Марлоса в збірну? Це буде не моя команда

Чим ближче черговий матч збірної України, тим більше ми чуємо розмови про те, хто б міг посилити команду Андрія Шевченка. Щоправда, українці завжди були аж занадто самокритичними, особливо в питанні нашого футболу. Тому й настільки популярна у нас ідея з натуралізацією легіонерів, завдяки яким, за легендою, ми одразу ж будемо як мінімум доходити до плей-офф чемпіонатів світу та Європи. Вже були Луїс Адріано, Даніло Сілва, Нойштедтер, Папа Гуйє, Тайсон та багато інших. Прийшла черга Марлоса, якого в останні кілька тижнів про зміну громадянства питають на кожному кроці.

На його фоні навіть губляться ініціативи з приводу Ісмаїлі та Густаво Бланко-Лещука. Сам бразилець загадково говорить про те, що ідея йому подобається, але крок відповідальний, потрібно зважити усі за і проти. За його словами, ситуація проясниться найближчим часом. Схоже, Марлос просто чекає моменту, коли буде оголошено склад збірної Бразилії на чергові матчі відбору до ЧС-2018. Те саме було й з Тайсоном, якого вже вбирали у вишиванку, але вартувало свиснути з Батьківщини, як Барсселос Фреда вже був там. Хоча напевне він розумів, що його максимум – це лава запасних з, в кращому випадку, виходами на заміну на останні 5-10 хвилин.

Прагнення функціонерів з ФФУ цілком зрозумілі – вони хочуть здобувати результат, який гарантує їм пошану й славу (за якими слідує і матеріальне благополуччя). Проте в підході до вирішення проблеми у Федерації, здається, вибирають шлях найменшого опору. Є сильний за українськими мірками футболіст, не заграний за свою збірну. Звичайно, легше вручити йому паспорт з Тризубом, аніж років 15-20 тому вибудувати систему підготовки дітей, плоди якої ми б пожинали якраз зараз.

Весь цей інформаційний шум з приводу Марлоса схожий на зондування громадської думки: а саме, як вболівальники поставляться до такого факту. Скажу від себе: виключно негативно. Уявіть собі, як би виглядала збірна України зараз, якби усіх, кого хотіли натуралізувати, пристали на нашу пропозицію. Окей, воротарська позиція залишилась би за Пятовим. Справа – Даніло Сілва, в центрі Папа Гуйє (з кимось з пари Ракицький/Хачеріді), зліва Ісмаїлі (цей варіант цілком можливий в майбутньому, враховуючи бажання нинішнього головного тренера). В центрі поля завжди вистачало наших опорників, зате на флангах атаки грали б Тайсон з Марлосом, які б постачали передачами Луїса Адріано чи Жуніора Мораєша. Уявляєте собі таку картину? Чи схоже це на збірну України? Навряд.

У прихильників натуралізації є залізний аргумент – конкуренція. Мовляв, якщо наші футболісти хочуть прогресувати, вони повинні бути кращими за легіонерів. Важко з цим сперечатись. Проте з другого боку, для чого малому Богданчику чи Васильку ганяти м’яча у дворі і марити збірною, якщо він знатиме – як не старайся, а прийде момент і замість нього запросять Жозе, Луїса чи Ромеро.

Інститут збірних – це не клубний футбол, в якому команди збираються з усього світу задля результату, що дає комерційну вигоду. Збірні - це, якщо хочете, один з атрибутів самоідентифікації народу. Хіба бразилець, змінивши паспорт, стане українцем? А уявіть, якщо зараз Марлос все ж буде заграний за Україну, а літом Мірча Луческу захоче купити його в "Зеніт". Факт війни з Росією на Сході навряд чи зупинить його від переходу, як, до слова, не зупиняє і Девіча (так-так, я в курсі – "футбол поза політикою").

Важко заперечувати той факт, що Марлос на даний момент найсильніший гравець на своїй позиції в українському чемпіонаті. Проте я хочу вболівати за наші рідні історії, а не за куплені перспективою гри на міжнародній арені. Я хочу підтримувати Андрія Ярмоленка, який з хлопчика зі 130 кілометру перетворився на лідера "Динамо", Олександра Караваєва, який грою за "Зорю" привернув увагу турецьких грандів, Валерія Лучкевича з його невичерпною енергією, Віктора Циганкова, адже за повір‘ям, щоб команда вигравала, в ній має бути рижий. Цим футболістам гімн у виконанні трибун додасть наснаги на останніх хвилинах, їх кожен виклик до лав національної збірної переповнюватиме гордістю за самого себе, а жителі Херсону, Запоріжжя чи Вінниці скажуть: "Колись я грав проти нього на першість району серед шкіл". Вірю, що ми дочекаємось великих перемог, здобутих чесним шляхом. Тому що збірна має бути збірною з найкращих гравців твоєї країни, а не солянкою натуралізованих легіонерів.