Итоги второй части сезона 2011/2012. "Волынь"

Ось вона і настала нова ера у клубі «Волинь». Ера Дем’яненка. Чи на довго? Після дванадцятирічної роботи на тренерському містку Віталія Кварцяного, важко було уявити хто ж замінить, вибачте за тавтологію, незмінного «коуча». Нові власники клубу вирішили, що для цього підійде тренер з ім’ям – Анатолій Дем’яненко. Після узбецького «Насафа» та київського «Динамо», яке завжди претендувало на чемпіонство, дуже цікаво було подивитися, чи зможе впоратися колишній динамівець у керма досить посередньої команди з Луцька. Тим більше, що завдання стояло ніби і просте – залишитися в Прем’єр-лізі. Однак це питання до останніх турів було відкритим. Хоча, до честі Анатолія Васильовича, йому це вдалося. Та й в кубку дійшли до півфіналу, де волинян зумів зупинити лише донецький «Шахтар». Але про все по черзі.

Особливості роботи тренерського штабу. З перших матчів помітним стало те, що манера гри «Волині» суттєво змінилася. Команда більше почала тримати м’яч менше закидаючи його вперед, місцями, можливо, перетримуючи його. Адже гравці підібрані високорослі, а тому швидкості їм явно бракує. Звідси і доволі мала кількість голів – у десяти матчах сім точних ударів. Погодьтеся, з такою результативністю далеко не зайдеш. Тим паче, що майже половину з цих м’ячів «хрестоносці» забили одній команді - донецькому «Металургу» - 3! Хоча за такої тактики, коли не бігти «стрімголов» вперед, а більше приділяти уваги центру полю та захисту, менше і пропускаєш – 12? А ні! Лише у трьох поєдинках ворота лучан залишилися «на замку». Говорячи про тактику Дем’яненка, можна сказати, що він намагався грати одним і тим же складом і лише травми окремих виконавців, або конфлікти(Майкон), змушували шукати основі заміну. Незрозуміла ситуація з бразильцем взагалі ледь не обернулася катастрофою, адже він у весняній частині став кращим бомбардиром забивши у чемпіонаті і в кубку 6 голів. Інші його одноклубники «голеодори», смішно назвати, по два за весь чемпіонат. Безумовний плюс Анатолія Васильовича – він довіряє багатьом гравцям, і як і обіцяв, допускає грати місцеву молодь. Основний склад здебільшого виглядав так: Шеліхов – Леандро (Романчук), Шиков, Приндета(Масло), Сімінін – Пилипчук(Лопес), Герасимюк, Шарпар Насонов –Савич-Майкон.
Трансферна політика. Представлення новачків, після зимового міжсезоння, чекали усі футбольні ЗМІ з нетерпінням. Найгучнішим трансфером стала поява Олександра Романчука орендованого у «Металіста». Це мабуть найбільше трансферне розчарування. Відігравши лише три поєдинки, решту, як пояснили тренери, довелося пропустити через травму. Досвідчений захисник, який пограв у єврокубках, виглядав блідо. Більше того, якщо згадати окремі матчі, як наприклад програний з «Арсеналом» (0:3), з його зони йшла найбільша небезпека, що згодом перетворилася на пропущені голи. Чи то справді ушкодження далося взнаки, чи брак мотивації, через розуміння, що ти тут не на довго, але, як підсумок, результат негативний.

До цієї когорти входить і македонський нападник Душан Савич. Авансів хлопцю було роздано стільки, що здавалося атака «Волині» буде справді грізною силою. І знову ні! Лише один забитий м’яч у дев’яти іграх. Невже це показник хорошого нападника? При тому, що балканець досить швидко втомлюється. Його не вистачає на весь матч. Дем’яненко згодом його почав ставити під Майконом, але на кінцевому результаті це не позначилось. А ось номінальний захисник Олександр Насонов знайшов своє місце, у півзахисті на правому фланзі. Загалом орендований у «Дніпра» молодий футболіст(1992 р. р) відіграв непогано. Дуже старався, не все виходило, іноді не вистачало техніки. Але, як на мою думку, він вартий уваги. Ще один молодий дніпропетровець, голкіпер Денис Шеліхов став справжнім відкриттям. Здавалося, куди йому прорватися за спин таких досвідчених стражів воріт, як Віталій Неділько і Всеволод Романенко? Проте саме дебютанту у формі луцької «Волині» довелося стати основним. Звичайно, були помилки, але зважаючи на вік та й загалом надійну гру у рамці, аксакалам треба замислитись. Дехто Дениса, навіть сватав у збірну на Євро. Зараз це сприймається з посмішкою, але, якщо Шеліхов буде прогресувати, то хто зна чи в майбутньому йому не знайдеться місця у збірній. І останнє серйозне придбання – це півзахисник Сергій Пилипчук, який пограв у багатьох російських клубах. Його позиція лівий фланг. Саме він і витіснив зі старту кумира багатьох уболівальників Євгена Пічкура. Сергій відіграв досить стабільно і лише травма не дозволила йому взяти участь у всіх матчах весняної частини. Особливо, він запам’ятався голом у ворота донецього «Шахтаря» у рамках чемпіонату України. Стрімко рухається флангом, може віддати націлену передачу на форвардів у центр штрафної. Дуже корисний і грамотний гравець.

Кращі гравці команди. Язик не повернеться не назвати одного з кращих бомбардирів чемпіонату Майкона надважливим гравцем команди (більше половини усіх голів забитих «Волинню»). Хоча і з Кварцяним і з Дем’яненком у бразильця виникали конфлікти, що свідчить про його непростий характер. Що буде з ним влітку невідомо, хоч контракт нині діючий, але Майкон у своєму репертуарі – непередбачуваний. Тому якоюсь мірою його можна назвати і розчаруванням, адже враховуючи усі ці незрозумілі ситуації з контрактом він суттєво вносив дисбаланс у внутрішню атмосферу усього колективу. Безумовно, одним з кращих є капітан команди Сергій Сімінін.

Своєю самовідданою та надійною грою і вдалими діями у захисті він не раз надихав партнерів, тому й по праву носить капітанську пов’язку.

Відкриття сезону. Єдине місце і поправу належить юному вихованцю волинського футболу Віталію Приндеті.

Попри помилки у деяких матчах, йому навіть вдалося витіснити з основи словацького захисника Яна Масло. На початку сезону навряд чи хтось міг про це подумати. У цю ж номінацію сміливо ще можна віднести голкіпера Дениса Шеліхова, який своєю надійною грою у воротах заслужив місце в основі.

Ігри в Чемпіонаті України. Розпочав Анатолій Дем’яненко на посту головного тренера більш, ніж вдало. Першу гру сезону волиняни грали в Олександрії проти однойменної команди, яка знаходилася у кінці турнірної таблиці. Кіровоградцям, щоб врятуватися, необхідно було «кров з носа» перемагати. У запеклій грі, тоді на останніх хвилинах переможний м’яч забив Павлов і «Волинь» перемагла. Дебютний матч під керівництвом Дем’яненка і перемога! Чим не привід, щоб надихнути ми продовжити переможну ходу. Але уже наступні матчі показали, що не все так просто. Лучани під керівництвом екс-динамівця у домашніх стінах не виграли жодного матчу! Хоча гра проти «Шахтаря» заслуговує аплодисментів. Адже за нічийного рахунку, суддя вкінці поєдинку призначив сумнівний пенальті, який і вирішив долю зустрічі. Волиняни ж билися до останнього. Бій дали «хрестоносці» і київському «Динамо» поступившись лише мінімально (матч запам’ятається тим, що саме у ньому зазнав важкого ушкодження голкіпер збірної Олександр Шовковський, який після цього залишився без Євро).

Про дві нічийні гри з «Ворсклою» і «Зорею» особливо нічого говорити. А ось поступившись – 0:2 «Чорноморцю», гравцям і справді мало б соромно дивитися у вічі глядачам. Це найгірший домашній поєдинок весняного сезону і перший за Дем’яненка. Може перегоріли?. Найкращий матч і за грою, і за результатом був у Донецьку проти «Металурга» (3:0). Три «сухих» м’ячі розвіяли сумніви скептиків щодо можливої перемоги «Волині». Хоча це і стало певною несподіванкою. Ганебний футбол лучани продемонстрували у Києві проти місцевих «Арсенала» і «Оболоні». Такої бездарної гри у їх виконанні давно не доводилося чекати. Сміливо до цього списку можна занести і гру проти «потопаючих» «Карпат» у Львові.
Перепади настрою у грі постійно супроводжували «Волинь» протягом весняної частини сезону: давали справжній бій лідерам, які ледь «ноги уносили», натомість лучани, бездарно втрачали очки з аутсайдерами та командами, яким уже було нічого не треба у просуванні в таблиці. І яке тут пояснення?

Кубок України. Ось на що була зроблена «ставка» від самого початку. Згадуючи як були подолані «Іллічівець»(7:1) і «Дніпро»(3:2) можна було бути певному на цьому лучани не зупиняться. І хто так думав мав рацію. У столиці у важкій грі з київським «Арсеналом», лише у додатковий час, «Волинь» здобуває перемогу. І автор цього голу Майкон. Далі залишалося чекати на жереб. Або ж дві донецьких команди, або ж «Карпати». Багато хто прагнув у суперники львів’ян, адже західняки нехай з’совують між собою сильнішого суперника, а східняки між собою, але… «Шахтар» ніби бетонна стіна став перед омріяним фіналом кубка.

Звичайно, надії були до останнього. Це був незабутній поєдинок (3:4). Хто б міг подумати, що лучани заб’ють гірникам три м’ячі і не вийдуть у фінал. Але той матч у серцях вболівальників залишиться назавжди. Таких аплодисментів їхні улюбленці не завжди удостоювалися навіть після переможних матчів. Шкода, але з третього разу цей бар’єр подолати волинянам знову не до снаги.

Підсумки. Вцілому сезон можна вважати гіршим, ніж попередній. «Волинь» була доволі близько від «зони вильоту». Добре, що і конкуренти не особливо вдало грали, а що як так? Якщо керівництво наступного сезону ставить високі задачі, наприклад єврокубки, підсилюватися необхідно. Або навіть і місце в «десятці» цього потребує. Хоча про це уже говорив Анатолій Дем’яненко, що чистка рядів відбудеться влітку. І справді, чимало виконавців не відповідають Прем’єр-лізі. Інше питання з орендованими гравцями, яких в команді вистачає і вони в основі. При можливості необхідно укладати повноцінні контракти. Інакше хороших результатів не дочекатись. Лівий край оборони теж обіймають двоє орендованих. А де ж свої ? З’явилася інформація, що у складі лучан буде виступати колишній її вихованець, нападник Вадим Панас. Натомість з Майконом до кінця незрозуміло. Якщо Дем’яненко збирається під своє бачення будувати гру, йому необхідні технічніші виконавці і в середину поля. На стадіоні «Авангард» зараз ведуться ремонтні роботи. Обіцяють, що умови для проведення поєдинків та прийому команд будуть ліпшими. Що ж сподіватимемося, що і «Волинь» заграє по новому по кращому.

Прем’єр-ліга. Чемпіонат України сезону 2011/12 рр (весна).

Кубок України сезону 2011/12 рр (весна)

Весняні ігри Волині у Прем’єр-лізі і Кубці України сезону 2011-2012

Бомбардири :
1. Майкон – 3(ЧУ), 3(КУ)
2 Павлов - 1
3. Пилипчук – 1
4. Скоба – 1
5. Савич – 1
6. Лопес – 1(КУ)