Він грав разом з Яя Туре, а зараз мешкає у охопленому війною Донецьку. Інтервю Єґіше Мелікяна ᐉ UA-Футбол
Украинская Премьер-Лига (УПЛ)
Не дивлячись на війну, екс-гравець збірної Вірменії виїжджати з Донецька не збирається
Премьер-лига Таблица Матчи Новости Команды Бомбардиры Ассистенты Гол+пас Посещаемость ТВ

Іван Вербицький
07.07.2015
вторник
10:01
Єґіше Мелікян: Після пережитого у Вірменії нині в Донецьку мені не страшно
Рейтинг публикации
Не дивлячись на війну, екс-гравець збірної Вірменії виїжджати з Донецька не збирається
Також читайте українською: Єґіше Мелікян: Після пережитого у Вірменії нині в Донецьку мені не страшно

Футболістів із вірменським паспортом в елітному дивізіоні українського чемпіонату грало не так вже й багато, лише 21. Майже всі вони за різних обставин нашу країну вже залишили. Всі, крім одного. Нинішній співрозмовник UA-Футболу гравецьку кар’єру завершив, але залишився у державі, в якій сформувався як футболіст, у клубі й місті, де зробив собі ім’я. Єґіше Мелікян, котрий донедавна очолював одну із юнацьких команд донецького «Металурга», розповів, як опинився в Україні й чому в 2009 році змінив громадянство, кого вважає найліпшим за свою кар’єру тренером, про того, хто в «Металурзі» грав ліпше, ніж Яя Туре й чому не виїхав з Донецька і залишається в ньому досі, навіть після початку бойових дій.

Єґіше Мелікян: Після пережитого у Вірменії нині в Донецьку мені не страшно - изображение 1

- Єґіше – не надто поширене серед вірмен ім’я. Що воно означає в перекладі з вашої мови?

- Це питання мені часто задають українські друзі. Не знаю, що їм відповісти. Мене назвали на честь діда.

- Як ви опинилися в донецькому «Металурзі»?

- В 2002-му єреванський «Бананц», за який тоді виступав, проводив на Кіпрі контрольний поєдинок з «Металургом». У ньому мене й помітив тодішній наставник донеччан Семен Альтман. Отримав запрошення, а грати почав вже тоді, коли команду очолив Олександр Севідов.

- Для нього то був тренерський дебют у вищій лізі.

- Так вийшло, що при Олександрі Володимировичі я в Україні почав грати, при ньому як гравець «Говерли» й завершив кар’єру в 2012-му. Мені дуже пощастило, що тоді, в 2003-му «Металург» тренував саме Севідов. До Донецька приїхав 21-річним хлопцем. А в команді тоді грали прекрасні футболісти – Бернард Чутанґ, Ґоча Джамараулі, Ґеорґій Деметрадзе, Сергій Закарлюка, Олександр Зотов, Едуард Цихмейструк, Сергій Шищенко. Усі – досвідчені, а я, зовсім молодий, мусив адаптовуватися не лише до нового колективу, а й до міста, країни, іншого менталітету.

Часто навіть змінивши квартиру, звикаєш довго, а тут поміняв одразу все. Так ось, Севідов своїм розумінням і людяністю дуже мені посприяв. Він – прекрасна людина і сильний спеціаліст, який вміє знайти підхід до кожного гравця, знає, коли треба поговорити спокійно, а коли натиснути. З Олександром Володимировичем ми й досі є друзями, постійно спілкуємося.

- Грали ви в дебютному для себе чемпіонаті за «Металург» нечасто.

- Бо надто високою конкуренція була. Добре, що досвідчені футболісти підтримали. Їм теж завдячую, що хоч і дуже важко, але все ж адаптувався в Донецьку. Взагалі, у нас у колективі тоді був прекрасний мікроклімат. Мабуть, тому й виграли бронзу. А в тому, що колись щось не вийшло, можу звинувачувати лише себе. Наробив помилок, які вплинули на мою кар’єру. Але, мабуть, то всі так помиляються. Менше дурниць робиш, лише набравшись досвіду.

- Що то були за помилки?

- Найголовніша моя вада – поспішність. То тепер я розумію, що гарячкувати не варто, перед прийняттям рішення треба охолонути, взяти паузу, все зважити. В молодості робив по-іншому.

Єґіше Мелікян: Після пережитого у Вірменії нині в Донецьку мені не страшно - изображение 2

2005-й. Відбірний матч чемпіонату світу-2006. Нідерланди - Вірменія - 2:0. Єґіше Мелікян протистоїть Дірку Кюйту

- В Україні ви грали виключно на лівому краї…

- Впродовж усієї кар’єри бігав по цьому фланзі – і у Вірменії, і в Україні, і в матчах за збірну. У схемі 1 – 3 – 5 – 2 виконував роль лівого лінійного, закриваючи всю бровку, від прапорця до прапорця. Потім, коли команда перейшла на розстановку 1 – 4 – 4 – 2, став лівим оборонцем.

- Після Севідова «Металург» очолювало двоє голландців – Віллем Фреш і Тон Канен. Їх поява у Донецьку досі виглядає загадкою.

- То були не ті голландці, яких варто запрошувати. Слабкі спеціалісти, Севідов набагато сильніший. Якби навіть хотів виділити якісь особливості в їхній роботі, в тренувальному процесі, яким вони керували, то не зможу. Все було просто й буденно. І то за умови, що «Металург» по людях став ще сильнішим, в команду додалися Яя Туре, Арсен Не. Ось Славолюб Муслін, який працював з «Металургом» після Фреша й Канена – то був сильний тренер. Ми дуже шкодували, коли серба відправили у відставку. З ним було цікаво працювати.

- Туре говорив, що український чемпіонат йому не подобається, бо тут не грають у футбол, а заважають грати тим, хто грає.

- Мабуть, то були емоції. Хіба «Шахтар» чи «Динамо» заважали «Металургові» грати? Звісно, деякі суперники закривалися в обороні і думали лише про те, щоб вибити м’яч подалі від власних воріт. Але скільки таких поєдинків було? Три-чотири від сили. Думаю, Яя так висловився, якраз перебуваючи під враженням від одного з таких матчів. Проти нього ж часто грали персонально, багато били по ногах, діяли жорстко. Туре, потрапляючи під цей тиск, нервувався.

- «Джамараулі відчував, куди віддавати м’яч, на рівні підсвідомості. З таким футболістом мені більше не доводилося працювати жодного разу» - це Севідов сказав про Джамараулі.

- Згоден з Олександром Володимировичем. Ґоча сильніший за Туре. Я грав поряд з одним та іншим. То мої особисті відчуття.

- Що вас спонукало залишити «Металург» влітку 2006-го?

- То була, напевно, найбільша помилка у моїй кар’єрі. Я був гравцем основного складу, ні керівництво клубу, ні тренерський штаб, претензій до мене не мали. Причини мого переходу в алчевську «Сталь» були нефутбольними. Не хотів би про них говорити публічно, але є люди, які мені нарадили дурниць, а я їм повірив.

- То агенти?

- Нехай це питання залишиться без відповіді. Добре, що керівники «Металурга» не тримали на мене образи і згодом я отримав змогу повернутися до Донецька назад.

- Транзитом через Алчевськ, Єреван, Луганськ і Ужгород…

- В «Зорю» потрапив, виступаючи за «Бананц», за порадою агентів. Нехай грав у Луганську недовго, але зберігаю про цей клуб теплі спогади. Взагалі, вважаю, що для того, аби проявити себе, команду треба полюбити душою й серцем. Інакше діла не буде.

- В Ужгород на запрошення Севідова ви перейшли, щоб виступати в першій лізі...

- Попервах для мене це був стримуючий фактор, бо досі виступав виключно у командах вищого дивізіону. Але знав тренера і пізніше не пошкодував про свій крок. Так, проти нас у першій лізі нерідко грали грубо. Та мене тішило найперше те, що цікавий футбол демонстрували ми. То була найбільша мотивація.

Єґіше Мелікян: Після пережитого у Вірменії нині в Донецьку мені не страшно - изображение 3

Мелікян проти Андрія Ярмоленка

- Чому залишили «Говерлу» невдовзі після того, як вона повернулася до Прем’єр-ліги?

- Ще одна моя помилка. Помилка, бо не просто пішов з команди, а завершив кар’єру. Мені було лише 33. Сили, щоб грати, ще були. Але контракт з «Говерлою» закінчився. Оскільки ж дружина в Ужгороді народила другого сина, вирішив, що їздити більше не хочу. Відчув потребу бути поряд із сім’єю. Родина для мене – найголовніше. До слова, з майбутньою дружиною Монікою познайомився в 2006-му, коли приїздив додому у відпустку, з Донецька. З того часу ми й разом. У 2008-му кохана подарувала мені першого сина Вардана, а в 2012-му народився Давид. Так ми й живемо усі разом з батьками в домі у Донецьку.

- Досі?

- Так. Розумієте, в юному віці я у Вірменії пережив те саме, що зараз робиться в Україні. Тоді, у 90-х у нас було те саме, що зараз у Донецьку. В магазинах дорожнеча, на заправках немає бензину… Витримали тоді, витримаємо й зараз. Донецьк вже давно став для мене рідним. Ця війна, сподіваюся, завершиться якнайшвидше. Тікати від неї не збираюся. Взагалі, мене в цьому житті не лякає нічого. То вам скаже будь-хто з людей, які зі мною знайомі.

Єґіше Мелікян: Після пережитого у Вірменії нині в Донецьку мені не страшно - изображение 4

2003-й. Відбірний матч чемпіонату Європи-2004. Іспанія - Вірменія - 3:0. Єґіше Мелікян і Карен Дохоян спільними зусиллями стримують Рауля

- Ви ж уже громадянин України?

- Так. ще в 2009-му паспорт отримав. Тоді при переході в «Зорю» іншого вибору не мав. Існував ліміт на леґіонерів і мусив його обходити. Клуб умову поставив, через що завершив виступи у збірній Вірменії.

- В наступному чемпіонаті України команди з назвою «Металург» (Донецьк) вже не буде. Де будете працювати?

- Фактично там само, лише в Дніпродзерджинськ переїду. Підготовку до сезону розпочинаємо через три дні, я й надалі очолюватиму команду юнаків до 19-ти років «Сталі». У мене є чимало талановитих хлопців. Сподіваюся, вони виростуть у сильних футболістів.

Єґіше Мелікян: Після пережитого у Вірменії нині в Донецьку мені не страшно - изображение 5

- На вашій Батьківщині нині теж ситуація передреволюційна. Що про це думаєте?

- Хвилююся. Але я не політик, щоб давати оцінки. Вірю, що сторони досягнуть компромісу і до серйозного протистояння справа не дійде.

Читайте самые интересные новости футбола в Telegram, Facebook и Viber
Подписывайтесь на наш канал YouTube
Оцените этот материал
Голосов 1
Новости по теме
Загрузка...
Реклама
Авторизуйтесь на сайте, для того чтобы голосовать.
Комментарии (6)
Войдите, чтобы оставлять комментарии. Войти
viajador (Lutsk)
[quote datetime=" 07.07.2015 12:13 " author="Пушкарев Николай (Киев)"] " А что не так с детьми, дет сады там работают , школы работают , универы работают , жизнь налаживается только не кому не говори что ты об этом не знал)" [/quote] В Донецке всё чики-ляля.
Когда снаряды летят народ просто нагибается и всё пучком. Донбасс порожняк не гонит.
Ответить
+1
-1
citizen (Prolisky)
[quote datetime=" 07.07.2015 12:13 " author="Пушкарев Николай (Киев)"] " универы работают" [/quote]Угу. Але їхні дипломи нічого не варті. Студенти, що вчаться в ЛДНР, просто втрачають час. Деяким видали дипломи Ростовського інституту але через це дипломи, видані цим ВНЗ найближчим часом втратять європейську атестацію.
Ответить
+4
-2
citizen (Prolisky)
готується до чемпіонату ДНР?
Ответить
+2
-2
Пушкарев Николай (Киев)
А что не так с детьми, дет сады там работают , школы работают , универы работают , жизнь налаживается только не кому не говори что ты об этом не знал)
Ответить
+4
-11
Toni (Львiв)
Шо ти мелеш,тіпа київлянин,за які гроші вони работают ?
Ответить
+7
-4
Shveps (Poltava)
Красавчик что нечего не боишься , а про детей ты подумал ?
Ответить
+2
-1
 

© UA-Футбол 2002-2018.
Все права на материалы, находящиеся на сайте www.ua-football.com, охраняются в соответствии с законодательством Украины.
Материалы сайта предназначены для лиц старше 18 лет (18+).
Пишите нам: [email protected]


Продолжая просматривать www.ua-football.com, вы подтверждаете, что соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Согласен