Андрій Ткачук: "Перед очима все ще стоїть гра з "Ворсклою"

Вчора «Карпати» вдома поступилися «Ворсклі». Зрозуміло, настрій у «зелено-білих» не найкращий – у чотирьох іграх Прем’єр-ліги набрано лише одне очко. Втім, сумувати часу у підопічних Олега Кононова немає. Вже в четвер на карпатівців чекає гра-відповідь Ліги Європи в Ірландії. Та й вихід з даної ситуації є лише один – праця, праця і ще раз праця на тренуваннях. Про це Інформаційному центру клубу перед сьогоднішнім тренуванням сказав опорник Андрій Ткачук.

– Андрію, що завадило команді у матчі з «Ворсклою» показати свою гру і нарешті здобути першу перемогу в чемпіонаті?

– Важке і дуже болюче питання. Не заладилося у нас з самого початку. В наших діях було надто багато браку. А тут ще й пропустили м’яч вже на перших хвилинах. Цей гол дуже негативно в психологічному плані на нас вплинув. Та й забила «Ворскла» якось дивно, на рівному місці. В тому епізоді начебто нічого нашим воротам не загрожувало. Маркоскі був в оточенні трьох наших гравців. Але зміг пробити, хоча удар у нього вийшов не сильний. Однак м’яч від дальньої стійки закотився в сітку.

– Пропускати гол в дебюті завжди неприємно. Але ж з «Карпатами» подібне не раз траплялося і нічого, після цього команда змінювала хід гри на свою користь.

– Згідний, але цього разу ми чомусь так і не прийшли до тями. Футболісти всю гру бігали по полю з опущеними головами. Не знаю, чим це можна пояснити. Навіть не можу пригадати, коли востаннє щось подібне у нас було.

– Можливо, не встигли відновитися після матчу у четвер з «Сент-Патріксом»?

– Ні, фізично ми себе почували добре. Після гри з ірландцями пройшли реабілітацію. В цьому плані, як на мене, все було гаразд. Та й не треба забувати, що «Ворскла» також грала у четвер. І сил вона точно витратила не менше, ніж ми. Тож ми були з суперником у рівних умовах.

– А психологічно ви відновилися? Адже хоча «Сент-Патрікс» і не найсильніший суперник, нервових клітин у вас, напевне, забрав чимало.

– Коли говорити про психологію, то тут швидше причина в іншому.

– В чому саме?

– На нас дуже сильно тисне психологічний тягар, адже ми вже давно ніяк не можемо виграти в чемпіонаті України. Всі повністю віддаються боротьбі. Та й ніби гра є – добре контролюємо м’яч, володіємо ініціативою, створюємо моменти. От тільки виграти ніяк не можемо. Думаю, нам лише треба виграти один матч і далі все у нас піде добре.

– В попередніх іграх «Карпатам» відверто не таланило. А як з фартом було на цей раз?

– Невезіння знову мало місце. Так, ми зіграли не найкращим чином. Але ж моментів ми створили точно не менше, ніж «Ворскла», а можливо, навіть і більше. Однак м’яч вперто не йшов у ворота. Так було і з «Іллічівцем», коли м’яч просто вилітав з їхніх воріт; з «Чорноморцем» ще в першому таймі ми мали забивати щонайменше три–чотири голи, а забили лише один і в підсумку – нічия. Мали забивати й цього разу, причому не один м’яч. А воно знаєте як – не забиваєш раз, другий, третій… і з’являється якась зневіра в те, що взагалі можна забити. Ми з хлопцями говорили на цю тему. Не лише в мене є відчуття якоїсь приреченості.

– Чи не вплинув на твою і твоїх партнерів гру той факт, що цього разу чи не вперше «Карпати» грали на своєму полі за присутності вболівальників, але з відомих причин без їхньої підтримки. Вийшло так, ніби гра відбувалась на нейтральному полі…

– Ми знали про біду, що трапилася з нашим фанатом. Знали й про те, що трибуни цього разу за грою будуть спостерігати мовчки і з розумінням поставилися до даної ситуації. Більше того, ми дуже хотіли виграти саме заради наших вболівальників. Але на жаль, нам не вдалося цього зробити. Знаєте, є таке відчуття, що це була якась чорна неділя для нас усіх.

– Вже у четвер на «Карпати» чекає гра Ліги Європи у Дубліні. Чи вдалося тобі вже переключити свої думки на неї? Адже незважаючи на програш 0:2 у Львові, гравці «Сент-Патрікс» після матчу говорили, що не лише битимуться до кінця, а й вірять у свою перемогу за сумою двох поєдинків.

– Та ми й не збираємося розслаблятися перед матчем-відповіддю. Звичайно, два забиті «сухі» м’ячі є непоганим запасом. Але ми добре знаємо, що ірландські команди своїм характером схожі на британські і вони боротися будуть до кінця, доки в них буде хоч найменший шанс на перемогу. Тому до Дубліна ми летимо не на прогулянку, а налаштовуємося на серйозну гру на всі сто відсотків. Однак, якщо відверто, в мене перед очима зараз все ще стоїть гра з «Ворсклою», а в думках весь час крутиться тільки одне питання – чому так трапилося? Я й вночі дуже погано спав, весь час аналізував гру – що не так ми зробили і який вихід з даної ситуації. І я, і всі хлопці чудово розуміємо, що вболівальники вже зачекалися від нас перемог. Та ми й самі вже хочемо нарешті вигравати. Невже хтось думає, що в «Карпатах» є футболісти, яким байдуже як команда грає, якими є її результати!?

– Настрій у тебе явно не найкращий. Можна не сумніватися, що такий самий він і в твоїх партнерів по команді. Але ж вже за три дні на «Карпати» чекає відповідальний єврокубковий матч, в якому ви будете захищати честь не лише свою, клуба, міста, а й всієї України. Для цього, напевно, необхідно себе як слід мобілізувати. Яким чином ви це будете робити?

– Рецепт є лише один – працювати, працювати і ще раз працювати на тренуваннях. Нічого іншого ще ніхто не вигадав та й навряд чи колись придумає. Так, сьогодні вранці наші думки були зайняті матчем з «Ворсклою». Ми про нього з хлопцями багато говорили. Але вже по обіді, о третій годині, на нас чекає тренування. Переконаний, після нього ми повернемо собі робочий стан, поступово буде приходити в норму і наша психіка.

– Як ти гадаєш, вихід у плей-оф Ліги Європи поверне команді впевненість у своїх силах?

– В певній мірі так. Але Ліга Європи і чемпіонат України – це два різних турніри. Кожен з них для нас в однаковій мірі є дуже важливим і в кожному з них перед нами стоять конкретні й серйозні завдання. Однак ще раз наголошу – для того, щоб у нас все пішло добре в Прем’єр-лізі, нам обов’язково необхідно хоча б раз виграти саме в чемпіонаті.

– А наступна гра в чемпіонаті у «Карпат» проти «Динамо» в Києві…

– Ми це знаємо і чітко розуміємо, що наступної неділі на нас чекає дуже непростий матч. Ми «Динамо», як суперника, поважаємо, але в жодному разі не боїмося і зробимо все, щоб не тільки показати якісну гру, а й досягти позитивного результату. Сподіваємося, що хоча матч і відбудеться в Києві, ми будемо мати хорошу підтримку. В усякому разі не меншу, ніж минулого року.