Тотовицький: Краще грати, аніж тренуватись

Після чергової перемоги "Іллічівця" з прес-службою ПЛ поспілкувався один з провідних сьогодні виконавців цієї команди Андрій Тотовицький.

– Андрію, твоя команда тричі поспіль виграла. Яка з перемог була найважчою?
– Якщо чесно, то легко не було у жодному з випадків. Суперники були приблизно одного рівня. До матчу з нами "Волинь" не програвала, набравши поспіль 7 очок. З "Карпатами" та "Говерлою" сперечались на виїзді, а вони славляться своїм духом, особливо перед власними вболівальниками. Тому жоден з поєдинків не стану виділяти – кожного разу довелось витратити немало зусиль.

– Кілька слів про останню поїздку до Ужгорода. Чи так було задумано, що до перерви моментів не виникало у жодної зі сторін?
– Звичайно, такого вичікувального плану ми не мали. Можливо, позначився доволі ранній початок зустрічі, і ми довго входили у гру. А вже після перерви стало більше виходити. Втекли у швидку контратаку, яка завершилась голом. Микола Павлов між таймами сказав, що має передчуття перемоги і що потрібно додати у в активності. Ми дослухались до його порад, і результат прийшов.

– У першій частині Чемпіонату ПЛ "Іллічівець" не показував яскравої гри. Зараз досягнення є, адже 3-матчевої серії з перемог у команди не було 5 років. Зуміли за зиму додати?
– Ми налаштовуємось, аби і надалі виходити і перемагати. Про причини, чому раніше не складалось з перемогами, мені важко судити. Мабуть, здолали якусь стіну невезіння, а зараз, напевно, і Боженька нам допомагає.

– По ходу нинішнього сезону твоя команда у гостях здобула 5 перемог проти лише 4-х вдома. Можна сказати, що вам неважливо, де грати?
– Звичайно, вдома трохи легше і більш приємного виходити на поле. Однак вирішального значення цей фактор не відіграє. Поле рівне, м’яч круглий – у будь-якому випадку все залежить від футболістів.

– Ваше турнірне становище, коли вже набрано 30 очок, доволі комфортне. Це допомагатиме в останніх турах?
– Я вже казав про перемогу у кожному матчі, і не можна ще говорити ані про комфорт, ані про 9-е місце. Розслаблятись ще рано.

– Наступна зустріч проти "Ворскли". Чи не просив вас Микола Павлов підготуватись особливо на гру з його колишніми підопічними?
– Заздалегідь він нічого не казав, але я гадаю, що це для Миколи Петровича буде не рядове протистояння. Не виключаю, що для нього це взагалі буде головна гра.

– Нині усі команди мають "єврокубковий" графік, але не всі мають подібний досвід? Чи не дуже обтяжує вас грати двічі на тиждень?
– Зізнаюсь, що для мене краще грати, аніж тренуватись. Однак для нас дійсно незвично виходити на ігри через три дні на четвертий або через два на третій. Багато витрачаєш і сил, і емоцій. Тим не менше, не маю нічого проти, аби випробувати себе у подібному темпі.

– Мабуть, "Іллічівець" у нас найбільш українська команда. Можна вважати це перевагою?
– Звичайно, це полегшує комунікацію, однак і наявність іноземців не могла б завадити. У нас був Майкон, Царство йому Небесне… Хороший хлопець, доброзичливий, привітний, товариський. У нас один колектив, і той же Давід Таргамадзе, будучи легіонером, нічим від нас не відрізняється. І якщо приїжджають з інших країн, то головне, щоб вони були вправними футболістами.

– Якщо пофантазувати, чи можна сьогодні створити суто українську команду, яка боротиметься за найвищі місця?
– Переконаний, що це можливо.

– У вас у команді багато вихованців "Шахтаря". Використовуєте старі напрацювання, знайомі з Донецька?
– У Миколи Петровича трохи інша схема, тактика. Однак школу пройшли дуже серйозну, і користь вона нам приносить велику. Влад Кулач, Слава Чурко, Ваня Ордець – ми всі з дубля "Шахтаря". Тому допомагаємо один одному, доповнюємо якісь риси, що їх не вистачає партнеру.

– Гра без номінального нападника – це вимушена міра?
– Я не погоджуюсь з таким твердженням, адже Кулач у нас зараз грає попереду. Ми міняємось на вістрі атаки. Я можу зіграти нападника, або Чурко у певні моменти опиняється на тій позиції. Мені видається це правильним і сучасним. Наприклад, та ж "Барселона" також вдається часто до взаємозаміни. Можливо, це навіть краще, ніж грати яз яскраво вираженим нападником.

– У молодіжному складі ти провів 11 голів…
– Я там грав на різних позиціях. Зокрема, у матчі проти "Динамо", коли забив хет-трик, взагалі був опорним півзахисником. В інших поєдинках більше атакувальних функцій виконував: виходив або форвардом, або під ним. Такі вимоги тренерів допомагають стати універсальним гравцем.

– Тобто місце на полі не заважає тобі забивати вже і за основний склад. Чи є на сьогодні найбільш пам’ятний м’яч?
– Мабуть, це дебютний гол у Прем’єр-лізі у ворота "Чорноморця".