Театр і закулісся Меморіалу Макарова

Футбол творять особистості. І приваблюють до нього теж. Зрештою, в сучасному світі поняття особистості трохи спотворилося. Нині здебільшого цінують не талановитих, а нахабних, не харизматичних, а гламурних. Через те не варто дивуватися, що найбільший ажіотаж з боку ЗМІ до Меморіалу Олега Макарова припав не на фінальний поєдинок, а на той період, коли за «Динамо-2» виступав засмаглий і самовпевнений Артем Мілевський. Власне, було кумедно спостерігати, як представники доброго десятка телеканалів спіймали облизня, прибувши не на чвертьфінали турніру, а з метою почути щось сенсаційне від особи, яку вигнав з команди Блохін і якою цікавляться такі великі клуби, як турецька «Касим-паша» й віце-чемпіон Китаю. В мить, коли молодіжна й друга динамівські команди розпочинали поєдинок за вихід до чвертьфіналу, Мілевський якраз викермовував свою автівку з воріт клубної бази.

Артем Мілевський: Компромісу з Блохіним шукати не буду

Між тим, 18-й Меморіал Макарова, основна частина якого відбулася в манежі навчально-тренувальної бази «Динамо» в Конча-Заспі, справді приваблював не стільки власне футболом, скільки персонами. Ні, не тими, хто виходив на поле, а тими, хто дивився за їхніми діями з трибун. Там можна було помітити багатьох видатних динамівців різних років. Вони вболівали, хвилювалися, жартували так само, як будь хто з нас. І були значно доступнішими, ніж під час офіційних матчів на перегороджених з усіх боків міліцейськими кордонами сучасних аренах.

Хацкевич і Белькевич, котрі зовсім нещодавно складали прекрасний дует в середині поля в команді Лобановського, очевидно, лише призвичаюються до тренерської праці. Валентин ось, попрямувавши до місця, де розмістилися запасні гравці його команди, вигукнув: «Чумак, готуйся!» Але через мить молодий тренер виправляється: «Ой, не Чумак, а Пограничний. Стільки талантів, що й не знаєш, кого випустити». Белькевич явно зіграв на публіку. Іщенко, Мунтян, Біба і Котельников його жарт зацінили. «Валік, а що у вас лише «пограничники»? Танкістів нема?» - кажуть.

Легенди і таланти. Фоторепортаж

Ще один помічник Хацкевича Олексій Герасименко побачив на трибуні одного з підопічних: «Ти що, прихворів? А то дивлюся, що тебе на полі нема. Якби був, то ми б точно після першого 2:0 вели». Сам Хацкевич веде гру в притаманній ще з ігрових років манері. Якщо й вигукує щось, то доволі рідко й з гумором. Перед носом Олександра надають допомогу гравцеві «Динамо-2» Франку Теміле, котрий докачелявся після несильної відмашки до того, що змусив вибігати на поле лікарів. «То що, обійдеться без госпіталізації?» - звернувся Хацкевич до нігерійця, коли той піднявся.

Взагалі, команда у Хацкевича, Белькевича, Герасименка, Косовського і Луценка – доволі симпатична. На думку спеціалістів, значно привабливіша, ніж друга динамівська команда, якою керує Андрій Гусін. Виділявся у ній вже доволі знаний виконавець – Віталій Каверін. Найперше – швидкістю мислення й своєчасністю в прийнятті рішень. Наполегливістю в наступі відзначався Павло Полегенько.

Взагалі, команда Хацкевича-Белькевича виглядає, якщо так можна сказати, більш динамівською, ніж колектив Гусіна. Принаймні, вкомплектована вона гравцями, які за своїми даними підходять під відому концепцію в порівнянні з колегами значно ближче. Втім, якраз «Динамо-2» колектив Хацкевича у чвертьфіналі Меморіалу Макарова поступився. При значно меншій їхній ініціативності далася взнаки індивідуальна майстерність підопічних Гусіна. Як-не-як, в складі «Динамо-2» навіть без Мілевського було чимало знаних виконавців, зокрема легіонери Дієґо Суарес, Янко Сімовіч, Андрій Воронков, вище згадуваний Теміле. Єдиний гол у ворота голкіпера «молодіжки» Георгія Бущана забив чемпіон Європи-2009 серед юніорів Дмитро Коркішко. Останній справді діяв доволі старанно і, мабуть, заслужив виклик Блохіна до першої динамівської команди.

«Динамо-2» виграло Меморіал Макарова, перегравши в фіналі лідера однієї з груп другої ліги чернігівську «Десну». При цьому до моменту, поки центральний оборонець киян Дмитро Рижук після подачі кутового на 61-й хвилині не відкрив рахунку, на полі точилася абсолютно рівна боротьба. Чернігівці навіть виглядали азартнішими і, може, якраз через те в першому таймі створили більше гостроти. Щоправда обидва небезпечних моменти – то дальні удари. Після пострілу Євгена Чепурненка зі штрафного динамівський голкіпер Артем Кичак взагалі врятував свою команду. Увідповідь господарі впродовж перших 45-ти хвилин провели лише одну перспективну контратаку, однак Ахіндін Ісраїлов замість віддати в завершальній фазі вліво на Воронкова, поліз в обводку й м’яча загубив.

Перший трофей команди київського "Динамо" у 2013-му. Фоторепортаж

Початок другої половини теж вийшов рівним. Зокрема – за гостротою біля воріт. Спершу небезпечно по воротах киян ударом «ножицями» пробив Сергій Овчинников, а згодом з-за меж карної зони викручував м’яча в дальній кут Воронков. В обох випадках воротарі зіграли надійно, хоча, звісно, чернігівцеві Андрію Федоренку було важче. Власне, з огляду на події на полі глядачі почали говорити про можливу серію пенальті.

Одну таку «Десна» вже провела, коли через грубі помилки власних оборонців ледь не програла чвертьфінальний матч любительській «Чайці» з Петропавлівської Борщагівки. То добре, що наставник чернігівців Олександр Рябоконь своєчасно перевів на вістря атаки Дмитра Бровкіна. Той спершу загострив гру, а наприкінці зустрічі таки зумів протиснути захист суперника і зрівняв рахунок – 2:2. Більше того, на заключних секундах зустрічі лівий вінґер «Десни» Єгор Картушов, здійснивши фантастичний рейд з середини поля, міг забити переможний гол, однак його перед лінією карного майданчика затримали оборонці.

Зрештою, 61-ю хвилиною і голом Рижука думки про серію пенальті були перекреслені. Чернігівці, котрі виглядають завантаженими значно більше, ніж їхні суперники, сил і свіжості, аби диктувати умови, вже не мали. Той же Бровкін, який врятував гру проти «Чайки», підсів і був замінений ще в першому таймі. Не вистачало реактивності й проходам Картушова. Загальний ігровий малюнок в діях «Десни» простежувався чітко, а ось свіжості думки виконавцям бракувало. Втім, на результат Рябоконь гратиме в той період, для якого він зараз закладає функціональний фундамент.

Зараз же, вартувало чернігівцям розкритися, як кияни провели швидку контратаку. Олександр Єрмаченко, котрий щойно з’явився на полі, виконав справа простріл, котрий в дотик замкнув Воронков. Третій же гол у ворота Федоренка забив Дієґо Суарес, котрий підхопив м’яча на своїй половині після обрізки у виконанні суперників, пройшов півполя й, не зустрічаючи протидії, пробив метрів з 17-ти точно в кут – 3:0. Лише після того динамівці зупинилися, а деснянець Петро Кондратюк ударом головою після подачі штрафного розмочив рахунок.

Такий ось турнір, де на трибунах колоритних осіб було значно більше, ніж на полі. З іншого боку, на те схожі міжсезонні змагання й проводяться, щоб у нашому футболі з’являлися нові біби, мунтяни й трошкіни. І талановиті хлопці в обох динамівських командах, в тій же «Десні», справді є. Ось лишень характеру їм би побільше. Бодай стільки, як їхнім суперникам з любительських команд. Ті справді билися. Як сказав, відпрацювавши чвертьфінал між «Путрівкою» і «Бучею», колишній арбітр ФІФА Сергій Шебек, такі матчі судити важче, ніж поєдинки вищої ліги. «Ці хлопці молодого суддю задавили б відразу. Що їм не вдається в футбольному плані, вони беруть суперечками й характером», - каже Сергій Олександрович.

У тих же, хто мав би називатися професіоналами, картина трохи інакша. Один з динамівців з команди Хацкевича після вказівки Віталія Косовського в другій половині другого тайму розминатися ліниво підвівся зі свого місця: «Блін, ще треба щось робити…» Найцікавіше, що через кілька хвилин Хацкевич випустив лінивця на поле. Інший талант – з Чернігова – не сильно вбиваючись попереду, після одного з єдиноборств впав і почав судомно качелятися. Знайомі гравця, котрі сиділи поруч з автором цих рядків, захвилювалися, піднялися зі своїх місць. Але за мить хлопчина підвівся й весело, так щоб усі чули, видав: «Та я симулював». Справді, таким у часи Макарова, на турнірі пам’яті якого вони грали, було б дуже сутужно. В ті часи в футболі ще не було замін і завершувати гру доводилося зі складними травмами. «Благо», нині інші часи, які формують інших героїв…