Помста за 82-й. Німеччина – Алжир 2:1. Тактичний аналіз

Йоахім Лев у порівнянні з попереднім матчем провів декілька замін, які мали великий вплив на організацію захисту команди. Так, замість Хуммельса місце у центрі захисту зайняв Боатенг, а це означало що позицію правого захисника буде закривати Мустафі. Шкодран вже виходив на заміну у другому таймі матчу проти Гани, і тоді ми відзначали, що його поява ніяк не вплинула на гру в атаці Німеччини. Натомість у захисті були відчутні проблеми. Мінімум тричі Мустафі провалював свій фланг, і саме з-під нього Айю зрівняв рахунок у тій зустрічі.

Цього разу Шкодран зіграв приблизно на цьому ж рівні, він підключався вперед, але робив це з запізненням. Крім цього, йому просто не вистачає техніки роботи з м’ячем. Трішки більше часу на роботу з м’ячем, це у першу чергу час для суперника на перебудову. Озіл, який грає лівого форварда, зміщується до середини, його зону ніхто не покриває, відповідно для Алжиру легше було тримати горизонтальну компактність позаду, в момент зміщень коробки команди на протилежний край. Щільніше та вужче між гравцями однієї лінії – це означає, що нема простору в коридорах, і м’яч рухати між лініями важче. По картинці це виглядає як відсутність швидкості у групи атакуючих гравців «Бундестіма», а по факту немає достатньої ширини у атаках, суперник грає щільно і для групи атакуючих виконавців немає простору, куди бігти.

Формації команд

На протилежному фланзі Геведес – також не зовсім крайній захисник, але його руху достатньо для створення ширини поля. Зрештою, вже звичні «4-3-3» від Йоахіма Лева. Рухливий трикутник у середині поля, але Швайнштайгер переважно вимушено рухався в край, Кроос більше у середині і до низу, для контролю м’яча. Вище окрім згаданого Озіла, що сильно звужує до середини, Гьотце, який також веде звуження, у позицію другого форварда, або змінюючись місцями з Томасом Мюллером.

Вахід Халілходжич навпаки, змінив половину складу, йому потрібна була свіжіть і хороший рух. В центрі поля вийшли Ласен і Мостефа, що пропускали попередню гру. На флангах – Фегулі справа і Судані зліва, який теж не виходив на поле у останньому матчі групового етапу. Слімані на вістрі і під ним Тайдер. Тактична схема «4-4-1-1», так само, як і Нігерія працювала проти Франції. Різниця лише у зонах дій виконавців. Якщо «Суперорли» зустрічали французів високо у другій зони футбольного поля, то Алжир розташовувався на метрів 15-20 нижче. Хоча завдання однакові – при перехопленнях м’яча швидко виходити у флангові контратаки.

Повільність атаки Німеччини у останній третині поля цього разу була викликана недостатньою шириною від крайніх захисників. Хоча і Маріо Гьотце це також стосується, гравець його рівня має орієнтуватись швидше на полі і змінювати свій маневр в залежності від ситуації яка складається на футбольному полі – а цього не було. Цим питанням задавались експерти ще перед мундіалем, чи вдасться Леву скоординувати маневр групи атакуючих виконавців, адже кількісно сім футболістів «Бундестім» беруть активну участь у позиційних атаках.

Позаду трійка виконавців, і, щоб не допускати ситуацій три в три, чи тим паче три у чотири, опорному півзахиснику важливо вчасно накривати суперника в момент втрати м’яча. З цим завданням не справлявся Лам, у якого лише один відбір за 70 проведених хвилин на місці шостого номера, жодного перехоплення. У підсумку – погане використання ширини поля, від флангових захисників і Гьотце, що не зорієнтувався по ситуації, відсутність покриття простору від Філіппа Лама і Тоні Крооса, в якого теж до 70 хвилини не було відборів м’яча чи перехоплень. Всі ці чинники працювали на користь Алжиру, який отримав зони і головне можливість вільно виводити у ці зони м’яч, а четвірка атакуючих гравців отримувала ситуації три у три, і навіть декілька разів чотири проти трьох.

Йоахім Лев поміняв Гьотце на Шюррле. Андре переважно грає, як чистий фланговий виконавець, що працює максимально широко – це і було необхідно Німеччині. Шюррле зрідка міг змінювати фланг, але в основному працював як правий форвард, ліве крило атак все ще мав покривати Геведес. Трішки пізніше Лев вимушено поміняв Мустафі на Хедіру, який розташувався у центрі поля над Тоні Кроосом, що опустився в позицію шостого номера. Лам перейшов на місце правого захисника. Цікаво, що навіть у цьому випадку Лев не випустив номінальних крайніх захисників – Гросскройца, що має досвід гри справа, чи Дурма, з переведенням Геведеса на правий край. Важко пояснити рішення наставника «Бундестім» грати весь турнір без чистих флангових захисників – і лише після травм Хуммельса і Мустафі перевести Лама вкрай.

Навіть аналізуючи суху статистику, стає помітно, наскільки активніше почала працювали Німеччина з Ламом на фланзі. За 90 хвилин німці виконали 26 кросів у штрафний майданчик суперника, 14 з них у останній двадцятихвилинці. З 18 гострих передач - 10 у останніх 20 хвилин, а загалом 14 цих передач були виконанні з флангу, і 10 з правого краю. Звичайно це вкупі з втомою підопічних Халілходжича, але все одно показово. Це не дозволило вирвати перемогу у основний час, але, зважаючи на збільшення тиску від Німеччини і втому Алжиру, 30 хвилин додаткового часу було більш аніж достатньо, щоб довести свою перевагу.

Статистика

Підсумки

Йоахім Лев за великим рахунком сам собі створив проблеми у цій грі. Навіть зважаючи на організацію гри Алжиру, хорошу компактність, щільність гри між гравцями однієї лінії, вільного простору по флангах було достатньо. Проблема у тому, що німці ним не користались. Нехай і вимушено, але наставник Німеччини все ж прийшов до рішення яке дозволило краще працювати на флангах, що у кінцевому підсумку дозволило пройти до чвертьфіналу.