І сонце гріло, не пекло. Тактичний аналіз Аргентина - Швейцарія

Алехандро Сабелья у матчі проти швейцарців використовував дві тактичних системи «4-3-1-2» і «4-3-3». Різниця полягала у зонах дій виконавців. Зі стартових хвилин Аргентина розташовувалась «4-3-1-2», з двійкою широко розставлених центральних форвардів, - Мессі на два кроки нижче, Ді Марія - лівий-центральний півзахисник, з рухом у зону лівого форварда. Тут мова йде про використання ромбу у центрі поля, що дозволяє створювати кількісну перевагу у центрі для контролю м’яча. Взагалі потрібно сказати, що підопічні Сабельї більше всіх на чемпіонаті контролюють м’яч, у середньому 65%, при цьому працюють з найменшим браком 11%. У цьому матчі - 66% володіння у Аргентини, але більше браку 15%. Але цей контроль переважно у другій зоні футбольного поля, а попереду не вистачає тиску. Ці моменти ми вже розбирали у попередніх матчах.

Формації команд у перших 20 хвилин

Зазначимо, що не у повній мірі використовуються сильні якості Ді Марії, який у цьому варіанті розташований досить низько, як для ліво-центрального атакуючого півзахисника. А, зважаючи на відсутність Агуеро, бракувало тиску по центру нападу, все-таки сильна сторона Лавессі - це швидкість. Відповідно йому більш зручно грати на фланзі нападу, звідти зміщуючись у середину, а не навпаки - з середини у фланг, що вимагає позиція форварда у системі «4-3-1-2».

Формації команд після перебудови Аргентини

Тому, починаючи з 20 хвилини «Небесно-блакитні» перебудувались у класичну систему «4-3-3». Ді Марія перейшов на протилежний край на місце інвертованого форварда, Лавессі розташувався в позиції лівого форварда. Мессі - восьмий номер, зміщений ближче до лівого крила нападу. Таким чином Сабелья намагався створити більше тиску на фланги Швейцарії і краще використовувати ширину поля. Тут також є проблема крайніх захисників, якщо Сабалета активно підтримує атакуючі дії, то Рохо переважно запізнюється з своїм рухом вперед, ширші крайні форварди мали компенсувати недостатній рух вперед від Рохо. Аргентинці декілька разів змінювались між цими двома тактичними схемами, в основному ця зміна залежить від руху Ді Марії, його зони дій і від крайнього лівого захисника – Рохо. Місцями під час перебудов з однієї схеми на іншу, підопічні Сабельї могли деякий час працювати у формації «4-2-3-1», Гаго опускався на одну лінію до Маскерано, але це були епізодичні моменти.

Оттмар Хітцфельд також змінював формації власної команди у залежності від роботи суперника. тут Варто наголосити, що тактична система визначається під час роботи команди без м’яча, якщо по перших хвилинах Швейцарія працювала в тактичній схемі «4-2-3-1», високо починаючи зустрічати суперника. Мехмеді та Джака, які розташовувались як крайні вінгери, були на одній лінії з Шачірі. То ж коли Аргентина перебудовувалась на «4-3-3», швейцарці опускались нижче по полю, формуючи систему «4-4-1-1». Хоча це природня перебудова, різниця лише у зонах крайніх вінгерів, які опускаються нижче на 10-15 метрів, але тут вже дві четвірки, що компактніше розташовані і залишають менше простору між лініями.

Наприклад, перших 20 хвилин Аргентина володіла м’ячем 72%, але контроль переважно був у другій зоні поля, за цей відрізок часу «Небесно-блакитні» не віддали жодної гострої передачі і відзначились лише двома кросами. Після перебудови на «4-3-3» і збільшення тиску по флангах, зменшився контроль м’яча до 62%, але збільшилась кількість передач у останній третині поля, за 70 хвилин часу у Аргентини – 15 гострих передач і 42 кроси. І навпаки поки у підопічних Хітцфельда була можливість грати високо проти м’яча і здійснювати відбори у другій зоні футбольного поля, або вище: у них 4 гострих передачі у перших 27 хвилин, з загальних восьми і 4 кроси з загальних 10. Ці дані на 90 хвилину матчу.

Проблеми Швейцарії у позиційних атаках , а вірніше - у розподілі виконавців, якщо змінити поділ гравців, зорієнтованих на атаку і оборону, з шість на чотири на п’ять на п’ять, що було у матчі проти Франції, тоді руху Бехрамі в опорній зоні буде не достатньо. Але якщо дозволити їм грати у свій футбол, вони будуть створювати проблеми будь-кому. Іншими словами - Швейцарія отримала ситуації шість проти п’яти на власній половині поля та чотири проти п’яти на чужій половині поля. Більше простору для Мехмеді, Шачірі попереду, і відповідно зменшення простору для Мессі, Ді Марії у захисті.

Статистика

Підсумки

Алехандро Сабелья вносить постійно маленькі корективи у гру Аргентини, які позначаються на роботі команди і збільшують варіативність дій. Цього разу обидва тренери отримали можливість грати на сильних сторонах своїх команд, що дозволило, у першу чергу – швейцарцям, показати якісний футбол, але не вистачило для проходу далі. Цікаво, що це вже була сьома зустріч суперників, у шести попередніх чотири рази перемагала Аргентина і дві фіксувалась нічия.