Итоги пятого тура УПЛ. Мнение редакции

Редакция UA-Футбол подводит итоги пятого тура Чемпионата Украины, который запомнился битвой в Запорожье, конфликтом в "Металлисте" и поражением киевского "Динамо". Своим мнением относительно главных событий тура делятся Константин Довгань, Иван Вербицкий, Игорь Семйон, Андрей Софин и Сергей Швец.

Скажется ли на игре "Севастополя" уход Олега Кононова?

Іван Вербицький: Все залежить від того, хто стане наступником Олега Георгійовича. Карпатівський досвід демонструє, що всі тренери, які працювали після Кононова, не змогли стати для футболістів ні моральними, ні футбольними авторитетами. Дуже показово, що посткононівські «Карпати» боряться виключно за виживання. При цьому не скажеш, що підбір виконавців у 2009-2011 роках був набагато кращим. Кононов навіть у Львові зумів внушити клубним керівникам, що команда має розвиватися за тим напрямком, який задає тренер, а не який обрали так звані клубні менеджери. Коли Олег Георгійович пішов, структура розвалилася і бал знову править хаос. Починаючи від дитячих академій, продовжуючи кадровими питаннями у першій команді і закінчуючи темою зарплат і преміальних.

Очевидне одне: Кононов пішов з «Севастополя» не через гроші. За моєю інформацією, Олега Георгійовича вперше кликали у «Краснодар» ще до того, як від дебютував у єврокубках з «Карпатами». Умови, як стверджують надійні джерела, були приблизно такими: мільйон доларів, котедж і шість соток землі одразу, зарплятня, розмір якої, за різними даними, коливався від 60-ти до 100 тисяч доларів щомісяця і 20 мільйонів доларів на комплектацію команди.Тоді Кононов відмовився, хоча в «Карпатах» отримував у кілька різів менше. Відмовивився, бо бачив у Львові творчу перспективу.

Наскільки я розумію, у Севастополі такої перспективи не було. Олег Георгійович залишив команду не через гроші, а через незгоду з клубною політикою. Мабуть, у цьому розмитому понятті поєднуються чимало складових. Окрім питань внутрішньоклубних це ще й небажання бути чиїмось сателітом. Тому нинішній перехід Олега Георгійовича в «Краснодар» я сприймаю найперше як жест гідності.

Фото - Анна Барко

Сергей Швец: Олег Кононов – один из лучших тренеров, который работал в Украинской Премьер-лиге. То, как он ставит игру команде, для многих отечественных специалистов – недосягаемая высота. При этом Кононов превосходный тактик, который досконально изучает соперника. В результате "Севастополь", а ранее "Карпаты", имея в своем распоряжении значительно меньшие ресурсы, на равных играли с лидерами Чемпионата. Уход Олега Георгиевича оказался довольно неожиданным – вряд ли дело только в материальной стороне, все-таки "Севастополь" относится к числу обеспеченных команд, и если бы было нужно, клуб сделал бы все возможное, чтобы удержать тренера. Или же Кононов не увидел перспектив для своей команды, или же захотел новых ощущений. В любом случае "Севастополю" будет непросто пережить потерю, крымчане из команды, претендующей на еврокубковую зону, рискуют зависнуть в нижней части турнирной таблицы. Впрочем, паниковать раньше времени также не стоит – Геннадий Орбу, несомненно, попытается использовать свой шанс по максимуму.

Константин Довгань: Да, конечно. Олег Георгиевич получил предложение, от которого невозможно было отказаться. Хотя, как мне известно, он уже один раз отказывался. Пожелаю ему удачи в новом амбициозном проекте, пожелаю удачи и "Севастополю" – будем надеяться, что запаса прочности "Морякам" хватит.

Ігор Семйон: Безсумнівно, позначиться. Олег Кононов в Українській Прем’єр-лізі був одним з тих тренерів, які мали чітке поняття – як потрібно розвивати команду і намагався прививати "Севастополю" власний малюнок гри. Олег Георгійович сильний тактик, що ми бачили ще за його каденції у "Карпатах". Міць "Севастополя" лежала саме в площині тактики, командних дій і організованості. Не можна ж сказати, що за індивідуальним класом виконавці кримської команди переважають своїх конкурентів – вся справа саме в правильному підході.

Що далі? "Севастополю" потрібно рухатися вперед. Навряд чи з відходом Олега Георгійовича все в мить рухне і почнеться кардинальна перебудова команди. Кононов залишає після себе міцний фундамент, прибравши з нього тільки декоративно оздоблені стіни, щоб вже інший наставник міг будувати свою конструкцію.

Можно ли утверждать, что "Говерла" и запорожский "Металлург" избавились от статуса аутсайдеров?

Іван Вербицький: «Металург» при Сергії Пучкові однозначно змінився. Команда оздоровилася морально, очевидно, що футболісти повірили тренеру і заданому ним футбольному напрямку розвитку команди. Запоріжці виглядають цікаво в тактичному плані. То вже не та безвольна біомаса, яка не здатна за весь матч нанести удару поворотах і в якій уся гра закручена навколо одного виконавця – Жуніора. Можна однозначно говорити, що запорізький «Металург» претендентом на виліт не буде. На цю роль є інші претенденти. Найперше – «Таврія», «Карпати», «Волинь». І та ж «Говерла», яку «Металург» в ужгородському матчі переграв, однак повернувся додому з одним очком через феєричне суддівство Фощія.

Закарпатці вкомплектовані значно краще, ніж всі вище перераховані команди включно з «Металургом». Однак важкий календар стартових матчів плюс перехід на іншу систему гри наразі дають болючі наслідки. При Севидові команда теж наче й грала непогано, а очки набирала натужно. Про позитив від приходу Грозного зможемо говорити, коли ужгородці зіграють приблизно п’ять мачів з суперниками свого рівня.

Фото - Анна Барко

Ігор Семйон: Пройшло тільки п’ять турів, тому аутсайдерів визначити доволі важко, зважаючи на щільність в середині турнірної таблиці. Але якщо відштовхуватись суто від гри, то ні "Говерлу", ні "Металург" відвертими аутсайдерами назвати язик уже не повернеться.

При цьому, здається, що "Металург" вийшов з більш складної ситуації. В ужгородців в минулому сезоні хоч і багато чого не виходило, але якась основа все таки закладена була. А от запоріжці, по суті, почали все з чистого листа. Сергію Пучкову вдалось сколихнути команду, вдалось донести до футболістів свої ідеї. Ще раніше кинулась у вічі, до слова, цікава особливість. Наставник запоріжців на старті чемпіонату не цурається експериментів – "Металург" чи не найчастіше змінює основний склад (за побудовою), при тому, що стартова обойма гравців одна й та ж сама, а міняються позиції, на яких виходять виконавці в залежності від суперника. Приклад? Та хоча б Олексій Годін, якого ми всі знаємо як флангового гравця, але який в Сергія Пучкова може зіграти в центрі поля і каші не зіпсувати. Чи той же Рудика. Капітана "Металурга" ми не бачили хіба що на вістрі атаки та у воротах.

В аспекті "Говерли" відмітив би трохи іншу особливість. В’ячеслав Вікторович тактично гру особисто "під себе" не змінив, але вдосконалив у футболістів вміння слідувати планам на матч. Грозний максимально ефективно використовує сильні сторони своїх підопічних, змушуючи їх на повну реалізовувати свій потенціал. Люлька, який після кількох матчів на лівому фланзі оборони, виходить і закриває всю праву брівку, Буяльський зі швидкісними рейдами з опорної зони на правий фланг атаки, Райчевіч наодинці в центрі поля – все це свідчення вищесказаного. В той же час, наставник розуміє, що весь чемпіонат провести в такому руслі і не зламатись – практично нереально. Тому й займаються у "Говерлі" активно трансферною політикою – збільшення кадрових ресурсів має додати ужгородцям певного запасу сили.

Сергей Швец: Конечно, от вылета не застрахована ни одна команда, но по сравнению с прошлым сезоном прогресс "Говерлы" и "Металлурга" очевиден. Главная проблема этих команд может лежать в психологической плоскости, так как игру Пучков и Грозный своим подопечным поставили. К примеру, против лидеров ужгородцы выкладывались по максимуму, а вот уже против запорожцев заметно сдали. Точно так же металлурги – в игре с "Севастополем" проявили характер, но перед этим чудом спасли в матче с "Зарей". Если обе команды будут играть на максимуме своих возможностей в каждом матче, а не выборочно, им будет по силам завершить сезон в десятке.

Фото - Валерий Мякотенко

Константин Довгань: Лично для меня, именно эти два коллектива – главные открытия старта сезона. И все эти метаморфозы произошли за считанные месяцы на наших глазах. Конечно, после первых пяти туров говорить о том, что и "Говерла", и "Металлург" сохранят прописку в элите, ни в коем случае нельзя, однако повод так думать у меня есть.

Оцените первые итоги перестройки в "Карпатах"?

Сергей Швец: Пока во Львове виден приемлемый для чемпионата набор футболистов, но нет команды. Бартулович и Федорчук, исполнители, которые подписывались на замену ушедшим лидерами, не играют хуже, чем в "Кривбассе", но им все еще не хватает взаимопонимания с партнерами. Многое будет зависеть от того, продолжит ли Севидов работать без вмешательства посторонних в тренировочный процесс. Ну и пока не закрылось трансферное окно все же нужно подыскать забивного форварда. При всем уважении к Александру Гладкому, атака "Карпат" пока не внушает доверия.

Константин Довгань: Я бы точно не называл происходящее в команде львовских "Карпат" термином "перестройка". Теперь там есть собранная впопыхах сборная свободных агентов, есть тренер, который может поставить игру, а значит – есть надежда, что клуб будет бороться за право остаться в УПЛ.

Фото - ФК "Карпаты"

Ігор Семйон: В "Карпат", на відміну від тих же "Говерли" та "Металурга", аж надто суттєвих наслідків перебудови поки що не видно. Потрібно, звичайно, робити скидку на те, що у Львові будується абсолютно нова команда – від тренера до виконавців. Ще потрібен час, але наважусь зараз сказати, що в Олександра Севидова не усе йде за планом. Контури малюнку, який намагається створити наставник, в принципі, помітні: швидкий перехід від оборони в атаку через фланги з наступним пасом на нападників; кулак в центрі поля, який би мав стримувати наступ суперника і так далі… Було б простіше, якби до команди прийшов забивний форвард, ще кілька флангових футболістів – тоді б ідеї Севидова мали більше шансів втілитись в життя. Якщо, до прикладу, "Карпати" залишається без Бартуловіча – це буде катастрофою. Зникне, по суті, весь креатив команди.

Зазначу, що відповідаю на це питання суто в ігровому аспекті; щодо перебудови в менеджменті "Карпат" – то ця справа доволі темна і особливого бажання в ній розбиратись зараз немає.

Іван Вербицький: Відповіді на це питання намагався дати в матеріалі - «Карпати»: процес деградації набирає обертів

Скажется ли на игре "Металлиста" конфликт между Сосой и Девичем?

Іван Вербицький: Ні, бо це робочий момент. Гадаю, Маркевича повинні радувати такі конфлікти. Бо гравці такими емоціями демонструють власну небайдужість. Команда однаково вигравала і відповідно кожен футболіст отримав би преміальні. Проте Соса і Девіч хвилюються за нюанси. Інша річ, що не обов’язково ці емоції демонструвати на футбольному полі. Ще коли брав інтерв’ю в Ігоря Шуховцева, зрозумів, що в середині харківського колективу не все так просто. Ігор Вікторович тоді сказав, мовляв, Маркевичу непросто управляти такою кількістю яскравих індивідуальностей і старожилам команди Шелаєву, Горяїнову, самому Ігорю потрібно допомагати тренерові, щоб атмосфера в команді була здоровою і не виходила з-під контролю.

Константин Довгань: Мне сложно судить о том, что произошло, по телекартинке. Есть много примеров, когда партнеры по команде не то, что не разговаривают, а просто ненавидят друг друга, однако добиваются больших побед. Тут все будет зависеть от профессионализма Сосы и Девича. Думаю, они решат свой вопрос – уж очень было бы обидно потерять этот "Металлист" – команда сейчас действительно показывает лучший футбол в Украине и от того, справится ли она с этим грузом ответственности, будет зависеть очень многое.

Фото - ФК "Металлист"

Ігор Семйон: Інцидент дуже неприємний – спочатку він викликав хвилювання і турботу за українського представника у Лізі Чемпіонів, але другий тайм матчу проти "Волині", в певній мірі, розвіяв страх. Соса та Девіч нормально грали пліч-о-пліч, спілкувались… Хоча, потім був інцидент ще з капітанською пов'язкою, який залишає питання взаємостосунків Соси-Девіча актуальним.

Якщо між лідерами "Металіста" й далі будуть непорозуміння – то це проблема і на грі з часом вона може відобразитись. Мирон Маркевич поступив мудро, що обох гравців випустив на другий тайм матчу з "Волинню", максимально згладивши таким чином ситуацію. Але було б цікаво почути від наставника й коментар цього інциденту – на прес-конференції це питання, чомусь, не піднімалось.

В чем причина поражения "Динамо" от "Черноморца"?

Андрей Софин: Причина поражения "Динамо" от "Черноморца" в том, что киевская команда играла плохо до травмы Селина - с таким составом подопечные Блохина должны были обеспечивать себе преимущество в несколько мячей еще в первом тайме. Этот матч проиграло прежде всего не "Динамо", а Блохин, который готовил своих подопечных всю неделю так, что те так и не поняли, как им преодолевать агрессивную среднюю и плотную защитную линии "Черноморца". Еще раз можно сказать о том, что на данном этапе результат вторичен - он рано или поздно придет, если у команды есть игра, свой почерк и понимание, что, когда и зачем делать на поле. Это все пока что - не про "Динамо".

Константин Довгань: Как говорил Задорнов, когда он еще был смешным: в связи с насквозь прогнившей системой. Лично у меня ситуация последних месяцев в команде киевского "Динамо" устойчиво ассоциируется с вот этой композицией -

И никакие Драговичи и Мбокани настроя почему-то моего не поменяли. Поражение от "Черноморца" – абсолютно по игре, на моей памяти – это первый проигрыш киевлян в Чемпионате "по игре" от команды не из Топ-4. А самое обидное, что никого не стадионе, во всяком случае, из тех болельщиков и журналистов, что были в поле моего зрения, оно не удивило.

Когда мы писали осенью о том, что Блохин не подходит для "Динамо", очень многие поспешили обвинить нас в неуважении и нелюбви к команде, теперь, когда ругать и хулить Олега Владимировчиа стало едва ли не трендом, как-то уже и не хочется об этом говорить.

Іван Вербицький: У каскаді помилок Олега Блохіна. Тренер знав, проти кого він буде грати. Як не крути, то п’ята команда країни, яка до того ж знаходиться на емоційному підйомі після перемоги в дуелі з «Црвеною Звездою». Припускаю, що Блохін розраховував, що футболісти «Чорноморця» не встигнуть відновитися після матчу в Белграді. Тому й виставив такий дивний склад. А футболістів же не обдуриш. Вони відчувають настрій тренера, його поверхове ставлення до суперника. Ось вам і Блохін-мотиватор…

Випад Олега Володимировича на адресу Хачеріді після матчу теж дуже показовий. Сам Євген ніколи не приховував, що стосунки з тренером у нього дуже непрості. Однак Блохін, здається, не збирається знаходити з одним з кращих своїх підопічних спільної мови. Не царська це справа. Тільки хто від такої принциповості виграє? Припускаю, що після матчу з «Шахтарем» Хачеріді знову оштрафували за отриману жовту картку. За те, що він захищав свого воротаря, іншими словами, за те, що вчинив, як частка колективу. Вчинив, як чоловік. Згоден з Євгеном, який сказав, що свої емоції в розмовах з суддями і суперниками він проявляє, бо йому не байдуже. Втім, Блохін, мабуть, сприймає ці речі по-іншому. Значно простіше сприймати, як програють матчі зі скляними очима умовні Аруна, Мбокані чи Беланда. Мабуть, це той професіоналізм, якого вимагає від підопічних тренер.

Сергей Швец: После игры Олег Блохин заявил, что в поражении виноват тренер, но как-то не чувствовалось искренности в его словах. Похоже, главный тренер считает иначе, о чем свидетельствует та же ремарка относительно Хачериди сразу после матча. Но, кто как не тренер должен мотивировать подопечных на игру, кто как не тренер должен изучить соперника, найти его слабые стороны и предложит такую тактику, которая бы принесла результат. Для меня осталось загадкой, почему с первых минут Дьемерси Мбокани остался на скамейке запасных, выйдя во втором тайме форвард, по большому счету, так и не вошел толком в игру. Где пресловутая игра на скорости за счет флангов – Динамо так и не удалось растянуть оборону Черноморца. Почему тренер не может найти место на поле лучшему игроку чемпионата Франции, пусть и позапрошлого сезона, или в Динамо остались верными принципам Валерия Газзаева, для которого в футболе нет такой позиции, как плей-мейкер. Если честно, то во втором тайме сложилось впечатление, что команда просто не хочет играть. В общем, Олег Блохин как никогда близок к провалу, время у него было предостаточно, чтобы построить команду – результатов пока не видно никаких.

Ігор Семйон: В жахливій, сумбурній, бездумній грі. Переглядаючи матч – диву давався, як може грати так київське "Динамо". Страшенні розриви між лініями, ніякої взаємопідстраховки, маса вільних зон при захисті, бездумність в атаці… Говорити про це – переливати з пустого в порожнє, вибачайте за каламбур. Все це нагадує байку про Лебедя, Щуку і Рак.

Радий за "Чорноморець" і Романа Григорчука особисто. Не відмітити чергового сильного матчу у виконанні одеситів не можна. Гості переграли киян тактично, перебігали їх фізично, продемонстрували киянам своєрідний майстер-клас командної гри. І все це після виснажливого виїзду до Белграду. Одеситам успіху – як на домашній арені, так і на міжнародній.

Означает ли успешное выступление одесситов в Киеве, что команда Григорчука научилась играть с лидерами?

Андрей Софин: Есть такое выражение "порядок бьет класс" и порядка в игре "Черноморца" оказалось просто намного больше в воскресный вечер, чем класса "Динамо". Не пытаясь умалить значение выездной победы для одесской команды, нельзя не сказать, что будь у подопечных Григорчука в оппонентах соперник более сыгранный и более тактически гибкий, вряд ли счет матча был бы столь успешным. Научилась команда или нет, можно будет сказать после первого круга, а для более полной картины - после чемпионата. Нынешний успех - не более чем эпизод, пусть важный и неожиданный.

Константин Довгань: Да, они научились это делать и матч с "Шахтером" всего несколько недель назад тому доказательство. Признаюсь, вчера не послематчевой пресс-конференции поддался общему порыву и хлопал Роману Йосифовичу. Он действительно – большой молодец. Хотелось бы, чтобы в клубе его поддержали тоже.

Фото - Александр Приходько

Ігор Семйон: Прогрес в порівняні з минулим сезоном явно є. Особисто мені, до слова, більше сподобалась гра, яку "Чорноморець" показував проти "Шахтаря, " ніж проти "Динамо". Роман Григорчук вчиться на своїх помилках: після поєдинку за Суперкубок, на "Донбас-Арені" - вже в матчі Прем’єр – ліги – "моряки" виглядали більш зріло. Робота ведеться, команда на місці не стоїть – позитивні зрушення є. Вчорашній матч – одне з підтверджень тому.

Іван Вербицький: Пан Роман чітко сказав, що для нього важливо зробити крок угору і закріпитися на цій позиції. Вважаю, що кроком угору була перемога одеситів над «Дніпром» у півфіналі Кубка України-2012/2013. Скептики той успіх списали на розслабленість та індивідуальні помилки дніпрян. Нинішню перемогу теж можна окутати обставинами: прорахунки Блохіна, недооцінка, травми Хачеріді і Селіна. Для мене більш показовим з точки зору відповіді на це питання були матчі «Чорноморця» проти «Црвени звезди». Чітка, солідна ігрова постава, де кожен гравець у протистоянні з сильним суперником знає свій маневр і що найголовніше, перед цим опонентом не комплексує. Гадаю, дуже підсилили команду придбання в міжсезоння. Антонов, Гай, Прийомов і Самодін безболісно сприйняли вимоги Григорчука і за короткий термін стали знаковими виконавцями у складі «моряків».

Ваш вариант символической сборной тура

Ігор Семйон: Постранський – Люлька, Фонтанелло, Моледо, Стрініч – Соуза, Дедечко – Алешандро Гомес, Фред, Прийомов, - Девіч

Голкіпер "Зорі" Постранський заслужив на відзнаку, кілька разів врятувавши свою команду від вірного голу. Люлька і Стірініч часто сходились один проти одного – іноді боротьба виходила за межі правил, але обоє відіграли на рівні. В правого захисника "Говерли" була особлива роль – стримувати ще й Коноплянку. Моледо остаточно вписався в гру "Металіста", з кожним матчем демонструючи таку потрібну для захисника холоднокровність; важливо також – бразилець вчиться працювати на команду. Соуза вперше грав ближче до опорної зони і виглядав там доволі переконливо: принаймні, гру читав, паси віддавав партнерам зручні; разом з Дедечко, можна було б відмітити і Маркоскі – середня лінія "Ворскли" працювала злагоджено. Вдався дебют Гомесу; своєрідна відзнака – трохи з авансом, та все ж; продуктивно на фланзі за "Чорноморець" відіграв Прийомов, для якого то був один з кращих поєдинків у футболці одеситів; Фред надовго запам’ятається захисникам "Таврії", а Марко Девіч заслужив на відзнаку своїм гольовим чуттям. Попри, навіть, неприємний інцидент з Сосою – нападника можна вважати одним з героїв туру.

Сергей Швец: В канун очередного матча национальной сборной попробую составить свой вариант исключительно из футболистов с украинским паспортом. Итак, в воротах место достается Надю, который прервал около 20-ти подач и прострелов от футболистов Днепра, а также неоднократно выручал свою команду в трудный момент. Люлька наглухо закрыл Коноплянку, но ему место достается на нечужом для него левом фланге, так как справа есть Опанасенко – бек "Металлурга" не только сдержал Кожанова, но сам продуктивно ходил в атаку. В центр обороны нужно брать Лисицкого – Виталий на опыте читал игру и не раз выигрывал борьбу у Селезнева и Калинича, рядом с ним шанс предоставим молодому Барановскому, которому нужно давать играть, тогда будут люди. Полузащита получается без ярко выраженных флангов – Рудыка и Ротань зацементируют опорную зону, а Бобко и Матяж способны оказать существенную помощь форвардам, которыми должны быть Девич и Антонов. Первый – результативный, второй – эффективный в подыгрыше.

Иван Вербицкий: Постранський – Люлька, Берґер, Фонатанельо, Сантана – Бланко, Карноза, Соса – Матяж, Луїс Адріано, Девіч