Один у полі. Тактичний аналіз матчу Уругвай - Англія

Оскар Табарес після поразки від Коста-Рики pмушений був ризикувати, і хоча б трішки відходити від своєї схеми «4-4-2». Гостроти попереду мав додати Луїс Суарес, але цього могло бути не достатньо, звідси досить ризикований хід для «небесно-блакитних» - гра з ромбом у центрі поля і лише з одним яскраво вираженим опорним півзахисником. Формація «4-1-2-1-2», що у цифровому значенні схожа на тактичну схему Чезаре Пранделі, але за завданнями гравців кардинально різниться. Тут немає трійки центральних півзахисників, а лише два: Аревало Ріос - нижній і Ніколас Лодейро - над ним, фактично без восьмого номера, адже перший - це шостий номер, а другий висувається високо у позицію десятого номера, два флангових півзахисника – Родрігес і Гонсалес, вони розташовані у зоні між двійкою центральних півзахисників під час розвитку атаки, і ведуть рух на край, розтягуючи атаки.

Більш насичена центральна частина поля, в основному провокувала суперника розвивати атаки у фланг, без м’яча Гонсалес і Родрігес могли підійматись дуже високо, створюючи тиск на крайніх захисників суперника. Кількісно це змінило розподіл виконавців з шість на чотири у сторону захисту, на п’ять гравців, зорієнтованих на захист, і п’ятірку, зорієнтованих на атаку. Кавані і Суарес - двійка форвардів, але Едінсон з маневром у глибину поля. Цей рух Кавані мав значення з огляду на рух Лодейро, який у захисті повертався на одну лінію до Аревало Ріоса, перебудовуючи систему на звичні «4-4-2»; іншими словами - двійка гравців, що мали покривати зону десятки. На флангах ширші зони дій у Родрігеса і Альваро Гонсалеса, всі ці моменти пов’язані з зменшенням роботи на захист для Суареса, який не зважаючи на заяви про свою готовність, очевидно, наразі не здатний виконувати цей об’єм роботу у захисті, рухаючись у глибину чи у фланг, як у «Ліверпулі».

Відбори Уругваю і Англії

Як видно з малюнку вище, наситивши центральну частину поля, підопічні Оскара Табареса змушували англійців розвивати атаки флангами, а здвоєні фланги у захисті Уругваю, що є сильною стороною гри, дозволяли здійснювати у цих зонах багато відборів (13 вдалих при 19 спробах, проти 6 у суперника).

Під час перебудови у захисті Уругваю були досить великі вільні зони, щоб зменшити простір «Небесно-блакитні» вели передумову з «4-1-2-1-2», до «4-4-2», через «4-1-4-1», короткий проміжок часу, але таким чином вони зберігали покриття ширини поля, хоча і в цьому випадку зони між Родрігесом і Перейрой – зліва і Гонсалесом з Касаресом – справа, були досить значні, і якщо Руні, який мав отримував м’яч у центрі, встигав би швидко направляти його на фланги до Стерлінга чи Велбека, контратаки Англії мали б продовження, але Уейн не лише не справлявся з позицією атакуючого півзахисника, а ще й переважно програвав єдиноборства Аревало Ріосу в середині поля.

Передачі на Вейна Руні і Даніеля Старріджа в перших 35 хвилин матчу

Вище на малюнку показані передачі на Руні і Старріджа за 35 хвилин першого тайму, з яких ми можемо судити про зони розташування гравців. Як бачимо, Руні у пошуках м’яча багато зміщувався на лівий край і лише тричі зміг звільнитись від опіки у позиції десятки. Старрідж працював більше як фальшива дев’ятка, відкриваючи зони за своєю спиною, але ні Руні, ні Велбек з Стерлінгом не користались з цього руху.

При позиційному захисті Аревало Ріос працював чітко по Руні, піднімаючись за ним досить високо, і загалом до перерви майже виключив Уейна гри, що вже стає звичною ситуацією для чемпіонату світу. У першому матчі проти Італії Руні розпочав як лівий вінгер - і хоча саме він віддав результативну передачу на останніх хвилинах першого тайму, залишив по собі не дуже хороше враження. Саме по його зоні дій Дарміан створював більше небезпеки воротам Джо Харта. Цього разу Уейна не було помітно на полі перших 30-35 хвилин.

Формації команд

Рой Ходжсон виставив аналогічний склад до попереднього матчу у цій же формації «4-2-3-1», за виключенням позиції Руні, про яку ми згадували вище, і це мало що змінило, якщо проти Італії погано виглядало ліве крило англійців, то тепер проблема була у центрі поля.

Пошук місця під Вейна Руні, в черговий раз наголосимо, поки працює проти збірної Англії. Так він віддав результативну передачу у першій грі і забив сьогодні, але на фоні Стерлінга і Старріджа йому не вистачає швидкості, що значно сповільнює атаки англійців. Загалом про тактику у цій грі говорити багато не доводиться. Оскар Табарес змінив тактичне розташування - Уругвай був більш варіативний у атаках не лише завдяки Суаресу, але й Лодейро, що розганяв атаки, краще також зіграв Кавані, але у цілому перемога «Селесте» цілком є заслугою організованого захисту, що завжди було сильною стороною підопічних Табареса, а також ще одного футболіста – Луїса Суареса.

Судіть самі, Уругвай виконав 289 передач (це найменша кількість серед усіх команд на турнірі), брак у передачах склав 37% (найгірший показник серед усіх команд), виконав лише - 6 гострих передач (це 5 з низу показник після 22 зіграних матчів, до речі - 4 гірший також належить Уругваю – 5 гострих передач у матчі проти Коста-Рики), але здобув важливу перемогу, завдячуючи Луїсу Суаресу.

Передачі в останній третині поля

Вище показані передачі в останній третині поля до перерви, тут ми можемо спостерігати, що в основному Уругвай будував свою гру за рахунок довгих передач, які як і у попередньому матчі практично всі були неточними. Тут є свої переваги, окрім очевидних - не втрачати м’яч на власній половині поля і у другій зоні футбольного поля, навіть у випадку неточних передач є можливість виграти підбір чи розпочати активний захист (пресинг) на половині поля суперника. Англія будувала власні атаки за рахунок коротких передач, але лише дві з них були гострими та виводили партнерів на ударну позицію.

Стівен Джеррард і Джордан Хендерсон

Не зіграла на своєму рівні і збірна Англії, якщо порівнювати статистичні показники з їх матчем проти Італії. Стівен Джеррард, як і його партнер по центру поля, майже не загострювали гру, мало передач між зонами суперника і у коридорах, хоча цей недолік вони можуть розділити з невдалим рухом Руні і Старріджа, що постійно зміщувались у фланг, для центральних півзахисників Англії просто не було адресатів попереду. Як видно з малюнку вище, лише дві загострюючі передачі на пару центральних півзахисників Англії (зірочками позначено вдалі дії один в один, хрестиками – відбори).

Передачі Уругваю і Англії у останній третині матчу

У останній третині матчу після замін Уругвай працював у системі «4-4-1-1», значно нижче розташовуючись по полю, ніж це було до 60 хвилини. Зважаючи на попередній матч «Селесте», можна вести мову про не дуже хороший фізичний стан, у якому на даний час перебуває команда. Хоча це ніяк не вплинуло на малюнок гри Англії - більше контролю по перерві, велика перевага у території, але швидкості у останній третині далі не було.

Індивідуальні і командні показники - fourfourtwo.com

Статистика

Підсумки

Оскар Табарес зумів перебудувати команду у середині, що стало ключем до перемоги. Більше тиску на Руні, Хендерсона і Джеррарда вимусила останніх розвивати атаки флангами, де англійці програли більшість єдиноборств, але що стосується гри у атаці, то вона залишилась повністю залежною від Луїса Суареса. Цього разу таланту El Pistolero було достатньо для досягнення результату, але чи буде так у матчі з Італією. Рой Ходжсон продовжує дотримуватись свого бачення гри у системі «4-2-3-1», не бажаючи нічого змінювати, але якщо у попередній грі Англія продемонструвала хороший рівень, то цього разу виявилась не готовою до боротьби, яку їй нав’язав суперник.