Українці-легіонери. "Рейнджер" Михайличенко

UA-Футбол продовжує огляд виступів українських футболістів на футбольних полях Великобританії. Черговим героєм став Олексій Михайличенко, який вигравав національні чемпіонати у трьох різних країнах, але в даному матеріалі ми розповімо лише про його шотландський етап у кар'єрі.

Можна виокремити багато причин переходу Олексія Михайличенка з "Сампдорії" в "Рейнджерс". Про них слід поговорити детальніше в статті про італійський період кар'єри українського півзахисника. Але про головні з них слід згадати й тут. Перш за все, шотландці запропонували Михайличенку контракт на 4 роки, в той час як в "Сампдорії" діючий контракт гравця був розрахований лише на два сезони. Та й зарплатня, яку готові були сплачувати в "Рейнджерс", була значно вищою, ніж в генуезькій команді. Крім того, Олексій не зміг до кінця аккліматизуватися в команді, його відносини з провідними гравцями були напруженими, він не відчував себе частиною команди. Не слід забувати й про те, що за "Джерс" тоді грав Олег Кузнєцов, і тому аккліматизація в Шотландії мала бути набагато легшою, ніж в Італії. Тож Михайличенко досить швидко погодився на пропозицію. Сума трансферу становила 2,2 мільйони фунтів.

"Рейнджерсом" тоді володів відомий бізнесмен Девід Мюррей. Його метою було перетворення клубу з шотландського на європейський бренд. Історично склалося так, що "Рейнджерс" (як, до речі, й "Селтік") мали шалену популярність в межах Шотландії і були відомими навіть тим, хто мало цікавився футболом. В Європі ситуація була зовсім іншою, там шотландські гранди не були популярними і мало кого цікавили. Головною причиною було те, що всі шотландські команди тоді грали в класичний британський футбол, силовий і невишуканий, де головними чеснотами гравця були фізична сила і налаштованість на жорстку боротьбу на протязі 90-та хвилин. В такий футбол могли грати тільки британці, тому кістяк команди складали шотландські і посередні британські гравці.

Однак Мюррей почав викладати чималі гроші на трансфери і звертати увагу на континент. Так в команді з'явилися кілька гравців збірної Англії, які вміли грати в більш вишуканий футбол, два екс-київських динамівця і голландець Хюйстра. Цими трансферами Мюррей розраховував збільшити кількість вболівальників клубу на континенті і досягти успіхів в єврокубках.

Звісно, Михайличенко був готовим до такого футболу, адже пройшов школу Валерія Васильовича Лобановського. Але навіть боротьба і навантаження в київському "Динамо" тих часів не наближалися до жорсткості і навантажень шотландської ліги. І справа була навіть не в інтенсивних тренуваннях. За зізнаннями самого Олексія тренування в "Рейнджерс" на протязі сезону були вкрай м'якими й недовгими, та уявляли собою звичайнісінький футбол майже без тактичних і фізичних наробок. Але Прем'єр-ліга Шотландії складалася з 44-ох турів, плюс два національних кубкових турніри. Всі ігри проходили в шаленому темпі від першої до останньої хвилині, на полі точилася жорстка боротьба. Гравці обох команд, навіть нападники, йшли в кожному епізоді до кінця і не боялися грати "до кісток", навіть ціною травми, своєї чи суперника.

Тож не дивно, що акліматизація в такому футболі не могла бути легкою і швидкою, тим більше, що Олексій отримав пошкодження ще влітку. До того ж заважали виклики в національну збірну, яка брала участь у відборі на Євро-92 і невизначеність з самою збірною, адже саме тоді розпадався Радянський Союз, і ніхто не знав яка збірна і під якою назвою поїде на Євро. Тому Михайличенко почав сезон 91/92 невдало і здебільшого знаходився на лаві запасних. І навіть виходячи в стартовому складі, не показував гру, на яку від нього очікували.

Але ближче до кінця осені українець нарешті почав набирати форму, він вдало взаємодіяв з партнерами в центрі поля, відпрацьовував в захисті і головне, чого не було в "Сампдорії", - багато підключався до атак. В підсумку цей сезон став беззаперечно кращим в його європейській кар'єрі. На його рахунку 27 матчів, 10 голів і 4 жовті картки в лізі, три матчі і два голи - в переможному Кубку (в фіналі вийшов в стартовому складі) і один матч в Кваліфікації Ліги Чемпіонів.

Був визнаний кращим гравцем чемпіонату за кількома версіями, хай і менш престижними. В тому сезоні "Рейнджерс" вчетверте поспіль став чемпіоном, випередивши на 9 очок "Хартс" і на 10 - "Селтік". А в Лізі Чемпіонів команда вилетіла вже в Першому Кваліфікаційному раунді, програвши празькій "Спарті" за правилом голу в гостях.

Стан Олексія в клубі настільки покращився наприкінці сезону, що навіть провальний і чудернацький Євро з відомою історією нібито невдалої змови з шотландцями (серед яких були кілька партнерів Михайличенко по клубу) не зменшив любов вболівальників і повагу тренерів і фахівців до нього. На пропозицію "Севільї", де тоді тренував чемпіон світу Карлос Білардо, викупити контракт українця за ті ж 2,2 мільйони Девід Мюррей відповів швидким і категоричним "ні".

Сезон 92/93 був менш блискучим за перший, та все одно Михайличенко залишався гравцем стартового складу.

В новій Лізі Чемпіонів "Рейнджерс" зумів переграти "Лідс" в Кваліфікації (українець зіграв лише 18 хвилин в матчі-відповіді) і вийшов до групового етапу. Суперниками команди в цьому раунді були "Олімпік" з Марселю, московський "ЦСКА", який сенсаційно вибив "Барселону" в кваліфікації, і бельгійський "Брюгге". Головним двобоєм турніру в цій групі стали матчі між "Рейнджерс" та зірковим "Олімпіком". В обох матчах було зрозуміло, що марсельці значно вище класом, але шотландці відчайдушно боролися, як вони вміють. В Глазго лише блискуча реакція Бартеза на удар Михайличенка врятувала французів від поразки. В Марселі, де українець не грав, також була зафіксована нічия. В останньому турі "Джерс" не спромоглися переграти на своєму стадіоні "ЦСКА", який після п'яти турів мав лише одне очко і 11 пропущених голів. В підсумку шотландцям не вдалося зайняти перше місце і пробитися в фінал (тоді лідери груп виходили одразу в фінал), вони відстали від "Олімпіка" лише на одне очко. Михайличенко в цьому матчі не грав.

Що ж стосується внутрішніх змагань, то важкі часи "Селтіка" продовжилися, і "Рейнджерс" просто не мав суперників у боротьбі за титул чемпіона, відірвавшись в кінці сезону на 9 очок від "Абердіна" і 13 - від "Селтіка". Більше того, команда виграла і два інших Кубки, таким чином святкувавши перемогу у всіх національних змаганнях. Михайличенко вийшов на заміну в фіналі Кубку Ліги, в фіналі Національного Кубку не грав. Загалом його доробок в цьому сезоні складає 29 матчів в лізі, 3 - в Кубку, 2 - в Кубку Ліги, 5 - в Лізі Чемпіонів, 4 голи та дві жовті картки.

Сезон 93/94 був менш вдалим для Михайличенка та його команди. Хоча статистичні показники українця виглядали навіть кращими за попередні роки, рівень його гри значно знизився. В пресі почали з'являтися повідомлення про лінькуватість Олексія та його партнерів, недостатню самовіддачу на тренуваннях, про надмірне заняття не пов'язаними з футболом речами. Та сама легка і невимушена атмосфера в команді, якою Михайличенко так був задоволений, стала давати свої логічні негативні результати. Простий "дир-дир", в який грали на тренуваннях, став приблизно тим, в що грала команда і в офіційних матчах. Крім того, провідні гравці були відсутніми досить довго через травми, і це змусило тренера задіяти молодь, що не могло не позначитися на результатах.

Ліга була знову виграна, але цього разу лише з перевагою в 3 та 4 очки над другою та третьою командою відповідно. Хоча слід зазначити, що за 5 турів до кінця "Джерс" мали перевагу в дев'ять очок над "Мазервеллом" і могли почувати себе впевнено. Та навряд чи цим можна виправдати серію з шести матчів поспіль без перемог наприкінці сезону, яка коштувала команді зменшення відриву в лізі і програш фіналу Кубка Шотландії (Кубок Ліги команда Михайличенка все ж виграла). Можливо, невдалий фініш став наслідком огидного вчинку гравця команди Данкана Фергюсона, який під час матчу брутально вдарив головою гравця суперників і отримав за це три місяці ув'язнення (!!!). Хоч скоріш за все цей випадок, як і слабка гра, був наслідком надто вільної і безкарної атмосфери в команді. Кампанія в Лізі Чемпіонів закінчилася вже в першому раунді ганебною поразкою від болгарського "Левскі", знову за правилом забитих м'ячів в гостях. На рахунку українця 34 гри в чемпіонаті, 5 в Кубку, 1 - в Кубку Ліги та 5 м'ячів, всі в лізі.

Найбільшим досягненням Олексія в цьому сезоні стали його перші голи в дербі "Олд Фірм". Спочатку він відзначився двічі, і "Рейнджерс" переміг з рахунком 4-2. В цьому матчі відзначився й Кузнєцов. Цікаво, що матч відбувся першого січня.

Тож можна лише жартувати з приводу того, чи українці вирішили не святкувати Новий Рік, щоб підготуватися до матчу як слід, чи навпаки відсвяткували настільки вдало, що вирішили продовжити вже на футбольному полі:) А в квітні Михайличенко забив один гол в ворота "Селтіку" наприкінці матчу, який закінчився внічию.

Наступні два сезони українця можна підсумувати одним словом - травми. Вже на початку сезону 94/95 Олексій вибув, і надовго. Повертався і знову вибував. Лише навесні він зумів зіграти сім матчів поспіль в лізі, в половині з них виходив на заміну. "Джерс" провели активний трансферний період, пішли з команди кілька легендарних ветеранів, а також молоді гравці, які не знайшли собі місце в складі. Натомість, клуб придбав двох відомих гравців - Брайана Лаудрупа та Базіля Болі. Данський гравець був саме тим, хто пізніше в інтерв'ю говорив про абсолютну лінькуватість Михайличенка і несерйозне ставлення до тренувань. А француз, який кілька років тому у складі "Олімпіка" не дав команді з Глазго пройти в фінал ЛЧ, вже в вересні відкрито у пресі критикував атмосферу в команді, дорікаючи гравцям і тренерам за вкрай несерйозне ставлення до футболу і непрофесійну поведінку навіть за хвилини до початку матчу.

Криза "Селтіка" продовжилася, і тому у протестантської команди Глазго знову не було жодних проблем захистити свій титул чемпіона. Відрив від "Мазервелла" склав аж 15 очок. Але команда вилетіла з двох місцевих кубків, та й в Лізі Чемпіонів знову програла вже в першому раунді, поступившись грецькому "АЕКу" з загальним рахунком 0-3. В цьому сезоні Михайличенко зіграв 9 матчів, всі в лізі, забив два голи.

Влітку 95-го у Олексія закінчився контракт, але він отримав пропозицію поновити його строком на один рік. Зміна поколінь і "континенталізація" команди набували обертів, і тренеру був потрібен "дядько", який допоможе вдало пройти цей період. Михайличенко погодився на пропозицію, але й цей сезон не став для нього вдалим. Травми, вік і недостатня самовіддача на тренуваннях заважали йому. А невимушена атмосфера заважала всій команді. "Рейнджерс" вкотре виграв "Золотий дубль", але знову невдало виступив в Лізі Чемпіонів, зайнявши останнє місце в групі з "Ювентусом", "Боруссією" Дортмунд та "Стяуа". Українець зіграв лише 11 матчів в лізі, 1 - в Кубку (саме в цьому матчі він забив свій єдиний гол в сезоні 95/96) та 3 - в Кубку Ліги. Крім голу на його рахунку одна жовта картка. По закінченні сезону Михайличенко прийняв рішення закінчити кар'єру гравця, незважаючи на те, що мав пропозиції від середняків Англійської Прем'єр-Ліги.

Загалом на його рахунку в Шотландії 110 матчів в лізі (21 гол), 14 - в Кубку Шотландії (3 голи), шість - в Кубку Ліги та стільки ж - в єврокубках.

Олексій Михайличенко провів доволі вдалу кар'єру в Шотландії і запам'ятався вболівальникам. Та від гравця, який почав свою ходу Європою з однієї з кращих команд Італії, можна було очікувати на більше. Скоріш за все, в нього дійсно не було можливості залишитися в "Сампдорії". Але він беззаперечно міг знайти собі сильний клуб в одній з кращих ліг Європи. Замість цього він вирішив перейти в клуб слабкого європейського рівня з низькою дисципліною та здебільшого локальними амбіціями. Таким чином його кар'єра в Шотландії стала виглядати як догравання чи прогулянка без зобов'язань та навантажень. Він став першим на селі, хоч міг стати другим в самому Римі.