"Внутрішні розбірки" в фіналах єврокубків

Напередодні фіналу Ліги Європи ми розповідали про незвичайні дублі – всі випадки в історії єврокубків, коли одній команді в двох поспіль сезонах вдавалось доходити до головних матчів різних турнірів. Перед вирішальною битвою в цьогорічній Лізі Чемпіонів є привід згадати всі "однонаціональні" фінали єврокубків – випадків таких було немало. Таким чином і почнемо готуватись до німецького шоу на "Уемблі"…

Кубок Ярмарків

Сезон 1961/62: "Валенсія" – "Барселона" 6:2 і 1:1

Це був перший "однонаціональний" єврокубковий фінал у футбольній історії Старого Світу. Із сезону 1961/62 – звітного сезону – країнам дозволялось делегувати у Кубок Ярмарків по три команди – Іспанія з цього скористалась на повну. Крім "Валенсії" і "Барселони", піренейці відправили підкорювати цей єврокубок ще й "Еспаньол", який втім, зійшов з дистанції в чвертьфіналі, поступившись дорогою "Црвеній Звезді". "Црвені Звезді", яка була нищівно бита у півфіналі "Барселоною" – 6:1 за сумою двох матчів.

Перед цим каталонці впевнено розібрались зі Збірною Західного Берліну (в турнірі приймали участь збірні міст), також із загребським "Динамо", а потім досить натужно в чвертьфіналі пройшли "Шеффілд Уенсдей" (4:3 за сумою двох матчів), а от у фіналі "Барселона" зазнала фіаско – 6:2 і 1:1 проти "Валенсії". "Валенсії", яка протягом турнірної дистанції не зазнала жодної поразки (почергово були биті "Ноттінгем Форест", "Лозанна", "Інтер", "МТК"). До цього "Барселона" двічі вигравала трофей Кубка Ярмарків (1955/58 і 1958/60 – турніри проходили протягом кількох сезонів - примітка), але початком ери іспанців у Кубку Ярмарків прийнято вважати саме звітний сезон.

Сезон 1963/64: "Реал" (Сарагоса) – "Валенсія" 2:1

"Валенсія" після вищеописаного фіналу в наступному сезоні захистила свій титул, а от втретє поспіль здобути трофей Кубка Ярмарків "летючим мишам" завадили співвітчизники з "Реала" (Сарагоси). 25-го червня 1964-го року на стадіоні "Камп Ноу" "Реал" (Сарагоса) став третьою іспанською командою-переможницею Кубка Ярмарків (примітка: збірну міста Барселони та "Барселону" будемо вважати однією командою) після "Барселони" та "Валенсії".

"Реалісти" на перших двох стадіях звітного турніру не помітили на своєму шляху грецький "Іракліс" та швейцарську "Лозанну". В чвертьфіналі "Реал" був сильнішим за туринський "Ювертус", у півфіналі – за бельгійський "Льєж". В головному матчі рахунок довгий час тримався 1:1, аж поки на 83-ій хвилині Маркеліно не забив переможний для номінальних господарів гол. "Валенсія" склала повноваження Чемпіона Кубка Ярмарків, передавши їх "Реалу" із Сарагоси.

Сезон 1965/66: "Барселона" – "Реал" (Сарагоса) 0:1 і 4:2

В сезоні 1965/66 Кубок Ярмарків вшосте і востаннє підкорився іспанській команді – "Барселоні", для якої, зокрема, це був третій тріумф у цьому турнірі. Фінал складався з двох матчів, і після перемоги на виїзді, яку "Реал" (Сарагоса) здобув перед 70-ма тисячами глядачів на "Камп Ноу", вдома "реалісти" за підсумками додаткового часу поступились "Барселоні" 2:4. Цікаво, що в півфіналі ці команди синхронно розправилися із англійськими "Челсі" та "Лідс Юнайтед", а стадією раніше "Барселона" виявилась сильнішою за своїх співвітчизників із "Еспаньола". В Кубку Ярмарків період із 1958-го по 1966-ий рік для Іспанії був дійсно знаковим – три суто іспанських фінали і 6-ть виграних трофеїв в цілому.

Кубок УЄФА/Ліга Європи

Сезон 1971/72: "Тоттенхем" - "Вулверхемптон" – 2:1 і 1:1

На зміну Кубку Ярмарків прийшов Кубок УЄФА (хоча ці турніри офіційно не вважаються доповненням один одного, та все ж…) і перший же фінал "новоствореного" змагання вийшов "однонаціональним" – англійським. За форматом змагань, команди з однієї країни не могли зустрічатись між собою до стадії 1/4-ої, а от далі – будь-ласка… "Вулверхемптон" та "Тоттенхем" були досвідченими єврокубковими бійцями. "Шпори", взагалі, першими із Британії змогли підняти над головою міжнародний Кубок (у 1963-му році "Тоттенхем" тріумфував у Кубку Володарів Кубків) і от у звітному сезоні команда добилась успіху в Кубку УЄФА, здолавши спочатку "Вулверхемптон" на його полі - 2:1, а потім вдома відстоявши бажану нічию - 1:1.

Заповітний трофей у руках гравців "Тоттенхема" / Getty Images

Сезон 1979/80: "Айнтрахт" – "Боруссія" (Менхенгладбах) 2:3 і 1:0

Перший, і довгий час єдиний німецький фінал єврокубку відбувся у сезоні 1979/80. Той розіграш Кубка УЄФА, взагалі, для ФРН видався знаковим – суто німецьким був не тільки фінал, а й півфінали, а "Кайзерслаутерн" зійшов з дистанції на стадії чвертьфіналу, так як у півфіналі елементарно не вистачало місця:) Перед головним матчем "Айнтрахт" у драматичній дуелі здолав мюнхенську "Баварію", в складі якої виблискували Улі Хенес та Пауль Брайтнер. При чому, "Баварія" впевнено виграла свій домашній поєдинок – 2:0, однак "Айнтрахт" поквитався з мюнхенцями на власній арені – 5:1 за підсумками додаткового часу.

Інший фіналіст, "Боруссія" із Менхенгладбаха (на той час, до речі, чинний Чемпіон Кубка УЄФА), перед головним матчем розправилась зі "Штутгартом" (3:2 за сумою двох матчів), однак у фіналі не все пішло за сценарієм підопічних Юппа Хайнкеса. Домашній поєдинок (фінал був двоетапним) "Боруссія" завершила перемогою 3:2, втім в гостях, на "Вальдстадіоні" у Франкфурті-на-Майні Лотар Маттеус та компанія на 81-ій хвилині допустились фатальної помилки – дозволили відзначитись Фреду Шаубу і за правилом виїзного голу Чемпіоном став "Айнтрахт".

У Франкфурті-на-Майні шалено раділи перемозі рідної команди / uefa.com

Сезон 1989/90: "Фіорентина" - "Ювентус" 1:3 і 0:0

Це був перший суто італійський фінал єврокубку. Апенінці, починаючи з сезону 1988/89 і до сезону 1994/95, взагалі, в Кубку УЄФА встановили таку собі гегемонію: "Наполі", "Ювентус" (двічі), "Інтер" (двічі), "Парма" тріумфували у турнірі в цей період, а розбавити переможний італійський десант вдалось тільки "Аяксу". Звітний же фінал виявився знаковим ще й в тому плані, що за короткий час після нього "Ювентус", який "Фіорентині" в головній дуелі шансів не залишив (3:1 "Стара Синьора" тріумфувала вдома, а на виїзді – на нейтральному полі ("Фіоретина" була покараною через безчинство вболівальників) - команда Діно Дзоффа добилась прийнятної нічиєї), переманив до свого складу головну зірку флорентійців і майбутню легенду всього італійського футболу – Роберто Баджо. Цікаво, що кількома стадіями раніше "Фіорентина" вибила із турніру київське "Динамо"; "фіалки" грали в дуже раціональний футбол – за весь турнір флорентійці забили всього сім голів – але проти "Ювентуса" раціональність не допомогла.

Діно Дзофф з Кубком УЄФА - мить радості... / Getty Images

Сезон 1990/91: "Рома" - "Інтер" 0:2 і 1:0

Наступний розіграш Кубка УЄФА – і фінал знову італійський. Цього разу в центрі уваги опинились "Інтер" та "Рома", двоматчева вирішальна дуель яких вийшла дуже напруженою. "Інтер" тріумфував вдома 2:0 (яскраво проявив себе Лотар Маттеус), а на "Стадіо Олімпіко" "Рома", якою керував Оттавіо Бьянкі, спромоглася тільки на мінімальну перемогу – гол Ріцітеллі для римлян став малою втіхою.

В центрі уваги - Лотар Маттеус - тодішній герой "Інтера" / Getty Images

Сезон 1994/95: "Ювентус" - "Парма" 0:1 і 1:1

Італія домінувала, ще раз зазначимо, тотально. Після вищеописаного фіналу і до звітного фіналу, в головному матчі Кубка УЄФА грали і перемагали ще раз "Ювентус" та "Інтер" і тільки "Торіно" не зміг підтримати приємну для апенінців традицію, поступившись у фінальному матчі сезону 1991/92 "Аяксу". Про фінал "Парма" – "Ювентус" (1:0 і 1:1 – вирішальним для "Парми" виявилися голи Діно Баджо) ми вже розповідали у статті, приуроченій до фіналу Ліги Європи. Зазначимо тільки, що за два роки до звітного сезону і звітної перемоги, "Парма" тріумфувала у Кубку Володарів Кубків. Для пармезанців 90-ті роки – був славний час.

Сезон 1997/98: "Лаціо" - "Інтер" 0:3

Довершив список італійських фіналів Кубка УЄФА головний матч турніру 1997/98, в якому "Інтер" впевнено розібрався із "Лаціо". Це був перший розіграш, в якому фінал складався з одного матчу і пройшов він у Парижі, на славетному "Парк де Пренсі". Вже на 5-ій хвилині міланці повели в рахунку зусиллями Івана Саморано, а після перерви розгром оформили Хав'єр Занетті та Роналдо… Це був третій Кубок Інтера за останні 8-ім років.

Іван Саморано заклав початок розгрому "Парми" / Getty Images

Сезон 2006/07: "Еспаньол" - "Севілья" 2:2; пен.: 1:3

"Севілья" стала другою командою в історії Кубка УЄФА, якій вдавалось виграти почесний трофей двічі поспіль. Першопрохідцем у цьому плані був мадридський "Реал", який тріумфував у 1985-му та 1986-му роках. "Севілья" на чолі з Хуанде Рамосом впевнено пройшла перший раунд турніру (грецький "Атромітос" був розбитий за сумою двох матчів 6:1), але групу іспанцям виграти не вдалось. "Севілья" пропустила вперед себе "АЗ", керований Луї ван Галом і натхненний грою Шоти Арвеладзе.

Саме нідерландський клуб завдяки двом голам грузина завдав "Севільї" єдиної поразки в груповому турнірі, втім, порив "АЗ" перервався на стадії чвертьфіналу. А "Севілья" пройшла в 1/16-ій "Стяуа", в 1/8-ій – "Шахтар" (і епічний гол Палопа), в чвертьфіналі та в півфіналі іспанцями були биті "Тоттенхем" та співвітчизники з Памплони – "Осасуна" відповідно. Напруженим вийшов і фінал, адже "Еспаньол" був далеко не подарунком. Вальтер Пандіані і компанія на одному диханні пройшли всю турнірну дистанцію ("Артмедія" – в першому раунді; "Аякс", "Зюльте-Варегем", "Спарта" та "Аустія" – на груповому етапі, в 1/16-ій – "Ліворно"; в 1/8-ій - "Маккабі" (Хайфа), в 1/4-ій – "Бенфіка", в 1/2-ій – "Вердер") і в головному матчі, який проходив у Шотландії на "Хемпден Парку", "Еспаньол" до останнього претендував на титул.

Втім, "Севільї" вдалось захистити звання Чемпіона у серії післяматчевих пенальті 3:1 – основний та додатковий час переможця тоді не виявив. Ось так "Севілья" і ввійшла в історію.. А разом з нею - і "Еспаньол". Після вдалого для піренейців Кубка Ярмарків, - це був перший іспанський фінал у міжнародному турнірі.

"Севілья" на вершині слави... / Getty Images

Сезон 2010/11: "Порту" – "Брага" 1:0

Звітний розіграш Ліги Європи ще свіжий в пам'яті в першу чергу - через феєрію португальських клубів. "Порту", "Брагу" та "Бенфіку" не міг зупинити ніхто – португальці сходили з дистанції тільки вибиваючи один одного. Так, "Брага" у півфіналі турніру залишила ні з чим "Бенфіку" (2:2 за сумою двох матчів і за "Брагу" зіграло правило виїзного голу), а паралельно "Порту" познущався над "Вільярреалом" - 7:4 за сумою двох матчів. А в чвертьфіналі піренейці синхронно розправились із східноєвропейськими командами: "Порту" – із московським "Спартаком" (5:1 і 5:2), "Брага" – із київським "Динамо" (0:0 і 1:1 у Києві).

Перед цим на стадії плей-офф майбутніми фіналістами були подолані "Ліверпуль" та "Лех" ("Брагою"), "Севілья" та московський "ЦСКА" ("Порту"). А от фінальний матч феєричним не виявився. "Брага" діяла в своїй улюбленій манері – другим номером, надійно в захисті і зі сподіваннями на контратаки, тому на перший план за такої ситуації вийшов геній Радамеля Фалькао – колумбієць відзначився на 44-ій хвилині, встановивши рекорд результативності в Кубку УЄФА/Лізі Європи – 17-ть голів. Знаковою ця перемога стала й для Андре-Вілаш Боаша. Португалець став наймолодшим тренером в історії, якому вдалось перемогти в євротурнірі.

"Порту" - володар Кубка УЄФА-2010/11 / Getty Images

Сезон 2011/12: "Атлетико" (Мадрид) – "Атлетік" 3:0

Знаковим для піренейців виявився і наступний розіграш Ліги Європи; от тільки не для португальців, а для їх сусідів – іспанців. Впевнено вигравши свої групи (і "Атлетико", і "Атлетик" набрали по 13-ть пунктів, не давши шансів конкурентам себе випередити), іспанці на стадії плей-офф творили дива. Молодий, запальний колектив Марсело Бьєлси не знав авторитетів: 0:1 і 2:1 - проти московського "Локомотива", 3:2 і 2:1 – проти "МЮ", 6:4 за сумою двох матчів у чвертьфіналі проти "Шальке" і 4:3 – проти "Спортігна" у півфіналі. Візаві "Атлетика" - "Атлетико", взагалі, на опонентів наводив жах.

Ніхто зі суперників "матрасників" на стадії плей-офф – "Лаціо", "Бешикташ", "Ганновер", "Валенсія", - не отримували від Фалькао і компанії менше 4-ох голів за сумою двох матчів. Не було шансів у фіналі і в "Атлетика" із Більбао. 3:0 – і сльози Ікера Муньяіна красномовно передавали почуття всієї баскської команди. А "Атлетико" (Мадрид) вдруге за три роки здобув трофей Ліги Європи. Знову відзначився Радамель Фалькао, який виступав тепер вже саме за команду Дієго Сімеоне і який другий рік поспіль став кращим бомбардиром турніру. У фіналі видатний нападник відзначився двічі; ще одного разу засмутив басків Дієго. Іспанія раділа (через перемогу "Атлетико") і, водночас, сумувала (через поразку "Атлетика" із Більбао).

Радамель Фалькао - "спеціаліст" по Лізі Європи / Getty Images

Ліга Чемпіонів

Сезон 1999/00: "Реал" (Мадрид) – "Валенсія" 3:0

В рамках Ліги Чемпіонів вперше у фіналі зійшлись дві команди з однієї країни в сезоні 1999/00. Це був перший розіграш турніру, в основній сітці якого змагались 32-ві команди. Також змінився формат змагання – з'явився другий груповий етап. Турнір для його учасників виявися дуже виснажливим, але боротись було за що. Свою міць всій Європі яскраво продемонструвала Іспанія. Крім "Реала" та "Валенсії", які між собою сперечались у фіналі, гідно виступила ще й "Барселона", яка зійшла з дистанції на стадії 1/2-ої. Каталонці у першому півфінальному матчі поступились "Валенсії" на її полі 4:1, тому домашня звитяга "Барселони" (2:1) значення уже не мала.

"Летючі миші" за таким же сценарієм – впевнена перемога вдома і поразка з мінімальною різницею в рахунку на виїзді – пройшли "Лаціо" у чвертьфіналі (5:2 і 0:1), а за 12-ть матчів двох групових етапів колектив Ектора Купера зазнав тільки двох поразок – від "Манчестер Юнайтед" та "Фіорентини". З "Баварією" в першому груповому турнірі господарі "Местальї" двічі розійшлись миром (по 1:1), шотландський "Ренджерс" "Валенсія" двічі перемогла – 2:0 і 2:1, а з "ПСВ" іспанці одного разу тріумфували (1:0), а одного разу розійшлись миром.

На другому груповому етапі, крім "МЮ" та "Фіорентини", валенсійцям протистояв "Бордо", втім, французи тоді виявились безнадійними аутсайдерами групи, зумівши за 6-ть матчів набрати два очки. "Валенсія" жирондінців знищила – 3:0 і 4:1. З "Фіорентиною" була поразка в Італії 1:0, але реванш на "Местальї" – 2:0. Сильнішим за сумою двох матчів за команду Ектора Купера був тільки "Манчестер Юнайтед", який після домашньої перемоги 3:0, в Іспанії добився нульової нічиєї і впевнено виграв групу.

Що стосується "Реала"… Команда Вісенте дель Боске дуже впевнено йшла по турнірній дистанції, хоча внутрішні змагання, до слова, "вершкові" програли "Барселоні". Під тиском "реалістів" в першому груповому етапі впали "Порту", "Олімпіакос" та "Мольде". В першому турі іспанці зіграли внічию в Греції з "Олімпіакосом", в 4-му - поступились в Португалії "Порту" – всі інші свої зустрічі "Реал" виграв. На наступному етапі Королівський клуб змагався в одному квартеті з "Баварією", "Динамо" (Київ) та "Русенборгом". В норвежців, звичайно ж, шансів не було (дві перемоги "Реала"), а от кияни іспанцям нервів попсували. 1:2 - "Реал" переміг в Києві, а на "Сантьяго Бернабеу" була зафіксована нічия 2:2.

Тільки мюнхенська "Баварія" зуміла тоді взяти гору над іспанським грандом (4:2 і 4:1), втім, мадридці поквитались з німцями вже у півфіналі – 2:0 вдома і 1:2 на виїзді. А в чвертьфіналі, перед цим, іспанці здолали "МЮ" – після нульовою нічиєї на "Сантьяго Бернабеу", на "Олд Траффорді" гості взяли гору 2:3. Фінал відбувався у Франції, на легендарному "Стад де Франс" і "Реал" тоді було не зупинити. Морьєнтес, Макманаман і Рауль вражали ворота Канісареса. Команда з Мадриду вдруге в своїй історії виграла Лігу Чемпіонів, доповнивши колекцію із 6-ти трофеїв за перемогу в Кубку Європейських Чемпіонів.

Рауль Гонсалес та Фернандо Морьєнтес - великі іспанські майстри / Getty Images

Сезон 2002/03: "Ювентус" - "Мілан" 0:0; пен.: 2:3

У вищеописаному сезоні було домінування іспанців – звітного ж року добре себе проявили італійці. "Рома", щоправда, не змогла подолати другий груповий етап, втім, за співвітчизників відігрались "Ювентус", "Мілан" та "Інтер". Останні двоє зустрічались між собою у півфіналі і долю путівки у фінал вирішив точний удар Андрія Шевченко у номінально виїзному для "Мілана" матчі. Українець відзначився наприкінці першого тайму, "Інтер" відігрався після перерви – але цього було замало, адже після 0:0, 1:1 у формально домашньому для "Інтера" поєдинку виявились для підопічних Ектора Купера фатальними. А перед цим, в 1/4-ій, "Мілан" пройшов "Аякс" – після виїзних 0:0 "росо-неррі" взяли гору над нідерландцями на "Сан-Сіро" - 3:2 (на голи Індзагі та Шевченко гості знайшли відповіді у вигляді точних ударів Літманена та Піенаара, але джокером Карло Анчелотті був Йон-Даль Томассон, який з'явився на полі на 83-ій хвилині, а на 91-ій вже вивів свою команду до півфіналу).

Групові етапи запам’ятались, по-перше, яскравою грою "Мілана" в цілому, а по-друге, феєричною грою Філіппо Індзагі. "Депортиво", "Ланс", "Баварія" – це були суперники італійців у першому груповому турнірі. З іспанцями "Мілан" обмінявся виїзними перемогами (0:4 і 1:2 – СуперПіппо забив три голи з 4-ох міланських у Іспанії), з французами – також обмін перемогами: в Італії тріумфував "Мілан" (2:1 – "дубль" Індзагі), у Франції – "Ланс" (2:1), а от "Баварія" була "міланістами" бита двічі – загальний рахунок 4:2 і три голи Філіппо…

Колектив Карло Анчелотті, хай, навіть, не дуже впевнено, але першу групу виграв; власне, як і другу… І, цікаво, - за тим же сценарієм: обмін перемогами з "Реалом" та "Боруссією" (Дортмунд) і дві звитяги над "Локомотивом". Індзагі й тут забивав, наколотивши в турнірі, в підсумку, 10-ть голів (більше було тільки в Руд Ван Ністелроя).

"Ювентус" же перший груповий етап виграв впевнено, в 6-ти матчах зазнавши тільки однієї поразки, один раз зігравши внічию і 4-ри рази тріумфувавши ("Ньюкасл" та "Фейєенорд" змогли відібрати очки в "Старої Синьйори"; київське "Динамо" "Ювентусу" двічі поступилось), а в групі другого етапу команда Марчело Ліппі випередила "Базель" та "Депортиво" тільки за кращими додатковими показниками – поза конкуренцією у квартеті тоді виявився "МЮ".

В плей-офф "Ювентус" почергово розібрався із іспанськими грандами: спочатку – із "Барселоною" (1:1 і 2:1), а потім – із "Реалом" (1:2 і 3:1). У фіналі же "Ювентус" діяв дуже обережно, власне, як і "Мілан"… Ризикувати команди не хотіли і матч плавно дійшов до серії одинадцятиметрових, яка виявилась знаковою для підопічних Карло Анчелотті в цілому і для Андрія Шевченко зокрема. В "Ювентуса" з 5-ти ударів виявились влучними тільки два (у виконанні Бірінделлі та Дель Пьєро) в "Мілана" – три. І крайнього пострілу завдав саме Андрій, не залишивши шансів Буфону. Ось такий був яскравий турнір для Італії… Після 4-ох суто італійських фіналів в Кубку УЄФА, і в Лізі Чемпіонів апенінці відзначились таким здобутком.

Андрій Шевченко відчув смак великої перемоги / Getty Images

Сезон 2007/08: "Манчестер Юнайтед" – "Челсі" 1:1; пен.: 6:5

Роман Абрамович, власник "Челсі", не раз говорив про мрію підняти над головою Кубок Європейських Чемпіонів. В сезоні 2007/08 його дітище, лондонський "Челсі", був за крок від того, щоб подарувати росіянину таку можливість. Символічно було б, адже фінал проходив на "Лужниках", саме в Росії. Але "синіх" зупинив тоді "Манчестер Юнайтед". Це був другий суто англійський фінал єврокубку в історії футболу Старого Світу і перший – у найпрестижнішому турнірі.

Свій шлях обидва колективи почали з групового етапу: і "Челсі", і "МЮ" його пройшли на одному диханні. "Манчестер Юнайтед" тоді тільки в одному матчі із 6-ти втратив бали – в останньому турі в грі з "Ромою" на "Стадіо Олімпіко" (1:1). В Англії "манкуніанці" з "Ромою" розібрались – 1:0, "Спортінг" був двічі битий (1:0 і 2:1), а київське "Динамо", взагалі, розтрощене – 4:2 і 4:0. "Челсі" в групі також не відчув гіркоти поразки, пропустив тільки два м’ячі за 6-ть поєдинків, забив, натомість, 9-ть. Кожна з трьох двоматчевих дуелей з "Русенборгом", "Шальке" та "Валенсією" ознаменовувались для підопічних Авраама Гранда набором 4-ох очок (нічия та перемога).

В 1/8-ій фіналу "Челсі" впевнено розправився із грецьким "Олімпіакосом" (0:0 і 3:0); "МЮ", паралельно, - із "Ліоном" (0:0 і 1:0). В чвертьфіналі "манкуніанці" перемогли "Рому" в обох матчах (2:0 і 1:0), а "Челсі" після поразки у Стамбулі 1:2 від місцевого "Фенербахче", вдома надолужив згаяне – 2:0. В півфіналі команда сера Алекса Фергюсона мінімально подужала "Барселону" – після виїзних 0:0, на початку матчу на "Олд Траффорді" був гарматний постріл Пола Скоулза і, в підсумку, перемога господарів 1:0. А "Челсі", в свою чергу, схрестив зброю з принциповим суперником – "Ліверпулем". Та півфінальна дуель була дуже драматичною. З рахунком 1:1 закінчився перший матч на "Енфілді". Так само – і в основний час гри на "Стемфорд Брідж" (Дрогба і Торрес відзначились). А вже в овертаймі глядачі спостерігали за безкомпромісною битвою. Лемпард з пенальті вивів "Челсі" спочатку вперед, а згодом перевагу "синіх" закріпив Дідьє Дрогба. "Ліверпуль" вистачило тільки на гол Раяна Бабеля на 117-ій хвилині – 3:2 і "Челсі" з третьої спроби, нарешті, пробився до фіналу Ліги Чемпіонів... Фіналу, який ще, напевно, довго снився Джону Террі.

Основний час гри завершився внічию (на гол Роналду "Челсі" відповів випадом Лемпарда), а в серії післяматчевих пенальті перед 5-им ударом "Челсі" рахунок був 4:4 – в "МЮ" схибив з точки не хто інший, а саме Роналду. Португалець потім дякував долі, що Джон Террі не вирішив долю битви своїм ударом – захисник пенальті не реалізував. 4:4 і грати продовжили до помилки, допустили яку першими підопічні Авраама Гранда – з "точки" цього разу не переграв Ван дер Сара Анелька. Розчаруванню футболістів "Челсі" не було меж, але довелось змиритись… Таким епічним вийшов англійський фінал Ліги Чемпіонів.

Сер Алекс Фергюсон дякував тоді - після фіналу - своїм підопічним і долі / Getty Images

6-ть суто іспанських фіналів; 5-ть – суто італійських; два – англійські; один португальський і довгий час був один тільки німецький фінал. В суботу відбудеться другий… В списку "однонаціональних" головних дуелей Ліги Чемпіонів з топ-четвірки провідних чемпіонатів не вистачало саме німецької – несправедливість буде виправлена "Боруссією" та "Баварією". Це буде, можна не сумніватись, пам’ятний фінал, який займе своє місце в історії…