Кубок Конфедерацій. Місця зустрічі змінити не можна

Кубок Конфедерацій 2013, який от-от стартує, стане не тільки перевіркою сил для його учасників, а й випробує інфраструктуру Бразилії перед найбільшим світовим футбольним форумом. Матчі Чемпіонату Світу приймуть 12-ть стадіонів у 12-ти бразильських містах; дійство ж Кубку Конфедерацій пройде на 6-ти бразильських аренах. UA-футбол детально знайомить читачів із кожною з них.

Ріо-де-Жанейро. Стадіон "Маракана" ("Estadio do Maracana"). Збудований у 1950-му році; реконструйований – у 2010-2012-их роках. Місткість – 76804

Коли на Бразилію наступала сота річниця національної незалежності (1922-ий рік), отці міста Ріо-де-Жанейро – другого за величиною міста Бразилії і її колишньої столиці – отримали натхнення створити статую Христа-Спасителя. Важко сказати, чи розраховували бразильці на те, що статуя в недалекому майбутньому стане одним з нових чудес світу і буде своєю величчю манити до міста тисячі, а то й мільйони туристів. Релігійні бразильці створили собі відому на весь світ візитну карточку, символ. Але крім істинної релігії, а також релігії танцю, Бразилія в цілому і Ріо-де-Жанейро зокрема, без перебільшення, моляться на футбол.

Сквери, парки, провулки, подвір'я – в Ріо-де-Жанейро футбол можна зустріти всюди. Але найбільше його – на величних красенях-стадіонах, один з яких, власне, стадіон "Маракана".

З цією ареною в бразильців асоціюються сентиментальні почуття. Коли в 1950-му році в місті було офіційно відкрито стадіон, який тоді величався "Estadio Municipal", ніхто й подумати не міг, що через кілька місяців 200000 глядачів на трибунах цієї арени в унісон стискатимуть кулаки від жалю і обливатимуться гарячими бразильськими сльозами. На домашньому Чемпіонаті Світу-1950 Бразилія була явним фаворитом і коли перед заключним матчем з Уругваєм у фінальній групі (єдиний Мундіаль, який проводився без чітко вираженого фінального матчу; тоді була фінальна група з 4-ох команд, в якій кожен з кожним мав зіграти по разу) господарів задовольняла, навіть, нічия, вся Бразилія була вже у футбольному екстазі. Ніхто й подумати не міг, що в той день – точніше, вечір – бразильців спіткає національне лихо, а слово "Маракана" асоціюватиметься з душевним болем і розчарування. Уругвай на характері тоді переміг, сколихнувши всю Бразилію. Вже в 1964-му році стадіон перейменують на "Маріо Фільо" – в честь спортивного журналіста, завдяки якому проект арени набув реальних рис.

Стадіон встановив кілька світових рекордів відвідуваності – навіть, на матчі національної першості трибуни налічували більше 150-ти тисяч осіб, не говорячи вже про поєдинки міжнародні. Для бразильців "Маракана" стала футбольним храмом, Меккою, і національною гордістю.

Не дивно, що саме тут відбудеться фінальний матч майбутнього Чемпіонату Світу. "Маракана" також буде використовуватись і під час Кубку Конфедерацій, хоча, звичайно, 200000 глядачів на стадіоні поміщатись не будуть.

Реконструкція почалась у 2010-му році, а завершилась у 2012-му. При цьому, розвиток стадіону вплинув на розвиток і вдосконалення всього міста. Околиці "Маракани" перетерпіли значних змін – змінилось все: від банальних пішохідних переходів до автостоянок і торговельних комплексів. В самому ж стадіоні незмінним залишився фасад, а також небесний колір "Маракани". А от трибуни позбулись одного кільця місць – нижнього – замість якого з'явилось нове кільце – з метою покращення видимості. Реконструювали дах, зробивши його більш функціональним і сучасним – із системою збору дощової води; наповнили стадіон розгалуженою сіткою ресторанів, кафе, конференцзалів; автостоянку розширили до 16000 місць. Крім того, із самого стадіону відкривається чудовий вид на місто Ріо-де-Жанейро – все для вимогливих і палких фанатів.

Сучасна місткість "Маракани" – 76804 глядача, на Кубку Конференцій тут відбудуться три матчі, один з яких – фінал. Але футбольним центром всесвіту ця неймовірна арена стане наступного року.

Бразиліа. Стадіон "Національний" ("Estadio Nacional de Brasilia"). Збудований у 2012-му році. Місткість – 68009

Бразиліа – доволі унікальне місто. Його будівництво почалось у 1956-му році – і трохи менше ніж за 60-ть років архітекторам і будівникам вдалось досягнути такого прогресу, до якого деякі світові мегаполіси йшли сотнями років. Це єдине місто світу, побудоване у 20-му сторіччі і занесене до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Бразиліа країні зараз служить саме тим, на що й розраховували чиновники – це столиця країни, де зосереджена вся влада і де менше уваги приділяється таким звичним для бразильців заняттям – танцям, карнавалам, футболу… На весь світ відомі Кафедральний собор Бразиліі та міст Жуселіну Кубічека – унікальна металева конструкція, аналогів якій в світі немає.

Але Чемпіонат Світу, що відбудеться через рік, не міг оминути столицю країни – само собою, прогресивні бразильці постарались і збудували тут ультрасучасний стадіон – другий за місткістю після "Маракани". Хоча, раніше тут вже була арена, доволі легендарна і саме на її місці з'явився стадіон "Національний", про який нижче буде йти мова. Спочатку ж Бразиліа у футбольному плані славилась стадіоном "Мане Гаррінча" ("Estádio Mané Garrincha"), який було введено в експлуатацію в 1974-му році і названо на честь легендарного бразильського футболіста, кумира мільйонів – Мане Гаррінча. 25-го грудня 1982-го року за місцеву команду "Планалтіна" 20-ть хвилин на цій арені відбігав сам Гаррінча, а вже через місяць Мане пішов з цього світу.

Стадіон вміщував трохи більше 50-ти тисяч глядачів – що, само собою, не підпадало під критерії ФІФА в аспекті Чемпіонату Світу. Арену "Гаррінча" майже повністю знесли в 2010-му році, щоб звільнити місце під новий стадіон – "Національний".

Заснований на вуглецевій нейтральності, цей екологічно чистий проект "Національного" стадіону підтвердив статус Бразиліі як світового лідера в галузі сталого міського планування. Новий фасад, металевий дах, безліч стендів та табло, ярусні трибуни, з яких з кожного місця відкривається зручний вид на поле – роблять арену однією з найкращих у Бразилії. А за місткістю "Національний" (70064) поступається тільки "Маракані".

На Кубку Конфедерацій тут буде зіграно матч-відкриття, а на майбутньому Чемпіонаті Світу – сім поєдинків, в тому числі й чвертьфінал.

Форталеза. Стадіон "Кастелан" ("Estádio Governador Plácido Castelo"; "Castelão"). Збудований у 1973-му році. Місткість – 64846

Форталеза – це було спочатку невеличке поселення на узбережжі океану, яке вже потім освоїлось європейцями, а свою назву дістало від заснованого голландцями тут форту Схоненбох.

Розцвіла Форталеза завдяки туризму – ще б пак: гаряче узбережжя і піщані пляжі манили своєю безтурботністю подорожуючих, а винахідливі бразильці відразу ж додали місту колориту різним екстравагантними витівками. Зокрема, розкинулись прості кіоскові ресторани, побудовані прямо на піщаних пляжах, і які орієнтовані на швидке приготування свіжих море-продуктів; нічні бари та клуби, танцювальні площадки відразу на узбережжі, риболовецькі куточки, аквапарки (саме в Форталезі знаходиться найбільший аквапарк Бразилії)… Одним словом – рай.

Футбол у цьому місті люблять: "Форталеза" – найтитулованіший клуб штату Сеара - свого часу посідала друге місце у Taca Brasil – попереднику чемпіонату Бразилії, а "Сеара" доходила до фіналу національно Кубка. А саме місто – батьківщина одного з найкращих стадіонів Бразилії, до якого теж докотився "бум" майбутнього Чемпіонату Світу, і який прийме три матчі цьогорічного Кубку Конфедерацій.

Арену було побудовано у 1974-му році, а спеціально під Мундіаль стадіон трохи оновили, осучаснили. Зокрема, збільшилась його місткість – до 64846 (попередня становила близько 60-ти тисяч), з'явились комфортні ВІП-зони, сучасні медіа-центри, кінотеатри, ресторани, готелі, покращились "побутові" умови у підтрибунних приміщеннях, а реконструйований дах тепер закриває всі рівні трибун. Підземна автостоянка на 1900 місць, 4-ри ексклюзивні смуги для руху автобусів, лінії для легкового і залізничного транспорту, дві станції метро зводяться до одного центру – стадіону "Кастелану", щоб ніщо, ніякі другорядні фактор не відволікали бразильців і гостей міста від футболу.

"Кастелан" цього року пройде випробування Кубком Конфедерацій, а на Чемпіонаті Світу ця арена стане центральною в тому числі і для господарів – збірної Бразилії. Тут, зокрема, заплановане проведення другого матчу у групі А – саме за участю "пентакампеонів".

Белу-Орізонті. Стадіон "Мінейран" ("Estadio Mineirao"). Збудований у 1965-му році; реконструйований – у 2012-му. Місткість – 62547

"Прекрасний горизонт" – як у перекладі з португальської звучить назва міста Белу-Орізонті – оточений миловидними ландшафтами, зеленими зонами, що робить місто надзвичайно привабливим для жителів і гостей. Дари природи гармонійно доповнюють творіння рук людських і в сумі виходить сучасне місто, душевну втіху в якому знайдуть для себе і шанувальники технологічного прогресу, і люди-природи. Саме місто Белу-Орізонті не надто велике – всього 6-те в країні за чисельністю населення, але агломерації Прекрасного горизонту роблять місто третім по величині у Бразилії після Сан-Паулу та Ріо-де-Жанейро.

Місто закохане у футбол. В той же час, ця сама любов розводить жителів по різні боки барикад. Адже команди, які представляють Белу-Орізонті – запеклі вороги. При чому, ворогують вони не тільки на містечковому рівні, а й на рівні національному. Ніколи фанат "Атлетико" (Мінейро) не визнає, що "Крузейро" – краща команда штату Мінас-Жерайс і навпаки. Ці команди подарували Бразилії і світу немало кудесників м’яча, чого варті тільки імена Тостао, Роналдо, Рейнальдо, Едер, Тоніньо Сересо… Місцеві дербі проходять на стадіоні "Мінейран", який колись вміщував більше 100000 вболівальників, потім – 72000, а зараз, перед Чемпіонатом Світу, реконструкція змінила його до 62-ох з половиною тисяч.

"Мінейран" – один з найбільш історичних футбольних об’єктів Бразилії саме через те, що на ньому відбувається принципове дербі. Загартувавшись клубною війною, стадіон удостоївся честі кілька разів стати прихистком для національної збірної Бразилії під час матчів проти Аргентини – зайвий раз про градус таких поєдинків нагадувати не варто.

Стадіон було відкрито в грудні 1965-го і належить він уряду штату і коли тільки стало відомо, що Бразилія організовуватиме ЧС-2014 – Белу-Орізонті почав готуватись до масштабного футбольного дійства.

Стадіон було реконструйовано – зокрема, зменшилась його місткість до компактних 62-ох тисяч (трохи більше), полегшився доступ до арени, збільшилась функціональність. "Мінейран" прийме 6-ть матчів Мундіалю, а на Кубку Конфедерацій тут зіграють три поєдинки.

Сальвадор. Стадіон "Фонте-Нова" ("Arena Fonte Nova"). Збудований у 2013-му році. Місткість – 48747

Історія в свій час визначила Сальвадору – столиці колоніальної Бразилії – роль одного з центрів работоргівлі в Південній Америці. Коли до узбережжя тоді ще нікому невідомої Бразилії припливли португальці, саме Сальвадор зустрів їх своїми просторами. Колоніальне минуло залишило на Бразилії в цілому, і на Сальвадорі зокрема, - великий слід. Тепер - це місто, в якому поєднується маса різноманітних культур, релігійних напрямків, екзотичних видів мистецтва. Так, наприклад, капоейра – бразильське національне бойове мистецтво, яке, втім, вже давно використовується тільки в показових заходах, є частиною культурної спадщини країни. Капоейра – це елементи бою, танцю, акробатики, гри, що супроводжуються національною музикою. Вважається, що виникненню капоейра варто завдячувати саме африканським рабам, які свого часу були привезені до Сальвадору португальцями.

Ще більш цікаво – історія афро-бразильської релігії кандомбле, яка довгий час знаходилась під забороною бразильської влади. Кандомбле виник саме завдяки "творчості" чорношкірих рабів у Сальвадорі. В основі релігії – поклоніння духам Оріша, пов’язаних зі стихіями, духовними аспектами людського буття та іншим. Прибічники релігії вважали, що під час ритуального танцю - багаторазового повторення одних і тих же рухів під спеціально створену специфічну музику – людина входила в транс, під час якого й могла спілкуватись з богами і очистити душу.

Окремою релігією в Сальвадорі є і футбол. Ним, як власне, і по всій Бразилії, тут живуть. Місцеві команди – "Баія" та "Віторія" – гордість жителів Сальвадора, а дербі "Ба-Ві" – місцеве свято. І зі стадіоном у Сальваторі пов’язана цікава історія. Історія, переписна саме завдяки ЧС-2014.

Стадіон "Фонте-Нова" був нещодавно відкритий (кілька місяців тому). А до цього на цьому ж місці стояла однойменна арена, яку забобонні та емоційні бразильці… підірвали.

В такий спосіб вирішили знести старий стадіон, щоб відкрились перспективи побудови нового. Предок "Фонте-Нови" було введено в експлуатацію в 1951-му році, а на початку 70-их завдяки реконструкції трибуни арени могли вміщувати 110000 глядачів. Вже тоді стадіон зажив собі славу проклятого. Ажіотаж, що супроводжував матч "Баії" та "Віторії" спричинив смерть двох людей, але сколихнув усю Бразилію поєдинок Третього дивізіону між "Баії" та "Віла-Новою" у листопаді 2007-го. На трибунах зібралось близько 60-ти тисяч осіб і коли вони всі почали святкувати перемогу "Баії" і вихід клубу до Другого дивізіону, обрушилась трибуна – сім людей загинуло, 40-ок травмувалось. Наступного дня арену зачинили за наказом губернатора, а через три роки "Фонте-Нову" знесли за допомогою вибуху.

Новий стадіон у своїй побудові орієнтувався на попередника, однак все було зроблено значно якісніше, з легких конструкцій, з сучасним обладнанням і з повним набором зручностей. Стадіон відкрився недавно і першим випробуванням арени стане саме Кубок Конфедерацій, під час якого тут буде зіграно три матчі, а під час Чемпіонату Світу – 6-ть.

Ресіфі. Стадіон "Пернамбуку" ("Arena Pernambuco"). Збудований у 2013-му році (кінцева дата – 2014-ий). Місткість – 44248

Ресіфі часто називають столицею Північного Сходу Бразилії. Місто, разом із своєю агломерацією, в яку входить і Олінда, славне своїми пляжами, портами, узбережжями. Колись тут домінували голландці, які планували зробити місто потужним промисловим центром і будували тут не тільки ті ж таки порти, а й канали, мости, дамби, які пізніше дали Ресіфі славу бразильської Венеції.

Штат Пернамбуку, столицею якого і є Ресіфі, багатий також на архітектурні пам’ятки – знову ж таки, через своє колоніальне минуле. Всесвітня спадщина ЮНЕСКО занесла до своїх списків, зокрема, муніципалітет Олінду та Помаранчевий форт. В Ресіфі і його околицях час можна провести різноманітно, але місцевим юнакам, коли випадає вільна хвилинка, подавай тільки м’яч і майданчик…

Від футболу тут шаленіють, його традицій дотримуються наче сімейних, йому поклоняються. Не дивно, що в штаті Пернамбуку є аж три топ-клуби, які ворогують між собою, і які свого часу наробили галасу у всьому бразильському футболі: "Спорт Ресіфі", "Санта-Круз" і "Наутіко Ресіфі". Кожен з цих клубів має власну арену, але заради Чемпіонату Світу влада штату вирішила збудувати нову – більш сучасну і компактну, щоб Ресіфі запам’ятався гостям Мундіалю не тільки місцевим колоритом, а й футбольною прогресивністю.

Арену "Пернамбуку", згідно договору, відкрили у червні 2013-го і відразу ж її випробують матчами Кубка Конфедерацій. Стадіон - це не тільки футбольний комплекс, це частина масштабного економічного проекту, в який увійшли також кінотеатри, готелі, ресторани, торговельні центри. Проект розглядається владою як поштовх до подальшого розширення економічної зони, яка на данай момент в Ресіфі вважається не надто благополучною. В комплексі планується збудувати також 5000 житлових будинків.

Ось такі вони – поля бою Кубку Конфедерацій. До старту турніру готове все і всі – і старт буде дано дуже скоро…

Фото - fifa.com