За сценарієм Льова. Тактичний аналіз матчу Франція - Німеччина

Дідьє Дешам міг розраховувати на всіх своїх виконавців, у Франції не було травмованих чи дискваліфікованих гравців. У центр захисту замість Кошельни, робота якого не могла задовольнити наставника у попередній грі проти Нігерії, повернувся Мамаду Сахо. Трійка в середині поля – Кабай, Погба та Матюіді. Можливо, не така варіативна, як у Німеччини, тут у гравців є чітко визначені зони дій, і вони дуже рідко змінюються місцями, але цей момент навряд чи варто вважати недоліком «Синіх». Загалом позиції диктуються сильними сторонами кожного окремого виконавця. Кабай керує атаками, змінює вектор чи напрямок їх розвитку. Над ним Погба і Матюіді шукають простір між лініями суперника, працюють у коридорах між гравцями однієї лінії, і більш фізично тиснуть на суперників, підтримуючи високий пресинг Франції.

Також певна схожість проглядається вище. Вальбуена, як і Озіл, номінально закриває зону правого форварда, але кожен з них маневрує по всій ширині поля, насичуючи зони кількісно та з’єднуючи ланку півзахисту з нападом. Знову ж таки трійка нападників «Триколірних» не така варіативна, адже Бензема в основному працює як центрфорвард, а Грізманн, чистий лівий форвард, Навпаки у «Бундестім» форварди значно частіше змінюються місцями, але не у нинішньому варіанті з Міро Клозе на вістрі. Проте, і тут можемо повторитись, це не є недоліком команди. З одного боку - менше універсальності в роботі футболістів, з іншого - більш зрозумілі завдання для кожного окремо взятого виконавця.

Дідьє Дешам, як і у попередніх матчах, відштовхувався від тактичного розташування «4-3-3», що у захисті трансформується у «4-1-4-1». Навіть за відсутності Лама у середині поля перевага німців у середині все рівно була (в плані вміння рухати м’яч, і швидкості прийняття рішень). При всій повазі до Поля Погба та Матюіді - це виконавці більш силового плану. Так, вони технічні, але того розуміння позиції, яка є у Швайнштайгера та Крооса, у них поки що немає. За своїми індивідуальними характеристиками Поль і Блез ближчі до Хедіри, можливо, і сильніші за Самі, потенційно у всякому разі, але в плані руху м’яча вони поступаються Бастіану та Тоні.

Завдання Дешама - високо вибудовувати захист, створювати тиск на Швайнштайгера, застосовувати високий пресинг, для розвитку швидких атак з другої зони футбольного поля. Будувати гру проти м’яча на сильних якостях Бензема та Грізманна попереду і переводити матч у більш фізичне протистояння.

Формації команд

Для Йоахіма Льова проблеми з вибором стартового складу, як і у всіх попередніх матчах, стосувались позиції правого захисника. А саме - пошук балансу між флангами нападу, якого бракує команді з Боатенгом чи Мустафі. Це також тягне за собою іншу проблему - ширини у атаках і відповідно простору в останній третині поля, для створення необхідної швидкості попереду. І цього разу наставник Німеччини таки наважився перевести на правий край захисту Філіппа Лама. Саме наважився, адже між Льовом і гравцем існувала усна домовленість про використання Філіппа у центрі півзахисту.

Місце «шостого» номера зайняв Швайнштайгер, над ним - Хедіра і Кроос - два «восьмих» номера. Йоахім Льов зберігав тактичну схему «4-3-3», з маленькими корективами для Озіла. Месут отримав позицію лівого форварда і займав широку позицію у нападі, тим самим компенсуючи недостатню активність Хеведеса у атаках. Мюллер - справа, з дублюванням руху Озіла у попередніх матчах. Мюллер не так багато зустрічається з м’ячем , як це робив Месут, але його рух зорієнтований до середини. Філіпп Лам закриває весь край у атаках.

Без м’яча Німеччина так само використовувала тактичну систему «4-1-4-1», з деякою асиметрією від Мюллера, який міг підійматись на крок чи два вище, а зміщуватись у середину ближче до Клозе. Вибір Львоа на користь Міро зумовлений вмінням Клозе створити глибину. Якщо ширина мала витримуватись зліва Озілом, справа – Ламом, у певних фазах гри її могло не вистачати, тому Міро, що мав створити простір під Мюллера і Крооса, який вів також зміщення у зону між лініями захисту Франції.

До перерви Льов отримав територію і м’яч, тобто фактично контроль гри, адже від німців залежав і темп матчу і наскільки відкритою буде гра. Дешама такий перебіг подій теж міг влаштовувати, він прагнув вести гру на зміні фаз. Так, обидві команди провели по дев’ять гострих атак, при цьому «Сині» працювали у швидких атаках на більшому просторі, завдали більше ударів у напрямку воріт. Але після забитого голу це вже стало проблемою - «ламати» трикутник в середині поля і працювати з позиції сили (вести гру) проти «Бундестім» французи виявились не спроможними.

Для Дешама був непростий вибір - або продовжити діяти у цьому ж ключі, в розрахунку на високий пресинг і помилку суперника, або все-таки спробувати замінами чи зміною індивідуальних завдань для гравців переламати хід гри. Про що мова? По такій грі дуже компактній Німеччині, що працює з високою лінією захисту, необхідний гравець, який надасть простір для зміщень Вальбуена. Адже саме від Мат’є залежить атакуючий потенціал «Триколірних» у позиційних атаках. Змусити німців сідати глибше до воріт, отримати територію - для цього вихід Жиру виглядав оптимальним.

Дешам обрав перший варіант, хоча «Сині» і додали у русі по перерві і більше володіли м’ячем, але зони під Вальбуена не було. Так, у Мат’є 3,7 гострих передач у середньому на цьому турнірі, 3,7 вдалих кроса в штрафний майданчик – це загострюючі дії в останній третині поля. У цьому матчі до 70 хвилини - жодного вдалого кросу і лише одна гостра передача на Бензема, виконана ще в першій десятихвилинці. Вальбуена - сильний виконавець, але якщо ви не створюєте йому зону, то тут більше проблема роботи команди в цілому, а не самого Мат’є.

Йоахім Льов по перерві свідомо віддав ініціативу супернику. Хедіра у захисті опускався на крок назад, формуючи двійку опорних півзахисників, а Кроос - вище в позиції атакуючого півзахисника. Після заміни Міро Клозе вже Мюллер висунувся на місце нападника, а Шюррле зайняв позицію правого форварда – півзахисника. Фактично у другому таймі «Бундестім» використовував дві тактичних схеми у захисті. Зустрічаючи французів вище, було «4-1-4-1», а на власній половині поля - «4-4-1-1», зменшуючи відстань між лінією захисників і півзахисників.

На останні 15 хвилин Дешам збільшив кількість атакуючих гравців, не змінюючи систему гри. На місце Кабая змістився Погба, Вальбуена - з флангу до середини на місце «восьмого» номера, а Лоїк Ремі – фланговий нападник по правому крилу. Ця заміна і перебудова по позиціям від гравців, нічого не вирішувала, окрім більш свіжого на фланзі форварда. Але це не збільшувало тиск на захист, не змушувало німців сідати нижче. Дідьє Дешам все-таки випустив Олів’є Жиру, але відвів нападнику лише 5 хвилин основного часу, цього було замало, щоб оцінити, як могла б теоретично Франція працювати з Жиру на вістрі, якщо б він з’явився на початку другого тайму.

Статистика

Підсумки

Йоахім Льов переграв свого опонента: і перший тайм і другий проходив за сценарієм Льова. «Бундестім» при необхідності брав гру під контроль, контролюючи темп матчу. До речі. це 16-й матч поспіль у якому збірна Німеччини не програє, 11 перемог при 5 нічиїх. Це кращий показник серед усіх збірних, що продовжують боротьбу за Кубок Світу. Що стосується Дешама, то важко сказати, як вплинула б поява Жиру на перебіг подій відразу по перерві, але одне можна сказати точно – Дешам надто довго вагався і вносив корективу у гру своєї команди з запізненням.

Дві останніх зустрічі на чемпіонатах світу проти Німеччини завершувались поразкою французів. У 1982 році після драматичного поєдинку (3:3) «Сині» поступились «Бундестіму» в серії післяматчевих пенальті, а через чотири роки в Мексиці (2:0). Статистика виступів на чемпіонатах світу спрацювала проти «Синіх» і цього разу.