Відбір до Євро-2015 (U-21). Латвія - Україна 1:5. Не кваплячи події

Латвія. Елґава. Земґальский олімпійський центр

Арбітр: Свейн Ерік-Едвартсен (Швеція)

Латвія (U-21) - Україна (U-21) 1:5

Голи: Рейс 65 - Рижук 7, Буяльський 27, Будківський 30, Будківський 50, Будківський 65

Латвія (U-21): Варажинскіс, Милашевічс (Рейс 61), Міцкевич, Лонщаков, Хмиз, Чистяков (Гуцс 77), Йокстс, Карашаускс, Єрмолаєв (Шадчін 46), Барінов, Плендишкіс

Україна (U-21): Рудько, Тотовицький, Буяльський (Ковалець 70), Будківський, Калітвинцев, Нойок (Бабенко 15), Цуріков, Болбат (Костевич 46), Рижук, Караваєв, Ордець

Попередження: Буяльський 45+2

Перед самим відльотом до Латвії тренерським штабом українців було вирішено залишити на батьківщині трьох виконавців: до розташування своїх клубів були змушені повернутися голкіпер Ткачук, а також оборонці Приндета і Неплях. Останній в принципі вважається гравцем основи Ковальця, тому як мінімум одну зміну у стартовому розташуванні слід було очікувати. Проте у підсумку їх виявилося значно більше. Головною причиною цього стала перекроєна схема гри «жовто-блакитних», які із більш слабким суперником відійшли від звичної 4-2-3-1 на користь більш атакувальної 4-3-3. На останньому рубежі досить несподівано опинився Рудько, який вперше із серпня провів на полі повний офіційний матч. У захисті до цілком звичного дуету Цурікова й Ордеця приєдналися ще один «динамівець» Рижук, який і замінив Непляха, та Олександр Караваєв. Межі між півзахистом та нападом як такої помічено не було взагалі. Кожен із шістки гравців атакувального плану міг опинитися на будь-якій ділянці поля. Одначе варто зазначити, що до воріт суперників все-таки дещо ближче старалися грати Калітвінцев, Болбат, і Будківський. А Тотовицький із Буяльським та Нойком тримали центральну вісь. Принаймні така розстановка, яка складена візуально, виглядає набагато ближчою до реальності, аніж надані УЄФА суперзахисні 4-4-1-1, що виглядає не надто логічно у матчі проти суперника рівня латвійців.

Уже на старті поєдинку наші футболісти встигли не лише порадувати нас, але й засмутити. До першої категорії можна віднести гол Рижука, який підключився до кутового і головою замкнув верхову подачу Калітвінцева. До негативу заносимо заміну Нойка, який, схоже, був змушений покинути межі поля через ушкодження.

Не можна сказати, що гості виглядали краще свого суперника. Гра проходила в основному у середньому темпі, обидві команди нікуди не поспішали, а успіх українцям приносила більш якісна реалізація гольових моментів. Латвійці за весь перший тайм лишень декілька разів потурбували Рудька, що прикро, після обох ударів у ствір Артуру не вдавалося із першого разу фіксувати м’яч, а в цілому із п’яти ударів до створу воріт, голкіперу українців одного разу все ж таки довелося виймати м’яч із сітки власних воріт. Напевно, ключову роль зіграла відсутність постійної ігрової практики, і, на жаль, вирішення цього питання у бік поліпшення ситуації для усіх трьох воротарів-зібрників поки що не видно.

Для другого голу українцям знадобилося двадцять хвилин, проте комбінація, розіграна «жовто-блакитними» коштувала того, щоб томитися у очікуванні. Стінка Калітвінцев-Болбат-Калітвінцев завершилася передачею на хід останньому у штрафний майданчик. Владислав, наздогнавши снаряд на самій лицьовій, віддав передачу на Буяльського, який і подвоїв перевагу. Захисники команди господарів у цей момент дружньо завмерли із піднятою догори рукою, сигналізуючи, що м’яч залишив межі поля перед гольовим пасом.

А далі настав час Будківського. Спершу він ще до перерви довів рахунок до розгромного. Пилип, катнув вздовж лінії штрафного на Тотовицького, останній віддав углиб на Болбата, який п’яткою зробив прихований пас Будківському, ривок якого завершився пострілом мимо Варажинскіса.

До кінця тайму по суті гольових моментів більше і не було. Так, можна ще згадати удар головою того ж Будківського, але голкіпер господарів зміг вчасно зреагувати на не найсильніший «тичок» під штангу. А також було два епізоди біля воріт сумувавшого Рудька. Один стався майже одразу після першого взяття воріт. Це Карашаускс, змістившись зліва до центру пробив із лінії штрафного майданчика точно у воротаря, а згодом все той же капітан «червоно-білих» зробив досить неприємний простріл, проте ніхто із партнерів старання Карашаускса не втілив у гол.

У другій половині описання варті лишень стартові 25 хвилин. Саме на цей проміжок і прийшлися ще три забиті м’ячі, які і визначили підсумковий рахунок на табло. У дебюті тайму Калітвінцев віддав передачу на Костевича, що вийшов на поле після перерви, а той накинув на дальню штангу на Будківського, який елегантно у стрибку переправив снаряд у ворота. А потім настала мить порадуватись хоч раз за весь матч і вболівальників господарів. Невтомний Карашаускс п’ятою віддав передачу на хід Рея, який розхитав Ордеця та пробив у дальній кут. Але одразу ж українці статус-кво відновили, майже повторивши свій четвертий гол, тільки цього разу Будківський останній удар наносив головою.

До завершення поєдинку уваги вартий лишень один епізод, коли Тотовицький по черзі пройшов чотирьох суперників, але переграти голкіпера вже не вистачило сил. Українці почали грати відверто авантюрно: розриви між захистами стали соромними навіть для дитячо-юнацького футболу. На щастя, обійшлося і єдиним голом. До речі, першим у історії протистоянь України та Латвії.