Їхала шляхом червона фіра. Тактичний аналіз матчу Бельгія - Алжир

Збірна Бельгії - один з тіньових фаворитів чемпіонату, у крайньому разі цю команду вважають п’ятим претендентом на титул. З «Червоними дияволами» пов’язані чималі очікування, але й питань до них чимало. Так, це дійсно дуже талановита, але молода та недосвідчена команда, тим паче, що там є очевидні проблеми з огляду на відсутність крайніх захисників.

Марк Вільмотс взяв на турнір сім центральних захисників і лише одного правого, навіть зважаючи на універсальність - Яна Вертонгена, який у «Тоттенхемі» дев’ять разів у сезоні виходив у позиції лівого захисника, він все-таки більше центральний захисник, ніж лівий. Справа – Тобі Альдервейрелд, який взагалі може похвалитись лише двома виходами у цій позиції за мадридський «Атлетико». Вибір на користь Тобі виглядає ще більш дивно, зважаючи, що один правий захисник у розпорядження Марка Вільмотса таки є – Ентоні Ванден Борре. Гравець «Андерлехту» мав би надати більше агресивності попереду, ніж це може зробити мадридський резервіст.

Додамо, що крайні захисники європейців підіймались у атаках до гори, але постійно відчувалось, що вони не почувають себе комфортно в цих позиціях. Секунда затримки на роботу з м’ячем - це вже 5-7 метрів для суперника на перебудову.

Можливо, індивідуальні якості в грі захисті стали тим чинником, яким керувався наставник бельгійців, адже вся четвірка оборонців, у першу чергу, сильні в індивідуальних єдиноборствах, тому і побудова захисту збірної Бельгії ближче до зонно-персонального типу: центральні захисники можуть досить високо підійматись за нападником, граючи на випередження, чи створюючи тиск на них. Ще потрібно буде подивитись, як вони будуть перекривати зони за спинами - особливо фланги та коридори між крайніми і центральними захисниками, адже володіючи навиками центральних захисників, вся четвірка розташовується досить вузько у захисті. Що може призвести до проблем на флангах або до проблем у коридорах з під час зміни фаз гри, що і призвело до призначення пенальті. Нагадаємо, Вертонген просто втратив зону власної відповідальності і вже не встигав накривати суперника.

Проте, є у всіх захисників Бельгії і великий плюс - Компані, Вермален, Вертонген, Буйтен, - всі вони вміють розпочинати атаки і володіють хорошим першим пасом.

Формації команд

В центрі поля Вільмотс може змінювати систему гри з «4-3-3» на «4-2-3-1», явний шостий номер – Аксель Вітсель, далі Мусса Дембеле, що може опускатись до низу на одну лінію з Акселем, а може працювати вище над ним. Він більш фізично впливає, хоча і рухає м’яч досить швидко між лініями захисту суперника, від його руху залежить, в якій формації Бельгія працює - як у захисті так і у нападі. Тут також є певні питання до наставника - один гравець, який мав би бути у складі - Раджа Наїнгголан, позиція над шостим номером, зліва чи справа, - якраз його він міг би додати швидкості, також добре працює з м’ячем, і міг би допомогти Дембеле зі сполученням ланок команди.

Немає відповіді на питання відсутності Наїнгголана, можливо, саме переходи між системами «4-3-3» і «4-2-3-1» не дозволяють останньому попадати у склад, можливо, Дембеле і Шадлі, комфортніше себе почувають у цій зоні, розташовуючись трішки вище, ніж у парі з ще одним восьмим номером.

Йдемо далі. Еден Азар і цього разу Кевін Де Брюйне - флангові вінгери або форварди. Еден має більший діапазон дій, тоді як Кевін працює трішки нижче. І форвард Ромелу Лукаку, за відсутності Крістіана Бентеке, який пропускає Мундіаль через пошкодження. Є різниця між цими форвардами: Бентеке більше створював глибину у атаках під зміщення Азара, де Брейне чи Мертенса, що більше грав у відборі на позиції вінгера, а Лукаку на відміну від Бентеке працює і на вістря і від воріт, він вміє розганяти контратаки, але для позиційних атак Бентеке, звичайно, приносив більше користі.

Багато зміщень в середині, хороший контроль м’яча, але при цьому –відсутність якісних флангових захисників, що затримувала атаки по флангах до перерви. Марку Вільмотсу однозначно потрібно було щось змінювати – можливо, менше зміщень до середини від Азара і де Брейне, для створення більшого тиску на флангах, де Альдервейрелд і Вертонген не надавали необхідної швидкості, та й загалом сильно сповільнювали атаки бельгійців.

Збірна Алжиру навпроти – команда, від якої було, мабуть, найменше очікувань серед усіх команд Чорного контенту, але виявилося, що саме Алжир постав чи не найбільш організованою командою серед представників Африки. Вахід Халілходжич на гру проти Бельгії обрав систему «4-1-4-1», що дозволило алжирцям контролювати повністю фланги, а можливу небезпеку через центр Алжир перекривав низьким розташуванням по полю.

У захисті це також були «4-1-4-1, але з пресингом по зонах - зонний захист зорієнтований на суперника і простір. Підопічні Халілходжича не витримували настільки чіткі лінії захисту, могли бути перебудови в залежності від суперника, наприклад, міланець Сафір Таїдер часто висувався вперед, пресингуючи Дембеле, намагаючись розташовуватись ближче до суперника, а Бенталеб ближче розташовувався до Шадлі, щоб створювати тиск на них та перешкоджати продовженню атаки через центр. В цих моментах формація Алжиру могла бути епізодично «4-4-2», або «4-4-1-1». Загалом справила позитивне враження дуже рухлива трійка гравців у центрі – Меджані, Таїдер і Бенталеб.

З поновленням гри Марк Вільмотс замінив Насера Шадлі на Дріса Мертенса, який зайняв позицію правого форварда. Це було якраз свідчення того, що важко у сучасному футболі будувати гру без крайніх якісних захисників. Де Брейне змістився до середини, як він і грав у відборі до чемпіонату світу. Ще дві заміни - замість Дембеле вийшли Феллаїні, і Дівок Оріджі замість Лукаку; тут вже виключно по позиціях. В принципі, не дуже сильно змінилась Бельгія по перерві, але Мертенс був більш широкий, ніж Де Брейне на цьому фланзі до перерви, а Феллаїні - вище на крок розташувався у атаках за Дембеле.

Вахід Халілходжич замінами перебудував команду у «4-3-2-1», це та система, яку від нього очікували з стартових хвилин, адже він є давнім прихильником різних варіацій тактичної схеми «4-3-3». Під форвардом Ісламом Слімані нижче працювали Фегулі і Таїдер, і трійка центральних півзахисників під ними. Це, більш агресивна система, очевидно, в розрахунку поборотись за три очки в цьому матчі. Але натомість «Лиси пустелі» пропустили контратаку три у два, що призвела до переможного голу від Дріса Мертенса.

Статистика

Підсумки

Бельгія перемогла, але разом з вікторією показала свої слабкі місця, як у захисті, так і проблеми, пов’язані з позиційним нападом. Марку Вільмотсу вдалось внести зміни, які цього разу дозволили посилити тиск на захист суперника, але чи вистачить цього з командами вищого рівня. Так само в наступних матчах «Червоним дияволам» нагадають про проблеми з веденням позиційного захисту і покриттям флангів і коридорів.