Чим багаті. Італія – Коста-Ріка 0:1. Тактичний аналіз

Італія продемонструвала дуже хороший рівень у першому матчі з Англією, і по праву можна було вважати італійців одними з головних претендентів на титул. Важко шукати причини, що саме стало головним чинником зниження швидкості у останній третині поля Італії, адже загалом хороший, якісний контроль м’яча був присутній і у цій грі. Та це більше стосувалось дій на власній половині поля і в середині – підіймаючись вище, вже відчувались значні проблеми. Не вистачало як гостроти від Маркізіо зліва, так і Кандреви справа, на вістрі Маріо Балотеллі погано чіплявся за м’яч, та й загалом відзначився великою кількістю втрат у цій грі.

Чезаре Пранделі, як і проти Англії, обрав систему «4-1-4-1», але переходів між зонами поля не було. Проти англійців рух від Маркізіо і Кандреви у півпросторі між позиціями крайніх вінгерів і атакуючих півзахисників дозволяв дуже якісно рухати м’яч між лініями захисту суперника, і лише у останній третині висуватись у позицію крайніх форвардів. Цього разу вони завжди були широкими, що не дозволяло притискати суперника до власних воріт, особливо у першому таймі. Тут є значна заслуга наставника Коста-Рики - Хорхе Луїса Пінто, що запропонував гру з високою лінією захисту і створенням тиску на центральну вісь Італії на її половині поля, про це ми згадаємо трішки нижче.

Формації команд

«5-4-1» від наставника Коста-Рики» не стали несподіванкою – саме так він будував гру команди проти Уругваю. Але у тому матчі костариканці зустрічали суперників низько на власній половині поля, тепер – і це напевне стало головною несподіванкою для італійців – була запропонована гра з високою лінією захисту, з тиском на чужій половині поля суперника. Тут саме слово «тиск» більше підходить, адже там не було високого пресингу у класичному його розумінні, було високе розташування від верхньої четвірки гравців, і форварда – Хоеля Кемпбелла, який маневрував по всій площині поля. Постійний тиск з витримувань ширини, був одним з критеріїв, що не дозволяв підопічним Пранделі рухати м’яч між лініями. Хоча і тут варто сказати, що костариканці не були дуже компактні між лініями, і декілька моментів у першому таймі вони пропустили, коли Італії вдавалось пройти верхню четвірку. В основному це якраз стосується Маріо Балотеллі, коли він чіплявся за м’ячі, попереду була небезпека, а ситуації чотири у п’ять могли мати продовження.

Перевага у території Коста-Рики у перші 10 хвилин матчу

Вище на малюнку зображені всі передачі Італії у перших десять хвилин гри. Як бачимо, високий тиск від суперників не дозволяв рухати м’яч між лінями, фактично всі передачі були або поперек поля, або назад. Натомість контроль території дозволив підопічним Хорхе Луїса Пінто працювати з позиції сили.

Передачі Андреа Пірло у перших 35 хвилин гри

Наступний малюнок показує, що після 10 хвилини Пірло знаходив продовження атак між лінями Коста-Рики і у коридорах, але це були рідкі одиничні випадки. Тут варто наголосити, що позиція Андреа у цій системі Чезаре Пранделі вища, аніж у нього «Ювентусі», де він виконує функції глибокого плеймейкера. У збірній це восьмий номер, який має зв’язувати ланки команди між Де Россі і Балотеллі, Маркізіо чи Кандреви. Лише дві передачі у останній третині поля – одна гостра, що призвела до виходу Балотеллі на ударну позицію, але це явно не той показник, якого очікують від Андреа.

Перевага у території костариканців, дозволила їм значно більше загострювати гру за рахунок кросів у штрафний майданчик

Перевага у території костариканців дозволила їм значно більше загострювати гру за рахунок кросів у штрафний майданчик – 9 кросів проти 1 до перерви. Це якнайкраща ілюстрація того, що отримав Хорхе Луїс Пінто, пропонуючи своїм підопічним активний тиск попереду, на центральну вісь суперників. Питання до італійців полягають у якості руху, що мав би дозволити виходити з-під пресингу суперника.

Інші проблеми Італії були у бажанні самотужки вирішувати ситуацію – до перерви 15 спроб дриблінгу, з яких лише 5 вдалих, а у останній третині поля дві вдалих дії один в один з восьми. Ще важливим моментом є пасивна гра від Тьяго Мотти, лише 5 його передач були направлені вперед, хоча його позиція це також восьмий номер, що має загострювати гру.

Відбори Італія і Коста-Рики у перші 60 хвилин гри

На малюнку вище можна помітити різницю у активності роботи команд – фактично вдвічі більше вдалих відборів Коста-Рики до 60 хвилини гри. Також важливо звернути увагу на зони, у яких ці відбори здійснювались – досить високо у другій половині поля, звідки можна розвивати швидкі атаки, а супернику вкрай складно встигнути перебудуватись.

По перерві Чезаре Пранделі провів заміни, якраз по позиціях гравців, що не надавали необхідного руху попереду – на фланги замість Маркізіо і Кандреви вийшли Алессіо Черчі і Лоренцо Інсіньє, а замість пасивного Тьяго Мотти – Антоніо Кассано. Італійці додали у русі і заволоділи територією, за перших 20 хвилин другого тайму Кассано виконав у тричі більше передач вперед, аніж Тьяго Мотта до перерви. В свою чергу Коста-Рика сіла глибше на власну половину поля, працюючи так, як у своєму попередньому матчі проти Уругваю.

Гострі передачі Італії та Коста-Рики

Лише шість гострих передач (що правда п’ять по перерві), але цього явно не достатньо, щоб претендувати на перемогу. Як видно з малюнку вище, у костариканців гострі передачі були і ближче до воріт суперника, що дозволяло завдавати ударів майже без перешкод. У підсумку тренерські рішення дозволили їм Коста-Ріці святкувати перемогу.

Статистика

Підсумки

Коста-Ріка ще у першій грі показала, що до неї варто серйозно ставитись. Але у матчі проти Уругваю підопічні Хорхе Луїса Пінто більше запам’ятались як команда, що веде масований захист, переважно низько розташовуючись біля власних воріт. У матчі ж проти Італії виявилось, що ця команда здатна зустрічати суперників значно вище, і диктувати навіть Італії свої умови гри, мінімум перших 60 хвилин.