Данія – Португалія. Поза кадром (+фото)

Ви колись чули, як кілька сотень данців, розмальованих у червоно-білі кольори, хором кричать «Україна, Україна»? Це було просто вражаюче і неймовірно. Мабуть, вперше, з часу початку Євро, я відчув справжню атмосферу свята. І таких було немало. Як це не парадоксально, але до цього відчуття доклалися саме фанати збірної Данії. Не так давно Львів був завішаний німецькими прапорами. Усі змогли переконатися у тому, що німці насправді круті фанати. Але данці виявилися ще крутішими. Такого карнавалу на вулицях міста я і не пригадаю.

 

До сьогодні данців у Львові було дуже мало. Свій кемпінг вони розташували на території одного відомого відпочинкового комплексу, неподалік від міста. Є переконання, що там у них справи були куди кращі, аніж в шведів на Трухановому острові. Тим, кому доводилося там бути, можуть сказати, що данці не прогадали. При бажанні можна було і рибу половити, і в футбол, теніс чи пейнтбол пограти. Зрештою, судячи по їхніх задоволених обличчях, так воно й було.  

 

Вже від самого ранку вони почали скупчуватися у центральній частині міста. Дуже швидко скандинави порозсідалися на літніх столиках і продовжили німецькі починання щодо розвитку нашої пивної індустрії. Зважаючи на те, що саме в Данії виготовлять, як на мене, найкраще пиво, важко сказати, чи сподобалося їм українське. 

 

Як би там не було, вони пили цілими літрами і не думали зупинятися. А коли пригріло сонце, вікінги повилазили на столи і стільці і почали гульдебанити по-справжньому. Площа Ринок перетворилася на біло-червоне море. Привітні та доброзичливі європейці запрошували усіх розділити з ними радість. 

 

Вони фотографувалися з львів’янами і цілувалися з львів’янками, а ще без зупинки розхвалювали місто, казали, що їм тут дуже подобається. Данці були щасливими. Ймовірно, це їхній перманентний стан, адже за підсумками одного з опитувань, найщасливіші люди у світі живуть саме в Данії. 

 

Не хочу перетворюватися на кулика, який хвалить своє болото, але в ці хвилини, коли їхні та наші кричали «Україна! Україна!», я відчув істинні почуття гордості за те, що живу в такому місті. Багато гостей до Львова приїхало з Харкова. Але чомусь вони не дуже хотіли розповідати про своє перебування в першій столиці. Єдине, сказали, що у Львові справді відчувається привітність та гостинність. 

 

Сподобалися і фанатські «прикиди» скандинавів. Добре, що їхня багата фантазія співпадає з фінансовими можливостями – хтось був одягнутий в імпровізований костюм Бетмена, хтось начепив на голову шолом з рогами, хтось взагалі прийшов у шикарному червоному костюмі і в таких же червоних туфлях. Про перуки я не говорю – це вже звичне явище яскравої підтримки своєї улюбленої збірної. 

 

Фанатів з Данії оточила велика група львів’ян. Гості почали куражитися і влаштували для всіх бажаючих безкоштовний концерт. Данські пісні та заряди конфеті з мініатюрних прапорців просто не могли не викликати приємної усмішки та аплодисментів. 

 

Бідні португальці. Вони знову залишилися в меншості і тихо заздрили данській активності. Важко пояснити, чому цей гарячий народ тримається поодинці. Вони збираються групками по 3-5 людей і зливаються з натовпом. Навіть до готелю, з якого збірна Португалії мала їхати на гру, прийшло більше львів’ян, які хотіли хоч краєчком ока глянути на Кріштіано Роналдо. Натомість португальців було значно менше. А от ще зранку, поки до Львова не приїхали скандинави, піренейців можна було побачити і навіть почути. Кумедно було спостерігати, як вони напхом напхалися у туристичний транспорт і розгойдували його ногами та співами, коли їхали вуличками міста. До речі, досить незвично було бачити і кількох португальських поліцейських, які гуляли по центру та спілкувалися зі своїми співвітчизниками. Представників поліції жодних інших держав помітно не було.

 

Також чи не вперше з’явилася проблема зайвого квитка. Фанати обох країн сиділи на парапетах центральних фонтанів з красномовними табличками: I need ticket. Те саме відбувалося і біля стадіону. Однак продавати свої перепустки ніхто не поспішав. Скажімо, мені особисто було не зовсім зрозуміло, чому у Львові зараз стільки фанатів з Польщі? Їх в рази більше, ніж на першому матчі. Тим не менше, поляки впевнено крокували в бік стадіону, байдуже оминаючи безквиткових. 

 

Та сама байдужість проглядалася і тоді, коли фанати з Польщі проходили повз фанатів з Росії. Напередодні, у Варшаві, між ними відбулися масові бійки, але зараз усе було спокійно. Не було нічого кримінального і в поведінці данців. Навпаки, вони запрошували до себе одиноких португальців і пригощали їх пивом. Правда, не забували нагадувати, хто є лідером групи, хто переміг в останній грі між цими збірними і хто стане новим чемпіоном Європи. На всі питання відповідь була одна й та ж: Данія. 

 

Шкода, що до фанатів не завітав майбутній король Данії, а поки що Його Королівська Високість кронпринц Фредерік. Говорили, що до Львова він прилетить на власному літаку, яким сам і керуватиме. Але, схоже, до України він добрався разом зі звичайними уболівальниками, на звичайному чартері. 

 

За 20 хвилин до початку матчу стадіон був напівпорожній. Особливо це стосувалося центральних секторів, власниками квитків на які, були переважно українці. А знаючи нашу ментальність робити усе в останню мить – нічого дивного у цьому не було. Однак, як згодом виявилося, ці місця залишилися порожніми аж до кінця. І не лише вони. «Арена Львів» не була заповненою – залисини виднілися на різних місцях, як правило тих, що розташовані ближче до газону. У перерві було оголошено, що на матчі присутні 31 840 глядачі, а це майже на дві тисячі менше, аніж було у матчі Німеччина – Португалія. 

 

Щодо кутових трибун, то вони були заповнені задовго до початку гри. Данці зайняли ті самі місця, що й німці, у минулій грі. Усі вони були одягнуті однаково – дев’ять секторів червоніли як маки в полі. Однак в плані підтримки своєї команди їм ще далеко до німців. Тих, звісно, було більше разів у два, але справа не в кількості, а в якості. На початку «червоні» трохи пошуміли, трохи поспівали, але після двох голів затихли. Очевидно, боліли горлянки після святкувань у місті. Правда, вже в кінці матчу, вони ожили і завелися. Хвилини так до 86-ої. Скажімо так: «до кінця» данські фанати уболівати не вміють.

 

Португальці знову виявилися розкиданими – якоїсь цілісної картини вони не представляли. Все ж підтримка клубів якісно відрізняється від підтримки збірної. Якогось виокремленого сектору зі справжніми фанатами, які не затихають ні на мить, не було За грою піренейці спостерігали не дуже гамірно, вибухаючи радістю лише тоді, коли їхні улюбленці забивали голи. 

 

Добре, що стадіон врахував попередні бутербродні проколи і цього разу вже краще підготувався – у перерві було що і випити, і з’їсти. Чи то через побажання чи то через приїзд Ревізора в особі Мішеля Платіні, але тепер прилавки були забиті хоч простими, але досить смачними наїдками. Сандвіч з шинкою, куркою чи ковбасою коштував 25 гривень. Багет та майонез були свіжими, а шинка цілком їстівною. Тому нарікати на голод європейці не мали б. 

 

Єдине, що мене засмутило в цей вечір, то це маленька табличка в одному кафе, розташованому поблизу центру. На логотип Євро вчепили шматок картону, на якому написали ціни на відвідини туалету. Для клієнтів – гривня, для всіх інших – дві. Було просто гидко дивитися на цю картину. Займатися таким здирництвом, ще й під час такого свята…  

 

Останній матч на «Арені Львів» відбудеться в неділю. Німеччина зіграє проти Данії. Має бути цікаво та весело і на вулицях міста. Зокрема, інтригуючим обіцяє стати протистояння фанатів обох країн у плані кнайпової дислокації. Уболівальників буде багато, а Львів все ж не гумовий. Мабуть, це випробування буде головним у питанні підготовки міста до Євро.

 

А Данії та Португалії велике спасибі за суперматч. Це було справжнє видовище.