"Карпаты" - "Ильичевец" 1:5. Згадати все

Украина. Львов. Стадион "Украина". 4 500 зрителей

Главный арбитр: Ярослав Козык (Мукачево)
Ассистенты: Андрей Мотыка (Тернополь), Эдуард Карапетян (Тернополь)

"Карпаты" - "Ильичевец" 1:5

Голы: Ксенз 40 - Кравченко 12, Кравченко 15, Федотов 16, Федотов 59, Бутко 81

"Карпаты": Богатинов, Милошевич, Ксенз(Тосик 69), Ощипко, Гладкий(Кополовец 62), Худобьяк, Голодюк, Ткачук, Пластун, Озаркив(Касьян 83), Лукас

"Ильичевец": Худжамов, Федотов, Кравченко(Таргамадзе 46), Кожанов(Мандзюк 83), Ищенко, Емельянов, Чижов, Виценец, Путивцев, Окриашвили, Бутко(Гречишкин 90)

Предупреждения: Худобьяк 47, Кополовец 63, Лукас 90+3 - Емельянов 29, Путивцев 30, Виценец 50

Микола Павлов хвилювався, Віталій Кварцяний дивився, П’єрлуіджі Коліна аналізував та оцінював – кожному з цих відомих у футболі людей було чим зайнятися у VIP-ложі стадіону «Україна». Перший опинився там не по своїй волі. Через певні паперові розбіжності реальний головний тренер «Іллічівця» не може керувати своєю командою з тренерської лави: вже у другому матчі поспіль Микола Петрович змушений сидіти на трибунах. Екс-тренер луцької «Волині» та «Кривбаса» доволі часто приїжджав до Львова на матчі, коли мав вільний час. Поки що Віталій Володимирович вільний агент, тому й часу у нього вдосталь, а отже і можливість подивитися гру знайшлася. Третій, у статусі куратора українських суддів, приїхав до Львова вперше. Чи вплинув цей факт на арбітрів, які обслуговували матч, сказати важко, але те, що їхня робота була бездоганною – факт.

Команди на полі. Прапор підняли, гімн заспівали, словом, відкрили футбольний сезон у Львові. Глядачів було не багато. До сезону відпусток, яка регулярно краде уболівальників з трибун, долучилася і погода. Дощ залив увесь регіон і навіть не думав припинятися. Зі стартовим свистком почало моросити, а над стадіоном скупчилися хмари туману. Дуже швидко ці природні явища стали героями старих оповідок про те, як колись грати «Карпати». Не в 70-і роки, а зовсім нещодавно. «Нічого страшного! Пам’ятаєте, як в тумані запорізький «Металург» нам три голи забив, а ми відігралися?» - навіть після того, як рахунок став 0:3 знайшовся на «Україні» оптиміст. А трохи раніше, на трибунах згадали інший матч, до речі проти того ж «Іллічівця». «Це було зовсім недавно – азовці забили гол зі штрафного на самому початку, але «Карпати» відповіли трьома. От і зараз так – зі штрафного пропустили, але за якусь хвилину-другу»… А за хвилину рахунок вже збільшився. Невже «Карпатам» не залишається нічого іншого, як жити історією і згадувати феєричні матчі у Лізі Європи, перемоги над «Динамо», «Шахтарем», «Дніпром», «Металістом»…

Склад «Карпат» на гру був доволі передбачуваним. У порівнянні з минулим матчем, відбулося лише дві зміни: Худоб’як вийшов зі старту замість Гудими, а Гладий замість Кас’яна. Натомість тренерський тандем Микола Павлов – Іван Балан підготував для господарів «приємний» сюрприз. На полі з’явилися всі теперішні маріупольці, які колись грали за «Карпати»: Микола Іщенко у центрі захисту, Денис Кожанов праворуч в атаці та Костянтин Кравченко на позиції вільного художника, який, відповідно до задуму, мав малювати свої шедеври під форвардом Окріашвілі. Взагалі, поява Кравченка зі стартових хвилин дещо здивувала, адже на лавці залишився Ярошенко – основний виконавець «Іллічівця». Кравченко провів на полі лише перший тайм. Цього вистачило для того, щоб нагадати попередній команді про себе.

Якби художник вирішив втілити початок гру у картині, він перш за все, взявся б за сірий колір. І справді, ніхто не побачив звичної атакувально-агресивної гри від «Карпат», що бувало раніше. Натомість команда рухалася інертно, сонно, програючи супернику у швидкості вже в самому дебюті. Але, схоже, тоді на це не звернули уваги ані уболівальники, ані самі гравці. Так тривало до 11-ої хвилини, коли гості заробили штрафний. Нічого загрозливого в ньому не було, відстань до воріт складала добрих 30 метрів. Поки суддя шикував стінку, Кравченко довго гіпнотизував м’яча та підтягував гетри. Він ніби чогось чекав. А після свистка сильно пробив. Хороший удар – м’яч полетів під перекладину. Все ж викрутити його як слід не вдалося – воротар «Карпат» обрав правильну позицію і вже був готовий відбити круглого. Але не зміг – траєкторія польоту мокрого м’яча виявилася не такою вже й простою… Не даремно свого часу Кравченка називали одним з кращих виконавців стандартів в Україні. А майстерність-то нікуди не дівається.

На «Карпати» цей гол не вплинув жодним чином. Своєю інертністю вони лише допомагали супернику. Після подачі з кутового Богатінов рятує команду від нового гола – захисників у зоні удару чомусь не було. А вже за мить неакуратна передача у центрі полі закінчилася втратою м’яча і швидкою контратакою «Іллічівця». Жодного зайвого руху, усе витончено і переконливо: Окріашвілі елегантно розібрався з опонентом і видав зручну передачу на Кравченка, якому на перехоплення кинулися Пластун і Озарків. Богатінов також вийшов вперед, щоб скоротити кут обстрілу. Але все даремно – точний удар низом з лінії штрафного і маріупольці вже ведуть 0:2.

А це вже шок. До тями «Карпати» прийти не встигли, бо не пройшло і двох хвилин, як «Іллічівець» забив утретє. Це вже Федотов прострілював до штрафного, але вийшло усе навіть краще, ніж він планував. Озарків спробував розгадати намір свого візаві і десь йому це вдалося – виставивши ногу молодий карпатівець простріл перервав. Але Богатінов не був готовим до цього. М’яч змінив напрям руху і прослизнув під рукою македонського воротаря. Через лінію воріт м’яч закотився приблизно з такою ж швидкістю, з якою «Карпати» починали цю гру.

По суті гру можна було б вже завершувати. Згадки про запорізький камбек це добре, але треба визнати, що тодішні і теперішні «Карпати» - це дві різні команди. У складі сьогоднішніх багато молоді і практично новий захист, якому треба час для злагоджених дій. До того ж «Іллічівець» тільки зробив вигляд, що дуже злякався такого несподіваного результату і тому відійшов назад. Насправді ж гості дуже грамотно заманювали свого суперника в тенета контратак. Маючи в активі швидких та технічних Кожанова і Окріащвілі, а також реінкарнованого Кравченка, який може не такий динамічний, зате вдало ставить корпус, віддає точні передачі і результативно відкривається, «Іллічівець» почувався на полі «України» дуже впевнено та комфортно. І це при тому, що до сьогодні, азовська команда жодного разу не перемагала у Львові. Вже у другому турі поспіль «Карпати» ламають статистичні серії. Тиждень тому вони розписали першу українську мирову з «Волинню», тепер вперше програли «Іллічівцю» на власному полі…

Шанс на те, що у цій грі щось можна змінити львів’янам подарував Павло Ксьонз. Він миттєво зреагував на неточну поперечну передачу у виконанні гравців «Іллічівця», перехопив м’яча, прокинувши його вперед. Бутко з Іщенком намагалися зупинити карпатівця у підкатах, але на якусь мить не встигли і боляче зіткнулися. А Ксьонзу, який проскочив повз них, залишалося лише красиво прибрати з дороги Чижова та розстріляти Худжамова. Не те, щоб «Іллічівець» поплив, просто після забитого гола «Карпати» реально додали і спробували забити ще. Шанси були у того ж Ксьонза. Спершу, після прострілу від Озарківа, 7-ий номер «зелено-білих» пробив злету, але гостей виручив кіпер. А вже за хвилину до свистка на перерву, той же Худжамов зреагував на сильний удар Лукаса і не дав Ксьонзу добити м’яча у сітку. Правда, між цими моментами «червоні» також могли забивати. Окріашвілі втік від захисників, які до того ж дали йому спокійно прийняти м’яча у штрафному і сильно пробити з кількох метрів до воріт. Але грузина підвела точність.

Безперечно, перерва була на руку «Іллічівцю», бо «Карпати» набрали обертів і могли б дотиснути суперника. Справді, на другий тайм «зелено-білі» вийшли без якоїсь відвертої мотивації та настрою – принаймні, такий висновок можна було зробити з їхніх дій. Судіть самі: після перерви «Карпати» лише два рази змогли пробити по воротах (Лукас і Озарків), причому в обох випадках м’яч летів вище воріт. «Іллічівець» же спокійно захищався і систематично проводив гострі випади. Перцю додав Таргамадзе, який у перерві замінив Кравченка. Якщо захисники львів’ян ледь давали собі раду з одним грузином, то з двома їм стало зовсім важко. Знову про себе нагадав Федотов. Він розіграв комбінацію таку, ніби знає Таргамадзе з пісочниці. У дві передачі вони розрізали всю львівську оборону і не залишили шансів Богатінову – 1:4. Провал.

Коли вже всім все стало ясно, «Іллічівець» забив і п’ятий гол. Він виявився приблизно таким же курйозним, що й третій. Бутко підключився до атаки і виконував простріл на партнерів. У підкаті його намагався нейтралізувати Кополовець, від ноги якого м’яч і залетів за комірець македонського воротаря «Карпат». Класика жанру – якщо залітає, то все підряд.

1:5 – «Іллічівець» і сам не сподівався від себе такого футболу. Хоч і з долею фарту на пару з рикошетами, але перемога гостей є цілком заслуженою. Взагалі, маріупольська команда виглядала доволі цікаво, особливо тоді, коли переходила від оборони в атаку. Та й у захисті підопічні Миколи Павлова зіграли впевнено та надійно. «Карпати» ж вкотре розчарували своїх уболівальників. Залишається лише з’ясувати: була це гра, де вони показали свій реальний рівень, чи все ж це був виняток і нещасний випадок?

Післяматчева пресс-конференція

Павло Кучеров, в.о. головного тренера «Карпат»

- Не дуже приємно ділитися враженнями після такої гри. На жаль, ми дуже швидко і по-дитячому пропустили три голи. За 6 чи 7 хвилин. Гра одразу ж отримала інший тактичний характер. Я говорив і попереджав нашу команду, про те, що в «Іллічівці» виступають дуже організовані та підготовані гравці. Зважаючи на те, що ми хотіли відігратися, довелося відкриватися і кидати основні сили на атаку. Це дало змогу гостям завдяки швидким передачам проводити гострі випади. По суті «Іллічівець» засмикав нас цими передачами. Коли швидко пропускаєш стільки голів, то дуже важко відіграватися. Треба дуже тонко володіти грою і створювати моменти, щоб скоротити рахунок. А це не просто. В нас були моменти, але не пощастило їх реалізувати. Дуже вже швидко ми попали в ситуацію, де все складалося на руку «Іллічівцю».

- В кінці першого тайму «Карпати» притисли суперника до воріт, здавалося, що по перерві така гра продовжиться. Що ви сказали хлопцям в роздягальні?

- Те саме що до гри – треба вигравати. Зусиллями Ксьонза один гол ми забили. Але щоб перемогти в такої команди треба швидкість і постійний рух. Якби при рівному рахунку була така гра, у нас було б більше шансів. Але суперник дуже швидко забив три голи. Коли команда забиває на виїзді два чи три м’яча, вона одразу ж відходить назад, залишаючи кількох швидких гравців на вістрі. А у зв’язку з тим, що ми підключали до атак фланги, двом нашим високим центральним захисниками, які перебували в середині поля, було непросто втримати швидких гравців «Іллічівця». Так і «Барселона» «Реалу» 6 голів забила, це ази футболу. А коли така ситуація трапляється, тебе просто ставлять перед фактом. Була б удача, але цього разу вона від нас відвернулася. Бо якби ми до переви забили другий гол, а ми це могли зробити, «Іллічівець» почав би нервувати, гра мала б інший характер. Ти не можеш нагнітати і створювати моменти, бо суперник постійно змушує тебе помилятися і карає на контратаках. Важко донести до гравців за рахунку 1:3 якісь думки про позиції. В нашому захисті залишалися то два то три гравці.

- Оцініть потенціал лави запасних. Чи достататньо у вас гравців, щоб підсилити гру?

- Я хочу, щоб у нас була конкуренція. Щоб більше сильних гравців перебувало і на лавці, і на полі. Чим більше таких гравців, тим легше працювати.

- Гладкий сьогодні годину часу пробігав без м’яча…

- Зверніть увагу на 80-го номера «Іллічівця» (Окріашвілі). Йому не треба було шукати м’яча. Не буває такого, що гравцю не дають м’яча. Він сам має його знайти, за рахунок постійних передач вперед. В нас не вийшло це зробити, бо ми пропустили дитячі голи. Якби цього не сталося, то ми може б не виграли, може б виграли, але не було б такої схеми. Бо захисникам важко грати на центральній лінії. «Іллічівцю» залишалося прорізати нашу оборону як ніж масло, за дві передачі.

- Перший гол надломив команду психологічно? Гравці поплили?

- Ми не плаваєм і не літаєм. Зламалася гра, за якихось кілька хвилин, а команда не зламалася. Якби ми зламалися, то рахунок 1:3 залишився б. Ні, ми хотіли забити. Нам це не вдалося, але ми все що могли робили для того, щоб забити. Однак після того, як рахунок став 0:2, всі карти перейшли до нашого суперника. Якби Ксьонз добив м’яча у сітку після дальнього удару, все могло б змінитися. Але «Іллічівець» не вчора ж почав у футбол грати. Їм не треба було особливо нічого вигадувати.

- Чи задоволені ви діями Озарківа?

- Говорити, що я ним не задоволений рано і несправедливо. Це був його сьомий чи восьмий матч у вищій лізі. Ми все хочемо дуже швидко. Натомість не порівнюємо хто зіграв 50 матчів, а хто 8. Для Ігора це нова позиція. Те саме в Луцьку було. Він непогано зіграв з його даними навіть проти 194-исантиметрового опонента. Що йому казати? Щоб він на плечі супернику виліз?

- Все ж ви бачите в ньому потенціал?

- В кінці минулого чемпіонату він грав, показав все, на що здатен. Просто Озарків – хавбек. Йому бракує досвіду. Важко вимагати від нього, як від досвідченого гравця.

- Як вам Тосік?

- Непогано. Видно, що він має рівень.

- Перший і третій гол на совісті Мартіна Богатінова?

- Я уявляю, як відчуваю себе воротар в такій ситуації. Треба було взяти себе в руки і продовжувати підказувати захисникам. Головне було психологічно не зламатися. Він заміну не просив і я не мав наміру його змінювати. Перший гол – так, це його вина. Інші треба розбирати. Як тренер я завжди намагаюся підтримати гравців, який би результат не був. Всі помиляються, але ми команда.

Іван Балан, тренер «Іллічівця»

- Що сказати? При такому результаті ми, звісно, задоволені, гра нам вдалася. Хлопці виконали установку. «Карпатам» можу побажати удачі. Ми не менше ніж «Карпати» налаштовувалися на цю гру. Ми знали, що на нас чекає. Але сьогодні удача була на нашому боці.

- Чи можна сказати, що «Карпатам» не пощастило?

- Не пощастило, це коли гра закінчується з рахунком 1:0 чи 2:1. Коли ж 5:1… Дії суперника коментувати я не маю права. Але якісь висновки робити треба. Гра скінчилася, рахунок на табло. Ми задоволені, хоча може не всіма аспектами своєї гри. Сьогодні грали дві наймолодші команди Прем’єр-ліги. Нам треба трохи часу, щоб зміцніти і перебудуватися у плані психології та бачення гри.

- Як вдалося Кравченка реанімувати?

- Микола Петрович Павлов це вміє робити. Він знає як вивести на новий рівень тих, кого вже списали. Пригадайте Закарлюку, наприклад, інших ветеранів в Маріуполі. Він має чуття і дає можливість тим, хто цього хоче.

- Яким чином ви спілкуєтеся з ним під час гри?

- Жодним. Ми не носимо телефони. Мені доводиться вести гру, а це удвічі важче. Треба думати за себе і за нього. Але за стільки років спільної роботи ми вже щось та й напрацювали. На грі у нас не було переговорів. Приходиться самостійно приймати рішення.

- «Карпати» наступний матч проведуть проти «Ворскли». Щось порадите?

- А що? Думаю, інформацією про полтавську команду володіють всі її суперники. Я бажаю тільки хорошої гри. Для мене Полтава стала часткою життя. Все добре було, але життя розводить.