Історія Ліги 1. Ельзас

Ельзас можна назвати казковим краєм. Регіон – так – є одним із центрів сучасного світу, адже в столиці краю – Страсбургу – засідає Рада Європи, а також Європейський Парламент. Ельзас географічно знаходиться на окраїні Франції, але по суті – це один із центрів Європи. Втім, якщо не заглиблюватись в політику, а пройтись по суто визначними місцям і особливостям, якими багатий регіон, то в першу чергу можна відмітити чудову, незвичну архітектуру, яка відображається у вузьких провулках та вуличках, вздовж яких розкинуті компактні будиночки із каменю чи дерева, творчо прикрашені місцевими жителям квітами, оздоблені відповідними вивісками.

Про Ельзас можна довго розповідати, втім, це вже більше парафія істориків чи географів. Нас же цікавить спортивне життя регіону і зокрема – його футбольна слава. А її (славу) Ельзасу в Лізі 1 здобували три команди – "Мулюз", "Страсбург" та "Кольмар". Здобував хто як міг… Що в підсумку з цього вийшло? – далі і поговоримо.

1. "Мулюз" – 1932-1933, 1934-1937, 1982-1983, 1989-1990 (6-ть сезонів)
Найвище досягнення – 6-те місце (1934/35)

Найславнішою командою з регіону Ельзас є "Страсбург" – про це поговоримо пізніше – хоча, не "Страсбург" першим відкрив для регіону простори Ліги 1. Першою з цих земель до елітного дивізіону піднялась команда, що називається "Мулюз". Колектив приймав участь, взагалі, в дебютному розіграші Ліги 1 – відразу був виліт, але ще одне підняття відбулося, знову ж таки, ще до війни. А от вже наступного повернення довелось чекати майже 50-ть років. "Мулюз" – команда з цікавою історією.

"Мулюз", до слова, вважається другим найстарішим клубом Франції – після "Гавра". Роком заснування команди є 1893-ій – виходить, колектив існує вже 120-ть років. Зважаючи на такий солідний вік, всього на-всього 6-ть сезонів у Лізі 1 – показник більш ніж скромний. В своїй історії "Мулюз" зазнав чимало "переворотів". Так, команду було засновано студентами-англійцями і називалась вона спочатку "Fussball Club Mülhausen". Після Першої світової війни на основі Версальського мирного договору Ельзас перейшов від влади Німеччини під владу Франції. Футбольна команда, власне, з того часу теж почала відстоювати інтереси саме Франції. У 1905-му – 1906-му роках клуб переживав фінансову кризу, але зумів втриматися на плаву, а вже після війни, коли було приєднання до французьких аматорських ліг, команда змінила назву, власне, на ФК "Мулюз". Колектив добре виступав у регіональних і аматорських першостях, а коли на початку 30-их років Федерацією Футболу Франції проводилась реформа професіоналізації клубів, "Мулюз" був під її впливом.

Таким чином, команда мала змогу приймати участь у дебютному розіграші Ліги 1 – "Мулюз", і справді, боровся за місце під сонцем, але, в підсумку, було останнє місце і виліт знову до нижчого дивізіону. Але вже через рік команда повернулась до еліти – і вийшов найдовший вищоліговий захід "Мулюза" – налічував він три сезони (з 1934-го по 1937-ий рік). В сезоні 1934/35 ельзасці дотягнулись, в підсумку, до 6-го місця – то так і залишилось кращим здобутком "Мулюза" у Лізі 1. Наступного сезону був фініш на 13-ій сходинці, а потім – остання позиція і закінчення, можна сказати, цілої епохи. Команда вилетіла з елітного дивізіону; далі була війна, під час якої "Мулюз" змагався в регіональних лігах Німеччини, а після завершення Другої світової ельзасці повернулись на своє місце – до Франції. Був виступ у другому дивізіоні (один сезон – перший післявоєнний), а потім падіння до аматорських першостей, в яких змагатись довелось аж до 70-их років.

Поступово піднявшись з колін, на початку 80-их "Мулюз" вже впевнено тримався на висоті Ліги 2 – і до команди після довгих років занепаду і страждань прийшли ще успіхи. В сезоні 1981/82 було друге місце в групі В Ліги 2 (тоді другий дивізіон був поділений на групи) і, відповідно, підняття до елітної першості. Там, щоправда, ельзасці конкуренції суперникам нав’язати не могли. Було безнадійно 20-те місце, яке ознаменувалось, що зрозуміло, вильотом. Але це був ще не останній елітний захід "Мулюза". Останній відбувся наприкінці 80-их – і знову вже звична картина: 20-те місце.

Далі були ще виступи у Лізі 2, були фінансові проблеми, було падіння до аматорських першостей… Там – у аматорській першості – "Мулюз" грає і зараз. Команда доволі скромна, якщо судити суто із результатів. Скромна, хоча, зі своєю неповторною історією…

2. "Страсбург" – 1934-1939, 1945-1952, 1953-1957, 1958-1960, 1961-1971, 1972-1976, 1977-1986, 1988-1989, 1992-2001, 2002-2006, 2007-2008 (56-ть сезонів)
Найвище досягнення – Чемпіон (1978/79)

"Страсбург" – Чемпіон Франції 1979-го року, грає зараз в четвертому дивізіоні. За всю історію команда провела у Лізі 1 56-ть сезонів. Але незважаючи на такі здобутки ("Страсбург", варто ще сказати, має у своїй колекції всі три великі трофеї французького футболу – Чемпіонат, Кубок та Кубок Ліги), команда ніколи не вважалась грандом – причиною цього є, мабуть, часті вильоту з елітного дивізіону. Колективу за щастя було протриматись в еліті 10-ть сезонів – грандам такі гойдалки не властиві.

Як і "Мулюз", "Страсбург" було засновано під стягом Німеччини – у 1906-му році. Шлях розвитку далі був традиційним – виступи в регіональних першостях, доволі часті зміни назв, боротьба за професійний статус. Після завершення Першої світової війни "Страсбург" вже був французькою командою, боровся за національний Кубок і, навіть, його вигравав. Цікаво, що в кінці сезону 1933/34 "Страсбург", який на той час вже міцно стояв на ногах, боровся в плей-офф за вихід до еліти із земляками – із "Мулюзом". Та боротьба завершилась для "Le Racing" (прізвисько команди) перемогою – так почались виступи в Лізі 1.

Отже, стартувавши в 1934-му році, "Страсбург", якщо не брати до уваги перерву, пов’язану із війною, не вилітав з еліти аж до 1952-го року. Результати команда видавала в цей час гідні. Так, в дебютному сезоні було відразу ж друге місце – Чемпіонство виграв тоді "Сошо", а "Страсбург" задовольнився срібними нагородами. Через рік – 3-тє місце, потім ще три роки – якраз до війни – фініші в першій десятці.

Перечекавши війну у регіональних першостях, після Другої світової "Le Racing" повернувся на свою висоту – на висоту Ліги 1. От тільки в сезоні 1945/46 – першому післявоєнному – було 12-те підсумкове місце, що не надто вписувалось у загальну картину виступів команди. Але вже через рік був фініш на п’єдесталі пошани (третє місце), за ним відразу – 6-те. А далі поступового результати пішли на спад. Ну, команда, все таки, виступала як міцний середняк, від якого в праві можна було чекати сенсації. Дочекались її (сенсації – тільки зі знаком "мінус") у сезоні 1951/52, коли було провальне 18-те місце і виліт до другого дивізіону. Втім, надовго "Страсбург" не вилетів. Відразу через рік повернення – тепер вже, щоправда, тільки на 4-ри роки.

Перші два з них – 1953-ій та 1954-ий – завершувались для команди, все таки успіхом: були 6-те та 4-те місця відповідно. Далі знову односезонний вояж до Ліги 2 – і повернення в еліту на два сезони. Так "Страсбург" поступово привчив громадськість до своєрідних гойдалок. Команді не вистачало ресурсів та запасу міцності, щоб стабільно триматись на елітній висоті.

Був черговий виліт, власне, в 1960-му році, а повернення – у 1961-му. І тепер вже "Страсбургу" вдалось протриматись на найвищому рівні 10-ть сезонів. Після 15-то, 14-го та 9-го підсумкових місць, був прорив на 5-ту позицію в сезоні 1964/65 – були, власне, тоді і єврокубки. "Страсбургу" вдалось дійти до чвертьфіналу Кубку Ярмарків, почергово прибравши з дороги "Мілан", "Базель" та "Барселону".

Так от – "Страсбург" не був грандом. Команді вдавалось час від часу "вистрілювати" в чемпіонаті, а також добре проявляти себе в Кубку Франції (всього перемог в цьому турнірі в ельзасців три – в 1951-му, 1966-му і в 2001-му роках, забігаючи наперед), але ж були й регулярні вильоти до другого дивізіону. Після того єврокубковго сезону команда фінішувала 8-ою, а далі – були місця за межами чільної десятки: 12-те, 16-те, 13-те… Аж поки в сезоні 1969/70 не відбувся черговий прорив: знову 5-те місце – і в цей час клуб зазнав чергової зміни назви. Втім, заглиблюватись в питання найменувань не варто – і крім цього є про що розповісти. Зокрема про те, що на команду знову чекав виліт. Після того 5-го місця було відразу 18-те – і сезонний вояж, знову ж таки, до Ліги 2.

Повернення: воно "Страсбургу" нічого не принесло – за 4-ри роки – з 1972-го по 1976-ий - кращим результатом "Le Racing" було 8-ме місце. А от далі… традиційний виліт на сезон до другого дивізіону – а потім черговий елітний вояж ельзасців, який назавжди золотими літерами вписався в історію команди. 3-тє місце у сезоні 1977/78, і Чемпіонство – у 1978/79. То було феноменальним успіхом для колективу. Після такої невизначеності, що постійно супроводжувала колектив (то злети, то падіння), Чемпіонство, здавалось, допоможе ельзасцям остаточно закріпитись на елітній висоті. Втім, насправді було не так. Історія із балансуванням між лігами продовжилась і після тріумфу: в наступних 6-ти сезонах "Le Racing" видавав посередні результати (були сьоме і восьме місця, було й 15-те…), а далі був виліт… Традиційно – от тільки тепер вже друголіговий захід "Страсбурга" становив не один сезон, а два. Та й то – перервався він невдалим візитом до Ліги 1 – адже в сезоні 1988/89 було 18-те підсумкове місце і знову опускання до другого дивізіону. Тепер там ельзасцям довелось провести три роки.

З 1992-го по 2001-ий рік "Страсбург" видав найдовший у своїй новітній історії елітний захід – 9-ть сезонів. Результати були, знову ж таки, дуже посередніми – фініші в "інтервалі" 8-го – 13-го місць. Це якщо не рахувати сезону 2000/01 – провального для "Страсбургу" – тоді була 18-та позиція і чергове падіння. Повернувшись через рік – команді наступного вильоту "довелось чекати" 4-ри роки. Крайнім елітним сезоном "Страсбурга" є сезон 2007/08.

Ось така історія – без, відверто кажучи, цілісної картини… Так, було Чемпіонство, були фініші на п’єдесталі пошани, перемоги в Кубку Франції, але регулярні провали не дозволяють говорити про "Страсбург" як про одного із флагманів французького футболу. Цікава команда із цікавою історією – шкода тільки, що зараз ця історія дописується в аматорській першості.

3. "Кольмар" – 1948-1949 (один сезон)
Найвище досягнення – 11-те місце (1948/49)

Сумна історія, пов’язана із командою "Кольмар" – третім представником Ельзасу у Лізі 1. В сезоні 1948/49 команда фінішувала в елітній першості на високій 11-ій позиції, але була позбавлена професійного статусу і опустилась з вершини до низів. Зараз "Кольмар" виступає в третьому дивізіоні – лізі Національ – і то кращі часи команди, починаючи із 1974-го року (з 1974-го по 2010-ий рік колектив не піднімався вище 4-го дивізіону).

А почалось все у 1920-му році, коли й було засновано команду. Спочатку, звісно, не байдужі до долі "Кольмару" могли тільки мріяти про не те що якісь здобутки, а про участь у професійних лігах. Крок вперед було зроблено, власне, в сезоні 1932/33, коли в регіональній лізі ельзасці посіли 5-те місце. Далі були виступи вже на трохи вищому рівні, а в 1938-му році, нарешті, - отримання професійного статусу і можливість виступати, відповідно, у Лізі 2.

В другому дивізіоні "Кольмар" в загальній кількості провів 5-ть сезонів (офіційна французька статистика дає тільки два, ті що після війни, адже Ліга 2 стартувала в 1946-му році; але "Кольмар" перед війною ще здобув професійний статус і виступав у лізі, що була попередником другого дивізіону) – 1937/38 (4-те місце в своїй групі), 1938/39 (5-те місце), 1945/46 (6-те місце у відповідній групі), 1946/47 (сьоме місце), 1947/48 (2-ге місце).

Саме за підсумками сезону 1947/48 ельзасці проторували собі стежину до Ліги 1. В елітному дивізіоні були досить непогані виступи і, як уже зазначалось, в підсумку було 11-те місце (12-ть перемог; сім мирових; 15-ть поразок). Але паралельно були проблеми з менеджментом. "Кольмар" не міг вже далі існувати в статусі професійної команди. Один сезон команда після того провела в третьому дивізіоні, а далі – падіння до низів (дивізіону 4-ри).

Там команда і продовжила своє існування – тільки час від часу вдавалось підніматися знову до третьої за рангом ліги. Зокрема, в сезонах 1962/63 та 1963/64, потім – в сезоні 1973/74. А далі, як уже зазначалось вище, були ще більш скрутні часи. Команда не могла піднятись вище 4-го дивізіону – тенденція змінилась на краще тільки в році 2010-му. Тобто, останні три сезони "Кольмар" провів у лізі Національ, посідаючи відповідно 15-те, 8-ме та 11-те місця.

Така от футбольна історія славного регіону Ельзасу. Є тут і Чемпіон, і команда-односезонка, і типовий середняк. От тільки зараз кожна з цих команд перебуває в тіні – залишається тільки історія.