Роман Покора: "Відчуваю, що вже готовий працювати"

Роботу футбольного тренера порівнюють з сидінням на електричному стільці – переживання, емоції під час матчу, не кажучи вже про підготовку команди, масу інших питань, які потрібно вирішувати керманичу футбольного колективу, забирають багато сил та нервових клітин. Але в той же час, без цих відчуттів тренер довго бути не може. Тож як живеться тренеру без подібних навантажень та чи готовий на часі прийняти новий виклик, - у розмові з досвідченим футбольним фахівцем Романом Покорою.

- Романе Михайловичу, ваш тренерський досвід не може бути не затребуваним на вітчизняному футбольному ринку. Цікаво, чи були у вас пропозиції щодо працевлаштування у цей період?

- Давно хотів взяти паузу після інтенсивної п’ятирічної роботи в Азербайджані. Пробути такий строк в одній команді в цій країні, де кожного туру змінювалися наставники, було непросто. Однак, уже в цей час були кілька пропозицій, найбільш реальною – це робота в одному з Сирійських клубів, але розпочалася революція. В цьому регіоні зараз не до футболу.

- Досвід яких тренерів ви взяли на озброєння у своїй практиціі?

- Не можу сказати, що зациклився на методиці роботи якогось одного тренера. Метод, якщо він послідовний, то завжди принесе успіх. Нині більшість тренерів хочуть, щоб їх команда грала як каталонська «Барселона». але це не можливо, принаймні у нас. Потрібно враховувати і певні національні особливості. Тому тренер все це повинен розуміти. Саме це й відчув Хосеп Гвардіола. Навіть, не бачу команди, яка здатна переграти нинішню «Барсу», але потрібно врахувати, що місцевий футбол діткам в «барселонській академії» починають прививати вже з 5 років, а в нас перевчити «мужиків», котрим вже за 20, практично, вже не можливо. Іншими словами тренер повинен знайти «свою команду», лише тоді можливий високий результат.

- Ви працювали в Україні, потім в Азербайджані, потім знову повернулися на Батьківщину. Який період вважаєте найкращим у своїй тренерській кар’єрі?

- В Україні найкраще працювалося в Олександрії. Але відрізок часу в Азербайджані, назвав би найкращим у тренерській кар’єрі. По-перше дуже хороша країна, яка досить потужно розбудовується, а місцеві вболівальники там дуже «гарячі».

- Чи побачимо весною Романа Покору біля керма якоїсь команди?

- Відчуваю, що вже готовий працювати. В той же час не хочеться йти робити в команди, де тренер повинен турбуватися за пальне на дорогу, а окрім того гадати як йому виконати поставлене завдання.

- Наприкінці осінньої частини чемпіонату ми були свідками жорсткої критики на адресу арбітражу з боку футбольних функціонерів. Яка ваша думка з цього приводу?

- Можу тільки приєднатися й підтримати керівників клубів у цих наріканнях. Ви подивіться, майже, щотуру арбітри припускалися помилок, які впливали на результат двобою і жодного рефері чомусь не було покарано. Не розумію, чому в Європі таких випадків одиниці. До прикладу, в конкретному матчі «Реал» - «Барселона» арбітра не було видно на полі, а у нас, якийсь хлопчик з свистком стає ключовою фігурою гри.

- Які передноворічні побажання в Романа Покори?

- Бажаю всім гравцям здоров’я. Хочеться, щоб національна збірна достойно виступила у фінальній частині Євро-2012, мрію, щоб потрапили у «трійку» найсильніших команд континенту. Ще прагну, щоб, нарешті, львівські «Карпати» весною знайшли «свою гру» і посіли місце серед 16 найкращих команд України достойне місце.

Досьє

Дата народження 22 лютого 1948 (63 роки)

Місце народження СРСР Зборів, Тернопільська область

Ігрова кар’єра

1966—1974 - «Карпати» (Львів) - 130 ігор (12 голів)

1975—1976 - «Металіст» (Харків) - 37 (4)

1977—1978 «Спартак» (Івано-Франківськ) - 96 (19)

Тренерська діяльність

1989 - «Зоря» (Бєльци)

1989—1991 - «Верес» (Рівне)

1992 - «Карпати» (Львів)

1992—1993 - «Волинь» (Луцьк)

2000—2003 - ФК «Олександрія»

2003—2004 - МФК «Миколаїв»

2004—2005 - ПФК «Олександрія»

2006—2010 - «Сімург» (Закатали, Азербайджан )

2010 - «Енергетик» (Бурштин)

2010—2011 - «Геліос» (Харків)