"Десна", вийди з берегів!

Чернігівський футбол, схоже, потроху вибирається з кризи. Обласна першість об’єднує загалом 28 колективів, представники регіону виступають першій та другій лігах − відповідно «Десна» та «Єдність». До того ж дублери останнього з цих колективів, який представляє село Плиски, є чинними переможцями аматорської першості України.

Гімназисти − футбольні піонери

Перші згадки про футбольні баталії на берегах Десни датуються 1913 роком. 9 жовтня газета «Черниговское слово» проінформувала читачів про те, що учні місцевої класичної чоловічої гімназії ганяли м’яча на великому майданчику. Збереглося й фото тих часів − його разом з іншими раритетами можна побачити в музеї чернігівського футболу, розташованому в приміщенні СДЮШОР «Юність». На знімку − команда з Ніжина.

«Спартак», «Харчовик», «Динамо»

У 1920-ті роки футбол на Чернігівщині набув великої популярності. Колективи, створені при заводах і установах, проводили товариські матчі, міські та окружні турніри. В середині 30-х років минулого століття в регіоні нараховувалося близько двох десятків команд. Визнаними лідерами серед них вважалися «Спартак», «Харчовик» і «Динамо», яке, до речі, у 1935 році й здобуло перемогу в дебютному розіграші чемпіонату області. Побудовані після Другої світової війни підприємства Чернігівщини працювали в основному на радянський військово-промисловий комплекс. Заводи, а також колгоспи області утримували понад 300 команд, мало не кожне село вважало за честь брати участь у футбольних змаганнях.

Біля витоків «Десни»

Команду майстрів у Чернігові створили при обласному спорткомітеті в 1960 році. Під назвою «Авангард» вона заявилася до української зони класу «Б» першості СРСР, а взимку 1961-го була перейменована у «Десну». «У місті тоді переживали справжній футбольний бум, − розповідає почесний голова Чернігівської регіональної федерації футболу (ЧРФФ) Валерій Полєвой, який тривалий час працював начальником «Десни». − На стадіоні імені Гагаріна зазвичай був аншлаг, причому після гри спеціальні автобуси розвозили вболівальників за всіма міськими маршрутами. Коли ж команда виступала на виїзді, телефоністки міжміського зв’язку завжди були готові повідомити результат її поєдинку кожному бажаючому». «У Чернігові − весна. В групі лідерів − «Десна». Весь Чернігів «захворів». «Десна», вийди з берегів!» − так охарактеризувала ту незабутню атмосферу обласна молодіжна газета.

Кабінетний вирок

У 1965-му чернігівці пробилися до 1/8 фіналу Кубку СРСР, а за кілька років почали серйозно замислюватися про підвищення у класі − вихід до першої ліги. «Прикро, але усі наші плани перекреслив новий голова облспорткомітету, який не просто не любив футбол, а вважав, що той не дає розвиватися іншим дисциплінам, − згадує Полєвой. − Заручившись підтримкою секретаря обкому, наприкінці 1970 року чиновник розпустив команду. Обурення людей не мало меж, і щоб якось заспокоїти вболівальників, керівництво регіону згодом домовилося з Київським військовим округом, щоб у Чернігові проводив свої домашні матчі столичний СКА. Втім, цей варіант виправдав себе лише частково, адже великою популярністю армійський колектив у тутешньої публіки не користувався».

Футбольне воскресіння

Великий футбол повернув місту видатний тренер Юхим Школьников, який у 1976 році з чернігівським «Хіміком» виграв першість України серед аматорів. Команда, вже перейменована в «Десну», знову ввійшла до складу другого дивізіону радянського футболу, який не залишала аж до розпаду Союзу. Найбільшу кількість матчів у складі клубу в першості СРСР провів його багаторічний капітан Валерій Кравчинський − 286. У новітній історії українського шкіряного м’яча виступи чернігівців не відрізнялися стабільністю: колектив мандрував із першої ліги до другої та назад. Останнє підвищення у класі сталося 2006 року, коли команду тренував Олександр Томах. Вдалим для «Десни» видався сезон-2007/08 − лише п’яти очок тоді не вистачило підопічним Сергія Кучеренка, щоб дотягнутися до третього місця й здобути путівку до елітного дивізіону.

«Золотий» рік

Нині, окрім команди з обласного центру, інтереси Чернігівщини в національних першостях відстоює «Єдність» із Плисок, котра у сезоні 2009/10 навіть спромоглася дістатися 1/8 фіналу розіграшу Кубку України, де поступилася донецькому «Шахтарю» − 1:3. Водночас другий склад «Єдності» в 2009 році переміг у першості країни серед аматорів. Це перший тріумф представника регіону в аматорському футболі після успіху «Факела-ГПЗ» із Варви в сезоні-2000. Інше національне «золото», а з ним і Кубок принесли регіону в минулому році футболістки «Легенди», для яких це сходження на вершину − вже п’яте.

Від дітей до ветеранів

Як зазначає голова ЧРФФ Геннадій Прокопович, делегуючи своїх представників у всеукраїнські турніри, обласна федерація організовує і регулярні внутрішні змагання − у вищій та першій лігах, розіграші Кубку та Суперкубку Чернігівщини, юнацькі першості. Взимку проводиться чемпіонат регіону з футзалу, традиційним став міжнародний турнір пам’яті колишнього президента обласної федерації Вадима Третякова, міжнародний турнір на призи Олега Кузнецова, ветеранський кубок та змагання на призи «Шкіряного м’яча».

«Євро нам допоможе»

«Звісно, в порівнянні з економічно потужними регіонами, нам значно складніше, − зізнається Геннадій Володимирович. − Вистачає проблем із футбольною інфраструктурою. Потребує ремонту чернігівський стадіон імені Гагаріна, де поки що лише на західній трибуні встановлені пластикові сидіння, та й поле вимагає оновлення. Гра мільйонів потребує державної підтримки − гадаю, в цьому неабияк допоможе проведення в Україні Євро-2012. Зважаючи на географічні та інші особливості, Чернігівщина має якнайактивніше долучитися до підготовки цього грандіозного форуму. Якщо окремі об’єкти в області й не стануть тренувальною базою учасників фіналу, то найважливіші транспортні артерії, що ними діставатимуться приймаючих міст гості з балтійських країн, Білорусі та Росії, проходять саме територією нашої області».