Андрій Тлумак: "Кілька днів тому підвернув ногу". 21-01-2011 Премьер-лига - UA-футбол
Украинская Премьер-Лига (УПЛ)
Премьер-лига Таблица Матчи Новости Команды Бомбардиры Ассистенты Гол+пас Посещаемость ТВ
21.01.2011
пятница
10:16
Андрій Тлумак: "Кілька днів тому підвернув ногу"
Рейтинг публикации

У перші два дні підготовки «Карпат» до весняної частини сезону воротар Андрій Тлумак займався за індивідуальною програмою в тренажерному залі. Тож цілком логічно, що розмову з найстаршим гравцем команди кореспондент Інформаційного центру розпочав з питання, чому капітан не працює з партнерами в загальній групі.

– Нічого страшного не трапилося, просто кілька днів тому підвернув ногу і отримав невеличке ушкодження гомілкостопу. А враховуючи стан поля, медики порадили краще зачекати кілька днів, поки все буде в повному порядку.

– За яких обставин отримав травму?

– Грав у футбол. Ми під час відпустки збиралися на стадіоні «Україна» й бігали на новому штучному полі.

– Ми – це хто?

– З моїх партнерів по «Карпатах» приходили Годвін, Ощипко, Кожанов. Разом з нами грали також добре знані футболісти Онисько, Гурка, Котовенко… Збиралися ми щодня, окрім святкових днів. Я, наприклад, 30-го грудня, приїхав у Львів з Австрії, куди їздив відпочивати, а вже 31-го прийшов побігати. Треба ж було переможно завершити вдалий для «Карпат» 2010 рік.

– І як, вдалося виграти?

– Так, ми перемогли. Причому зробили це і в останній грі 2010 року, і в першому матчі вже нового 2011 року, який відбувся 2-го січня. Так що рік почався добре, сподіваюся, таким він буде й надалі.

– А 1-го січня ви не збиралися?

– Ні (сміється – Авт.). Ми ж нормальні люди, 1-го числа відпочивали після новорічної ночі.

– Я так розумію, що «Карпати» грали проти «решти всього світу»?

– Ні. У нас інший принцип розподілу на команди. Я і Павло Онисько, з яким ми у житті товаришуємо дуже давно, є непримиренними суперниками на футбольному полі і завжди в подібних матчах граємо один проти одного. Тому це були ігри команди Тлумака проти команди Ониська.

– І що, твоя команда весь час вигравала?

– Звичайно, що ні. Хіба у футболі можна тільки перемагати? Результати були різні. Але два головних матчі – останній в старому році і перший у новому – виграла моя команда! Та по-іншому й бути не могло…

– А в Австрії ти також грав у футбол?

– Ні, там я катався на лижах. Як і рік тому, зимову відпустку ми з дружиною провели в Альпах.

– Майже всі твої партнери зазвичай взимку летять відпочивати у теплі краї, а ти віддаєш перевагу горам і снігу...

– Свого часу, років десять тому, ми з Ольгою якось поїхали взимку в Карпати і закохалися в гори, в гірські лижі. Відтоді зимову відпустку проводимо завжди у горах. Раніше їздили в Карпати, а минулого року двоюрідний брат Ольги (він вже 15 років мешкає в Німеччині) запросив нас на відпочинок до Австрії. Нам дуже сподобалося і цього року ми знову подалися в те саме гірське містечко у Альпах неподалік Зальцбурга.

– Їздили всією сім’єю?

– Ні, дітей залишили у Львові. Нам дуже хотілося вдосталь покататися на лижах, а діти ще малі і віднімали б чимало часу. Але вже наступного року плануємо взяти з собою старшого сина Юрчика. Йому вже буде 9 років, пора ставати на лижі. А цього разу компанію нам склали Руслан Платон з дружиною.

– Яким видом транспорту добиралися?

– Їздили на моєму автомобілі. Я був за кермом.

– Скільки часу зайняла дорога?

– Додому повернулися десь годин за десять. А от скільки часу ми добиралися в Альпи, сказати важко. Адже ми їхали із зупинками у Будапешті, Відні та Зальцбургу. В кожному місті провели по одному дню. І лише після цього поїхали в гори, де провели рівно тиждень. Так що у нас в планах відпустки були не лише гори і катання на лижах, а й культурна програма.

– Яке з цих трьох міст тобі найбільше сподобалося і чим саме?

– (Після деяких роздумів – Авт.) Напевне, все таки Відень. Ми там були якраз напередодні їхнього Різдва і передсвятковий Відень своєю красою нас дуже сильно вразив. Особливо мені сподобався їхній Парламент. Коли ми побачили ввечері цей освічений гірляндами замок, то були просто шоковані його красою. Словами це передати не можливо – це потрібно бачити. А загалом Відень схожий на Львів. От тільки десь у два рази більший. Як і у нас, в центрі столиці Австрії святковий ярмарок. Але знову ж таки вона значно більша і у розмірах, і за освітленням. А ще мене вразила та атмосфера свята, яка панує на вулицях Відня. Маю на увазі не лише святкове оформлення міста, а перш за все усміхнені, доброзичливі, веселі, по-справжньому щасливі обличчя австрійців. Брат Ольги взагалі говорить, що австрійці – найщасливіші люди у всій Європі. Навіть німці мають значно більш стурбований вигляд, ніж вони.

– А про українців в цьому плані що тоді говорити?

– Українці – добрі люди, але так, як їх б’ють влада і життя, то вони і так ще багато посміхаються.

– Як давно ти катаєшся на гірських лижах і наскільки добре ними володієш?

– Як приїхав з Олею в Карпати років десять тому, тоді й навчився. Це була цікава історія. Ми одразу піднялися на Тростян. Втім, дружина залишилася на горі, милувалася краєвидами та потроху пила собі гаряче вино. А я вирішив покататися – як-не-як, але ж я спортсмен. Але про техніку катання не мав найменшої уяви, а тому не стільки їхав, скільки повз по горі. А тут ще й сніг чималий. Я був весь мокрий, «на розпашку», а на вулиці 10 градусів морозу. Одним словом, настрій нижче плінтуса. Аж тут до мене підходить студент з університету Франка і питає мене: «Ти Тлумак?». Я з гіркотою в голосі кажу: «Так, я Тлумак». Тоді він й запропонував мені свої послуги в плані навчити мене азам техніки їзди на гірських лижах. Виявилося, що нічого складного в цьому немає і за якихось півгодини я вже більш-менш нормально стояв на лижах. Я тут же зателефонував дружині і вона також швидко пройшла інструктаж.

– Що тобі більше до вподоби у гірських лижах – швидкість чи техніка слалому?

– Мені більше до вподоби техніка володіння лижами. До того ж я чітко усвідомлюю, що надмірне захоплення швидкою їздою на лижах може призвести до небажаних наслідків з моїми руками, ногами, спиною. А це ж мої знаряддя праці. Тому я катаюся на лижах достатньо обережно, бо розумію, що в разі отримання травми, підведу і команду, і себе.

– А на машині також їздиш обережно?

– Не думаю, що є водії, які не люблять швидкої їзди. Втім, в межах міста я завжди їду обережно і не жену. А волю бажанню відчути швидкість автомобіля я даю лише на автобані.

– Наскільки важливою для тебе є марка автомобіля?

– Для мене автомобіль – це не лише засіб пересування. Адже хочеться їхати з комфортом. Тому зрозуміло, що віддам перевагу «Мерседесу» перед «Запорожцем». Це так само, як хочеться мати не однокімнатну квартиру, а трикімнатну – щоб місця вистачало і дорослим членам сім’ї, і щоб діти мали де побавитися.

– Як і з ким зустрічав Новий рік і Різдво?

– У нас вже є своя традиція, якій років п’ять чи шість, точно не пам’ятаю. Новий рік зустрічаємо з Олею у Львові в компанії моїх друзів-футболістів та їхніх дружин. Цього року в ресторані готелю «Святослав» у Винниках були я, Микола Іщенко, Сергій Пшеничних, Юра Паньків, Тарас Кабанов і його брат. Всі з дружинами – разом 12 чоловік. Сподіваюся, що ця традиція буде жити ще довго. Що ж стосується Різдва, то його ми провели, як і годиться, з родичами. На Святий Вечір були з дружиною і дітьми у моєї мами, а у вівторок, на Щедрий Вечір пішли вже до Оліної мами. До речі, я вперше за останні років дванадцять на Щедрий Вечір і Йордань був вдома. Та й загалом виходить, що вперше за цей час всі зимові свята провів в колі рідних та друзів. Адже раніше ми на перший збір їхали десь 10 – 12 січня, а цього року 23-го.

– Травми залікував? Маю на увазі в першу чергу спину, адже восенни у тебе були певні проблеми з нею.

– Так, але в принципі я встиг поправити її стан ще до матчу з ПСЖ. А у відпустці щодня закачував спину, так що зараз все вже нормально. А проблеми з нею восени виникли, бо було дуже багато ігор і я не кожен день приділяв їй тої уваги, яку вона вимагає. Я вважав, що навантажень і так вистачає, а тому інколи дозволяв собі не виконувати спеціальний комплекс вправ для спини. От вона мені й «сказала» одного разу: «Дорогенький, приділи мені належну увагу, бо в іншому разі будеш мати проблеми».

– За тренуваннями, командою скучив?

– У нас було восени дуже багато ігор і, якщо чесно, то ми вже десь трохи набридли один одному. Але коли йшла відпустка, то в останні її дні я вже не міг дочекатися, коли знову побачу партнерів і тренерів, коли знову почнуться тренування. Знаєте, мені завжди подобався мікроклімат у «Карпатах». Але раніше я був ще молодий і не було з чим порівнювати. Потім я пограв за «Металіст» і «Зорю». В цих командах мені також було досить комфортно і приємно знаходитися. Але тільки повернувшись додому, я зрозумів, що найкраще мені в «Карпатах». А у нинішніх «Карпатах» я почуваюся особливо щасливим. Я просто насолоджуюся своїми нинішнім життям в команді. Мені подобається буквально все – гравці, тренери, мікроклімат в команді, місто, стадіон, вболівальники, керівництво клубу.

– Ти, як капітан команди, можеш сказати, на що конкретно націлюються «Карпати» в другій половині сезону і у 2011 році загалом?

– Після того, що ми досягли у 2010 році, хочеться як мінімум повторення. Ні, точніше буде сказати, що ми хочемо більшого. Звичайно, ми будемо прагнути знову здобути путівку в Лігу Європи і вийти в груповий турнір. Але вже в групі треба постаратися набрати значно більше очок, ніж нам вдалося це у нинішньому сезоні.

– Чи відчуваєш ти, що твої партнери, і ти разом з ними, за останні півроку виросли у власних очах?

– Звичайно. Адже участь в іграх проти таких команд, як «Боруссія», ПСЖ, «Галатасарай», «Севілья» не можуть не сприяти зростанню впевненості в своїх силах. Так, далеко не у всіх іграх ми проявили себе з якнайкращого боку. Але обидва матчі з «Галатасараєм» та ПСЖ і домашній поєдинок проти «Боруссії» засвідчили, що ми можемо і вміємо грати у футбол.

– А з «Севільєю» вдома хіба ви погано зіграли?

– В обох іграх з «Севільєю» суперник нас добряче «повозив». Різниця лише в тому, що у себе на полі іспанці весь час йшли вперед, а у Львові вони забили тільки один гол, але при цьому за рахунок контролю м’яча нічого не дозволили нам створити.

– На твою думку, який матч «Карпат» у Лізі Європи був найкращим?

– Вважаю, що найбільш яскраву, видовищну та змістовну гру, незважаючи на поразку, ми показали проти «Боруссії». І це при тому, що грали ми з командою, яка цього сезону всіх підряд виносить у Бундеслізі, а проти нас вийшла в бойовому складі. Я в п’ятницю дивився їхню гру з «Баєром» – просто супер! І ще раз переконався, що ми з «Боруссією» дійсно зіграли дуже добре. Та й загалом вважаю, що як для першого разу, в Лізі Європи ми виступили гідно. Тепер треба добре зіграти весняну частину чемпіонату, щоб в новому сезоні знову грати в Лізі Європи.

– Багато хто вважає, що путівка в Лігу Європи у «Карпат» вже майже в кишені.

– Дуже помилкова точка зору. Так, ми також сподіваємося і віримо, що все буде добре. Але при цьому готуємося до дуже важких матчів і не чекаємо легкого життя в жодному з них. Подивіться самі, вдома ми граємо з «Шахтарем» і «Динамо» – тут все зрозуміло, суперники дуже сильні. Не думаю, що легко нам буде і з «Таврією» та «Ворсклою». А на виїзді нас чекають ігри з «Металістом», «Арсеналом», донецьким «Металургом». А може хтось думає, що без проблем буде в матчі з «Оболонню»? Я вже мовчу про виїзд до Луцька. Але ми нікого не боїмося. Так, ми поважаємо кожного нашого суперника, бо нині прохідних команд в українському чемпіонаті вже немає. Не випадково наша Прем’єр-ліга увійшла до десятки найсильніших чемпіонатів. Так що на кожну гру необхідно налаштовуватися самим серйозним чином і викладатися на полі на всі сто відсотків.

– На твою думку, рівень чемпіонату України зростає?

– Звичайно. Приклад тієї ж «Оболоні», яка восени в трьох іграх з «Динамо» і «Шахтарем» набрала аж сім очок, є наочним підтвердженням цього. Але ту ж «Оболонь» називають і серед кандидатів на пониження в класі. Мені тільки одне не зрозуміло – чому у Львові так мало глядачів приходить на ігри «Карпат» в Прем’єр-лізі? Хочеться сподіватися, що весною ситуація почне виправлятися на краще. Разом з тим хочу від себе особисто і як капітан команди, від усіх гравців «Карпат», подякувати нашим фанатам за підтримку. Вони є прикладом того, як потрібно вболівати за свою команду. Ми дуже їм вдячні за це, а особливо ми цінуємо те, що вони палко нас підтримують завжди – незалежно ні від рівня гри, який ми демонструємо, ні від результату, який горить на табло. В свою чергу ми обіцяємо, що будемо робити все можливе, щоб завжди показувати красивий футбол та якнайчастіше тішити наших фанатів перемогами і віддамо заради цього всі свої сили.

Читайте самые интересные новости футбола в Facebook и Viber
Оцените этот материал
Голосов 1
Источник: Інформаційний центр ФК «Карпати»
Подпишись на рассылку от UA-Футбол
Только самое важное за неделю!
Нажимая на кнопку вы даёте согласие на обработку ваших персональных данных
Вы удачно подписаны на рассылку!
Ошибка отправки формы!
Загрузка...


Реклама
comments powered by HyperComments
 

© UA-Футбол 2002-2017.
Все права на материалы, находящиеся на сайте www.ua-football.com, охраняются в соответствии с законодательством Украины.
Материалы сайта предназначены для лиц старше 18 лет (18+).
Пишите нам: [email protected]