Юрій Паньків: "У 24 думав завершувати спортивну кар'єру". 17-01-2012 Премьер-лига - UA-футбол
Украинская Премьер-Лига (УПЛ)
Премьер-лига Таблица Матчи Новости Команды Бомбардиры Ассистенты Гол+пас Посещаемость ТВ
17.01.2012
вторник
23:27
Юрій Паньків: "У 24 думав завершувати спортивну кар'єру"
Рейтинг публикации

Футбольне сходження основного кіпера «Олександрії» відбувалося вкрай повільно. Вихованець львівських «Карпат» не так давно безуспішно змінював один за одним друголігові клуби, після чого зрештою осів у тернопільській «Ниві». Потому нині 27-річний Юрій Паньків опинився в першоліговому дітищі Миколи Лавренка й уже в нинішньому сезоні незмінно захищав кольори дебютанта ПЛ. Як зізнався наш співрозмовник, якби в його житті не було «Олександрії», найімовірніше, свою ігрову кар’єру він уже б завершив…

«Звільнення Шарана дуже здивувало»

— Юрію, знаю, що після завершення ігрового року вам вдалося відпочити в теплих краях. Сомбреро, мохіто, пісок, прозора морська вода…

— Так-так (усміхається. — А.В.)! П’ять днів відпочивав із дружиною в Об’єднаних Арабських Еміратах — давно планували відпустку саме там. Утім, уже 26 грудня ступили на рідну українську землю.

— Через пізнє закінчення першої ліги у вас практично не було відпустки влітку, тож відпочивати довелося від круглого календарного робочого року. Чи вдалося максимально віддалити себе від футболу за оті п’ять днів?

— Справді, влітку в мене було всього кілька днів для відпочинку, які радше правильніше назвати просто вихідними. Тож витримати той стрімкий календарний поступ було непросто. Дуже хотілося відновити сили, передусім моральні, бо ж попереду на мене та на команду в цілому чекає копітка робота. А от чи вдалося віддалитися від футболу взагалі? Мабуть, так, однак без футбольних новин та роздумів «утекти» не вийшло…

— Отже, саме в Дубаях ви довідалися про звільнення Володимира Шарана?

— Інтернетом я користувався там повсякчас, тож чутки про звільнення нашого тренера знав. Як виявилося, згодом його таки звільнили… Ми відразу ж зв’язалися по телефону з Володимиром Шараном і душевно поспілкувалися. Зізнаюсь, усіх футболістів «Олександрії» ця новина щонайменше дуже здивувала (якщо не шокувала), адже наприкінці першої частини змагань про такий поворот подій узагалі не йшлося. Однак спільно з Богдановичем зробили висновок, що футбольне життя ні для кого на цьому не закінчується, а рішення президента вже не зміниш…

— Із партнерами обговорювали такі кардинальні зміни в клубі?

— Усі зійшлися на думці, що нашим завданням, як і раніше, є якісно виконувати свою роботу. Зрозуміло, що без переживань не обійшлося, адже ми чимало часу провели під орудою цього фахівця, поважали його, й наш колектив повсякчас вирізнявся єдністю гравців та тренерського штабу.

— Одним із перших, хто зумів поспілкуватися з вами після повернення на Батьківщину, став журналіст «УФ». Увага пишучої братії після дебюту в прем’єр-лізі вам не докучає?

— Ну що ви! Думаєте, я є таким бажаним об’єктом спілкування для журналістів (усміхається. — А.В.)? Не так уже й часто до мене звертаються з проханнями про інтерв’ю. Та й узагалі, спілкування з вашими колегами є невід’ємною частиною робочого процесу: і футбольного, і вашого, журналістського.

«Перехід в «Олександрію» — найвизначніша подія в моєму житті»

— Юрію, в ПЛ ви дебютували лише в 26 років. Чи вірили в те, що досягнете такого рівня, перебуваючи, скажімо, два з половиною роки тому в друголіговій тернопільській «Ниві»?

— Щодо «Ниви», то зазначу, що на той час у Тернополі зібралася дуже сильна команда під орудою прекрасного фахівця, Юрія Григоровича Коваля. Тож оцінюю ті два з половиною роки в команді позитивно і згадую їх із ностальгією.

Стосовно власних перспектив на той час… Знаєте, якби я не прагнув професіонального зросту, то, мабуть, і далі грав би десь у другій лізі… Та й то... Зізнаюсь, коли мені було 23-24 роки, надто яскравих перспектив перед собою не бачив, тож навіть задумувався: якщо вже після «Ниви» у мене не вийде досягти чогось глобального, то варто взагалі закінчувати футбольну кар’єру… Однак далі в моєму житті з’явилася «Олександрія»…

— Вважаєте перехід до ПФК найвизначнішим моментом у вашому житті?

— Безсумнівно. В мене тоді по-справжньому повірили, хоча й місце в складі довелося відвойовувати, а перші півроку я взагалі не потрапляв до «основи».

— До речі, хто ініціював ваш прихід до «Олександрії»?

— Юрій Коваль: спочатку ми працювали разом у Тернополі, а коли він очолив «Олександрію», запросив мене на оглядини, й після перших зборів у Туреччині відразу ж «підписав».

— Якось один із моїх співрозмовників, захисник «Іллічівця» Сергій Яворський розповідав про свій дебют на професіональному рівні в другій лізі. Він у 16-річному віці мав вийти на заміну й стояв уже біля четвертого арбітра, аж раптом біля нього у підкаті гравець зламав ногу іншому й Сергія на поле вже не випустили — йому стало відверто не по собі. Ваш дебют минув, сподіваюся, спокійніше?

— Господи… Ото так відкладений дебют! Мій, на щастя, відбувся спокійніше — у дублі «Карпат» у другій лізі. До слова, я також почав грати серед професіоналів у 16 років. А один із найпам’ятніших матчів у житті провів 2002-го в Одесі проти «Чорноморця». Мабуть, та гра — момент у власній кар’єрі, який закарбувався в пам’яті на все життя. Моя команда перебувала тоді внизу турнірної таблиці, у той час як одесити «шматували» всіх і врешті-решт повернулися за підсумками того сезону до вищої ліги. Ми програли матч з рахунком 0:2, однак той антураж та емоції, коли на трибунах стільки глядачів…

— Помітив, що впродовж своєї кар’єри ви змінювали команди з високою регулярністю й грали свого часу в половині клубів із заходу країни. Ментально та організаційно що вирізняє футбол в Україні саме в цьому регіоні?

— Характер! Тут, на Заході, грати складно всім і проти будь-якої команди, позаяк футболісти тут передусім «б’ються» на зеленому полі й віддаються грі повністю.

«Мені сняться «Карпати», а не «Барселона»

— Будучи вихованцем львівських «Карпат», чи живе у вас дитяча мрія будь-що зіграти за цей клуб за основну команду?

— Знаєте, це, мабуть, головна моя мрія й мета в житті!

— Отож, Юрію Паньківу сняться аж ніяк не «Барселона» та «Реал» — «Карпати»?

— Інакше, мабуть, і бути не може, адже ще хлопчиком я подавав м’ячі на львівському стадіоні, коли туди приїжджали Сергій Ребров, Андрій Шевченко, Олег Лужний… Та й у нашій команді грали такі майстри, як Сергій Ковалець, Володимир Шаран…

— Отже, свого часу останній цілком імовірно міг кричати до Юрія Паньківа «Швидше м’яча подавай, малий»?

— Може, й таке було (усміхається. — А.В.)! Але вже в Олександрії я йому цього не розповідав — жартів би не уник!

— Гаразд, а коли ви перебували в дублі львівського клубу, вам давали шанс проявитися в основному складі?

— На збори з командою я їздив років зо три, однак конкуренція на моїй позиції була вражаюча — Мацей Налєпа та Андрій Тлумак не залишили мені жодного шансу закріпитися в основному складі. Тож на клуб чи тренерів у мене немає жодних образ.

— У «Карпат» нині спостерігається футбольна криза. Чи переживаєте ви, окрім «Олександрії», ще й за провали клубу, який вас виховав?

— Звичайно, адже в цій команді в мене залишилося чимало друзів, з якими я регулярно спілкуюся. Скажімо, з Андрієм Тлумаком ми вже 5-6 років разом зустрічаємо кожен Новий рік — хоч у яких би клубах грали. Разом переживаємо про долю «Карпат», обговорюємо її, ділимося думками. Дуже прикро усвідомлювати, на якому місці нині перебуває команда… Оцінювати ж проблеми львів’ян не візьмусь, позаяк сама «Олександрія» в турнірній таблиці ще нижче — тут би зі своїми негараздами розібратися до кінця…

«Наприкінці першої частини чемпіонату «Олександрія» відверто видихалась»

— До слова, чи вважаєте 14-е місце «Олександрії» після першої частини змагань провалом, подібним до львівського?

— Не можу назвати такий результат нормальним, але й провалом його не охрещу. Гадаю, ми мали здобувати більше очок, зокрема — в матчах з «Іллічівцем» та «Чорноморцем». Утім, у другому колі матимемо непогану нагоду виправити ситуацію.

— «Карпати» — найближчий конкурент вашої команди в чемпіонаті. Якщо обійдете львів’ян у табелі про ранги, свого друга Тлумака «привітаєте»?

— (Усміхається. — А.В.) Обійдемо чи ні, а з ним усе одно спілкуватимемося й надалі часто!

— А взагалі, як склався для команди перехід від першої ліги на новий рівень?

— Їй було відверто складно. Перші матчі ми провели на максимальному рівні концентрації й на межі власних можливостей. Потому наприкінці поєдинків просто не вистачало сил, аби дотерпіти до фінального свистка. Однак посеред чемпіонату була пауза через матчі збірної. Ми знову поїхали на збори, й зрештою змогли поліпшити власний функціональний стан. А пізніше «Олександрія» остаточно звикла до ПЛ. Хоча й на фініші ігрового року з об’єктивних причин команда все-таки вже видихалась, і насамперед — психологічно, бо гравці насправді не відпочивали весь календарний рік.

— У 20 поєдинках ліги «Олександрія» пропустила 39 разів — майже по два м’ячі за гру, однак претензій до вашої гри з боку глядачів та фахівців майже немає. Чи є вони у вас щодо самого себе?

— А як їх може не бути, коли я стільки пропускав?! Але збагнімо, що програє та виграє весь колектив, а не один футболіст, тому, хоч як би це нескромно прозвучало, винуватиити лише себе в такій кількості пропущених м’ячів не буду.

— Найімовірніше, ваш партнер і колега за амплуа Володимир Овсієнко взимку залишить Олександрію, натомість прийде новий воротар?

— Конкуренція — це ж лише плюс для мене! До слова, й із Володимиром у нас була здорова конкуренція та хороші робочі стосунки. Вважаю його дуже сильним воротарем, просто наразі в нього щось не склалося саме в «Олександрії».

«У Новому році мрію… менше пропускати»

— Давно зробив для себе висновок, що воротарі — найосвіченіша каста вітчизняних футболістів. Однак жоден із ваших колег за амплуа не зумів пояснити цю метаморфозу. Можливо, це вдасться зробити вам?

— (Сміється. — А.В.) Мені приємно чути подібне! Ба, я навіть гордий за українських воротарів, однак… теж не можу пояснити це явище. Може, коли на нас летить м’яч, чи ми можемо закриватися руками?

— А хто в «Олександрії» спокійно може пояснити, що таке адронний колайдер чи згадати теорему Піфагора?

— О, треба подумати, хто в нас найбільший інтелектуал у команді… (Після довгої паузи. — А.В.) Згадав! Це точно Олексій Довгий — ще та «голова»!

— Тобто руйнівник чужих атак (вихованець київського «Динамо» діє на позиції опорного півзахисника, хоча розпочинав кар’єру як захисник) інколи «руйнує» й мізки партнерів?

— Ні-ні! Набридати він нікому не любить. Загалом, у всіх командах є чимало веселунів, а от мудреців — обмаль. Тут ми можемо пишатися Льохою!

— Іншим мудрагелем у складі вашої команди, уже на полі, є Давид Таргамадзе, який, найімовірніше, змінить невдовзі клуб. Кажуть, «Олександрія» з ним та без нього — різні команди…

— Він — лідер клубу, і з цим не посперечаєшся: у цьому сезоні він дуже допоміг «Олександрії» й забив чимало важливих м’ячів. Однак і Криштіану Роналду свого часу був лідером «МЮ», але ж і йому довелося змінити клуб. Та воно й не дивно, адже найкращим суджено кар’єрне сходження. Щодо людських рис Давида, то тут теж можу висловитися лише позитивно — цілком нормальний пацан без зіркової хвороби.

— Насамкінець поцікавлюсь, чи є футбольний кумир воротарського цеху в Юрія Паньківа?

— Хотілося б назвати Мальдіні (всміхається. — А.В.), але логічніше вибирати з-поміж голкіперів. У такому разі назву, мабуть, ван дер Саара. А також — Андрія Тлумака.

— Про що мрієте в новому році? Може, грати так довго, як і славетний голландець?

— Та ні. Краще — менше пропускати! А якщо серйозно, то наступного року передусім хотілося б бачити здорових та усміхнених близьких мені людей. Цього побажаю й усім читачам «Українського футболу» та вболівальникам «Олександрії» зокрема.

Читайте самые интересные новости футбола в Facebook и Viber
Оцените этот материал
Голосов 1
Источник: Анатолій Волков, газета "Український футбол", www.ukrfootball.in.ua
Подпишись на рассылку от UA-Футбол
Только самое важное за неделю!
Нажимая на кнопку вы даёте согласие на обработку ваших персональных данных
Вы удачно подписаны на рассылку!
Ошибка отправки формы!
Загрузка...


Реклама
comments powered by HyperComments
 

© UA-Футбол 2002-2017.
Все права на материалы, находящиеся на сайте www.ua-football.com, охраняются в соответствии с законодательством Украины.
Материалы сайта предназначены для лиц старше 18 лет (18+).
Пишите нам: [email protected]