Кубок України. 1/8 финала. "Львів" - "Металіст" 2:2 (6:7 п.). Все вирішила лотерея

"Металіст" виходить в 1/4 финалу Кубка України.

Попри те, що фаворитом у зустрічі був “Металіст”, від стартового свистка в атаку пішли львівські футболісти. Не звертаючи уваги на вищих за класом суперників, блискучий прохід зробив Григорій Баранець. Львівський півзахисник обіграв чотирьох оборонців, однак не встиг вдарити по воротах. За кілька хвилин Г. Баранець знову намагався прорватися до карної зони, і харків'яни змогли зупинити його лише ціною порушення правил. Виконати штрафний удар підійшов Артур Гриценко, який вирішив пробити не на силу, як він це робить зазвичай, а на техніку – і м'яч пролітає впритул з правою штангою. Вже за кілька секунд Гриценко, зриваючи небезпечну атаку гостей, відпрацював у захисті і вибив м'яч на кутовий. Та від голу львівські футболісти не втекли. Харків'яни подали стандарт і Діденко, за яким не догледіли захисники”Львова”, головою відправив м'яч у сітку воріт. Цікаво, що саме Діденко у Харкові також з кутового забив гол львівським “Карпатам”.

Не встигли львів'яни оговтатись від пропущеного голу, як, виходячи сам на сам з Бабаком, у штрафному майданчику падає Данилав. Арбітр матчу Євген Венгер показує на одинадцятиметрову позначку. Важко прокоментувати рішення судді: стовідсоткового порушення там не було, а протягом зустрічі арбітр не призначав пенальті і за серйозніші фоли. Рикун з точки не схибив, тому шанси “Львова” у цьому поєдинку почали здаватись примарними. За дві хвилини Рикун міг оформити й дубль: після пасу Давидова, Олександр з лінії штрафного наніс удар у район дев'ятки, але на відміну від епізоду пробиття пенальті, Бабак блискуче зреагував на удар.

Втрачати гравцям “Львова” вже було нічого, що, можливо, й допомогло їм перевести гру на половину поля “Металіста”. Довго достукуватись до воріт Гуменюка львів'янам не довелось. Б. Баранець довгим повздовжним пасом зробив Глушка лише спостерігачем того, як м'яч дістається зовсім вільному Деревльову. У Костянтина, який залишився один у карній зоні, був час і прицілитися, і нанести влучний удар по воротах. Харківський голкіпер спробував йому завадити, але Деревльов запустив шкіряну кулю прямісінько йому під руку і разом з тим відновив інтригу у матчі.

Львів'яни не збирались зупинятися на досягнутому і продовжили тиснути на ворота гостей. Небезпечно пробивав після подачі кутового Деревльов, головою наносив удар після прострілу Лукашука Гамарник, спробував вдарити по воротах Б. Баранець... Та їхні постріли не досягали цілі. Ближче до перерви дещо активізувались гравці “Металіста”. Зокрема запам'ятався штрафний удар з центра поля у виконанні Данілава, який мало не перекинув м'яча через Бабака, який трохи вийшов з воріт.

На початку другого тайму можливість збільшити рахунок втратив Рикун, який знову не зміг переграти Бабака. А трохи згодом вже Баглай увірвався в карну зону, віддав пас Г. Баранцю, а той у боротьбі з захисниками впав. Цей епізод значно більше заслуговував на пенальті, ніж аналогічний за участю Данилава у першому таймі. Тим більше ніж той, за який Євген Венгер зрештою призначив одинадцятиметровий у ворота “Металіста” (Можливо, арбітр просто вирішив реабілітуватись). Як би там не було, а Войтович холоднокровно виконав вердикт судді і відновив рівновагу у матчі.

Втративши здобуту на перших хвилинах перевагу у рахунку, харків'яни активізувалися і провели кілька гострих атак. Скориставшись навісом Рикуна, з розвороту пробив Діденко, та з його ударом без особливих труднощів впорався Бабак. Трохи згодом небезпечно пробивав Данілав – повз ворота. У “Львова” ж можливість відзначитись відразу після виходу на заміну втратив Теплий.

В останні 15 хв. основного часу натиск “Металіста” на ворота Бабака ставав все відчутнішим, тож львівським захисникам було нелегко. Майже всією командою львів'яни відпрацьовували у захисті, лише Баглай і Теплий під час атак харків'ян залишалися ближче до центрального кола. Були у підопічних Богдана Бандури й спроби контратакувати. Наприкінці матчу під час контратак львів'ян було помітно, що у харківських футболістів вже обмаль сил. Інколи, втрачаючи м'яч в атаці, півкоманди “Металіста” вже не повертались у захист. Без сумніву, небагато сил залишилось і у львівських футболістів, але було очевидним їхнє бажання перемогти, тому вони й намагались грати “через не можу”. Вирвати ж перемогу в основний час не вдалось нікому. В компенсований час варті уваги прохід Папи Гуйе, на удар якого Бабак зреагував, і потужний удар Рикуна, що пролетів над перекладиною.

Не змогли вирішити долю поєдинку обидві команди і в двох додаткових таймах. Хоча гольові моменти були. Г. Баранець пройшов правим флангом і зробив простріл на Баглая, захисники випередили львівського нападника і вибили м'яч, проте не зовсім вдало і до “смугастого” з метою розстріляти ворота Гуменюка вже поспішав Теплий. Та в останню мить оборонці все-таки встигли відвести небезпеку. “Металіст” відповів сильним ударом Да Сільви – над поперечкою.

В обох п'ятнадцятихвилинках команда Мирона Маркевича беззаперечно переважала львів'ян і поблизу володінь Бабака було дуже спекотно, хоча й гравці “Львова” могли засмутити Гуменюка. Найреальнішу можливість не використав Баглай, якому футболісти “Металіста”, що захопились атакою, дали шанс вийти сам на сам з голкіпером. Щоправда, для цього йому треба було пробігти півполя. Мабуть, у вирішальний момент у нього не вистачило сил, бо замість того, щоб пробити, Баглай зупинився і вирішив обіграти захисників... Зрештою Микола наніс удар, однак цей постріл вже не становив жодної небезпеки для Гуменюка.

Тож переможця двобою мала визначити серія післяматчевих пенальті, у якій Фортуна, на відміну від матчу з “Карпатами”, відвернулась від підопічних Богдана Бандури. У п'яти обов'язкових одинадцятиметрових по разу схибили Давидов і Гриценко. А невлучний удар Щастливого ( і відповідно результативний постріл Кузняцова) приніс перемогу “Металісту”.

Загалом обидві команди пробивали пенальті так: Войтович – 1:0, Діденко – 1:1, Гриценко – 1:1, Давидов – 1:1, Баглай – 2:1, Да Сільва – 2:2, Деревльов – 3:2, Олійник – 3:3, Рябовол – 4:3, Рикун – 4:4, Теплий – 5:4, Світличний – 5:5, Б. Баранець – 6:5, Папа Гуйе – 6:6, Щастливий – 6:6, Кузняцов – 6:7.

Головний тренер “Металіста” Мирон Маркевич: “Ви помітили, що ми практично грали другим складом, за виключенням Рикуна, який не грав у неділю проти донецького “Металурга”, і Данілава. Декому ми дали відпочити, до того ж у нас було багато футболістів з двома жовтими карточками. Сьогодні ми дали можливість пограти тим футболістам, які задіяні за дубль і тим, що деколи виходять на заміну. Про матч у мене враження двояке. Нібито у нас була перевага в процесі гри, але на жаль реалізація моментів не на високому рівні. Після другого забитого м'яча ми зупинились і в результаті ФК “Львів” завдяки бажанню, підтримці львівських глядачів і самовіддачі зрівняли рахунок, і довелось бити пенальті.”

Головний тренер “Львова” Богдан Бандура: “Перед грою я хлопцям пояснював, за допомогою чого ми можемо добитись позитивного результату. Звичайно, це самовіддача, залізна дисципліна, бажання і підтримка вболівальників. Я повністю задоволений ставленням своїх гравців до цієї гри, тому що до жодного з них у мене нема претензій. Не можу сказати, що хтось з них не хотів грати. Можливо, вміння не хватило, бо м'яч більше контролював “Металіст”, а без м'яча завжди важко грати. Враховуючи, що у нас проблеми зі складом були: не зовсім здорові сьогодні грали Щастливий і Жданов, але при тому всьому вони сьогодні є героями, бо за іншої ситуації не вийшли б на поле. Звичайно грою я задоволений, а результат вже такий мусить бути, це лотерея”.