Колліна в демократичному ореолі

Він намагався бути ґречним, наче весняне сонце за морозної погоди. Він, куратор системи суддівства в Україні, П’єрлуїджі Колліна. По-іншому ж не можна, бо як підлеглих не виправдовуй, а дров вони впродовж трьох весняних турів наламали чимало. Такого гострого шила в мішку точно не заховаєш. А отже - час застосовувати метод кнута і пряника. Наразі до громадськості. Бо, як пан Колліна карає суддів, вивідати у нього на понеділковому Круглому столі не вдалося.

Не вдалося, хоч намагалися. Підвів до цього сам Куратор, емоційно доводячи, що перша жовта картка для Зозулі у недільному матчі «Дніпро» - «Кривбас» була справедливою. Щоправда, визнавати, що не було порушення, фіксація якого спровокувала бурхливу реакцію Романа, пан Колліна довго не бажав. Лише коли уточнююче запитання задав третій журналіст, італієць хоч і не напряму, але помилку арбітра Євгена Арановського визнав.

«Момент суперечливий, - каже Куратор. – Рука Зозулі висіла на плечі суперника і теоретично він міг його повалити. Може бути порушення, а може ні. Але футболіст не має протестувати незалежно від того, був фол чи ні. Мене дивує, чому схожа ситуація в середині поля викликає таку реакцію. Епізод незначний, то чому гравець має реагувати на нього таким чином? Окрім того, подивіться на Ротаня, він не розмовляє з арбітром, а відводить Зозулю в сторону. Разом з тим, Кравченко не мав права бігти 20 метрів і протестувати. Коли українські футболісти грають в змаганнях УЄФА, вони мають знати, що за такі вчинки вони можуть отримати попередження. На зборах в Туреччині ми пояснювали арбітрам, що вони мають бути особливо прискіпливими до грубої, небезпечної гри і не приймати протестів. Арбітри ФІФА такої поведінки терпіти не будуть. В міжнародному матчі Зозуля в схожій ситуації ризикував отримати пряме вилучення».

Власне, після такого детального пояснення був сенс запитати пана Колліну, чому ж проіґнорував покручування біля скроні на свою адресу від Миколи Морозюка арбітр матчу «Металіст» - «Металург» Донецьк Ярослав Козик. «Козик був додатковим арбітром на матчі в Дніпропетровську, який я відвідав особисто, - каже Куратор. – Там у мене з Ярославом відбулася серйозна розмова. Я вказав йому на цю помилку. Якщо ви думаєте, що я не дивлюся матчів, то глибоко помиляєтеся. За цю похибку я Козика покарав».

Ось це вже цікаво. «Як покарали?» - запитую. «Я знаю, як покарав. Повірте, українські судді заробляють не дуже багато, - ухилився від прямої відповіді пан Колліна. – Українські арбітри мають заробітки на рівні з казахстанськими, а в Росії рефері отримують вдвічі більше наших». На щастя, ця інформація є відкритою. Арбітр у полі в Україні отримує 12 тисяч гривень за гру і 2000 грн. на оплату переїздів. Зрештою, нас цікавить чистий заробіток. 12 000 гривень – це 1145 євро. Нижче наводимо таблицю заробітків рефері в інших провідних і не дуже першостях. Для зручності всі цифри теж переводимо в євро.

Що ж, пан Колліна, як завжди, правий. В порівнянні з топ-чемпіонатами українські арбітри отримують менше. Втім, італієць, мабуть, забуває, в яку країну він приїхав і який в цій країні середній рівень життя. Думаю, пересічний шахтар чи столяр розсміявся б Кураторові увічі, коли б дізнався, що 12-тисячний одноденний заробіток – це мало. Зрештою, пан Колліна й так дуже обурився через наш матеріал «Додаткові судді: 8000, як винагорода за бездіяльність». «Ви згадуєте, скільки заробляють судді? А чому ж тоді не кажете, скільки в порівнянні з медиками і вчителями отримують футболісти?» - перепитав Куратор.

На логічне зауваження одного з колег, що зарплати футболістів в Україні приховуються, П’єрлуїджі Колліна лише стиснув плечима і додав, що добрий журналіст таку інформацію здатен вивідати сам. Звісно, спілкуючись з футбольними людьми, приблизні розміри зарплат гравців Прем’єр-ліги ми знаємо. Втім, навіщо щось видумувати, додумувати чи оприлюднювати плітки, якщо нещодавно екс-президент київського «Арсеналу» Вадим Рабінович публічно повідав, що місячні оклади його колишніх підлеглих-футболістів складали 30-50 тисяч доларів? Проте чи міняє це суть справи? Футболісти в нашій клаїні завжди були особливою кастою, на яку зазіхати не смів ніхто. Визнають це навіть ті, хто з таким твердженням сильно не погоджується. Втім, сучасні українські футболісти себе бідними людьми й не називають. На відміну від суддів.

Але нехай. Взагалі, на тому самому засіданні Круглого столу Куратор присвятив темі додаткових асистентів довгий монолог. «Ключове слово в цьому процесі – досвід, - каже пан Колліна. – Коли щось робиться вперше, вважаю, нормально, коли не все працює відразу. Пригадую, УЄФА почала використовувати додаткових асистентів в 2009 році. Експеримент тривав три роки. Нині це вже не експеремент, а успішна практика. Зараз, після трьох турів чемпіонату України давати як позитивні, так і негативні оцінки рано. Потрібно зачекати, дати арбітрам час, щоб вони набралися досвіду. Хоча навіть в цих трьох турах були прийняті правильні рішення. Але були і помилки. Ми на початку шляху. Яка мета додаткових арбітрів? Дехто пише, що ці судді повинні стежити лише за тим, чи перетнув м'яч лінію воріт. Але це не так. Їхнє завдання значно ширше. Додаткові асистенти повинні допомагати головному арбітрові у всіх рішеннях. Тим же, хто писав, що додаткові арбітри дорого обходяться клубам і простіше було б ввести технології взяття воріт, наведу цифри. На весь чемпіонат вартість додаткових арбітрів становить 2 мільйони 496 тисяч гривень, тобто, по 156 тисяч на клуб. Введення технології взяття воріт обійдеться кожному клубові на рік в межах мільйона і 100 тисяч гривень».

Щоб переконати присутніх в доцільності введення додаткових арбітрів, пан Колліна прокрутив епізод з матчу Євро-2012 Італія – Хорватія, коли гравець балканців робив передачу з флангу, а в цей час нападник боровся за позицію з оборонцем і начебто не добрався до м’яча через затримку руками. «Зверніть увагу, що погляд арбітра в полі зосереджений на гравцеві, який володіє м’ячем на фланзі, - каже П’єрлуїджі Колліна. – А в цю мить в штрафному майданчику щось відбувається. З повтору видно, що хорватський нападник затримує суперника, а коли він випередив оборонця, руками почав працювати італієць. Головний суддя першої затримки побачити не міг, бо його погляд був спрямований на фланг. Відповідно він призначив би пенальті. Але підказка додаткового рефері виправила ситуацію».

Ще один показовий в цьому контексті момент пан Колліна відшукав у матчі 21-го туру чемпіонату України «Іллічівець» - «Арсенал», коли додатковий асистент допоміг арбітрові в полі призначити пенальті у ворота гостей і вилучити за фол останньої надії воротаря Сарнавського. «Зверніть увагу, що суддя свиснув з запізненням, бо він моменту не бачив, - пояснює Куратор. – Але додатковий асистент сказав: «Пенальті». Арбітр не міг побачити, як Сарнавський затримує суперника рукою. Це те, чого ми домагаємося – більшого контролю».

На думку пана Колліни, значна кількість неточностей, пов’язаних з додатковими арбітрами, є наслідком того, що рефері в полі не звикли працювати з асистентами за ворітьми. «Це не дивно, бо понині ці арбітри відсудили по 200-500 матчів самостійно, - каже Куратор. – Показовий момент трапився в матчі 20-го туру Прем’єр-ліги «Металург» З – «Таврія». Перший контакт м’яча з рукою оборонця кримчан Селіо – несвідомий, другий – зумисний. Гравці вміють таке робити. Додатковий арбітр Скрипак сказав: «Рука, пенальті». Рефері в полі його не послухав і прийняв інше рішення. Проте це не завадило декому розкритикувати Скрипака. Мабуть, в цього журналіста – особисті порахунки зі Скрипаком. Але він, на відміну від мене, не мав змоги запитати Скрипака, як було насправді».

Звісно, мова зайшла про ту саму статтю автора цих рядків - «Додаткові судді: 8000, як винагорода за бездіяльність». «То, може, зробіть так, щоб журналісти мали змогу теж запитувати суддів? Ви ж, працюючи арбітром, були людиною публічною» - звертаюся до пана Колліни. Й чую у відповідь: «Я судив в Серії А впродовж 15-ти років і публічно виступав тільки один раз. То був виняток, коли мене попрохали. В жодному чемпіонаті, окрім німецької Бундесліги, арбітрам після матчів висловлюватися не дозволяють. А якщо ви хочете, щоб судді коментували свої рішення вам особисто, то попросіть про це Анатолія Конькова. Скажіть, що ви готові взяти на себе відповідальність за роботу арбітрів. Тоді, можливо, він візьме вас на моє місце, або на місце Василя Мельничука. Будете спілкуватися з суддями і нести за них відповідальність». На уточнення, чому ж у Росії існує інша практика й судді з’являються на телепрограму «Свисток», коментар був коротким: «Це рішення Розетті».

«Отримавши» відповідь на одне запитання, повертаюся до судді Скрипака. «В моєму матеріалі увага акцентувалася на помилках цього рефері в двох поспіль турах, - нагадую Куратору. – Якщо ви скажете, що Скрипака не послухався й суддя матчу «Таврія» - «Карпати» Олександр Дердо в моменті, коли оборонець гостей Пластун відверто збивав свого суперника в штрафному майданчику, готовий перед паном Сергієм вибачитися публічно бодай зараз». «Я не вимагаю від вас вибачатися, - парирує П’єрлуїджі Колліна. – В тому моменті одночасно помилилися і Скрипак, і Дердо».

Надалі в продовження дискусії прошу уточнити пана Колліну, чи вважає він таким же досвідченим суддею, котрий відпрацював 200-500 матчів без додаткових асистентів, дебютанта Прем’єр-ліги Олександра Білокура з Курахово Донецької області, котрий на пару зі Скрипаком не призначив пенальті в матчі «Металург» Запоріжжя – «Таврія». «Зважте, що до того, як почати працювати в елітному дивізіоні, Білокур судив без помічників за ворітьми матчі першої і другої ліг, а також регіональні першості. В нього ж назбирається 200 матчів?» - запитав Куратор голову комітету арбітрів Василя Мельничука. «Так» - непевно кивнув Василь Григорович.

Звісно, добре стверджувати, коли повноцінної статистики матчів по арбітрах першої і другої ліг у вільному доступі нема. Через те витрачаю чимало часу, щоб перерахунок зробити вручну. Повних даних по всіх матчах нижчих дивізіонів у власних, а також доступних у Мережі ресурсах відшукати не вдалося. Тому обмежимося констатацією приблизних, але дуже близьких до реальних показників. Арбітр Білокур почав працювати на матчах другої ліги в сезоні-2006/2007 як асистент на лінії і за той час понині разом з матчами в статусі судді в полі провів в межах 70-ти поєдинків першої та другої ліг. Приблизно стільки ж ігор за своєю спиною має й київський рефері Іван Бондар, роботу якого в дебютному в статусі арбітра Прем’єр-ліги поєдинку 21-го туру «Зоря» - «Волинь» невдалою завуальовано визнав навіть Куратор.

Власне, ще одне запитання напрошувалося саме по собі й стосувалося форсованого переводу арбітрів з ліги в лігу. Зокрема мова йшла й про асистента Лібстера, котрий не помітив метрового офсайду в динамівця Андрія Ярмоленка в матчі 20-го туру, в якому кияни зустрічалися з «Волинню». У мене тут нема друзів, внуків, кузинів, - відповідає пан Колліна. – Підвищуються ті, хто на це заслуговує. Ми ж Лібстера не на минулому тижні підвищили, а рік назад. За цей час він проводив матчі в Прем’єр-лізі і, може, навіть проводив добре. В Луцьку Лібстер помилився. Але зважте, що йшов сніг і працювати було не так просто. Хто грав у таку погоду в футбол, підтвердить, що сніг може заліпити очі. Доводиться мружитися. Може, це сталося в той момент з Лібстером. Але помилки це не виправдовує. Помилка була і рішення в тому епізоді – просте».

При цьому пан Колліна не бачить в діях підлеглих упередженості. На запитання від журналістки телеканалу «2+2» - чи не дивує його відсутність в списку Інтерполу договірних матчів з України – Куратор відповів, що він не поліцейський і не прокурор. «Взагалі, я очікував побачити тут Циганика. Нехай би запитав мене про те, про що говорить в своїй програмі» - додав пан Колліна. Проте зась. Ще мить – і журналістки «Плюсів» серед присутніх не виявилося. «Запитала і щезла» - жартує італієць. А його допікають темою корупції. «Вам не здається, що висловлювання Олександра Шуфрича в «твіттері» під час матчу «Зоря» - «Говерла» про те, що арбітр Швецов заробляє на другу автівку, заслуговують на розслідування?» - запитую.

«Корупція – це кримінальний злочин і розслідування такого характеру мають вести відповідні органи, - відповідає Куратор. – З першого дня, відколи я сюди приїхав, кажу: «Дайте мені хоч один доказ, що арбітр взяв хабаря чи судив упереджено і для мене не буде проблем, щоб поставити над ним зверху хрест». Я працюю на посаді куратора арбітрів і не є головою КДК ФФУ. Саме там повинні оцінити цю заяву. Взагалі пан Шуфрич вчора порадив відновити смертну кару спеціально для експерта Морозова. Прочитав цю цитату якраз на UA-Футболі і навіть не знаю, як на неї реагувати».

Але менше з тим. П’єрлуїджі Колліна визнав чимало суддівських помилок і постійно, хоча й негласно, апелював до нашого «Свистка по-українськи». Разом з тим, дії окремих арбітрів Куратор виправдав. «Вважаю, що сумнівів стосовно симуляції Зозулі і другого попередження Зозулі нема ні в кого?» - безапеляційно перепитав пан Колліна. Як сказати? Наші експерти Мирослав Ступар і Сергій Шебек в своїх оцінках епізоду більш обережні і про це читайте в їхньому новому аналізі. Момент же з падінням луганчанина Любеновіча в штрафному майданчику «Волині» наприкінці матчу Куратор взагалі кваліфікує не так, як Мирослав Іванович, Сергій Олександрович й спеціалісти з обох щотижневих футбольних програм. «Контакт не завжди визначає падіння, - каже італієць. – Вважаю, Любеновіч прийняв рішення впасти сам, тому розділяю рішення арбітра з попередженням за симуляцію навіть у випадку, якщо невеликий контакт присутній».

Бажання ж представників ЗМІ подискутувати про матч 1/8 фіналу Ліги чемпіонів «Манчестер Юнайтед» - «Реал» і вилучення гравця господарів Нані П’єрлуїджі Колліна перервав миттю: «Приїздіть у Женеву, в Ньон, в штаб-квартиру УЄФА. Тут ми говоримо про Україну, про українські справи». Втім, уникнути побіжних наслідків цього матчу італійцеві не вдалося з огляду на запитання про ставлення до реєстрації арбітрів в соцмережах.

«Це питання дуже серйозне, - каже пан Колліна. – Я не використовую ні «твіттер», ні «фейсбук». Але мені сказали, що за п’ять хвилин я можу створити сторінку і написати про вас певні речі. Дізнався, що в «фейсбуці» зареєстровано чотири чи п’ять сторінок з моїм ім’ям. Звертався в Каліфорнію, де штаб-квартира цієї соцмережі, прохав, щоб ці сторінки знищили. Відповіли, що не можуть. Гадаю, те саме було й з рефері матчу «Манчестер Юнайтед» - «Реал» Чакиром. Хіба ви можете повірити, щоб суддя ФІФА публічно демонстрував свою прихильністю до клубу «Реал» чи футболіста Роналду? Це ж смішно. Його сторінка – це фальшивка. Хтось її створив, щоб створити хаос. Більше того, інтерв’ю Чакира турецькій пресі повністю видумане. Арбітр запевнив, що зі жодним журналістом він не розмовляв. Однак всі це інтерв’ю опублікували. А спростування не надрукував ніхто. На жаль, в сучасному світі таке теж буває».

Завершилася ж дискусія сенсаційно. Куратор пообіцяв, що під час своєї зустрічі з арбітрами Прем’єр-ліги наступного понеділка дозволить журналістам впродовж 15-20-ти хвилин поспілкуватися з окремими чинними рефері. «Взагалі, я таких речей не практикую, але на цей раз піду на поступки» - усміхнувся італієць. Воїстину, вода камінь точить!