"Закарпаття" - "Іллічівець" 0:1 Прикра поразка

Ужгород. Стадіон «Авангард». 1 000 глядачів

Головний арбітр : Євген (Одеса) (Одесса)
Асистенти: Игор Бицкало (Одеса), Олександр Шамич (Київ)

"Закарпаття" - "Іллічівець" 0:1

Гол: Пуканыч 89

"Закарпаття": Бабенко, Донець, Чижевський, Зотов, Болохан, Леандро, Ксьонз, Платонов (Невуче, 56), Тимченко, Микуляк (Гомес, 46), Трішовіч

"Іллічівець": , Мікіцей, Самусьовас, Мельник, Пуканич, Ярошенко (Касьян, 90+1), Кривошеєнко (Кирильчик, 51), Кашевскі, Тищенко, Чучман, Шмаков

Попередження: Микуляк 15 - Шмаков 21,48, Трішовіч 74, Ксьонз 77

Вилучення : Шмаков 48

Розпочинало сезон «Закарпаття» матчем з «Іллічівцем», ним і завершує домашні матчі осінньої частини чемпіонату. Можна навести певні паралелі нинішнього протистояння з першою зустріччю суперників. По-перше однаковий результат, по-друге забивали маріупольці наприкінці зустрічі.

Напередодні гри коуч ужгородців націлював своїх підопічних лише на перемогу, тим паче вже добре знав сильні і слабкі сторони суперника. Перевагою було й те, що закарпатці грали вдома. Однак всі ці чинники перекреслив єдиний точний удар Пуканича, до речі уродженця Закарпаття.

Ще одну незвичну деталь, довелося спостерігати перед початком зустрічі. Коли у фан-сектор «Закарпаття» заходили уболівальники міліціонери ледь не догола роздягали уболівальників у пошуках недозволеної піротехніки. Це – наслідок минулих дій фанатів ужгородського клубу, коли стадіон був окутаний димовою завісою від фаєрів у фан-секторі.

Тепер про хід гри. Перша більш-менш вдала атака вийшла в азовців. На 5-й хвилині гри небезпечний прохід Кривошеєнка з правого флангу завершився передачею на Ярошенка, який метрів з 12 потужно пробив Леандро заблокував постріл. На 20-й хвилині відповіли господарі - кутовий замикає ударом Леандро, неточно.

На 26-й хвилині Платонов віддав передачу через захисників на Трішовіча, той увійшов по краю в карний майданчик гостей, зблизився з Романенком, прострілив, в останній момент Всеволод парирує передачу сербського легіонера.

На 30 хвилині відповіли гості. Передачу з кутового замикає Чучман, трохи неточно.

Через дві хвилини Бабенко в карколомному стрибку парирує удар досвідченого Кривошеєнка.

На 34-й хвилині атакують господарі - Трішовіч обіграв свого візаві , віддав передачу на Тимченка, Ігор входить в карний майданчик відпасовує на одинокого Ксьонза в останній момент в підкаті Чучман відбиває передачу і переводить м’яч на кутовий.

На 40 хвилині той же Трішовіч відмінним фінтом замикав вивірену передачу Ксьонза – надійно грає Романенко.

Друга половина гри розпочинається з вилучення у складі маріупольців. За симуляцію, другий гірчичник отримує Шмаков. Більше того, цей гравець відмітився й іншим, коли заходив до тунелю, показав уболівальникам середній палець, цей жест він спрямував у ВІП-сектор, де знаходилися делегат та інспектор.

Та, як виявилося закарпатці просто не вміють грати, коли суперник зосереджується лише на обороні і відповідає лише рідкими контратаками. Але саме ці атаки у відповідь були більш гострішими аніж постійні навісні передачі у район одинадцятиметрової позначки від господарів. Хоча й з цих передач господарі могли домогтися бажаного результату, але Фортуна відвернулася від підопічних Ігоря Гамули. Двічі Невуче замикав навісні передачі, кілька разів бив Гомес, але Романенко сьогодні грав надійно, та й удари чомусь не виходили у господарів. Натомість, наприкінці зустрічі відповіли гості. Ужгородці виконували кутовий йде перехоплення, розпочинається швидка контратака, по-лівому флангу. Півзахисник азовців переводить м’яч на правий фланг, де Пуканич спокійно прийняв передачу, зблизився з Бабенком і точно переправив кулю у дальній від воротаря кут воріт. Більше того, маріупольці могли забити і вдруге – віч-на-віч з Бабенком вийшов Мельник, але не зумів переграти стража закарпатських воріт. Часу, щоб відігратися в господарів не вистачило.

Ілля Близнюк:

- Вітаю хлопців та керівництво клубу з позитивним результатом. Не можу не відмітити поганий стан газону. Спеціально прилетіли до Ужгорода за два дні до гри, щоб звикнути до важкого газону. Попередили напередодні гри, що на першому плані будуть морально-вольові якості, адже на такому полі важко демонструвати комбінаційний футбол, який ми проповідуємо. На початку другого тайму наш гравець отримав не обов’язкову жовту, довелося грати в меншості. Попросив хлопців діяти більш злагоджена на максимальній самовіддачі. Задоволений, що у хлопців вистачило сил провести матч на таких кондиціях і в меншості зуміли переграти ужгородців.

- Які завдання стоять перед «Іллічівцем»?

- Посісти у турнірній таблиці місце якомога вище. Але це в першу чергу залежатиме від фінансових ресурсів. Вже запланували хід зимової підготовки, сподіваємося, що підсилимося кількома гравцями, в тому числі серед них будуть і молоді вихованці нашого клубу.

- Як можете говорити, що морально-вольові якості у ваших хлопців на рівні, якщо гравець вашої команди, покидаючи поле показує вболівальником жест середнім пальцем?

- Цього я не бачив. Тим не менш про наявність цих якостей свідчить те, що ми достойно трималися в меншості. Навіть перед грою попросив кількох гравців, які в минулому захищали кольори «Закарпаття», а нині грають у Маріуполі грати з подвійною самовіддачею. Як бачите спрацювало.

Ігор Гамула:

- Важко щось казати після такої поразки. Це як отримати удар по голові. Замість того, щоб забити ми пропускаємо м’яч на останній хвилині. Атакували великими силами, залишили одного Чижевського в обороні за це й поплатилися. Відверто кажучи. Я просто в шоці… Третю гру програємо на останніх хвилинах і причому в більшості. Звісно, на такому полі зажди легше оборонятися, ніж щось створювати, але винуваті самі – потрібно було забивати. Підвели й окремі виконавці – Микуляк та Гомес. Сьогодні ми побачили, що для нас значить Давидов. Жодних претензій до Тимченка, який увесь матч боровся, Невуче, який ще не відновився після хвороби міг вирішити долю матчу. Але…

- В другому таймі, ваші підопічні так і не змогли створити гольових моментів. В чому причина?

- Моменти були, але їх реалізація бажає кращого. Ще раз нагадаю про фактор важкого поля.

- За свою кар’єру ви вже звикли до «чемоданного графіку» життя?

- Як кажуть від величі до зневаги один крок. От після минулої зустрічі мене ладні були носити на руках, а вже сьогодні кричать, щоб пакував валізи. Ну що можу сказати, якщо керівництво клубу мене попросить, то звісно піду - це тренерська доля.

- Сподіваємося, що в Полтаві порадуєте нас перемогою…

- А у нас нема іншого вибору, будемо боротися за три залікові очки, інакше нас просто не зрозуміють.