Капітан, який усім капітанам капітан

Легкий, швидкий, технічний, чіпкий, дисциплінований і самовідданий... Таким запам’ятався вболівальникам 50-60-х років «король» футбольних полів Львова Олександр Філяєв. Він був у всьому взірцем. З його лівої руки не зникала капітанська опаска ані в СКА, ані в «Карпатах». На нього йшов вболівальник аби отримати задоволення від матчу, а коли з якоїсь причини «Філька» пропускав гру розчаруваню не було меж. Олександр Євгенович Філяєв і сьогодні, у свої 75, з великим задоволенням побігав би з м’ячем, однак здоров’я і сили уже не ті. Ювіляр працює вчителем з трудового навчання у Львівській середній школі №6, що на вул. Зеленій. Олександр Євгенович вчить дітей акуратності та прищеплює любов до праці, спорту і нашої Батьківщини.

Кар’єра Філяєва розпочалася в непростий час. Щойно закінчилася Друга світова війна, політична ситуація в країні складна. До зацікавлення футболом спонукало розташування поряд із домом стадіону «Локомотив». Іноді Сашкові щастило: старші футболісти дозволяли постояти за воротами, щоб подавати м’ячі. Аж запросили до складу на місце нападника і почався великий футбол. Філяєву зробили «бронь», яка мала захищати і від армії.

Розмови про молодого футболіста докотилася до тренера молодіжної команди Москви Бориса Цирика, який віддав капітанську пов’язку Олександрові.

1955 року армійське керівництво вирішило вирівняти у правах радянських призовників, і перед Філяєвим з’явилася перспектива приміряти чоботи. Воєнкоми прагнули зміцнювати армійські клуби за рахунок призовників. Але Міністерство залізничних шляхів переховало Філяєва у спецвагоні аж на Кавказі. Однак від долі не втечеш. Отримав повістку з такими словами: «Ти добре граєш у футбол і хокей з м’ячем, тож кращої служби, ніж на Уралі, для тебе не придумати».

Але військова служба Олександра не цікавила і він звернувся до Бориса Аркадьєва за допомогою, якому вдалося змінити адресу місця служби. Замість Свердловська скерував Філяєва до Львова, де працював Олексій Грінін.

У грудні 1956 р. переоформили документи і новобранця зарахували у сьомий полк ПрикВО, який розташовувався на вулиці (тепер) Княгині Ольги.

Мешкали в казармах, а старожили – в так званому готелі, що знаходився на стадіоні СКА. Харчування не відзначалося вишуканістю, але все одно було кращим, ніж у пересічного громадянина.

Львів зі своїми шпилястими костелами та купольними церквами, вузенькими вулицями і старовинними кам’яницями значно відрізнявся від Москви. Тут відчувався був подих Європи. Більшість громадян – пани, чиновники – товариші.

За львівських армійців Філяєв почав виступати з весни 1957 р. В команді на головних ролях – Юрій Сусла, Микола Бреєв, Анатолій Марков, Василь Турянчик, Володимир Вараксін, Володимир Чуріков, Ернест Кеслер. Після стартових восьми турів здобули 14 очок, але наступна серія з чотирьох поєдинків принесла лише два пункти. Наступні 15 ігор і 28 очок (!). Але на фініші знову збій (7 турів – 4 очки). У підсумку – друге місце, а на рахунку нашого ювіляра – 14 м’ячів.

Найважливіший поєдинок провели за Кубок СРСР проти московського «Спартака». На трибунах яблуку ніде впасти. Львів’яни не боялися іменитого суперника. Першими забили гол, але перемогу не втримали. Суддя «подарував» москвичам рятівне пенальті.

Наступного року футболісти заграли ще краще: посіли перше місце і на фінальній турнір у Тбілісі відправилось лише 12 гравців. Із таким складом було важко думати про перемогу.

В особистому житті Філяєва також сталася зміна. Олександр одружився. Весілля скромне, але не обійшлося без забави, але зранку всі були на тренуванні. Хоча і в дещо розібраному стані. Цікавою була подорож футболістів на ранкове заняття. З вулиці Маяковського, що поруч із похоронним бюро, зупинили запряжену парою вороних карету із золотистою ковкою та пишними чорними кокардами: «Мерщій у центр! Нам на тренування». Не встигли доїхати до пам’ятника Міцкевича, як Львовом поширилися чутки, що похоронною каретою з весільними піснями проїхалися футболісти. Згодом довелося тримати удар від третього заступника обкому партії.

1959 рік. Шосте місце а Філяєв знову кращий бомбардир (14 голів), але календарний матч у Кіровограді 1960 року ледь не став для львівської «одинадцятки». Львовом поповзли чутки: «Вбито Філяєва!»

Філяєв готувався ввести м’яча з аута у гру. І тут же впав. Бо один із «вболівальників» вирішив позбутися порожньої півлітрової пляшки, жбурнув її в поле і влучив футболістові у голову. До смерті було …три (!) міліметри. Здавалося, що львів’яни більше не побачать у грі свого «Фільку» у грі. Але він повернувся. Бо за словами Олександра Євгеновича: «Кожна людина повинна у щось вірити і я вірив».

Із закінченням 1962 року минав п’ятирічний термін служби. Філяєв продовжував стометрівку пробігати за одинадцять секунд. І ось голова спорткомітету міста Леонід Арцишевський запропонував ветерану перейти в новостворений клуб. Футбольної бази в команди не було. У Брюховичах на подвір’ї стояла бочка з краном, з якої всі вмивалися. Найулюбленішим місцем була їдальня.

Тренувалися тричі на день і переважно на свіжому повітрі. Бігали 15-кілометрові кроси, не звертаючи увагу на погодні умови. Перші тренувальні матчі «Карпати» проводили на Закарпатті. На товариський матч до Львова запросили «Зеніт» з Іжевська. «Карпати» 14 квітня 1963 р. зіграли перший матч перед львівською публікою на стадіоні «Динамо» і перемогли – 1:0. Гол на рахунку... капітана Олександра Філяєва.

Олександр заслужив повагу до себе тим, що ніколи не ставив особисті інтереси вище за інтереси партнерів. Він знав, що першим виводить команду на поле, першим повинен захистити партнера і, як справжній капітан, завжди останнім полишав стадіон.

Траплялося, що львівських футболістів, обзивали «бандерівцями». Особливо було смішно, коли ці висловлювання скеровувалися на адресу росіян.

У футболі, на думку Олександра Євгеновича, перемагає команда, гравці якої зробили менше помилок, а забили більше голів. Найвідоміші футбольні стратеги не можуть дати вичерпної відповіді щодо уникнення помилок. Тренери не вгадують зі складом команди на матч. Футболісти помиляються при завершальних ударах. Арбітри не зауважують явних порушень правил. Стовідсоткові фаворити програють слабшому. Словом, футбол побудований на помилках.

Олександр Євгенович говорить, що сьогоднішнє покоління футболістів не настільки дружнє на та поза футбольним полем і дотримується думки, що футболістів не можна «розпускати», а слід тримати міцно в руках та нічого наперед не обіцяти. Болить його і те, що тепер у футболістів почуття патріотизму близьке «нулю». Багато з них не розуміє спортивної істини, що, виходячи на поле, треба змагатися за свою країну, за своє місто, за свою команду, а тоді вже за себе. Прикро, що молодь «за дякую» уже не бажає працювати. Спершу питають про ціну і що будуть з цього мати та де більше заплатять.

Наша довідка

Філяєв Олександр. Народився 26 серпня 1934 р. в Москві (Росія). Перший тренер – Михайло Антонович. Нападник. Кар’єра в «Карпатах»: 1963 рік. Зіграв 33 матчі, забив 5 голів. Виступав за команди: «Зеніт» (Калінінград, Московська обл.) – 1951 р., «Локомотив» (Москва) – 1952/56 рр., СКА (Львів) – 1957/62 рр. (174/60), «Нафтовик» (Дрогобич) – 1965/66 рр., за команди ветеранів Львова. Працював у тренерських штабах «Карпат» і СКА. Майстер спорту СРСР з 1959 року.

Вітаємо ювіляра і бажаємо Вам, Олександре Євгеновичу, понад усе міцного здоров’я, а футбол нехай дарує радість.