Старик-розбійник. Німеччина – Гана 2:2. Тактичний аналіз

Перед першим матчем збірної Німеччини, проти Португалії, головне питання до Йоахіма Лева було, чи зможе він знайти баланс між захистом і атакою своєї команди. Це стосується швидкості атаки у останній третині поля. Однозначної відповіді той матч нам не дав – швидкий гол і вилучення Пепе ще до перерви значно полегшили завдання німцям, з’явився простір у атаках, і це питання вже не було настільки актуальним. Хоча цим питанням ми можемо задаватись перед кожним матчем Німеччини на турнірі, особливо з суперниками більш високого рівня. Чи командами, які будуть вести організований захисті на власній половині поля.

Інше питання – флангові захисники Німеччини, чи вірніше сказати їхня відсутність. Повертаючись до першого матчу, тут також не було проблем – Жером Боатенг і особливо Бенедикт Геведес провели матч на високому рівні, підтримуючи атаку високо, зберігаючи ширину поля, але чи здатні вони стабільно виступати на не рідних позиціях на протязі тривалого часу? Все-таки позиції різняться, фланговий захисник повинен більше рухатись, набігаючи в середньому на два кілометри більше за центрального захисника.

На гру проти Гани Йоахім Лев не вносив змін у стартовому складі, хоча були певні застереження стосовно відновлення Матса Гуммельса, що отримав маленьке пошкодження у попередньому матчі. І не найкращий матч у виконанні Самі Хедіри, який більш фізично впливає на гру, рухом звільнюючи простір під Крооса і особливо Філіппа Лама. З появою Бастіана трикутник у центрі поля став би більш варіативним, тут кожний виконавець в залежності від ситуації на полі міг би посісти місце шостого чи восьмого номера, хоча номінально у системі Лева «4-3-3» опорний півзахисник – Філіпп Лам. Вище трійка форвардів, без прив’язки до позиції на полі. Стосовно дій у атаках, при веденні позиційного захисту: Мюллер – центрфорвард, Гьотце – лівий, Озіл – правий.

Формації команд

Джеймс Квесі Аппіа також змінив двох виконавців у стартовому складі. Замість Даніеля Опара вийшов Гаррісон Аффул, а Джордана Аю замінив Кевін-Прінс Боатенг. Аналізуючи матч Гани проти США, ми звертали увагу на відсутність класичного десятого номера у африканців, з цим були пов’язані проблеми з розвитком атаки центром поля. Джордан Аю і по перерві Боатенг можливо в меншій мірі, але все одно рухались дуже високо у позицію другого форварда, максимум могли зіграти, як відтягнутий нападник.

Цього разу Аппіа змінив тактичну систему на «4-4-2». «Чорні зірки» зустрічали суперників по межі центральної лінії поля, іноді двійка форвардів могла розташовуватись ще на 10 метрів вище, тут не було необхідності у пошуку зони між лініями суперника – і Кевін-Прінс Боатенг за своїми характеристиками більше підходив під цю тактичну схему. У захисті він на одній лінії з Асамоа Г’яном, з завданням або спробувати тиснути на Лама, або перекривати траєкторію передачі на двійку восьмих номерів Німеччини. Високе розташування від другої лінії захисту також дозволяло Салі Мунтарі і Мохаммеду Рабіу щільно грати по Кроосу і Хедірі, очевидно з індивідуальними завданнями брати під персональну опіку цих виконавців у власних зонах діяльності.

Джеймс Квесі Аппіа виокремив двійку гравців, через яких, на його думку, йде основна загроза воротам суперника. Тут навіть справа не у прізвищах виконавців, а у зонах звідти розвиваються атаки. У цьому випадку гравці закривають не суперника, а окрему взяту зону, це може бути викликано тактикою суперників, а саме – комбінаціями, розвиток яких превалює з певних зон чи позицій на футбольному полі. Не важливо, хто саме зміщувався у цю зону – Хедіра чи Озіл справа, Кроос чи Гьотце рідшезліва, на них відразу чинився тиск. Звичайно, вужче розташування від крайніх півзахисників давало більше простору по флангах, але цього разу ні Боатенг, ні Геведес не відзначались такою активною роботою вперед. Іншим мінусом було збільшення простору між лінією захисників і лінією півзахисників, але на цей ризик наставник «чорних зірок» йшов свідомо, виокремлюючи зони, які необхідно контролювати.

Маленькі зміни у тактиці у порівнянні з попереднім матчем дозволили Гані отримати «свій» футбол, компактно у середині поля з швидким виходом з центральної зони у атаку, кількісно не менше чотирьох-п’яти виконавців. Четвірку гравців атаки завжди встигав підтримати Салі Мунтарі.

Гра флангових захисників не могла влаштовувати Йоахіма Лева. По зонах, де ганці залишали більше простору, не було достатньої активності, але заміна Боатенга на Шкодрана Мустафі ніяк не виглядала підсиленням. Шкодран такий же правий захисник, як і Жером, у якого два матчі в сезоні на цьому місці. А у гравця «Сампдорії» - один, і саме з-під Мустафі Андре Аю зрівняв рахунок. Досить дивна заміна від Лева, зважаючи, що Мустафі за перших хвилин 20 другого тайму мінімум тричі провалював свій фланг у захисті і не давав ніякої користі в атаках. Один крос за 20 хвилин, і дуже висока позиція майже на лінії центральних захисників при атаках Німеччини.

Аппіа замінив ще одного Боатенга на Джордана Аю, нічого не змінюючи щодо тактики, Джордан, як і Кевін-Прінс загалом більше веде рух, як другий форвард, що ми також відзначали у попередній грі Гани проти американців. Цього разу така тактика була цілком виправдана, і необхідності в присутності гравця між лініями не було.

Швайнштайгер замість Хедіри – цей варіант описаний на початку матеріалу (в першу чергу це можливість краще рухати м’яч), і Клозе замість Гьотце. Міро більше працював, як центральний нападник, менше взаємозамінності на полі, аніж у варіанті Гьотце – Мюллер, але і тут Клозе не випадав з системи гри, маневруючи у фланг при необхідності. Мова саме про систему гри Лева і рух групи атакуючих гравців – важливий момент з огляду на подальшу боротьбу на турнірі. Лев мав можливість оцінити не лише індивідуальний вклад Міро у загальний результат, алей подивитись, наскільки поява Клозе буде мати вплив на швидкісні дії від групи виконавців, пов’язані з переміщенням гравців у останній третині поля.

Статистика

Підсумки

По завершенні матчу Гани проти США ми говорили, що ця команда може створити проблеми будь-якому супернику, якщо отримає можливість працювати на контратаках. Що і довела гра проти Німеччини. Стосовно підопічних Йоахіма Лева, то тут варто відзначити, що на відміну від інших фаворитів турніру, які дуже не рівно провели два матчі з огляду на фізичний стан (до прикладу, у матчі Італія - Англія, італійці подолали відстань у 110 кілометрів на команду, проти Коста-Рики будо лише 104км., що і стало одним з чинників поразки, аргентинці проти Ірану пробігли лише 100км., на команду), то Німеччина навпаки, додала. Проти Португалії було 111658 метрів, проти Гани – 116886. Проблеми німців в основному пов’язані з поганою підтримкою атаки фланговими захисниками, особливо від Боатенга і Мустафі у цьому матчі.