Владислав Чангелія: "Рева - це взірець професіоналізму"

Повернення до ФК «Арсенал» вихованця клубу – воротаря Владислава Чангелії «поверненням блудного сина» не назвеш, адже свого часу він не хотів йти з команди. Тож коли з’явилась нагода, зробив усе можливе, щоб повернутись до витоків - гарно проявив себе на тренувальних зборах взимку, після чого і став гравцем «Арсеналу».

Я вихованець дитячої школи «Арсеналу». Мій перший тренер Юрій Володимирович Гордієнко. До складу першої команди потрапив ще у 15 років, коли «канонірів» вперше очолив В’ячеслав Грозний. Проте, коли прийшов Олександр Баранов, склалась ситуація, коли мені краще було піти. Потім виступав за «Оболонь», «Закарпаття» та вінницьку «Ниву». Коли дізнався, що є варіант повернутись до «Арсеналу», зробив усе можливо, щоб знову носити футболку, на емблемі якої красується літера «А».

Я завжди був високим. Вже у 15 років у мене був зріст 190 сантиметрів, за цей час підріс приблизно на 3-4 сантиметра та додав м’язовій масі.

Тренуватись з такими, не побоюсь сказати, великим гравцями, як Максим Шацьких, Ролан Гусєв та інші, для мене цікаво та повчально у професійному плані. Коли тренуєшся з сильними, то твій рівень піднімається. Коли тільки-но повернувся в «Арсенал», то не думав про прізвища, головним було проявити себе. Якщо у вас «трусяться колінця», і ви оцінюєте з ким граєте, то краще йти з футболу.

У нас дуже гарний колектив, я це відчув з першого дня перебування у команді. Найбільше спілкуюсь з хлопцями, з якими живу в одній кімнаті на базі, – це Олександр Ковпак, Олександр Кобахідзе та Сергій Симоненко.

В останній матчах я сидів на лавці для запасних — у будь-який момент був готовий вийти на поле. Перед грою розминаюсь як і основний голкіпер, тому що треба бути готовим вступити у гру. Я собі слабинки не даю, але якщо б навіть і хотів, то воротарям не дає розслабитись наш тренер – Тарас Гребенюк.

У нашій команді велика конкуренція за будь-яке місце на полі. Конкуренція — рушійна сила прогресу. Тренуючись поряд з Віталієм Ревою, багато чому у нього навчаюсь. Він завжди готовий прийти на допомогу, дати пораду, наприклад, як краще ногу ставити при стрибку. Для мене Рева - це взірець професіоналізму. Коли я побачив, як він тренується, то зрозумів, у чому секрет його успіху та футбольного довголіття. Під час зимових зборів він був травмованим, але кожного дня по півтори години (!) проводив у тренажерній залі. Мені імпонує його спокійна поведінка на полі та за його межами.

Не підраховував, хто найбільше забиває мені на тренуваннях. Але чомусь здається, що Мазілу. Він серед кращих бомбардирів команди не лише в офіційних матчах, але й на тренуваннях.