Українці-легіонери. Німеччина.Частина друга

Ми продовжуємо свою розповідь про українських футболістів, які свого часу виступали за німецькі команди у Першій та Другій Бундеслігах.

Віктор Пасулько, 52 роки, півзахисник, «Фортуна» Кельн, «Айнтрахт» Брауншвейг. Бундесліга 2

Уродженець Закарпаття, який двічі ставав чемпіоном СРСР у складі московського «Спартака» в 1990 перебрався до «Фортуни» з Кельна, де одразу ж став гравцем основи. У свій перший сезон він провів 15 матчів та забив три голи.

В наступному сезоні Пасулько пропустив лише одну гру своєї команди, таким чином провівши 37 матчів, в яких забив п’ять м’ячів. Він уже мріяв про Бундеслігу 1, але керівництво «Фортуни» не хотіло відпускати зіркового гравця. Відігравши ще один повний сезон за «Фортуну», Пасулько залишає Кельн посеред сезону 92/93 і перебирається до «Айнтрахта» з Брауншвейга. Українець провів за «Айнтрахт» 8 матчів і одного разу забив, але не зміг допомогти команді втриматися у Другій Бундеслізі і по завершенні сезону брауншвейгці опустилися в регіональну лігу.

За «Айнтрахт» Пасулько пограв ще протягом трьох сезонів, але команда так і не змогла підвищитися в класі. В 1996 Пасулько залишив Брауншвейг, ще трохи пограв за любительські колективи «Дурлах» і «Боннер» і завершив кар’єру гравця. Українець все ж футбол не залишив, він закінчив тренерські курси у Кельні. Спочатку тренував любительські клуби в Німеччині, а в 2002 році очолив збірну Молдови. На сьогоднішній день Пасулько вдруге повернувся до казахського «Ордобаси», який знову очолив 3 квітня цього року.

Андрій Полунін, 42 роки, півзахисник, Бундесліга - "Нюрнберг", Бундесліга 2 - "Санкт-Паулі"

Полунін був одним з найталановитіших гравців України в 90-х. Техніка, швидкість, чудове бачення поля. І головне - пас. Його передачі завжди були вивіреними, вчасними і розумними. За власними словами, асистувати партнерам він любив набагато більше, ніж забивати. Саме він був найкращим гравцем того "Дніпра", який боровся з "Динамо" за титул Чемпіона України і програв тільки за різницею м’ячів. Грав і в збірній України.

Під час скандального переходу тренера "Дніпра" Миколи Павлова з кількома гравцями до "Динамо" Полунін отримав запрошення приєднатися до них, але категорично відмовився. Він сам зараз в цьому не зізнається, але безперечно, це було помилкою. Бо з талантом, здібностями і працездатністю Андрія він мав всі шанси стати лідером команди і зробити собі ім’я і в майбутньому "Динамо" Лобановського. І не менш гучне, ніж принаймні Максимова та Калитвинцева.

Але він вирішив залишитися і був провідним гравцем і в команді Бернда Штанге. Потім помандрував по інших командах Вищої ліги, поки за порадою того ж Штанге, який прорубав вікно в Європу для багатьох дніпропетровських футболістів, перейшов в "Нюрнберг", який щойно вийшов до Бундесліги. І тут Андрію знову не пощастило. Ще рік тому він мав переходити до берлінської "Герти", але берлінців не влаштувала зависока трансферна ціна. А через два сезони "Герта" вже грала в Лізі Чемпіонів.

В "Нюрнбергу" в сезоні 98/99 зібралася непогана гвардія. Фіналісти Євро-96 Андреас Кепке і Павел Кука, майбутня легенда "Вердера" Франк Бауманн. Але українець не загубився там, грав постійно, отримував схвальні відгуки і непогані оцінки в пресі як для гравця аутсайдера. Проте команда грала невдало, і взимку прийшов новий тренер, який привів своїх гравців і відправив деяких з тих, хто грав восени, в глибокий запас. Серед них був і Андрій. В другій половині сезону він лише одного разу вийшов на заміну. В підсумку "Нюрнберг" залишив Бундеслігу, поступившись "Айнтрахту" лише за забитими м’ячами. Українець зіграв 16 матчів, забив двічі і отримав 4 жовті картки.

На Полуніна не розраховували, тому влітку він перейшов до іншої команди Другої Бундесліги - "Санкт-Паулі", де тренером був той самий Віллі Райманн, який запрошував українця до "Нюрнберга". В цій команді він був провідним гравцем, провів вдалий сезон, зігравши 29 матчів, забивши 4 голи і отримавши 6 жовтих карток. І це був єдиний раз в кар’єрі, коли йому пощастило. Його команда зберегла місце в лізі за кращою різницею м’ячів.

В "Санкт-Паулі" хотіли, щоб Полунін залишився, але умови в бідній "комуністичній" команді Гамбурга і близько не наближалися до "Дер Клубу", і Полунін повернувся в Нюрнберг. І це було його останньою помилкою, яка зіпсувала всю кар’єру. Андрій намагався довести своє місце в складі, але коли зрозумів, що нікому не потрібен, двері в "Санкт-Паулі" вже були зачинені, і того ж літа Андрій пішов в команду Регіональної ліги, відіграв там два сезони і повернувся до рідного "Дніпра".

Зараз працює директором "Нафтовика-Укрнафти".

Сергій Пучков, 50 років, захисник, «Шталь» Брандебург, Бундесліга 2

Наприкінці 1991 року Сергій Пучков дебютував за бранденбурзьку «Шталь» у Другій німецькій Бундеслізі, він вийшов на заміну та провів на полі 23 хвилини. Всі наступні матчі, які він провів за «Шталь», Пучков розпочинав зі стартових хвилин. Всього ж у 2 бундеслізі Пучков провів 13 поєдинків в яких отримав 3 жовтих картки. «Шталь» виступала невдало і по завершенні сезону понизилася в класі. Пучков провів у команді ще один рік, після чого перейшов у потсдамський «Бьонім». Провівши рік у Подстамі, Пучков поїхав до Росії до «КАМАЗу». На сьогоднішній день Сергій Валентинович тренує команду другої ліги «Славутич» Черкаси.

Руслан Романчук, 38 років, півзахисник, Бундесліга 2, "Гютерсло"

Вихованець одеського футболу ввійшов в історію футболу вінницького, коли став єдиним гравцем, хто забивав за "Ниву" в єврокубках. Саме його два голи допомогли вінничанам пройти естонський "Садам" і вийти в наступний раунд Кубку Кубків. Але всім було зрозуміло, що "Нива" вилетить в тому сезоні з Вищої Ліги, і тому вже в січні Романчук подався до "Гютерсло", який щойно вийшов до Бундесліги 2.

Заграти там Романчук не зміг. Не дивлячись на те, що команда досить впевнено трималася в Другій Бундеслізі і мала нагоду задіяти молодих гравців, на рахунку українця лише три виходи на заміну в останніх турах сезону 96/97 і лише один такий вихід в наступному сезоні. Після того він перейшов в команду однієї з нижчих ліг, але й там в нього кар’єра не склалася і Руслан повернувся в рідний "Чорноморець". Наразі закінчив кар’єру.

Андрій Сидельников, 45 років, захисник - півзахисник, «Ваттеншайд», Бундесліга 1

Ще один талановитий гравець «Дніпра», який подався шукати футбольної слави на футбольні поля Німеччини, хоча Сидельников мав декілька варіантів розвитку кар’єри. Він вибрав скромний «Ваттеншайд», який щоправда на той час виступав у Бундеслізі 1. Але йому не щастило одна травма змінювала другу, тому у сезоні 91/92 він провів лише один матч у складі команди, але проти самої «Баварії». Його команда програла той матч 2:5. За підсумками сезону «Ваттеншайд» втримався у Бундеслізі 1, але Сидельников не потрапив до заявки на наступний сезон. Його перевели до другої команди, яка на той час виступала в регіональній лізі. Там Сидельников був кращий в команді, але все ж не вразив своєю грою головного тренера «Ваттеншайда» Ганс-Петера Брігеля. Сидельников не змирився з таким станом справ і по закінченні контракту залишив Німеччину і подався до Кореї.

Валерій Соколенко, 29 років, лівий захисник, Бундесліга 2, "Енергі"

Вихованець чернігівського і київського футболу кілька разів переходив з України до Польщі і назад. Але після вдалого сезону в Ектракласі ним зацікавилися в Другій Бундеслізі. Тому в сезоні 09/10 наступним клубом Соколенка став саме "Енергі", в якому продовжували створювати збірні країн Східної Європи.

Почав сезон досить непогано, вийшовши на поле чотири рази, двічі з них на заміну, отримав жовту картку і навіть забив гол сильним ударом зі штрафного. Але після цього втратив місце в стартовому складі. Травм в нього не було, як і інформації про непорозуміння з тренером. До зими знаходився на лаві запасних, але там і залишався. Потім втратив і це місце. Наступний сезон, 2010/11, почав в дублі, і вже в січні домовився про розірвання контракту і перейшов в одеський "Чорноморець". Зараз виступає в чемпіонаті Чернігівської області.

Богдан Федірчик, 37 років, півзахисник, Бундесліга 2, "Ганновер"

Земляк славетного Володимира Івасюка вже в юному віці потрапив до юнацького складу московського "ЦСКА". Скаутам "Ганновера" він впав в око під час молодіжного турніру в Німеччині, в якому брала участь московська команда. І вже на початку 90-х Федирчик опинився в Німеччині. Був активним гравцем молодіжного складу, залучався до лав головної команди, але зіграв лише одну гру, вийшовши на заміну. Потім був невдалий переїзд в кіровоградську "Зірку", повернення в Німеччину, але вже до нижчих ліг.

Євген Шахов, 50 років, форвард, «Кайзерслаутерн», Бундесліга 1

Шахов-старший перейшов до «Кайзерслаутерна» наприкінці 1989 року. Його рали як забивного нападника, адже в сезоні 1988 року він став кращим бомбардиром першості СРСР. В Німеччині пішло все не так. Перші дві гри Шахов виходив у стартовому складі, а ще три починав з лави запасних. За п’ять матчів, які він провів за «Кайзерслаутерн» відзначився лише однією гольовою передачею. По завершенні сезону залишив Німеччину і подався до Ізраїлю. Його син, також Євген, є гравцем дніпропетровського «Дніпра» - клубу, який приніс славу Шахову-старшому.

Павло Янчук, 26 років, захисник, «Санкт Паулі», Бундесліга 2

Вихованець київського «Динамо», який також на Україні пограв за «Оболонь», а потім подався до Молдови. В сезоні 07/08 спробував свої сили в Другій німецькій Бундеслізі. Провів Янчук за «Санкт Паулі» всього 45 хвилин, коли вийшов на заміну у матчі проти «Кіккерс Оффебаха». Вийшов коли рахунок був 3:1 на користь його команди, а закінчився матч поразкою 3:4. Це була перша і остання гра Янчука в Німеччині. Останнім його клубом був ФК «Тирасполь». Але й там за півроку Янчук награв аж 32 хвилини і наразі з січня перебуває в статусі вільного агента.

Іван Яремчук, 51 рік, півзахисник, «Блау-Вайсс» Бундесліга 2

В сезоні 1990 року київське «Динамо» залишили багато зірок і просто класних гравців таких як: Чанов, Безсонов (Маккабі Хайфа), Протасов, Литовченко (Олімпіакос), Михайличенко (Сампдорія), Кузнєцов («Рейнджерс» Глазго), Рац (Ференцварош), Баль (Макабі Тель-Авів), Дем’яненко (Магдебург). Разом з ними залишив команду і Іван Яремчук. Коли він переходив у «Блау-Вайсс», то йому обіцяли, що команда буде боротися за вихід у Бундеслігу 1. Насправді ж сталося по другому. Виникли проблеми у фінансуванні і команду перевели у любителі. А вихованець закарпатського футболу не зміг продемонструвати свій клас. Він провів за команду всього шість матчі і всі у повному обсязі, але потім травмував коліно (меніск) і вже до кінця сезону на поле не вийшов.

Ще один шанс в Німеччині вирішив надати Яремчуку добре знайомий вболівальника «Дніпра» Бернд Штанге. Який на той час тренував «Герту». Проте і тут не пощастило – вже на першому тренуванні Яремчук порвав хрестоподібні зв’язки. Травми не обходили стороною Івана. Всі ж пам’ятають перелом ноги від Хорхе Вальдано? Яремчук знову і знову після лікування повертався на поле, але в «Герті» він так і не повів жодного матчу. І по завершенні сезону 92/93 поїхав грати до Росії. Встиг також пограти в Україні за «Ворсклу» і «Прикарпаття». Саме з івано-франківського клубу Яремчук і пішов на футбольну пенсію, а провели його київські динамівці, які на «Олімпійському» переграли «Прикарпаття» 7:0.

Ну і в заключній частині Вашій увазі будуть представлені чемпіони Німеччини Скрипник і Тимощук та ще один діючий гравець, який зробив собі ім’я саме на німецьких футбольних полях – Андрій Воронін.