Віртуозний Заваров і прискіпливий Сивуха. Репортаж з відкритого тренування збірної України

Якщо вірити Михайлові Фоменку, до першого тренування, частина якого виявилася відкритою для преси, гравці збірної України навіть не встигли ґрунтовно поспілкуватися. Лише прибули і поселилися. Михайла Івановича турбував моральний стан підопічних, які представляли різні клуби і з завданнями на сезон впоралися з перемінним успіхом.

Але спершу мало бути слово. На спілкування з пресою футболістам виділили 15 хвилин. Правда, гравці використали весь свій безцінний досвід й поки представники ЗМІ були на прес-конференції тренера, вийшли на поле тренувальної бази в Конча Заспі і розташувалися в центрі. В підсумку прес-аташе національної команди Олександрові Гливинському довелося ледь не вмовляти футболістів. Аби хтось з них сказав кілька слів на камеру й диктофон. Найбільш лояльними виявилися дніпрянин Артем Федецький, киянин Роман Безус, харків’янин Едмар, кримчанин Олександр Ковпак та новітній полтавець і дебютант збірної Денис Дедечко.

Шостим речником став донеччанин Тарас Степаненко, котрий, за словами Михайла Фоменка, прибув у збірну радше для підтримання мікроклімату. Як відомо, матч проти чорногорців Тарас пропустить через дискваліфікацію. Взагалі, запрошення Степаненка виглядає одночасно дивно й трохи цинічно, адже, як відомо, хлопець нещодавно одружився і думками зараз, мабуть, перебуває зовсім не зі збірною.

• Знову в бій. Фоторепортаж з відкритого тренування збірної України

Втім, сподіваємося, тренер знає, що робить. Саме ж тренування футболісти після розминки розпочали з короткої перепасовки, розташувавшись у колах фактично згідно клубного принципу – кияни собі, дніпряни собі, донеччани собі. Виняток склали хіба що пари маріупольця Богдана Бутка та «гірника» Дмитра Гречишкіна, а також Артема Федецького з ще одним азовцем Рустамом Худжамовим. Взагалі, відчувалася відсутність Анатолія Тимощука, який, за словами пана Фоменка, приєднається до збірної після фіналу Кубка Німеччини. В присутності капітана атмосфера на тренуваннях, принаймні публічно, є більш невимушеною.

Так чи інакше, перепасувавшись, футболісти розділилися на групи. Польові футболісти продовжили розминку, Євген Селін, котрий щойно відновився після травми, почав з м’ячем намотувати кола по периметру зеленого газону, а воротарів тренував при допомозі Олександра Заварова наставник голкіперів Юрій Сивуха. Зібравши Андрія П’ятова, Максима Коваля і Рустама Худжамова разом, пан Юрій спершу розставив акценти:

- Хлопці, ви бачили фінал Ліги чемпіонів? Там був епізод, коли воротар вийшов на нападника, розставивши руки й форвард влучив голкіперові в плече. Воротар закрив кут обстрілу і змусив суперника приймати поспішне рішення. Інший приклад – протилежний. Коли «Баварія» забивала перший гол, Вайденфеллер кинувся на зустріч суперникові ногами. Якби Роман вийшов, розставивши руки і виставивши корпус вперед, він звузив би кут обстрілу. Тому саме над цим і попрацюємо.

Воротарі в компанії Заварова стали в трикутник і грали в «песика». Той воротар, що був у колі, мусив спершу ловити м’яч руками, не кидаючись, а потім розгадувати наміри пасувальників у кидку. Коли голкіпери під час виконання першого завдання почали стрибати, Сивуха, котрий виступав у ролі судді, пригрозив: «Не буду зараховувати перехоплення». При цьому пан Юрій хвалив воротарів за кожну вдалу дію і жодного разу не підвищив голосу. Олександр Заваров натомість додавав перепасовці голкіперів азарту. То дотепними фразами, то оригінальними передачами, які ставили вдвічі молодших гравців в тупик. В одному з випадків, коли Заварову довелося прийняти передачу плечем, Олесандр Анатолійович віджартувався: «Добре, що на мені нема цепури!»

Ось так і відпрацювали. Польові гравці, поки їх розминав Володимир Онищенко, кепкували, коли тренер давав їм команди «Вперед», «Назад», «До мене». Воротарі ж продовжували слухати Юрія Сивуху, котрий розбавляв інтенсивні вправи розминочними і супроводжував кожну свою вправу, пояснюючи, для чого вона виконується…

***
фото - Іван Вербицький