Дуже близько. Тактичний аналіз матчу Бразилія - Чилі

Луїс Феліпе Сколарі з порівнянні з груповим етапом вніс одну зміну в стартовий склад. Замість Пауліньо на полі з стартових хвилин з’явився Фернандіньо. Так, були у наставника бразильців певні зміни у складі пов’язані з травмою Халка, але це були вимушені метаморфози. Поява Фернандіньо нічого не змінила у тактичному розташуванні бразильців - все ця ж тактична схема «4-2-3-1», від якою Сколарі відштовхується останніх два роки на чолі збірної Бразилії.

На екс-гірника покладались інші функції, ніж на Пауліньо. Гравець "Тоттенхема" зв’язує ланки команди, розташовуючись між Луїсом Густаво і Оскаром (Неймаром). Фернандіньо ж мав виконувати роль глибокого плеймейкера команди, він з глибини направляє атаки, а Густаво, що зазвичай грає чисту шістку, має фізично впливати гру, своїм рухом вперед звільняючи зону під Фернандіньо. Густаво під час гри неодноразово повертався на власне місце, а Фернандінью - на крок до гори. Але у зв’язці Пауліньо - Луїс Густаво не було такої ротації.

Також варто звернути увагу на те, що Неймар повернувся в позицію десятого номера, а Оскар - на місце крайнього вінгера. Вони можуть змінюватись місцями під час гри, багато маневруючи по полю. Цей експеримент з Неймаром під Фредом був використаний Сколарі у матчі проти Мексики, можна вважати - використаний невдало, адже результату це тоді бразильцям не принесло. До речі, ми розбирали цей момент більш детально, аналізуючи гру Бразилія – Мексика. Можна пригадати, що цим рішенням наставник значно обмежував зону дій Оскара, що впливало на варіативність атак бразильців. При всій повазі до таланту Неймара, він не вміє настільки добре працювати на команду як Оскар, звільняючи зони під своїх партнерів у атаках, і покривати простір у захисті. Ще одна, можливо, і більш важлива перевага Оскара в тому, що він швидко реагує на зміну володіння м’ячем, не виключається з боротьби.

Формації команд

Неймар на фланзі має більше місця і звідти його зміщення в середину є більш небезпечними, це також до розмови про використання сильних якостей виконавців. Швидкість та швидкісний дриблінг Неймара - це ті характеристики, які можна використати створивши вільні зони під Неймара. І тут рух Оскара має ще більше значення. Звичайно, все вище написане стосується позиційних атак.

Але Сколарі вирішив по-іншому, він змінив завдання для центральних півзахисників, опустивши на крок нижче гравця, який направляє атаки, а Неймара перевів у середину. Дуже широкі позиції центральних захисників Чилі при розвитку власних атак, можливо, це той фактор, яким керувався Сколарі, зони у коридорах між Меделем і Сільвою, а також між Меделем і Харою, тиснути по цих зонах. Зважаючи на швидкість Неймара, таке рішення Сколарі теж мало право на життя.

Хорхе Сампаолі очікувано проти сильних суперників використовує тактичну систему «3-4-1-2», що у позиційному захисті на власній половині поля трансформується у «5-3-2». В залежності від фази гри, трійки виконавців у центрі поля можуть розташовуватись у трикутнику як вістрям до низу, так і вістрям до гори. Хоча кожен з цих виконавців має чітко окреслені зони дій. Діас – чистий шостий номер, завжди за лінією м’яча. Арангіс - півзахисник від штрафного майданчика до штрафного, саме від його руху залежить кількісний розподіл виконавців на атаку і оборону. Артуро Відаль у даному розташування виконує функції десятки.

Звичайно Сампаолі може змістити акценти своєї команди появою Вальдівії, на місці Відаля, а Артуро може зіграти нижче, восьмого номера. Але проти бразильців необхідна була швидкість, як у останній третині поля, так і швидких атаках, чого немає у Вальдівії. В даному розрізі можна вести мову і про загальний об’єм роботи, який на полі виконує Відаль.

Команда Чилі розпочала активно зі стартового пресингу на суперника, у цьому варіанті йде перебудова на «3-4-3». Відаль піднімається в позицію центрфорварда. Підопічні Сампаолі добре покривають поле і виходити з-під пресингу чилійців дуже складно, це вже в якійсь мірі «візитівка» Чилі. Сам пресинг виконується у формації «3-1-3-3» (ми описували ці варіанти у аналізі матчу чилійців проти Іспанії).

Чилійці у першому таймі працювали з позиції сили, значно більше володіючи м’ячем (59%) і територією, постійний пресинг на суперника таки призвів до помилки, якою скористався Алексіс Санчес. У цьому розрізі показовими є цифри точності передач Бразилії (лише 70 %), хоча у груповому раунді ця цифра складала 84,2% точності передач. Переведення Неймара в середину також мало значення, звідти він добре розганяв контратаки Бразилії, але при цьому Халк і особливо Оскар мали значно менший вплив на гру. Цікаво, що чилійці забили шостий м’яч на турнірі і п’ятий до перерви, тож питання перед другою половиною гри стояло таке - чи зможе Чилі витримати заданий темп.

З поновленням гри Луїс Феліпе Сколарі поміняв фланг для Халка, з лівого на правий, а Неймара перевів у позицію лівого вінгера, зі зміщенням до середини. Оскар десятий – лівий вінгер. Не зовсім той варіант, який використовувався Сколарі у матчі з хорватами, але, так чи інакше, - зміна позицій для виконавців з метою збільшити зону дій для Оскара. Як і проти Мексики, так і цього разу можна вважати переведення Неймара на місце під Фредом – невдалим. По причинах, які вказані вище.

Хорхе Сампаолі відразу дав зрозуміти, що функціонально два таких тайми з активним високим пресингом його команда провести не зможе. Замість Варгаса на поле вийшов Феліпе Гутьєррес. Чилі перебудувалось під «5-3-2» чи «3-5-2» (при атаках). Це не означало, що чилійці відмовляються від гри з позиції сили, але на одного виконавця більше у середині, нижче розташованого по полю, Сампаолі хотів бачити.

Заміни Сколарі: Жо замість Фреда - по позиції і пізніше Рамірес - замість Фернандіньо. Ферна провів хороший матч, в нього була більша варіативність дій з Густаво, але не краще за Пауліньо, якого критикували у попередніх матчах бразильців. Можливо, питання варто ставити, у площині функціональних можливостей всієї команди, а не очікувати, що одна заміна може кардинально змінити структуру гри Бразилії.

Ближче до завершення матчу проблеми руху Чилі стали очевидними, що змусило підопічних Сампаолі задля компактності захисту сідати дуже низько до власних воріт. Санчес, Відаль (пізніше - Маурісіо Пінілья) на метрів 30 вище лінії півзахисників, у розрахунку на проведення швидких контратак, здебільшого двійкою або трійкою гравців, якщо це флангова контратака.

Але й бразильці, які набігали на сім кілометрів менше у основний час, також зупинились. Зважте на рівень суперників по групі, на можливість проводити ротацію і питання до Луїса Феліпе Сколарі будуть не лише стосовно тактики, а ще й стосовно фізичної готовності команди.

У додатковий час темп гри впав ще більше, команди здебільшого вже не могли діяти швидше, звідси як у бразильців, так і у чилійців був явний розподіл виконавців у сторону захисту. Такий хід можна було зрозуміти від Сампаолі, у нього, за великим рахунком, не було ким посилювати гру, але не від «Пентакампіонів». Вочевидь при підготовці до турніру були допущені прорахунки в підготовці команди.

Статистика

Підсумки

Чилі не вистачило на другу половину другого тайму і на додатковий час, це пов’язано в першу чергу з бажанням Сампаолі вести агресивну гру без м’яча на чужій половині поля, постійний пресинг змушує виконавців робити багато прискорень. Але це в великій мірі - вимушений хід, таким чином наставник компенсує нижчий рівень індивідуальної майстерності виконавців. І гра проти Бразилії - це яскравий приклад, як за рахунок тактики можна нівелювати перевагу суперника в індивідуальній майстерності. Як завдяки тренерському генію можна працювати на рівних, а до перерви - з перевагою проти суперника, який значно сильніший індивідуально.

Жодного разу збірна Чилі не вигравала у «Селесао» в Бразилії, 20 поразок і шість нічиїх. Тричі ці суперники зустрічались на чемпіонатах світу, на стадії 1/8 фіналу і тричі бразильці проходили далі. Вони не змогли виграти і цього разу, хоча були дуже близькими до історичної перемоги…