожій ситуації у першому таймі перебував і Гусєв. Якось некомфортно йому було на місці правого оборонця. Взагалі, трохи незвичною виглядає побудова правого флангу Мирона Богдановича. У своїх клубах Гусєв і Кобін грають на позиціях півзахисника і захисника, відповідно. Чи є сенс в такому разі ставити їх на «нерідні» позиції. Але рішення тренера треба, як мінімум, поважати. Тим паче, така перестановка дала результат. З грою трохи гірше, але що можна вимагати від гравців, які щойно закінчили сезон в клубах? Зате є позитиви – збірна нарешті навчилася робити довжелезні діагональні передачі – таких (що головне – точно в ноги!) за матч добрий десяток назбирається. А ще з’явилися награні комбінації, які повинні завершуватися голами. У матчі проти Литви Шевченко віддав пас на Алієва буквально з лінії поля. Практично те саме повторилося у Львові. Ощипко знайшов Шеву, той змістився до лінії і викотив круглого у центр штрафного – на місці мав би бути Коноплянка, але він на секунду спізнився. От якби він забив – було б ідентичне повторення. Бо кілька хвилин до того Алієв знову реалізував свій штрафний. До воріт було метрів 35 і воротар мав би ловити такий м’яч. Але удар видався на славу – з підкруткою і дуже сильний.

Йшла 15-а хвилина і це був не те, що перший удар по воротах Лобонта, а взагалі перша небезпека. До цього румуни щільно притримали креативних суперників, а самі спокійно тримали м’яча і потрохи рухалися вперед. До чогось небезпечного справа не доходила, хіба Тамаш полякав ворон над перекладиною воріт П’ятова. Час румунського захисника ще прийде, причому не раз.

З українців найбільше виділялися Алієв і Коноплянка. Перший намагався забити з будь-якої відстані, навіть з кутового ледь не закрутив. А другий постійно проривався по лівому фланзі і взагалі дуже старався. Але загальної картини, позитивного ігрового малюку так і не було. Моментами, епізодами щось вдавалося зробити – то Гусєв нафінтить у штрафному, то Кобін небезпечно прострілить. Мало…

Другий тайм почався з двох замін Луческу. На полі, зокрема, з’явився Даніель Нікулае, який через 18 хвилин поставить під сумнів фартовість Львова. Почалося усе з грубої обрізки Михалика. Так само невимушено він обрізався у попередньому, литовському матчі. Тоді суперник вибачив динамівця, а цього разу форвард «Осера» не просто гол забив, він познущався над обороною. Як дитину, румун обійшов Тимощука, а потім заввиграшки оббіг і самого Михалика. Удар у протихід П’ятова і вже 1:2 на користь румунів.

А відігралися румуни на початку тайму. Тамаш отримав м’яча у центральному колі, зробив крок з нього і смачно приклався. Удар безхитрісний, просто сильний. П’ятов спокійно мав би упіймати м’яча, але дуже невдало зіграв Чигринський – він ухилився, тим самим дезорієнтував свого воротаря. У підсумку гол з 40-а метрів, який дуже вже нагадав штрафний від Тарната з «Баварії» у ворота «Динамо» у півфіналі Ліги Чемпіонів.

Після рахунку 1:2 на полі ледь не дійшло до непорозумінь. Ігор Ощипко в одному з інтерв’ю казав, що «піхати» у збірній заборонено, але, схоже, про це правило, забули. Може й на краще?

Рахунок став рівним після чудесного пасу від Алієва, хоча перед тим буквально ніщо не віщувало лиха для румунів, вони спокійно ліквідовували усі атаки суперника. Гравець «Локомотива» зробив нестандартний крок – він парашутом перекинув усіх захиснків, м’яч ліг точнісінько на ногу Шевченку, який вже відірвався від опікунів. До воріт три метри – як тут не забити? Але капітан влучив м’ячем у Лобонта. Не зрозуміло чому румунські захисники на чолі з Ківу, який кілька днів тому підняв над головою Кубок Чемпіонів, просто зупинилися. І даремно, бо до кінця епізод дограв Коноплянка – він підхопив м’яча, який відлетів у бік і щосили пробив по воротах. Цього разу кіпер не врятував – круглий прослизнув у нього між ногами – 2:2.

Проходить три хвилини і Україна вже виходить вперед. Гусєв зі свого місця на фланзі оборони запустив довжелезну передачу на вихід Шевченку. Андрій прискорився, вийшов буквально на одного Лобонта, але бити не став, натомість перекинув його у надії, що Мілевський чи Коноплянка доб’ють м’яча у ворота. Замість них це зробили Тамаш і Ківу – якось недолуго зіграли обидва оборонці. У підсумку автогол і за якусь мить усе перевернулося для румунів з ніг на голову.

Далі гри як такої вже і не було. Заміни, офсайди (схоже, саме вони розізлили Развана Луческу), емоції та інші атрибути останніх хвилин і мінімального рахунку. Україна ушосте поспіль перемагає у Львові, а ще нарешті виграє у румунів, яким до цього тричі програвала. І це вже добре. Хоч і з допомогою самих суперників, але команда показала характер. Можна критикувати команду Маркевича за часткову відсутність налагоджених ігрових зв’язків, але це всього лише другий матч з новим тренером. А от за індивідуальні помилки критикувати треба – умовна догана Михалику за дитячі обрізки, П’ятову за голи з 40-а метрів, Чигринському за відвертання від м’яча, Мілевському та Олійнику за непотрібні падіння, Тимощуку за пропуск суперника по своїй території. По кожному щось та й назбирається. Не варто забувати цим хлопцям, що на своїх помилках вчаться, а на чужих роблять кар’єру. З такою грою на їхніх місцях дуже швидко з’являться нові «кар’єристи».